24333 (Концептуальні основи соціально-економічного розвитку Західного регіону України), страница 2

Вигідне географічне положення. Західний регіон знаходиться в центрі Європи. Через нього проходять багатообразні зв'язки. Його непогана транспортна доступність є сприятливим чинником для залучення контингенту відпочивальників не лише з східних регіонів, але і з європейських країн. Карпати можуть служити своєрідним полігоном для дислокації, центрів міжнародного бізнесу, що стимулюватиме зростання комерційного і ділового туризму.

Чинник територіального розподілу праці. Фактично в Україні є 2 регіони, умови яких дозволяють забезпечувати задоволення суспільних потреб в рекреаційних послугах: Чорноморсько-азовський і Західний. На тлі перевантаженості першого з них і при зростаючому попиті на оздоровлення і відпочинок.

Екологічний феномен території. З одного боку, в порівнянні з іншими регіонами природа Карпат зазнала менших втрат і в багатьох місцях зберегла свій первісний стан. А це дуже поважно для багатообразних форм відпочинку і туризму. З іншого боку, виключно важливе клімато- і водорегулююче значення Карпат як для України, так і для сусідніх європейських держав обумовлює гостроту питання збереження унікальної природи краю. Якщо відкинути чисто Консервативні варіанти виконання цього завдання, то туризм і відпочинок в екологічно обґрунтованих межах можуть виступати активною формою забезпечення екологічної безпеки Карпат.

Соціально-економічна специфіка гір. У гірських районах чотирьох Західних областей проживають близько 1,3 млн. чіл. (тобто близько 20% всього їх населення, з них третина — на висоті в 500 м і вище). Гори створюють специфічні, надзвичайно складні умови для мешкання і господарювання (особливо — в сільському господарстві), тому тут надзвичайно гостро, коштує проблема зайнятості, і як наслідок — низький рівень матеріального добробуту жителів гір. Послабленню цих і інших негативних процесів за рахунок розширення сфер зайнятості і розвитку інфраструктури сприятиме розвиток туризму з відповідною організацією обслуговування, до яких може бути притягнене місцеве населення. У даному контексті розумної альтернативи рекреації просто не існує.

Економічна конкурентоспроможність рекреаційної сфери. Світовий досвід показує, що туризм є високорентабельною галуззю народного господарства. Наприклад, в Іспанії він дає 17 млрд. дол. США., що рівне 30% доходів від щорічного експорту цієї країни, в Італії туризм забезпечує 11%, а в Данії і в Австрії -— 8% прибутків, що поступають від експорту товарів за кордон. Безумовно, поки показники економічної результативності вітчизняного туризму далекі від зарубіжних, хоча в Карпатах є окремі центри, в господарській структурі яких рекреаційна галузь є такою, що веде.

В цілому сьогодні Західний регіон займає друге місце в Україні за об'ємом доходів від рекреаційної сфери (22% від сумарного показника по Україні) і поступається лише Криму (відповідно, 42%), випереджаючи Причорномор'я (17%) і Приазов'я (13%).

Можна привести ще ряд переконливих аргументів на користь рекреаційної орієнтації перспективного розвитку Західного регіону. Але це аж ніяк не означає, що, форсуючи економічні процеси в даному напрямі, ми відразу ж досягнемо бажаних результатів. Тут необхідні зважені рішення і продумані практичні дії. Тому розвиток рекреації в регіоні розглядається в контексті структурної перебудови його господарського комплексу, в перспективній моделі якого ця галузь повинна стати одній з тих, що профілюють. Саме такий орієнтири закладені в Державну програму соціально-економічного розвитку Західного регіону, яка повинна на практиці реалізувати ідею забезпечення соціально-економічного прогресу його території через державну підтримку пріоритетних секторів регіональної економіки, і в першу чергу — рекреації.

Державна програма соціально-економічного розвитку Західного регіону розроблена Інститутом регіональних досліджень НАН України, спільно з Міністерством економіки України, західними, Івано-франківським, Львівським і Чернівецьким облвиконкомами. Її мета полягає в створенні необхідних правових економічних і організаційних умов для забезпечення практичних результатів в справі стабілізації і поліпшення соціально-економічної ситуації в регіоні, для формування — на основі раціонального, використання ресурсного потенціалу території — ефективної економічної системи ринкового типа, яка гарантувала б наближений до світових соціальних стандартів рівень матеріального добробуту і мешкання людей, а також екологічну безпеку краю.

Статус програми як державною обумовлює її орієнтацію на першочергову реалізацію саме державних інтересів в Західному регіоні. Інакше кажучи, вона повинна стати практичним інструментом втілення державної, регіональної політики на цій території. Тому в програму включені заходи і проекти, яким держава гарантує свою підтримку, яка може виступати в двох формах: режим повного державного сприяння (фінансове, і ресурсне забезпечення, фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям); режим часткового державного сприяння (фінансово-кредитні і податкові пільги виконавцям). Проблеми ж місцевого значення вирішуються на локальному рівні силами регіону.

Для Західного регіону особливо гострою є проблема гірських районів. Комплекс питань, що потребують першочергового рішення, отримав віддзеркалення у всіх підпрограмах. Тим часом, очевидний факт, що гірські райони повинні мати спеціальний статус, яким би законодавчо закріплювалися необхідні пільги і соціальні гарантії їх жителям. В зв'язку з цим дуже важливе значення має прийнятий Верховною Радою Закон України «Про статус гірських населених пунктів України». До програми увійшли найбільш значимі заходи і проекти, які через певні причини (і в першу чергу — через відсутність матеріально-фінансового забезпечення) не реалізувалися в рамках вже існуючих програм. Джерелами фінансування програми служать державний бюджет; місцеві бюджету; позабюджетні фонди; засоби підприємств, установ і організацій; зарубіжні інвестиції. У загальному об'ємі її фінансування державний бюджет займає 33,6%, засоби підприємстві — 25,2% і місцеві бюджету — 22,8%. Найбільшу питому вагу державний бюджет займає в загальній вартості підпрограм «Розвиток агропромислового комплексу» (43,2%), «Екологічна безпека» (53,8%); «Культурний розвиток» (74,4%), «Розвиток науки» (79,8%). В той же час на розвиток рекреаційної індустрії з державного бюджету передбачається 27,1%, соціальної сфери — відповідно, 26,2% і нафтогазового комплексу — 26,8%. Розвиток лісопромислового комплексу фінансуватиметься виключно за рахунок засобів підприємств. Із загальної суми фінансування на західну область виділене 40,1%, на Івано-франківську — 29,9%, на Львівську — 16,7% і на Чернівецьку — 11,8%.

Досягнення програмної мети орієнтоване на 2010 р. Реально прогнозованим є найближчий 5-6-річний період, протягом якого поставлені цілі піддаються декомпозицій з більш менш точним обґрунтуванням доріг і засобів їх досягнення, а також з передбаченням результатів. На віддалену перспективу можлива лише постановка досить узагальнених цільових орієнтирів, з прогнозним сценарієм дій з їх реалізації.

Досвід розробки Державної програми соціально-економічного розвитку Західного регіону показує, що при новаторських підходах до управління їх реалізацією, такі програми можуть стати ефективним інструментом державної регіональної економічної політики в Україні.