24289 (Країни Центральної Азії: Казахстан та Узбекистан), страница 2

Казахстан – країна безкрайніх рівнин

Територія та географічне положення. Казахстан — унітарна держава, що складається із 14 областей. Країна розташована на величезній території від Каспійського моря до рівнин Західного Сибіру й гірських пасом Алтаю. За площею посідає дев'яте місце у світі. Казахстан межує з Росією (1), Китаєм (2), Киргизстаном (3), Узбекистаном (4) і Туркменістаном (5). Країна не має виходу до Світового океану, але омивається водами Каспійського й Аральського морів.

Природа. Більша частина величезної території країни являє собою безкрайні рівнини. У центрі розташований Казахський дрібносопочник — зруйнована часом і природними силами гірська система. Над її поверхнею піднімаються пасма невисоких скелястих сопок, підніжжя яких «потопають» у товщах пухких порід. Саме сопки й дали назву цій території. Із півдня до Казахського дрібносопочника прилягає Бетпак-Дала - кам'яниста й частково глиниста рівнина з безстічними западинами, зайнятими солончаками або гірко-солоними озерами. На крайньому заході країни розташована Прикаспійська низовина, що частково лежить нижче за рівень Світового океану.

Між Мангишлаком й Аральським морем розташоване плато Устюрт (на території Казахстану лежить тільки його частина). Майже з усіх боків плато обмежене стрімкими урвищами — чинками за-1 ввишки до 300 м.

На крайньому південному сході й сході рівнинні території оперізують хребти Тянь-Шаня, Джунґарського Алатау й Алтаю. Особливо вражає своєю красою Тянь-Шань. Тут розташована найвища точка країни — Хан-Тенґрі («Володар духів»), висота якої сягає 6995 м. У гірських районах Казахстану налічуються сотні льодовиків — це природне багатство, джерело прісної води й основа життя багатьох річок, без яких існування в країні неможливе. Вода особливо необхідна її Туранській низовині з її знаменитим Голодним степом, значна частина якого розташована на території Узбекистану.

Для клімату Казахстану характерні різкі перепади температури — як протягом доби, так і протягом року, а також незначна кількість опадів. Середня температура січня: від -18 °С на півночі до -З °С на півдні, липня: +19 °С на півночі й +28...+30 °С на півдні. На півночі опадів випадає до 300 мм на рік, у пустелях — менше ніж 100 мм, у горах — до 1600 мм.

Більшість річок країни належать до безстічних областей і басейнів внутрішнього стоку: Урал впадає в Каспійське море, Сирдар'я — в Аральське, Ілі — в озеро Балхаш. Тільки річки Іртиш, Ішим і Тобол несуть свої води в Північний Льодовитий океан.

На території країни чимало озер, деякі з них мають свої особливості. Так, озеро Балхаш у західній частині, де річка Ілі приносить чалу воду гірських снігів і льодовиків, — прісне, а в східній — солоне. Озеро Борове має дуже мальовничий вигляд.

Корисні копалини Казахстану надзвичайно різноманітні: тут є паливо й руди, хімічна й будівельна сировина. Але найбільше в підземній скарбниці кольорових металів. Країна посідає перше місце у світі за запасами цинку й вольфраму, друге — за сріблом, свинцем і хромовими рудами, третє — за мідними рудами, четверте — за молібденом і шосте — за запасами золота. У підземних коморах також є уранові руди й природний газ, нафта й марганець, поклади вугілля й бокситів.

Історичний розвиток. Виникнення й формування казахів відбувалося в умовах взаємодії різних племен, насамперед кочових. У давнину народи, що жили тут, займалися скотарством і землеробством, уміли обробляти метали й були язичниками. У тис. до н. є. на території сучасного Казахстану жили іраномовиі племена саків, що залишили за собою кургани, у яких ховали вождів. На початку нашої ери казахськими степами прокотилися тюркомовні племена хуннів. Вірогідно, саме саки й хунни поклали початок виникненню казахського етносу.

У VI—VIII ст. країна зазнала впливу різнорідних тюркомовних племен — вони створювали тут свої держави. Починаючи з VIII ст. регіон був завойований арабами, у результаті чого пануючою релігією населення Південного Казахстану став іслам. Пізніше ця релігія поширилася по всій території країни, замінивши різні язичницькі культи.

Великий вплив на етнічні процеси й подальший розвиток країни справило монгольське завоювання та її вступ до складу монголо-татарських держав — Кок-Орда, улус Сібана, Моголістан. Перша казахська держава — Казахське ханство — сформувалася до кінця XV ст. Найбільшої могутності воно досягло в 1511—1523 рр., у період правління Касимхана, якого називали «збирачем казахських земель». За Хак-Назара (1538—1580) у районах кочовищ різних груп племен сформувалися три об'єднання: Старший жуз, Середній жуз і Молодший жуз. З утворенням ханства й створенням жузів сформувалася казахська етнічна спільнота, а населення країни стало називатися казахами.

На початку XVIII ст. казахи були розорені в результаті навали зі сходу монгольських племен — джунґарів. По всьому степу пройшли запеклі бої, але в 1723 р. ослаблені родоплемінною роздробленістю казахи зазнали жорстокої поразки. З огляду на сформовану ситуацію Казахстан приєднався до Росії.

Економіка країни поступово налагоджувалася. Усе більше казахів переходить до осілого способу життя й починає займатися землеробством. Це, пояснюється передачею великих земель селянам, що переселилися з внутрішніх областей Росії. Вилучення земель прискорилося, після початку реформ 1906—1911 рр., розроблених П. А. Єтолипіним. їхньою метою було розв'язання земельного питання у Великій імперії та перетворення північно-казахстанських степів на землеробські райони. У результаті з Казахстану починають вивозити зерно й м'ясо.

У серпні 1920 р. на території Середнього й Молодшого жузів була утворена Киргизька Автономна Радянська Соціалістична Республіка, потім вона була перейменована в Казахську АРСР. У 1936 р. утворена Казахська Радянська Соціалістична Республіка, що ввійшла до складу СРСР як союзна-республіка. ,

У 1991 р. була проголошена незалежність Казахстану. Сьогодні це президентська республіка, де прийнятий закон, що надав Н. Назарбаєву довічне право входити до ряду державних органів.

Населення. Особливістю населення країни є її складний етнічний склад — у країні проживають представники більше ніж 120 національностей, а густота населення є дуже низькою — лише 6,5 особи/км², а також від'ємний природний приріст. Разом із від'ємним сальдо міграції це обумовлює зниження кількості населення країни протягом останніх років. При цьому віковий склад виглядає досить благополучно — 25—64—11, а тривалість життя — 65 років.

У сучасному Казахстані казахи складають, 53 % (до середини 20-х рр. XX ст. їх називали киргизами), росіяни — 30%, українці — 3,7 %, узбеки — 3 %. У країні чимало німців, які Під час війни були переселені в казахські степи з Поволжя. Віруюче корінне населення в переважній більшості — мусульмани-сунніти. Російськомовні ж сповідують православ'я.

У містах проживає 55 % населення країни. Особливістю Казахстану є те, що держава не має явно вираженого національно-теріторіального ядра. Кочівники не мали столиці, а географічний центр країни припадає на напівпустельні області Центрального Казахстану. Перенесення в 1997 р. столиці країни до Астани й було спрямоване на створення такого ядра. На відміну від колишньої столиці Алмати, Астаіга розташована в посушливому степовому районі в північно-східній частини Казахстану, на річці Ішим. У 1830 р. тут була заснована військова фортеця Акмола («біла могила»). У середині минулого століття місто стало цілинною столицею й було перейменоване в Цілиноград, у 1992 р. - в Акмолу, а тепер це головне місто Казахстану - Астана (у перекладі — «столиця»).

Сьогодні Астана — сучасне місто, що швидко розвивається. В архітектурному вигляді казахської столиці переплелися кращі традиції європейського та східного зодчества. Тут побудований чудовий комплекс адміністративних будинків Конгрес-хол, етномеморіальний парк «Атамекен» із макетами природних скарбниць, історичних пам'яток і великих міст Казахстану. У місті працюють заводи з переробки сільськогосподарської продукції, підприємства сфери послуг. Астана - великий залізничний вузол республіки, де перетинаються Трансказахстанська й Південно-Сибірська магістралі.

Найбільше місто Казахстану - Алмати (1,13 млн осіб) - розташоване на південному сході Республіки Казахстан, у центрі Євразійського континенту. Незважаючи на перенесення столиці, Алмати й сьогодні залишається головним промисловим, науковим і культурним центром Казахстану.

У північній частині країни розташована її «вугільна столиця» -Караганда (596 тис. осіб). Місто вражає незвичайним плануванням: воно складається з кількох десятків масивів, що розміщені на значній відстані одне від одного — поблизу шахт.

На півдні країни розташоване місто Щщмкент (Чимкент) із населенням близько 327 тис. осіб. Це адміністративний центр Південно-Казахстанської області, важливий центр хімічної та легкої промисловості.

Культура. Казахстан — перехрестя Європи й Азії, хоча й не таке жваве, як, наприклад, Туреччина. Відкритість території, відсутність природних меж, розташування на кордоні різних цивілізацій і релігій обумовили створення самобутньої культури, що ґрунтується на давній кочовій традиції населення Центральної Азії.

Із давніх часів відомі легенди про родоначальника казахських націй — Алаш-Хана. І хоча точних історичних свідчень про його існування не виявлено, ім'я Алаш-хана й легенди, що оповідають про нього, були потужною базою для ідеї державності казахського народу. Із ним пов'язують й утвердження характерних для казахів традицій людинолюбства й добродійності. Наприклад, звичай «конак аси», що передбачає безкоштовне частування та притулок не тільки званому гостеві, але й будь-якому подорожанину-казаху.

Казахи завжди жили в гармонії з природою, шанували духів степів, води, гір. Вони жили на тимчасових стоянках — аїлах, а своє житло влаштовували так, щоб не перешкодити тваринам і птахам. Основним транспортним засобом у казахів був кінь, а другом і помічником — борзий собака тази. Житло й хатнє начиння були добре пристосовані до кочового способу життя. Протягом століть казахи створили один із найдосконаліших видів переносного житла - юрту, що складається з дерев'яного купольного каркаса й повсті. Рослинний орнамент стін юрти символізував навколишню природу, а візерунки килимів «розповідали» історію роду. У середині юрти було вогнище, де готували їжу — найчастіше м'ясні страви.

У казахів зберігся багатий національний фольклор. Особливу популярність мають епічні та ліричні перекази й пісні, що виконуються розповідачами казок, а також творчість поетів-імпровізаторів - акинів.

Найвідоміші представники сучасної казахської літератури — поет Олжас Сулейменів (р. 1936), письменники Ануар Алімжанів (р. 1930) та Ільяс Есенберлін (р. 1915).

Господарство. Основа господарства країни - промисловість, де найважливішу роль відіграють добувна галузь і кольорова металургія. У Казахстані розташований Карагандинський вугільний басейн, також зростає значення Екібастузького басейну, де видобуток енергетичного вугілля ведеться відкритим способом. Розробка прикаспійських нафтових родовищ й експорт нафти у Європу (через Новоросійськ) і Китай стимулюють економічний розвиток Казахстану. Країна виділяється видобутком мідної руди в Центральному Казахстані й виплавкою міді (Джезказган і Балхаш) Поліметалеві руди добувають на сході країни, а боксити - у Кустанайській області. Розробляються родовища природного газу, залізної, свинцево-цинкової, нікелевої руд та інших корисних копалин.

Більша частина електроенергії виробляється на теплових електростанціях, що працюють на вугіллі й природному газі, неподалік від Актау розташована атомна електростанція.

Розвивається нафтопереробка й чорна металургія. Нафтопереробні заводи розміщуються в Актау, Павлодарі, Шимкенті. У хімічній промисловості Казахстану значне місце посідає виробництво мінеральних добрив із місцевої сировини, а також сірчаної кислоти, отрутохімікатів, синтетичного каучуку.

У структурі машинобудування переважають галузі, що виробляють машини й обладнання для видобувної та металургійної промисловості, сільського господарства (трактори, гірничошахтне обладнання, протиерозійна техніка, екскаватори). Харчова промисловість займається переробкою м'яса й зерна. Легка промисловість представлена бавовняною (Алмати, Шимкент), вовняною, шовковою, трикотажною та шкіряно-взуттєвою галузями.

Привертає увагу й географія промислових центрів, більшість із яких розташовані на периферії та в північних областях, тоді як центральна, частина країни на економічній карті виглядає майже суцільною білою плямою.

70 % території Казахстану може використовуватися для відгінного скотарства. Природно, що найважливіша галузь сільського господарства — тваринництво, що дає приблизно половину продукції. Основні напрямки — вівчарство й розведення великої рогатої худоби. Молочну худобу розводять у приміських районах, м'ясну — у пустельних і напівпустельних. Також тут розводять свиней, верблюдів і коней. За виробництвом вовни, каракулю, баранини Казахстан посідає значне місце серед країн СНД.