24259 (Сьєра-Леоне та Мадагаскар), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Сьєра-Леоне та Мадагаскар", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "24259"
Текст 2 страницы из документа "24259"
У 1960 р. на острові була проголошена незалежність. Держава стала називатися Демократичною Республікою Мадагаскар.
У 1975 р. влада в країні була захоплена військовою диктатурою, за якої всі підприємства, у тому числі іноземні, перейшли в державну власність. У 1991 р. під тиском антикерівних виступів була прийнята більш демократична конституція.
У 1992 р. країна стала називатися Республікою Мадагаскар, й в 1993 р. на виборах перемогу здобув президент, що представляв опозиційні сили.
Президенту, що обирається терміном на п'ять років, і прем'єр-міністру належить виконавча влада в республіці. Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом, що складається із Сенату (верхня палата) і Національних зборів (нижня палата). Законодавство засноване на французькому цивільному праві. В адміністративному відношенні країна поділяється на шість фаритані (провінцій).
Населення. Населення Мадагаскару на 99% представлено його корінними жителями — малагасійцями. Як нація малаґасійці сформувалися в результаті змішування азіатських та африканських расових
типів, але більша схожість у них спостерігається все-таки з малайцями, їхня мова — малагасійська — належить до австронезійської мовної сім'ї. Малаґасійці поділяються на 18 етнічних груп, серед яких найбільш численними є мерина, сакалава, беуїлеу. На острові також-проживають французи, араби, китайці, індійці, пакистанці. Більше ніж половина населення дотримується місцевих традиційних вірувань. Християнство сповідують 37 %, іслам — 5 %.
Мадагаскар — одна з найбідніших країн світу з досить низьким рівнем життя населення. Рівень неосвіченості сягає 61 %. Показник народжуваності надзвичайно високий — природний приріст складає 33 %о, у зв'язку із чим 45 % населення країни складають діти та підлітки.
Крім малагасійської мови, офіційною є французька.
Більша частина населення зайнята в сільському господарстві. Частка міського населення невелика — 31 %. Великими містами є Антананаріву (1,1млн осіб), Туамасіна (145 тис. осіб) Фіанаранцуа (111 тис. осіб), Махадзанга (111 тис. осіб).
Антананаріву — столиця й найбільше місто Мадагаскару. Було засноване в 1610 р. У перекладі з малагасійської його назва означає «місто тисячі воїнів». Тут збереглися старовинні будинки колоніальних і доколоніальних часів. Відомою визначною пам'яткою є колишній палац королеви Мадагаскару. В Антананаріву в 1902 р. була створена перша в Африці Малагасійська академія наук. У місті чотири музеї, зокрема Музей мистецтв і Музей археології. Антананаріву — найбільший промисловий центр країни, тут зосереджена більша частина переробних підприємств,, насамперед харчової та легкої промисловості.
Культура. Головною особливістю малагасійської культури є переплетення азіатських та африканських традицій. Завдяки переселенцям із Південної та Південно-Східної Азії на Мадагаскарі почали вирощувати рис, використовувати човни з балансиром, носити одяг — ламбу, що став для малагасійців національним. З Азії також прийшов звичай у селах замикати на ніч ворота величезними кам'яними дисками діаметром 4,5 м і завтовшки до ЗО см.
Африканці-переселенці принесли із собою традиції скотарства. Африканські бики — зебу — складають основу традиційного малаґасійсь-1 кого господарства. З африканцями на острів потрапили зображення тварин, яких на Мадагаскарі ніколи не було. Так, жирафи, наприклад, стали однією з улюблених тем місцевих ремісників.
Завдяки арабським торговцям на Мадагаскарі були впроваджені передові на ті часи досягнення науки та техніки. Це насамперед технО'логії виготовлення паперу й створення книг.'Місячний календар, терези та торговельна термінологія, назви місяців і днів тижня також були перейняті в арабів.
Азіатський та африканський вплив відбився й на духовній сфері. Так, у релігійних обрядах традиційних вірувань малаґасійців проявляються риси ісламу й традиційні африканські мотиви.
Основою літературних традицій малаґасійців є відомі історичні хроніки сурабе — «Великі письмена», навіяні міфами та легендами. У народній музиці органічно співіснують індонезійський струнно-іципковий інструмент — валіха й африканські барабани. А в запальних ритмічних танцях, дуже схожих на танці жителів Східної Африки, присутні надзвичайно плавні й граціозні рухи рук, що нагадують рухи індійських танцівниць.
Традиційними художніми промислами є плетіння циновок із концентричними орнаментами та різьблення по дереву (зображення фігурок людей і тварин). У селах із волокон листя пальми рафії малаґасійці виробляють тканини — від дуже тонких, як шовк, до простих і грубих, як мішковина. Із листя пальми також виробляють стіни та огорожі або вкривають дахи, а із соку цієї пальми миготовляють вино.
Господарство. Основою економіки Мадагаскару є сільське господарство. Головні культури: рис, кукурудза, тютюн, цукрова тростина, чай, кава, перець, ваніль, тропічні фрукти. Власники багатьох плантацій — європейці. Здебільшого це плантації квітів. Тут вирощують троянди, гладіолуси, лілії, орхідеї, які потім за допомогою авіатранспорту відправляють у кращі європейські квіткові магазини. Авокадо, хурма, манго на французьких та інших ринках — родом із Мадагаскару.
Поголів'я великої рогатої худоби нараховує понад 10 млн голів. Значну частину складають горбаті бики — зебу. Також популярне розведення корів європейських порід, кіз, овець, свиней, свійської птиці. Розвинене рибальство й морський промисел. Малагасійці займаються ловлею тунців, восьминогів, креветок, молюсків, лангустів, черепах. Частина улову складає раціон жителів Мадагаскару, а частина переробляється або заморожується для відправлення до Європи. Незважаючи на те що в сільському господарстві зайнята значна частина населення, продуктів харчування недостатньо, тому частка їхнього імпорту є досить високою.
Промисловість представлена в основному галузями, що переробляють сільськогосподарську продукцію, — харчовою та легкою. У містах розташовані підприємства цукрової, маслоробної, консервної галузей. Налагоджено виробництво бавовняних тканин і взуття. Розвивається гірничодобувна й нафтопереробна промисловість.
Транспортна система Мадагаскару розвинена слабо. У центральних районах країни та столиці розвинений автомобільний транспорт. Залізниць мало, їхня загальна довжина лише 1020 км. В Антананаріву й Махадзангу є міжнародні аеропорти.
Найбільший морський порт — Туамасіна. Основними засобами пересування жителів прибережних районів є човни з балансиром і віт-1 рилом та піроги, а у внутрішніх районах країни — вози, запряжені зебу або кіньми.
Системи охорони здоров'я та освіти мають невисокий рівень розвитку. Однак слід зазначити досягнення певних успіхів у викорінюванні низки хвороб. Уряд Мадагаскару має нові джерела економічної допомоги та інвестицій. Найбільш перспективною галуззю для інвестування є туризм.