Білет № 29

1. Облаштування повоєнного світу після Першої світової війни. Сильні та слабкі сторони системи міжнародних договорів.

Версальський мирний договір

Версальський мирний договір був підписаний у 1919. Він складався з 440 статей та одного потоколу й формально закінчив 1-шу світову війну між державами Антанти і США, з одного боку, Німеччиною та іншими державами Троїстого союзу, з другого.

Версальський мирний договір став головним документом післявоєнного мирного врегулювання. Пізніше були підписані мирні договори союзниками Німеччини: Болгарією, Туреччиною, Австрією, Угорщиною.

За умовами договору Фрація повернула собі Ельзас-Лотарінгію, округи Ейпен, Мальмеді й Морене передавалися Бельгії, Північний Шлезвіг – Денії. Саарський вугільний басейн переходив у повну й необмежену власність Франції, а сама область у продовж 15 років ставилася під управління Ліги Націй.

Версальський мирний договір позбавляв Німеччину всіх колоній і сфер впливу за межами країни. Передбачалося роззброєння німецької армії та її скорочення. Вона оголошувалася відповідальною за розв’язання світової війни й за нанесені нею збитки. Це створювало законну для накладення на Німеччину репарацій для відшкодування усіх втрат, завданих союзниками.

Для гарантій виконання договору передбачалася окупація військами союзників території на Захід від Рейну терміном від 5 до 15 років. Веймарська республіка, згідно з договором, визнавала незалежність усіх територій, що входили до складу колишньої Російської імперії до 1 серпня 1914. Вона зушена відмовитись від усіх договорів і угод, які заключив з нею радянський уряд, визнавала всі договори й угоди, які союзні держави підписали з державами, що утворилися на території Російської імперії.

Версальський мирний договір заклав фундамент для післявоєнної системи мирного врегулювання.

Договір зафіксував післявоєнну розстановку сил у світі.

Рівновага, зафіксована в післявоєнних договорах, підривалися як незадоволеними інтересами багатьох держав, так і національною образою переможених, котрі мріяли про зміни, докорінну перестановку сил, а то й про реванш.

Мирні договори із союзниками Німеччини

Крім договору з Німеччиною, перед державами Антанти постало не менш складне запитання: підписати відповідні документи з її союзниками.

На прикінці Першої світової війни внаслідок національно-визвольної боротьби слов’янських народів відбувся розпад багатонаціональної Австро-Угорської імперії. З її руїн постали держави Центральної, Південно-Східної Європи: Чехо-Словаччина, Польща, Югославія, Австрія та Угорщина.

10 вересня 1919 був підписаний Сен-Жерменський договір з Австрією, яка визнала факт появи незалежних держав на своїх колишніх слов’янських володіннях. Цей договір заклав також міжнародно-правові основи незалежної Австрійської держави, категорично заборонивши приєднання Австрії до Німеччини.

“Особлива декларація” забороняла будь-які політичні та економічні зв’язки Австрії з Угорщиною до того часу, доки остання визнає умови мирного договору. Сен-Жерменський договір наклав на Австрію важкі фінансово-економічні й репараційні зобов’язання, суворі військові обмежання. Становище Австрії було складним.

Сен-Жерменський договір – це диктат переможців, який на тривалий час обмежив суверенітет Австрійської республіки.

27 листопада 1919 в м. Нейї був підписаний аналогічний договір з Болгарією. На прикінці Першої світової війни Болгарія пережила гостру політичну й економічну кризу, яка була наслідком її участі у війніна боці австро-німецького блоку. Вона втрачала значну частину своєї території. Згідно з договірними зобов’язаннями Західна Франція передавалася Греції, що позбавляло Болгарію прямого виходу до Егейського моря. Репарації, економічні та військові санкції, обумовлені Нейською угодою, серйозно зачіпали життєво важливі інтереси болгарського народу і ще більше загострювали національні протиріччя на Балканах.

Тріанонський мирний договір, підписаний 4 червня 1920 з Угорщиною, остаточно зафіксував розпад Австро-Угорщини й встановив кордони Угорського королівства, до складу якого увійшла третина колишньої території імперії та понад 40% її населення. На Угрощину було накладено значні репараційні зобов’язання на користь союзників.

Національно-визвольний рух в Османській імперії і гострі протиріччя між державами-переможцями ускладнювали процес міжнародної стабілізації. Багатьох держав непокоїло важливе стратегічне становище Туреччини. Гостра дипломатична боротьба навколо неї таїла в собі небезпеку військових конфліктів.

Тільки 10 серпня 1920 завершилася підготовка мирного договору, який був підписаний султанським урядом у м. Севері (Франція). Згідно з Севрським договором Османська імперія позбавлялася ¾ своєї території. Від неї були відібрані Сирія, Ліван, Палестина та Месопотамія, які передавались під мандатне управління Англії (Палестина та Месопотамія) та Франції (Сирія, Ліван). Севрський договір виявився найслабшою частиною Версальської системи. Фактично він позбавляв Туреччину навіть подоби суверенітету, перетворюючи її в напівколонію.

На мирній конференції в Лозанні (Швейцарія), яка розпочалася 20 листопада 1922, Туреччина домоглася визнання її незалежності, хоча й змушена була підти на певні територіальні поступки. Лозанський мирний договір, який вступив у дію 1923, декларував мирні стосунки між Туреччиною і країнами Антанти.

Лозанський мирний договір з Туреччиною засвідчив, що Версальська система післявоєнного мирного врегулювання не ідеальна, оскільки несе в собі загрозу нових міжнародних сутечок і конфліктів.

2. Росія після розпаду СРСР.

26 грудня 1991 рада республік прийняла декларацію про припинення існування СРСР. Б. Ельцин проголосив радикальні реформи :

1. Введені ринкові відносини.

2. Знищені заощадження.

3. Розпались цілі галузі економіки.

4. Жахливий удар по бюджетній сфері.

5. Суспільство розпалось на багатих і бідних, зник середній клас.

6. Виникло протистояння між президентом і законодавчою владою.

3-4 жовтня 1993 було створено парламент

федеральні збори

В жовтні 1993 прибічники парламента почали захопення телецентра, мерії, будинка верховної ради. Загинуло бизько 500тис. чоловік. Віце-президент Руцкой і Голова ферховної ради були заарештовані.

Наслідки

1. Ці події показали всьому світу справжнє обличчя російської декларації.

2. Вони врятувалиРосію від роспаду.

3. З 1994 Росія стала президинтською республікою.

2000 став президентом В. Путін. Важливі досягненя були зроблені в економіці, але соціальний захист населення законодавчо не закріплений. Зерігається можливість комуністичної реставраціі. Росія претендує на роль лідера, вона ввйшла у велику сімку.