HAI-0357 (Правова регламентацiя организацii та дiяльностi судових органiв Украiни), страница 2

Згідно ст. 125 Конституції України найвищим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний суд України. Його діяльність регламентує гл. 4 Закону України “Про судоустрій”.

Верховний суд у межах своїх повноважень розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами; вивчає і узагальнює судову практику, аналізує судову статистику, вирішує в межах своїх повноважень питання, що випливають з міжнародних договорів України та ін.

В ст. 40 подано таке положення: “Відповідно до Конституції України Верховному Суду України належить право законодавчої ініціативи у Верховній Раді України”. Але ж це положення відповідає конституції 1978р.(ст.103), а в конституції 1996р. немає положення про те, що Верховний суд має право законодавчої ініціативи.

Ст. 41 Закону про судоустрій визначає, що Верховний Суд України обирається Верховною Радою України строком на десять років у складі Голови, заступників Голови, членів Верховного Суду і народних засідателів.

Верховний Суд один раз у п'ять років інформує Верховну Раду про свою діяльність.

Ст. 43 визначає, що Верховний Суд діє в складі Пленуму Верховного Суду, судових колегій в цивільних, кримінальних та військових справах. Для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду утворюється президія Верховного Суду.

Ст. 44 та 45 визначають, що Пленум Верховного Суду скликається не менш як один раз на три місяці, очолює Пленум голова Верховного Суду. Пленум у межах своїх повноважень розглядає справи в порядку нагляду і в зв'язку з нововиявленими обставинами; розглядає матеріали узагальнення судової практики і судової статистики, дає керівні роз'яснення судам у питаннях застосування республіканського законодавства та ін. Пленум також затверджує склад судових колегій Верховного Суду.

Статус Президії Верховного Суду визначає ст.50 Закону Про судоустрій. Склад Президії Верховного Суду України, яку очолює Голова Верховного Суду, затверджується Президією Верховної Ради. Президія Верховного Суду України розглядає питання організації роботи судових колегій і апарату Верховного Суду України, а також подає допомогу нижчестоящим судам у правильному застосуванні законодавства, координуючи цю діяльність з Міністерством юстиції України.

Голова Верховного Суду, згідно ст.51, приносить у межах і порядку, встановлених законом, протести на рішення, вироки, ухвали і постанови по судових справах; організує роботу по вивченню і узагальненню судової практики, аналізу судової статистики; скликає Пленум та президію Верховного Суду; керує організацією роботи судових колегій, апарату Верховного Суду та ін

При Верховному суді діє науково-консультативна рада.

Організацію та діяльність військових судів визначає гл. 3-1 Закону України “Про судоустрій”. Військові суди здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, передбачених законодавством України. Їх діяльність спрямована на охорону від будь-яких посягань безпеки України, боєздатності і боєготовності її військових формувань, захист прав і свобод військовослужбовців та інших громадян.

Ст. 38-2. визначає, що в Україні утворюються військові суди гарнізонів, регіонів і Військово-Морських Сил.

Як уже зазначалося, військові суди в Україні виділені у спеціалізовану галузь системи судів загальної юрисдикції. Але ж справи, що ними розглядаються, не мають якихось особливостей, що були б перешкодою для розгляду їх у мирний час судами загальної юрисдикції. Виняток становить тільки спеціальний суб’єкт злочину. Проте це не перешкода для розгляду справ у таких судах, про що свідчить досвід Німеччини, Франції.

Конституційний суд України діє незалежно від судів загальної юрисдикції. Організація, повноваження та порядок діяльності Конституційного Суду України визначаються Конституцією та законом “Про Конституційний суд України”

Ст 2. цього Закону визначає, що Завданням Конституційного Суду України є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій її території.

Справи В Конституційному суді розглядаються лише колегіально.

Складається Конституційний Суд з вісімнадцяти суддів (по шість від президента, Верховної Ради та з’їзду суддів). Судді призначаються на 9 років без права повторного обрання.

Згідно ст.13 зазначеного закону, Конституційний Суд розглядає справи щодо конституційності законів та інших правових актів; відповідності Конституції України міжнародних договорів(чинних або тих, що вносяться до Верховної Ради для приєднання до них України); додержання конституційної процедури розслідування і розгляду справи про усунення Президента України з поста в порядку імпічменту; офіційного тлумачення Конституції та законів України.

Голова Конституційного Суду України обирається на спеціальному пленарному засіданні Конституційного Суду зі

складу суддів Конституційного Суду на один трирічний строк(ст. 20). Голова організовує роботу колегій суддів, комісій та Секретаріату Конституційного Суду, скликає та проводить засідання суду та ін.

Кожен суддя Конституційного суду має наукового консультанта і помічника.

Організаційне, науково-експертне, інформаційно-довідкове та інше забезпечення діяльності Конституційного Суду України здійснює Секретаріат Конституційного Суду на чолі з керівником (ст.32).

Конституційний Суд України на своєму засіданні утворює з числа своїх суддів постійні комісії, що є допоміжними робочими органами з питань організації його внутрішньої діяльності (ст.33). Також на пленарних засіданнях Конституційний Суд може створювати тимчасові комісії за участю фахівців відповідних галузей права(ст.34).

Формами звернення до Конституційного Суду України є

конституційне подання та конституційне звернення. Звертатися до Конституційного суду можуть як фізичні, так і юридичні особи, а також президент, Верховна Рада або частина її складу, Верховний Суд та ін.

В Конституції України немає окремого положення про арбітражні суди. Тобто арбітражні суди є спеціальними судами загальної юрисдикції. З їх створенням реалізується конституційний принцип спеціалізації системи судів.

Організація і діяльність арбітражного суду регламентуються Конституцією, Законом “Про арбітражний суд”, Арбітражним процесуальним кодексом, іншими законодавчими актами та міждержавними договорами й угодами.

Арбітражний суд є незалежним органом у вирішенні всіх

господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами. Також арбітражними судами розглядаються справи про банкрутство.

За ст.3 Закону “Про арбітражний суд” основним завданням арбітражного суду є захист прав та інтересів учасників господарських правовідносин, що охороняються законом;

Згідно ст.4 Арбітражний суд утворюється на засадах призначення всіх арбітрів Верховною Радою.

Систему арбітражних судів України складають Вищий арбітражний суд, арбітражний суд Республіки Крим, арбітражні суди областей, міст Києва і Севастополя. Верховною радою можуть створюватись і інші суди(міські, міжрайонні та ін.).

Згідно ст.7 арбітражні суди складаються з голови, його заступників та арбітрів. Для вирішення організаційних питань арбітражний суд Республіки Крим, арбітражний суд області, міст Києва і Севастополя може утворювати президію.

За ст.10 найвищим органом у вирішенні господарських спорів і здійсненні нагляду щодо рішень арбітражних судів України та контролю за їх діяльністю є Вищий арбітражний суд України, який складається з Голови, заступників Голови та арбітрів і діє у складі пленуму, президії та арбітражних колегій по розгляду спорів та перегляду рішень, ухвал, постанов. Вищий арбітражний суд також розробляє пропозиції щодо організації і діяльності третейських судів на території України.(ст. 32)

Компетенцію різних арбітражних судів та порядок провадження справ визначає Арбітражний процесуальний кодекс та інші документи.

Найважливіші питання діяльності арбітражних судів України вирішує Пленум Вищого арбітражного Суду. Пленум також узагальнює арбітражну практику та статистику і дає керівні роз'яснення іншим органам щодо розв’язання спорів.

Президія Вищого арбітражного суду України вирішує питання організації та діяльності, підбору кадрів арбітражних судів України; переглядає в порядку нагляду рішення, ухвали, постанови Вищого арбітражного суду та переглядає за нововияленими обставинами справи, розглядувані в минулому самою президією; призначає склад арбітражної колегії Вищого арбітражного суду та ін.

Згідно зі ст.30. для підготовки науково обгрунтованих рекомендацій з питань організації та діяльності арбітражного суду, розробки пропозицій щодо вдосконалення законодавства та ін. при Вищому арбітражному суді утворюється науково-консультативна рада з провідних вчених та інших висококваліфікованих спеціалістів.

Конституція також не забороняє створення третейських судів, тобто таких, що обираються сторонами, які вирішують спір. Щодо організації та діяльності третейських судів в Україні досі діє “Положення про третейський суд для вирішення господарських спорів між об'єднаннями, підприємствами, організаціями і установами”, затверджене постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 30 грудня 1975р. Слід зазначити, що це положення не виключає існування постійних третейських судів.

Третейські суди розглядають справи, віднесені до компетенції арбітражних судів. Обирається третейський суд керівниками юридичних осіб, виступаючих сторонами за справою, із складу осіб, компетентних у вирішенні даної справи. Це можуть бути керівники організацій, об’єднань, підприємств, робітники науково-дослідних закладів та ін. Суд обирається у складі одного або довільного непарного числа суддів, які обирають голову.

Сторона, яка визнала за необхідне розгляд справи третейським судом, повідомляє другу сторону про це та зазначає осіб, яких вона обирає третейськими суддями. Якщо друга сторона не погоджується з цим, справа передається на розгляд арбітражного суду. При досягненні згоди між сторонами про розгляд спору в третейському суді зацікавлена сторона письмово викладає свої вимоги та подає їх одному із суддів. В процесі розгляду справи третейський суд має право вимагати від сторін необхідні матеріали; зобов’язати сторони здійснити перевірку своєї діяльності; призначити експертизу та ін.

Рішення виноситься в письмовій формі більшістю голосів(коли суд складається з трьох і більше суддів) і підписується всім складом суду.

Як і рішення всіх судів, рішення третейських судів є обов’язковими для виконання.

Справи, розглядувані третейськими судами, зберігаються у арбітражних судах за містом розгляду справи. До цих судів подаються і скарги на рішення третейських судів.

Ст. 129 Конституції забезпечує право апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Ст. 125 визначає можливість організації та діяльності апеляційних судів.

Касаційне оскарження досить добре опрацьовано як в процесуальному законодавстві України, так і на практиці. Що ж до апеляційного оскарження, то це нова форма для українського судочинства, її немає у чинному законодавстві. Відповідно не діють і апеляційні суди. Тому для подальшого розвитку та демократизації судової влади, якнайшвидше треба законодавчо визначити діяльність апеляційних судів. Апеляційні суди можуть створюватись як окремі судові установи, а також у складі апеляційних колегій у судах другої інстанції. Введення апеляційних судів забезпечить можливість вирішення справ по суті в двох судових інстанціях. При цьому апеляційна інстанція не скасовує судове рішення з направленням справи на додаткове розслідування, а приймає рішення самостійно, досліджуючи докази.

Апеляційне провадження відрізняється від касаційного тим, що перше служить для перегляду по суті як незаконних, так і несправедливих, з точки зору, фактичних обставин справи, рішень (питання права і факту), а касаційне провадження служить для відміни з направленням на новий розгляд у суд першої інстанції рішень, прийнятих з порушенням процесуального або матеріального закону (тільки питання права). Тобто апеляційне провадження є більш ширшим та демократичним. Тому створення апеляційних судів є одним з перших завдань судово-правової реформи.

Ст. 124 Конституції визначає, що народ бере участь у здійсненні правосуддя через народних засідателів та присяжних.

Інститут народних засідателів в Україні зараз реально існує і діє. Ситуація ж з судом присяжних така сама, як і з апеляційним судом – немає жодного закону або іншого нормативного документа, який би регламентував його організацію та діяльність. Взагалі серед правників точаться дискусії щодо необхідності суду присяжних. Прибічники такої форми здійснення правосуддя вважають, що введення таких судів допомагає боротися з корупцією в судових органах, допомагає позбавитися від звинувачувального нахилу в кримінальному процесі, відділяє правосуддя від виконавчої влади( в тому числі від звинувачення). Суд присяжних діє у багатьох розвинутих у правовому відношенні країнах: США, Канаді, Франції, Великобританії та ін.

Критики суду присяжних вважають цей інститут анахронізмом, аргументуючи це тим, що суд присяжних – це результат емоцій, а не правовиконавчої судової діяльності; що навіть у Англії, “матері” суду присяжних, спостерігається відхід від нього.

Враховуючи погляди прихильників та критиків, найбільш прийнятним для України є європейський аналог: суд присяжних повинен складатися з професійних суддів та саме присяжних.

Згідно ст. 130 Конституції для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє суддівське самоврядування, яке є однією з найважливіших ознак незалежності судів та суддів. Розкривається це положення в Законі України про органи суддівського самоврядування.