З питань депутатської діяльності народний депутат користується правом невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів, органів об'єднань громадян, підприємств, установ та організацій.

Народний депутат має право виступу з питань його депутатської діяльності не рідше одного разу в місяць у друкованих засобах масової інформації, на радіо (до 10 хвилин в місяць) та телебаченні (до 20 хвилин в місяць), безкоштовно, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету. Редакції газет, засновниками яких виступають органи державної влади, зобов'язані публікувати подані народним депутатом матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Редагування поданих народним депутатом матеріалів без його погодження не допускається. Народний депутат подає матеріали у підготовленому до друку вигляді: статті, коментарю, інтерв'ю тощо.

Друковані та аудіовізуальні засоби масової інформації, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету, зобов'язані безкоштовно давати оголошення про зустріч виборців з народним депутатом і забезпечують висвітлення зустрічей народного депутата з виборцями, а також надають народному депутату не менше 15 хвилин ефірного часу на місяць для звіту перед виборцями.

Друковані засоби масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження в одномандатному виборчому окрузі народного депутата, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету, зобов'язані публікувати подані народним депутатом авторські матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.¹¹⁷

Друковані засоби масової інформації регіональної та місцевої сфери розповсюдження на території області, закріпленої за народним депутатом, обраним у багатомандатному виборчому окрузі, депутатською фракцією (групою), до якої він належить, засновником (співзасновником) яких виступають органи державної влади, організації або установи, що фінансуються повністю або частково за рахунок коштів державного бюджету, зобов'язані публікувати подані народним депутатом авторські матеріали не рідше одного разу на місяць обсягом до 1/16 загальної газетної площі.

Апарат Верховної Ради України зобов'язаний забезпечити народного депутата актами Верховної Ради України, а на вимогу народного депутата також актами Президента України, нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України та інших центральних органів виконавчої влади, рішеннями Конституційного Суду України, Верховного Суду України, офіційними матеріалами Рахункової палати і Центральної виборчої комісії. Органи влади Автономної Республіки Крим, органи державної влади та органи місцевого самоврядування при зверненні народного депутата зобов'язані надати йому офіційні матеріали щодо своєї діяльності.¹¹⁸

На вимогу народного депутата посадові особи органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ та організацій зобов'язані забезпечити його консультаціями відповідних фахівців з питань депутатської діяльності і надати невідкладно, а за відсутності такої можливості - не пізніш як у п'ятиденний строк, необхідні інформацію і документацію.

Народний депутат має право знайомитися з будь-якою конфіденційною та таємною інформацією з питань депутатської діяльності.

Доступ до державної таємниці усіх ступенів секретності надається після взяття народним депутатом письмового зобов'язання щодо збереження державної таємниці.

Апарат Верховної Ради України, виконавчі органи органів місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, правоохоронні органи з питань, які віднесені до їх компетенції, зобов'язані забезпечити народному депутату безоплатну допомогу з правових питань, що виникають у зв'язку з виконанням його депутатських повноважень.

Народний депутат не зобов'язаний повідомляти про джерело інформації, яку він використовує.

Висновок

На сучасному етапі розвитку українського суспільства можна стверджувати, що Україна досить широко і результативно використовує позитивний досвід зарубіжних країн, колишнього РСР щодо запровадження інституту представництва, як реалізації демократичних начал направлених на захист прав, свобод і інтересів власних громадян. Форми представницької демократії отримали свої прояви в основному законі держави Конституції і відіграють суттєве значення в побудові правової держави та створенні механізму взаємодії між законодавчою, судовою та виконавчою владою. Під час розгляду цих процесів актуальним постають питання щодо вдосконалення та чіткого визначення статусу депутатів всіх рівнів як представників народу, який визначається особливістю регулювання здійснення повноважень та основними гарантіями і формами діяльності депутатів.

Потребує вдосконалення також законотворчий процес який є основою для закріплення в державі всіх важливих інститутів конституціоналізму. Це обумовлене не синхронністю деяких нормативних правових актів з умовами і задачами сучасного життя.

На даний час основним документом, що встановлює і регулює основні положення правового статусу депутатів є Конституція України прийнята 28 червня 1996 року. Вона визначила конституційний склад єдиного органу законодавчої влади передбачило право обрання і основні вимоги щодо діяльності депутатів, закріпила основні гарантії за народними обранцями під час здійснення ними повноважень.

Більш детально вищезазначені питання регулюються законами України “Про статус народного депутата України” від 17.11 92 з наступними змінами.

Певні норми щодо функціонування і здійснення діяльності депутата передбачені і іншими нормативними в тому числі підзаконними актами, що дає можливість досить чітко визначити механізм побудови і дії інституту представництва в Україні.

Слід наголосити на необхідності перегляду тих норм, які передбачають заборону народним депутатам працювати на державній службі, встановлюють неприпустимість делегування законодавчих функцій для того щоб уникнути та запобігти узурпації однієї влади іншою та створенні належних умов для виконання функцій направлених саме на забезпечення інтересів громадян, яких і представляють депутати тих чи інших рівнів. Тим паче, держава створює широке коло гарантій депутатської діяльності, надає впливові повноваження депутатам. Так, наприклад, народний депутат має право: брати участь у розгляді в органах державної влади будь-яких питань що зачіпають інтереси громадян і організацій, відвідувати будь-які державні органи і органи об’єднань громадян з питань своєї депутатської діяльності.

Депутат також має право на звернення до посадових осіб всіх державних органів та користується правом невідкладного прийому керівниками та іншими посадовими особами державних органів та органів об’єднань громадян, підприємств, установ та організацій з приводу своєї депутатської діяльності, що повинно бути гарантом належного виконання народними обранцями своїх обов’язків. Велику відповідальність накладає наприклад, і те що народний депутат представляє у Верховній Раді народ України. Це означає що він не залежить від своїх виборців, тобто має вільний мандат, що на відміну від імперативного мандату не передбачає ні наказів виборців депутатам, ні їх відкликання своїми виборцями. І це ще раз зобов’язує депутатів з особливою увагою враховувати у своїй діяльності інтереси виборців, підтримувати з ними тісні зв’язки, аби виправдати їх довір’я.

Останнім часом більшість фахівців, теоретиків, науковців, юристів звертали увагу на деякі особливості інституту депутатської недоторканості, що знайшло свій прояв при прийнятті відповідних рішень. Так, Законом від 13.01.98 була виключена норма, яка передбачала депутатську недоторканість депутатів місцевих рад.

Всеукраїнський референдум проведений 16 квітня 2000 року суттєво вплинув на подальше закріплення інститутів демократії в Україні, підтвердивши рішення народу щодо реалізації Конституції в частині рівності всіх перед законом і передбачивши в подальшому відміну ст.80 ч.3 Основного Закону, яка встановлювала, що народні депутати не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягненні до кримінальної відповідальності, затриманні чи арештовані.

Подальше забезпечення і реалізація вищезазначених інститутів в процесі переходу до функціонування та створення громадянського суспільства буде залежати від діяльності депутатського корпусу в Україні.

Список використаної літератури і нормативних актів

1. Конституція України. –К., 1996.

2. Закон України "Про статус народного депутата України", від 17 листопада 1992 р., з наступними змінами та доповненнями.

3. Регламент Верховної Ради України.

4. Постанова Ценральної виборчої комісії №234 «Про роз’яснення щодо порядку видачі тимчасвого посвідчення народного депутата України»//Голос України. – від 28.04.1998 року

5. Березюк О. Вибори народних депутатів України: стан законодавства та шляхи його вдосконалення. Право України № 5-6 1995.с 28

6. Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.

7. Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.

8. Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.

9. Кручок В. Депутатська недоторканність. Юридичний вісник України. № 45 від 11-17 листопада 1999 року.

10. Манчуленко Г., Филипчук В. Народный депутат Украины: конституционно-правовой статус // Віче. - № 1. – 1998. - С. 3-11

11. Мелащенко В.Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.

12. Мікулін В.П. Особливості притягнення депутатів як обвинувачених. / Боротьба з контрабандою: проблеми та шляхи їх вирішення.Уряду України. Президинту, законодавчій, виконавчій владі. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників.—К., 1997, Т.VII, – С. 292.

13. Муравин А. Депутатская неприкосновенность и уголовно-процессуальный закон // Юридический вестник. – 1997. - № 1. - С. 102-104

14. Онопенко В. Депутатська недоторканність: за і проти. // Голос України, 1999. - № 47.

15. Основи конституційного права України . за ред В.В. Копейчікова. –К., “Юрінком” 1997.

16. Петровский В. Депутат и политика.// Народный депутат. – 1992. - № 1

17. Полешко А. Депутатська недоторканість: український і європейській досвід. // Право України № 4 1999.

18. Слива А.Я. Депутатский запрос (Пособие для слушателей народных университетов). – М.: “Знание”, 1988. – 68 с.

19. Сташків Б.І. Конституційне пpаво України. Hавчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. - 246 с.

20. Теплюк М., Ющик О. Законодательная инициатива и ее реализация в законодательном процессе. // Віче. – 1995. - № 7. - С. 13-18

21. Хавронюк М. Подвійні стандарти недоторканності. // Юридичний вісник України. – 1998. - 9 –15 липня.

22. Юридический энциклопедический словарь. – М.: “Советская энциклопедия”, 1997.

1¹ Сташків Б.І. Конституційне пpаво України. Hавчальний посібник. - Чеpнігів: РВВ, 1999. – 166-с.

2¹ Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.

3¹ Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.

4

¹ Постанова Ценральної виборчої комісії №234 «Про роз’яснення щодо порядку видачі тимчасвого посвідчення народного депутата України»//Голос України. – 1998 від 28.04.1998 року

5¹ Петровский В. Депутат и политика.// Народный депутат. – 1992. - № 1

6¹ Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.

7¹ Конституційне право України. // За ред. В.Ф.Погорілко. – К.,Наукова думка,1999,с.-467

8¹ Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.

9¹ п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону "Про статус народного депутата України"

10¹ п. 1 ст. 4.2.1; п. 1 ст. 4.2.2 Регламенту Верховної Ради України.

11¹ Слива А.Я. Депутатский запрос (Пособие для слушателей народных университетов). – М.: “Знание”, 1998.

12¹ ст. 26 Закону "Про статус народного депутата України".

13¹ Мелащенко В. Ф. Основи конституційного права України. – К.: “Вентурі”, 1995. – 238 с.

14¹ ст. 25 Закону "Про статус народного депутата України".

15¹ Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.

16¹ Конституційне право України. \ За ред. В. Ф. Погорілка. – К., “Наукова думка”. – 1999.

17¹ Коментар Конституції України. –К., “Інститут законодавства Верховної Ради України” 1996.

18¹ Конституційне право. \ Під ред. В. В. Молдаван, В. Ф. Мелащенко. – К., “Юмана”, - 1996.