27927 (Захисник у кримінальному судочинстві), страница 4
Описание файла
Документ из архива "Захисник у кримінальному судочинстві", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "государство и право" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "государство и право" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "27927"
Текст 4 страницы из документа "27927"
Репліка вся побудована на полеміці з прокурором. Тому репліка звичайно відрізняється великою напруженістю та пристрасністю. У зв'язку з цим виникає питання про межі полеміки. Основне правило, яке повинно виконуватись в судовому процесі - це ввічливість та коректність.
Полеміка може бути гострою, але доки вона залишається суперечкою по суті справи і торкається доводів противника, вона не виходить за межі можливого. Як тільки полеміка переходить з твердого ґрунту фактів та доводів на особистість противника, вона втрачає принциповий характер.
Суд, при винесенні вироку, ставить на своє обговорення питання про те чи мало місце діяння, що приписується підсудному, чи містить воно склад злочину, чи вчинив його підсудний, чи підлягає він покаранню і якому, саме. На цих основних питаннях зосереджується увага захисної промови.
Серед процесуалістів і адвокатів немає єдиної думки щодо методики безпосередньої підготовки судової промови і щодо її змісту. А.А.Ципкін стверджує: що: "Звичайно захисна промова містить в собі такі елементи: І/ громадсько-політична оцінка справи; 2/ розбір доказів; 3/ юридична кваліфікація; 4/ характеристика особи обвинуваченого; 5/ висновки6, що в судових промовах розбір доказів займає велике місце і часто є їх основною частиною. Правильна суспільна і юридична оцінка діяння досягає цілі лише тоді, коли буде доведено що мало місце діяння і його вчинив підсудний. Робота по розбору доказів в захисній промові /роботі/ полягає в систематизації і оцінці доказів.
В результаті оцінки доказів захисник може прийти до висновку, що докази не підтверджують пред'явленого обвинувачення, що їх недостатньо для визначення підсудного винним, або що докази прямо спростовують пред'явлене обвинувачення. Ці висновки можуть стосуватися питання про недоведеність вчинення підсудним інкримінованого йому діяння, вони можуть стосуватися і самої події злочину. І в тому і в іншому випадку ставиться питання про виправдальний висновок. Аналіз доказів в захисній промові може закінчитися висновком про наявність сумнівність в питанні про винність, що виключає можливість винесення обвинувального висновку.
Захисник в своїй промові повинен дати конкретний аналіз вчиненого діяння. Велику складність при цьому складає правильна юридична кваліфікація злочину з чітким сказанням на його об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкт, суб'єктивну сторону, тощо.
Захисник перш за все повинен глибоко проаналізувати особу правопорушника, його дієздатність, осудність, виявити наявність умислу необережності з глибоким їх аналізом. В результаті цього повинен зробити аргументований висновок про вчинення діяння з визначенням його кваліфікації.
Г.П.Саркісянц, аналізуючи питання судової захисної промови, стверджує, що захисник повинен приділити велику увагу причинам і умовам, що сприяли вчиненню злочину. "При розборі в захисній промові причин вчинення злочину і обставин, що сприяли цьому, захисник повинен акцентувати увагу на приводах, мотивах, цілях, наявності умислу, необережності, тощо. Тут треба вміло розкрити особу і характер підсудного, його формування під впливом сім'ї, школи, оточуючого середовища, тощо"7.
Після виступів з промовами всіх учасників судових дебатів захисник може виступити з реплікою. Вона не повинна бути не повторенням, ні продовженням основної промови. Ціль репліки - дати обґрунтовану відповідь на прослухані промови інших учасників дебатів, висловити відповідні заперечення, чи заявити свою згоду з позицією інших учасників процесу. Перед тим, як виступити з реплікою, захиснику слід подумати про її доцільність, оскільки невдала репліка може зіпсувати враження від судової промови.
Висновок
Розбудова правової держави є неможливою без створення гарантій для захисту прав людини, без забезпечення механізму функціонування такого специфічного демократичного інституту, яким є адвокатура.
Важливим кроком у створенні таких умов є Закон "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. Він проголошує, що адвокатура України здійснює свою діяльність на принципах верховенства закону, незалежності, демократизму, гуманізму і конфіденційності. Цей Закон та прийняті відповідно до нього інші нормативні акти надають можливість сформувати висококваліфікований і впливовий адвокатський корпус, завершити становлення адвокатури, яка має виконувати своє конституційне призначення, забезпечити право на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах (ч.2 ст.59 Конституції України).
Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист є одним з найважливіших принципів кримінального процесу України. Цей принцип, в свою чергу, визначається наявністю певних прав у захисника, які надають змогу реально здійснювати право на захист. Гарантією забезпечення принципу права на захист також є положення про те, що порушення права на захист є істотним порушенням кримінальне процесуального закону, яке тягне за собою скасування вироку суду (судді).
Найбільш відповідальною стадією кримінального процесу є стадія судового розгляду. Для ефективного здійснення захисту підсудного захиснику необхідно мати можливість ретельно підготуватися до участі в кримінальній справі шляхом бесід з підзахисним, вивчення матеріалів справи та складання досьє, збирання додаткових доказів. В результаті цих дій захисник обговорює зі своїм підзахисним та формує правову позицію, яку він відображає в плані захисту.
Дуже важливою є участь захисника в підготовчій частині судового засідання, в ході якої він може уточнювати дані, які характеризують особистість підзахисного; заявляти відводи, клопотання. Участь захисника в судовому слідстві полягає в участі в допитах підсудних, потерпілих, свідків, експертів; огляді і дослідженні речових доказів і документів; доповненні судового слідства та у всіх інших подіях, які відбуваються в судовому засіданні. В цій стадії захисник повинен прикласти всі зусилля на переконання суддів на користь підсудного.
Дуже важливим моментом судового розгляду стають судові дебати, підготовка до яких починається ще задовго до судового засідання. Без чіткої побудови захисної промови, яскравої форми викладення і відповідного виголошення її не можна розраховувати на успіх. Крім захисної промови захисник також має право на репліку.
Впродовж всього судового розгляду і кримінального процесу взагалі адвокат-захисник використовує всі тільки законні засоби і методи боротьби для відстоювання прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного. В зв'язку з цим, хотілося б висловити деякі думки.
19 грудня 1992 року Верховною радою України був прийнятий Закон « Про адвокатуру», пізніше були зміни та доповнення до кримінально-процесуального кодексу України. Але ставлення до захисника-адвоката, як до перешкоди в боротьбі із злочинністю, залишилось. Все частіше звучить питання: якщо розширити права адвоката та його підзахисного, то чи не стане складніше працювати правоохоронним органам, а значить, і складніше викорінювати кримінальні правопорушення ?
Якщо перенести спір у площину кримінально-процесуального законодавства, то можуть виникати деякі запитання. Чи сумісна боротьба із злочинністю, особливо в наших умовах, а подальшим розширення прав адвокатів у кримінальних справах? Чи не буде заважати активна участь адвоката, починаючи з ранніх етапів розслідування та закінчуючи винесення вироку, встановленню об'єктивної істини?
Перш ніж відповісти на них, давайте, вдумаємося, чи такий вже небезпечний адвокат для кваліфікованого, чесного слідчого; для принципового прокурора, який стежить за законністю; для об'єктивного, безстороннього, незалежного суду? Можна з глибокою впевненістю сказати : ні, не є небезпечним.
Але що ж робити з великою кількістю злочинності? Як боротися з мафією, корупцією, з прогресуючим насильством в суспільстві?
У системі різних заходів, звичайно необхідно вдосконалювати Кримінально-процесуальний і Кримінальний кодекс України, потрібно розширити права адвокатів, які виступають на боці і обвинуваченого, і потерпілого на всіх стадіях кримінального процесу. Необхідно щоб на попередньому слідстві при роз'ясненні підозрюваному права на захист був присутній адвокат, тому що без цього право підозрюваного на захист дуже часто стає формальним. Необхідно розширити практику допуску як експерта незалежних спеціалістів, які запрошені за клопотанням адвоката та його підзахисного; виробити систему заходів по більш повному здійсненню права обвинуваченого на вибір захисника; різко збільшити чисельність адвокатів.
Здійснення цих заходів допоможе більш активній реалізації принципу забезпечення права на захист, це б сприяло більш повному здійсненню принципу змагальності сторін в судовому розгляді, допомагало б встановленню істини у кожній справі, забезпеченню прав і законних інтересів не тільки підсудного, обвинуваченого, підозрюваного, але і інших учасників судового розгляду. Безумовне виконання вимог закону щодо здійснення прав адвокатів у кримінальному процесі України буде виступати правовою гарантією адвокатської діяльності взагалі.
Без зміцнення інституту захисту, без безумовного та гарантованого додержання прав та захисту інтересів громадян не можна говорити про побудову правової держави.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
-
Конституція України - 28.06.1996 р.
-
Кримінально-процесуальний кодекс України (станом на 20.09. 2001 року) К., 2001 р.
-
Закон "Про прокуратуру", від 5.11.91 р.
-
Закон "Про адвокатуру", від 19.12.92 р.
-
Саркисянц Г.П. "Про процессуальное положение защитника в советском уголовном процессе" - М, Ташкент, 1967 г.
-
Саркисянц Г.П. "Участие защитников в суде первой инстанции в советском уголовном процессе" - Ташкент, 1965 г.
-
Перлов С.М. "Судебное следствие в советском уголовном процессе" М, 1960 р.
-
Цилин А.Л. Право на защиту в советском уголовном процессе. Саратов, 1959 г.
-
Варфоломеєва Т.В. "Криміналістика і професійна діяльність захисника", К. Вища школа, 1987 р.
-
Советский утоловннй процесе, Учебник - М, Юрвд. лит. 1986 г.
-
Стецовский Ю.И. "Уголовно-процессуальная деятельность защитника" - М, 1982 г.
-
М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В. П. Шибіко “Кримінальний процес України”, К., “Либідь”, 1999 р.
-
Матвиенко Е.А. Судебная речь, Минск, 1972 г.
1 Закон України "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. (ст. 4)
2 Закон України "Про адвокатуру", ухвалений Верховною Радою України 19 грудня 1992 р. (ст. 2)
3 Г.П.Саркисянд "Процессуальное положение защитника в советском уголовном процессе", Ташкент 1967
4
4 С.М.Перлов "Судебное следствие в советском уголовном процессе" М., 1960, ст.126.
5 Матвиенко Е.А. Судебная речь, Минск, 1972 г., с. 203
6 Циплин А.Л. Право на защиту в советском уголовном процессе. Саратов, 1959
7 Саркисянц Г.П. Участие защитников в суде первой инстанции в советском уголовном процессе. - Ташкент, 1965г