25354 (Етапи розвитку земної кори), страница 2

Палеонтологія (від грецьк. "наука про давніх істот") — напрям, що вивчає органічний світ минулого й геолого-історичні закономірності його розвитку. Як наука біологічного профілю П. розробляється головним чином геологією, оскільки вивчення викопних решток організмів і слідів життєдіяльності використовується насамперед для визначення віку відкладень, що містять їх, обґрунтування певних стратиграфічних одиниць і з'ясування фізико-географічних обстановок минулого. Палеонтологічний метод є основним у стратиграфії фанерозою. У складі П. виокремлюється палеозоологія, палеоботаніка, мікропалеонтологія, палі-нологія. Основи палеонтологічних знань з'явилися в XVI ст., коли "фігурні камені" та інші прояви "гри природи" почали трактуватися як палеонтологічні рештки (Леонардо да Вінчі, К. Гезнер, Б. Паліссі, Д. Рей та їй;); Ж. Кюв'є (1796), який розробив метод реконструкції викопних організмів за їхніми рештками й зібрав величезний фактичний матеріал, вважається одним із засновників П. як самостійної науки. Його учень Дюкроте де Блен-віль (1822) увів термін "палеонтологія"; незабаром цей курс з'явився в навчальних закладах. XIX ст. було часом формулювання основних принципів і законів П. (природний добір Ч. Дарвіна, біогенетичний закон Е. Геккеля, еволюційна П. В. О. Ковалевського, закон про необоротність еволюції Л. Долло), з'явилися мікроскопічні методи дослідження в П. (X. І. Пандер, 1856). У XX ст. були сформульовані різноманітні й численні гіпотези щодо походження життя, сформувалися нові уявлення про еволюцію й катастрофи в розвитку органічного світу.

Панґея (дослівно — "загальна земля") — єдиний гіпотетичний материк, що включав у себе майже всі сучасні материкові площі. Поняття про П. уперше було сформульовано А. Вегенером (1913), який розвивав уявлення про дрейф материків. Досить упевнено її існування можна припускати в пізньому палеозої, коли вона простягалася в субмеридіональному напрямку від Південного полюса майже до північних приполярних площ. Зі сходу в цей материк глибоко врізався океанічний басейн-затока Палєотетіс, що проникав до сучасного Кавказу, а подекуди — аж до Альп. За підрахунками Р. Діца й Дж. Холдена (1974), ця П. займала близько 40 % поверхні Землі, що дуже подібно до сучасної картини. З кінця Пермі в результаті активних рифтових процесів, розколів і розсування окремих ділянок земної кори почався розпад II. Є теорії про існування подібних II. і в пізньому докембрії (Панґея-П), а також у середньому протерозої, під час найбільшої кратонізації на Землі в інтервалі 1,9-1,65 млрд років (Панґея-І).

Періодизація геологічної історії — схема поділу й одне з найважливіших питань історичної геології. Принципи П. бувають різними й відрізняються для докембрійських і фанерозойських етапів розвитку. У докембрії головним є принцип, що ґрунтується на прояві регіональних або глобальних геотектонічних циклів, які супроводжуються регіональною складчастістю, магматизмом, метаморфізмом. Фанерозой поділяється на етапи розвитку органічного світу (палеозой, мезозой, кайнозой), а також за седиментаційно-палеогеографічними й тектоно-магматичними ознаками, які не завжди збігаються з біотичними. Запропоновано чимало схем фанерозойської П., які базуються на тектонічному принципі (геотектонічні цикли), формаційному (схеми М. А. У сова, М. К. Ко-ровіна), седиментаційно-палеогеографічному (С. В. Тіхоміров, Ю. М.. Маліновський), закономірностях прояву циклічності (М. Ф. Балуховський, Ю. М. Карогодін), палеомагнітних змінах (Е. А. Молостовський, А. Н. Храмов), структурно-геологічних перебудовах (В. О. Соловйов). Вони, як правило, не узгоджені між собою й не набули загального визнання. Для четвертинного періоду П. ґрунтується на використанні палеокліматичиого принципу (потепління й похолодання).

Перм, пермська система, П. період (за назвою Пермської губернії) — верхня, шоста знизу система палеозою. Виокремлена Р. Мур-чісоном (1841). Загальноприйнятого поділу її на відділи та яруси немає. У нас П. с. поділяється на два відділи й сім ярусів, у Західній Європі існував тричленний її поділ (отен, саксоній, тюрінґій), а в СЩА вона поділялася на чотири самостійні стратиграфічні підрозділи. Тривалість П. п. становить близько 45 млн років (287-240). Це час скорочення морських площ, широкого накопичення червоноколірних відкладень і активного соленакопичення (Приуралля, Прикаспій, ДДВ, Західна Європа) і, водночас, найбільшого вугле-накопичення: загальні запаси пермських вугіль становлять понад чверть світових, перевершуючи навіть такі кам'яновугільної сис-> теми. Протягом П. п. тривало ґондванське зледеніння й герцин-ський орогенез, формувалися численні наземні вулканічні пояси та існували геосинклінальні режими в Тихоокеанському поясі. Серед форамініфер переважали фузулініди, що вимерли наприкінці періоду; досить численними й різноманітними були брахіоподи* пишного розквіту досягли моховатки й комахи. Наприкінці П. остаточно вимерли трилобіти й гоніатити. Рослинний світ фіксує складну кліматичну зональність цього часу.

Протерозой (від грецьк. "первинне, або найдавніше, життя" ) — найбільший підрозділ загальної стратиграфічної та геохронологічної шкали докембрію, що розділяє архей і фанерозой, і найбільш тривалий інтервал часу докембрійської історії, вікові межі якого зазвичай приймаються в інтервалі часу 2,6-0,57 млрд років. П. складений переважно метаморфічними й магматичними породами; на відміну від архею в П. зростає кількість червоноколірних і карбонатних відкладень, досить широко розвинені льодовикові утворення; угору по розрізупоступовозникають залізисто-силікатні утворення. Органічні рештки представлені слідами життєдіяльності синьо-зелених водоростей і бактерій (строматоліти, мікрофі-толіти, мікрофітофосилії); достовірні й досить численні поки що безкісткові форми відомі лише у верхах П. (венд). Єдиної схеми стратиграфічного поділу П. немає; він поділяється на дві, три або чотири частини, що зазвичай мають самостійні назви. У нас останнім часом прийнято двочленний його поділ; у складі верхнього П. виокремлюються рифей і венд. Загалом П. розглядається як еонотема; нижній і верхній П. трактуються як ератеми.