18 (Билеты по всемирной истории для 11 класса на украинском языке)

Білет № 18

1. Лютнева революція 1917 у Росії : причини та початок.

Війна загострила тяжке становище народу. Паливний, транспортний, продовольчий кризи, ріст цін і безробіття сприяли масовим страйкам робітників і селянських виступів. В армії почалося масове дезертирство.

Основні причини Лютневої революції:

1) нерозв'язаність аграрного питання, убогість і малоземелля селян;

2) відсутність справедливого робытничого законодавства;

3) політика русифікації, що її проводив царський уряд, породжувала в національних меншостях прагнення до незалежності;

4) криза самодержавства;

5) утома народу від війни;

6) різке зубожіння народу внаслідок економічної розрухи, викликаною Першою світовою війною.

Революція почалася 23 лютого 1917 р. Відбулися відкриті зіткнення петроградських робітників і поліції, спровоковані недостачею продовольства. Незабаром, страйк охопив весь Петроград.

25 лютого страйк став загальним. Економічні гасла змінювалися політичними: «Геть царат!», «Геть війну!».

Підсилився вплив лівих партій, налагодилася взаємодія есерів, меншовиків, анархістів, трудовиків. Для наведення порядку уряд використовував військові частини і жандармерію. Відбулися перші криваві зіткнення.

26 лютого почалося збройне повстання, був захоплений арсенал.

27 лютого солдати перейшли на сторону повсталих, що поклало початок збройному союзу робітників і солдатів. Царські міністри були заарештовані і посаджені в Петропавлівську фортецю. У ході революції була створена виборна Петроградська Рада робітничих і солдатських депутатів, у якій переважали есери і меншовики. Раду очолили меншовики. Н. Чхеідзе, М. Скобелєв, трудовик А. Керенський. Рада призвала населення створювати місцеві комітети. Одночасно був утворений Тимчасовий комітет членів Державної думи на чолі з Михайлом Родзянко, що взяв на себе всю повноту влади в країні. Виконком Петроградської ради і Тимчасовий комітет Держдуми договорились про створення Тимчасового уряду, що очолив князь Георгій Львов (в уряд входили кадети, октябристи, ряд буржуазних політиків) і який повинен був діяти до скликання Всеросійських Установчих зборів. Була опублікована програма дій Тимчасового уряду: проголошувалися демократичні волі, підготовка виборів в Установчі збори, вибори в органи самоврядування, рівність мов і національних культур, амністія по політичних і релігійних справах.

Ключовою подією Лютневої революції стало зречення Миколи II від престолу (2 березня 1917р.).

Самодержавно-монархічний лад у Росії впав. Росія стала самою вільною із усіх воюючих держав.

2 березня революція перемогла в Москві.

Народні маси з наснагою сприйняли Лютневу революцію. По країні проходили мітинги, газети були повні повідомлень про події, що відбуваються, з'явилися нові політичні партії й угрупування.

Тимчасовий уряд оголосив про ведення війни «до переможного кінця», що забезпечило йому підтримку і визнання з боку США, Великобританії, Франції.

Однак Тимчасовий уряд не мав всієї повноти влади в країні. Росія існувала в умовах двовладдя: одночасно з Тимчасовим урядом діяли Ради робочих, солдатських і селянських депутатів.

Висновок. Лютнева революція 1917 р. мала величезне історичне значення. Скинення царату перетворило Росію в одну із самих вільних і демократичних країн. Утворений Тимчасовий уряд запропонував ряд демократичних перетворень у країні. Однак курс уряду на ведення війни, «до переможного кінця» послабив його соціальну базу, тому що народ хотів миру. Особливістю Лютневої революції стало двовладдя: паралельно існували дві структури влади — Тимчасовий уряд і Ради.

2. Інтеграційні процеси в сучасній Європі. Місце України в загальноєвропейському процесі

Інтеграція — це процес економічного і політичного зближення, об'єднання.

Новим важливим явищем у сучасному житті країн Західної Європи стала інтеграція. Економічні передумови інтеграції:

• прискорення науково-технічного прогресу;

• поглиблення суспільного поділу праці;

• розвиток міжнародної спеціалізації і кооперації;

• прагнення європейського капіталу до конкурентноздатної протидії економічної експансії США і Японії в Європі.

У 1951 р. Франція, ФРН, Італія, Бельгія, Нідерланди, Люксембург утворили Європейське об'єднання вугілля і стали (ЕОУС). У 1957 р. ці країни підписали Римський договір про ліквідацію митних зборів і створення єдиного ринку сільгосппродукції, капіталів і послуг. Так виникло Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), чи Загальний ринок.

У 1967 р. ЕОУС, ЄЕС і Євроатом злилися в єдину організацію — Європейський Союз (ЄС).

У 1973 р. членами ЄС стали Великобританія, Данія й Ірландія, у 1981 р. — Греція, у 1986 р. — Іспанія і Португалія, у 1995 р. — Австрія, Фінляндія, Швеція. В даний час ЄС надав Польщі, Чехії, Словаччині, Румунії, Угорщині, Болгарії, країнам Балтії право на встановлення тісних економічних зв'язків і реалізацію гуманітарних програм. 11 грудня 1991р. підписується Маастрихтський договір про більш тісну соціально-економічну інтеграцію, перехід на єдину валюту (екю). 1 січня 1999 р. на території країн ЄС вводиться нова грошова одиниця — євро. Укладені також Шенгенська угода про безперешкодний перетин кордонів і ліквідації митниць.

У Європі відбувається військово-політична інтеграція в рамках НАТО. Наприкінці 90рр. її членами стали колишні соцкраїни: Чехія, Польща, Угорщина.

Вища законодавча влада в ЄС належить Європарламенту, виконавча — Раді Міністрів Європарламенту. Крім ЄС у Європі існує ще одна міжнародна організація — Рада Європи, створена в травні 1949 р. При цій організації, рекомендації якої носять консультативний характер, працюють Європейський Суд з прав людини, Європейський Молодіжний фонд, Інформаційний центр охорони природи й інші організації. 9 листопада 1995 р. Україна була прийнята в Раду Європи, що наполягає на ліквідації страти в Україні і більш рішучих і глибоких економічних реформах. Зараз Україна співробітничає з численними організаціями: НАТО (військове співробітництво в рамках програми «Партнерство в ім'я світу»; навчання «Щит світу—2000»; створення міжнародного центру підготовки миротворчих сил на базі Яворівского полігона); ЄС (економічному співробітництву заважає антидемпінгове розслідування у відношенні України); ПАСІ (слухання про захист свободи слова в Україні). Країна співробітничає також із країнами Європи з проблем, пов'язаними із закриттям ЧАЕС (одержання кредитів); бере участь у нарадах Організації по безпеці і співробітництву в Європі (ОБСЄ).

Висновок. Процес інтеграції в Європі сприяє зближенню країн Європейського континенту в економічній, політичній і культурній сферах. Вступ України в Раду Європи свідчить про ріст міжнародного авторитету країни, визнанні за нею права на входження в інші європейські структури, що об'єктивно створює політичну ситуацію в Європі.