24177 (Загальна характеристика Німеччини), страница 2

Тваринний світ Німеччини не дуже різноманітний. Найбільш часто зустрічаються, — олень, дикий кабан, заєць, вовк, лисиця, куниця, борсук. Серед нечисленних рептилій виділяється гадюка. Через країну зазвичай мігрує велика кількість перелітних птахів. У прибережних водах водяться оселедець, тріска, камбала, морський окунь, в річках країни — короп, форель, сом.

Річки і озера

Територія багата на річки. Унікальною є наявність п'яти значних річок, які перетинають Північну і Середню Німеччину з півдня на північ паралельно одна одній. Довжина Рейну в межах країни 865 км, Дунаю — 647 км. Рейн і Одер, як прикордонні річки, мають міжнародний режим. З давніх часів густа річкова система та Долини виконують важливі транспортні функції. Річки замерзають ненадовго (Рейн не більше ніж на місяць і то не щороку). Крупних озер в небагато — найбільше озеро Боденське, частина якого знаходиться також в Австрії і Швейцарії.

Рельєф

Територія країни підвищується з півночі на південь. Північна частина ФРН знаходиться в межах Північно-Німецької низовини, де добре збереглися сліди заледенінь (особливо чітко виражені на північному сході) у вигляді моренних рівнин, зандрів, долин стоку льодовикових вод та інших форм льодовикового рельєфу. На північному сході - великі горбкувато-моренні височини і численні озера (пояс прибалтійських озер). Горбкуваті передгір'я утворюють перехід до низького і середньовисотного рельєфу (600-1400 м). Рейнські Сланцеві гори, висотою до 880 м, Везерські гори, пагорбка височина і низькогір'я Гессену, частина масиву Гарц, висотою до 1142 м, гірські масиви Шварцвальд, висотою до 1493 м, Оденвальд, Шпессарт, Хардт та інші. Вздовж кордону з Чехією піднімаються хребти Шумава (висотою до 1456 м) і Чеський Ліс; на захід від них - середньогірські масиви - Баварський Ліс, Фихтель і Швабо-Франконська куестова область з численними проявами карсту. Рельєф усієї середньої частини країни відрізняється мозаїчністю і подрібненнями. Вирівняні поверхні на вершинах гір різко контрастують з крутими стрімчастими схилами. На півдні країни, на місці Передальпійського крайового прогину, розташоване Баварське плато (висотою від 600 м на півночі до 300 м на півдні) з перевагою льодовиково-акумулятивного рельєфу. На крайньому півдні ФРН - передові хребти Східних Альп (висотою до 2963 м - гора Цугшпітце), із широким розвитком льодовикових і карстових форм рельєфу.

Корисні копалини

Найважливіші корисні копалини - кам'яне вугілля (загальногеологічні запаси 230 млрд. т), у тому числі Рурський кам'яновугільний, Саарський вугільний, Ахенський вугільний басейни, буре вугілля (70 млрд. т), у тому числі Нижньорейнський басейн; калійні солі (9 млрд. т) - район Ганноверу (західне продовження Штасфуртського соленосного басейну), басейн Верра - Фульда. Відомі також родовища нафти (76,1 млн. т), газу (південна частина Середньоєвропейського нафтогазового басейну, Рейнського і Передальпійського басейнів), залізної руди (1,9 млрд. т) - Гіфхорн, Зальцгнттер, Зігерланд, барито-цинкових (Мегген), свинцевих (Мехерних), свинцево-цинкових (Раммельсберг, Рур) руд, флюориту, графіту (Пассау) тощо.

Господарська оцінка природних умов і ресурсів

За характером поверхні Німеччину можна поділити на три частини: 1. Північно-німецька низовина (до 200 км завширшки). 2. Середньонімецькі гори (Рейнські, Сланцеві, Гарц, Тюрінґенський Ліс і Рудні). 3. Південна Німеччина (Шварцвальд, Швабський Альб, Франконський Альб, Баварський Ліс і Баварське плоскогір'я). Гори Середньої і Південної Німеччини є середньовисотними і не створюють серйозних перешкод для економічної діяльності. Тільки на півдні, на кордоні з Австрією, на територію Німеччини заходить гірський масив Альп (так звані Баварські Альпи). Головним мінеральним багатством країни є кам'яне (Рурський і Саарський басейни) і буре (Нижньорейнський, Галле-Лейпцизький і Нижньолаузицький басейни) вугілля. Рурський басейн за виявленими запасами (понад 130 млрд т) є найбільшим у Західній Європі. Проте вугілля тут залягає на значній глибині й умови його залягання складні. За покладами калійної солі (між річками Везер і Зале) Німеччина займає одне з перших місць. Родовища інших корисних копалин, крім будівельних матеріалів, або незначні, або вже вичерпані. Ліси займають 1/4 площі країни. Значні території охороняють – Перші національні парки (Баварський Ліс і Берхтесгаден) створені в 70-х роках. Німеччина має чимало районів з рекреаційними курсами. Долина Рейну, Баварські Альпи, Гарц і Саксонська Швейцарія відомі в світі своїми мальовничими ландшафтами. Внаслідок надмірної концентрації промислової діяльності Німеччина, особливо такі райони, як Рур і Галле-Лейпцизький, а також ріки Рейн і Ельба, зазнали великого забруднення. Проблему екологічної чистоти Руру і Рейну можна вже вважати вирішеною.

Населення

Незважаючи на величезні людські втрати у другій світовій війні (10 млн чоловік), Німеччина швидко відновила чисельність свого населення. Цьому сприяло і повернення 11 млн німців з територій, що відійшли до цих держав. Повернення «етнічних» німців продовжується і тепер, в основному з Росії. Водночас Німеччина (і Західна, і Східна) була першою з розвинених країн, де в кінці XX ст. природний приріст став нульовим або навіть від'ємним. Це супроводжувалось залученням іноземних робітників (турків, італійців, греків). їх у Німеччині було більше, ніж у будь-якій іншій країні Європи: в окремі роки понад 6 млн чоловік (із сім'ями). В 90-х роках важливим елементом іноземної робочої сили стали вихідці з території Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина — етнічно однорідна країна. Німецька мова належить до германської групи індоєвропейської мовної сім'ї. Крім німців, нею розмовляють австрійці, германо-швейцарці, люксембуржці, тобто сусідні народи. За своєю релігією німці південних районів є католиками, північних — протестантами. До другої світової війни Німеччина належала до країн зі значним єврейським населенням (560 тис. чоловік), майже всі вони або емігрували, або були знищені в концтаборах у роки війни. Колоніальна імперія Німеччини була невеликою і короткочасною. І все ж за кількістю емігрантів у XIX і на початку XX ст. країна поступалась лише Великобританії. В 1841-1900 рр. за кордон, насамперед у США, виїхало 4,8 млн чоловік. Значна частина сучасних американців і канадців серед своїх предків називають вихідців з Німеччини. Районами німецької еміграції були також Бразилія, Аргентина і Південна Африка. Середня густота населення 230 чоловік на 1 км кв. Найвища вона в басейні Рейну і в Середній Німеччині. 87 % населення живе в містах, серед яких виділяються Берлін, Гамбург і Мюнхен, як «міста-мільйонери», і ще 13 міст, населення кожного з яких становить більш як 500 тис. чоловік. Гамбург, Мюнхен і Франкфурт-на-Майні віднесені до сімки євроміст «вищої ліги». У Німеччині немає одного домінуючого центру на зразок Лондона у Великобританії чи Парижа у Франції. Це пояснюється політичною роздробленістю країни в середні віки і з 1949 по 1990 р. Але в Німеччині знаходиться найбільша в Європі агломерація міст — Рурська, яка утворилася на базі вугільного басейну і комплексу важкої промисловості. За віком міста Німеччини можна поділити на дві групи. Західні (кордоном є долини Рейну і Дунаю) входили в орбіту Римської імперії, їхній вік сягає двох тисяч років. Інші, де в римські часи мешкали германські і слов'янські племена, виникли пізніше — приблизно тисячу або трохи більше років тому. Специфічним є те, що серед німецьких міст багато колишніх князівських столиць. Вони багаті на історичні та культурні пам'ятки, що нагромаджувалися протягом сторіч. Міста Німеччини зазнали величезних руйнувань під час другої світової війни: на сході в наземних боях, на заході — від повітряних нальотів. Далеко не все відновлено. Багато архітектурних і художніх скарбів загинуло назавжди. Проте і зараз німецькі міста вирізняються своїми пам'ятками минулого, охайним виглядом і сучасною інфраструктурою. У сільській місцевості є хутори, села. Як правило, в них переважає міський спосіб життя. В цілому Німеччина має один з найвищих життєвих стандартів у світі.

Загальна характеристика господарства

Економіка Німеччини є сучасною і багатогалузевою. Позиції державного сектора в ній мінімальні. Серед найбільших корпорацій: телекомунікаційна «Дойче телеком», автомобільні «Даймлер-Бенц» і «Фольксваґен», електротехнічна і електронна «Сіменс», хімічні «Байєр» і БАСФ, фінансова «Дойче Банк» та ін. У сільському і лісовому господарстві та в рибальстві зайнято 4 % працюючого населення і вони дають 2 % ВНП, в промисловості й будівництві — по 39 %, у третинному секторі — 57 % і 60 %. Порівняно з Великобританією, Францією та США частка зайнятих У Німеччині в нематеріальному виробництві є меншою. Німеччина відзначається своїм промисловим потенціалом, але її позиції у сфері високих технологій слабші. Німецька економіка значною мірою орієнтована на експорт. Сума вартості експорту та імпорту становить половину ВНП. Країна має активний торговий баланс. В експорті домінують автомобілі, верстати й інше виробниче обладнання, хімічна продукція та електротехніка. Основу імпорту становлять, крім промислових виробів, також паливо, руди, деревина, волокна, продовольство. Для Німеччини сферою її зовнішніх інтересів завжди була Європа. І тепер головними її торговими партнерами є країни Західної Європи, особливо ЄС. Економічні стосунки східного напрямку також не можна не брати до уваги. Німеччина була основним торговим партнером царської Росії в 1913 р. і СРСР — у 1939 р. В 1989 р. Західна Німеччина була основним торговим партнером СРСР серед капіталістичних країн, а Східна —серед соціалістичних. В 90-х роках банки і корпорації Німеччини почали активно діяти в країнах Східної Європи і колишнього СРСР. Німеччина є важливим потенційним торговим партнером самостійної України. В 1995 р. її частка в зовнішньому торговому обігу України була вже досить значною і становила 4,7 %. Після другої світової війни Німеччина була розділена на дві частини, які змушені були не тільки відновлювати зруйноване господарство, а й змінювати його структуру, компенсуючи втрачених постачальників і втрачені ринки збуту. Великою мірою це здійснювалося за допомогою США на заході та СРСР на сході. Західна Німеччина залишилась країною з ринковою економікою. У Східній Німеччині провідні позиції зайняв державний сектор. Після об'єднання Німеччини в 1990 р. перед нею постало питання уніфікації господарського комплексу. Вона здійснюється власними силами і відбувається шляхом стикування інфраструктури, ліквідації неконкурентоспроможних виробництв і трансформації соціально-економічної системи на сході.

Промисловість

Німеччина має розвинену енергетику. Головним напрямом змін у структурі енергобалансу після другої світової війни став перехід на імпортну нафту і природний газ, частка яких зросла до 50 %. Видобуток місцевого твердого палива, з яким раніше ототожнювалась могутність німецької економіки, скорочується. Проте і зараз Німеччина залишається однією з найбільших його виробників. Щорічно добувають 70-75 млн т кам'яного вугілля (в 1960 р. — 140) і 240 млн т бурого (в 1989 р. — 410). Щорічний імпорт нафти досягає 100 млн т, природного газу — 75 млрд м куб, власний їх видобуток, відповідно, 3 млн т і 20 млрд м куб. Імпортна нафта надходить через власні та іноземні порти. Діють нафтопроводи: Роттердам — Рур — Франкфурт-на-Майні, Марсель — Карлсруе — Інґольштадт, Ґенуя — Інґольштадт, Трієст — Інгольіптадт, Вільгельмсгафен — Рур, Росток — Шведа — Галле. Головні нафтопереробні заводи зосереджені в Рурі, Карлсруе, Інґольштадті та Гамбурзі. Природний газ трубопроводами надходить з Нідерландів, морських родовищ Норвегії та з Росії транзитом через Україну. Виробництво електроенергії становить понад 570 млрд кВт год на рік, з них 1/3 дають АЕС. Атомні електростанції діють в усіх районах Західної Німеччини від Нижньої Саксонії до Баварії. АЕС «Норд» на сході закрита. Обробна промисловість. Промисловий переворот у Німеччині відбувався в середині XIX ст. і вже враховував досвід Великобританії. Перевага одразу ж була надана важкій промисловості. Умовами для цього стали рурське й сілезьке кам'яне вугілля, буре вугілля, калійні й кам'яні солі Середньої Німеччини, лотаринзькі залізні руди, контрибуція з Франції, а також наявність широкої мережі університетів, бурхливий розвиток природничих і технічних наук. Ринком збуту була сама важка промисловість, а також урядові воєнні замовлення перед першою та другою світовими війнами. І зараз Німеччина серед головних розвинених країн за своїм промисловим потенціалом поступається лише США і Японії. Проте частка новітніх наукоємних галузей тут нижча, ніж у Великобританії та Франції, не кажучи вже про США. Як країна, що зазнала поразки у другій світовій війні, Німеччина втратила спадкоємність зі своїми колишніми успіхами в атомній, аерокосмічній і телекомунікаційній галузях, кібернетиці, медицині й біології. Найбільші її досягнення — у традиційних галузях: машинобудуванні та хімічній промисловості. Характерним є першокласний технічний рівень і якість виробів, висока кваліфікація інженерів і робітників. У структурі промислової продукції 1/3 становлять базові продукти промислового призначен¬ня, 1/3 — машини, обладнання і транспортні засоби, 1/3 — споживчі товари широкого вжитку.

Металургія сконцентрована в Рурі. Залізну руду імпортують переважно зі Швеції. Щорічна виплавка сталі — 40 млн т (в 1969 р. — 50 млн т). Рур є також головним районом виплавляння алюмінію (1260 тис. т на рік), кольорових і легуючих металів. Основними районами хімічної промисловості стали Північний Рейн-Вестфалія, Галле-Лейпцизька зона, конур¬бації Франкфурте і Мангейма. Виробництво дуже диверсифіковане і третина його йде на експорт. За обсягом продукції хімічної промисловості Німеччина поступається лише США, а за її експортом займає перше місце.

Машинобудування виробляє практично все — двигуни і турбіни, сільськогосподарську техніку, метало- і деревообробні верстати, обладнання для текстильної, шкіряно-взуттєвої, харчової, поліграфічної та інших галузей. Електротехнічне та електронне машинобудування найбільше випускає промислової і побутової електротехніки, засобів зв'язку. Німеччина славиться точними приладами, інструментами і оптикою. У виробництві транспортних засобів переважає випуск автомобілів. Виробляють 4,6 млн автомобілів на рік, половина з них експортується. Занепад суднобудування в розвинених країнах Західної Європи торкнувся і Німеччини, проте вона продовжує залишатися першою в Європі і третьою в світі суднобудівною країною. Ця галузь зосереджена в портових містах як Західної, так і Східної Німеччини. Загальний тоннаж суден, що їх щорічно спускають на воду, досягає 0,8-1,0 млн брутто-тонн. Спеціалізація центрів машинобудування Німеччини, як правило, широка. Підприємства однієї і тієї ж галузі розкидані по різних містах, і навпаки, в одному місті зосереджуються десятки підприємств різного профілю. Так, автомобільні заводи діють у двох з половиною десятках міст. Таке явище є типовим для індустріально розвинених країн. За вартістю машинобудівної продукції в розрахунку на одного жителя і за її експортом Німеччина посідає перше місце в світі. Важливе значення мають галузі промисловості, що виробляють товари широкого вжитку. На ринках Європи користуються попитом музичні інструменти, хутряні вироби, фарфор, мережива, друкована продукція, мисливська зброя тощо. Особливе місце займає пивоваріння. За виробництвом пива Німеччина поступається лише США, а за споживанням його на душу населення і експортом стоїть на першому місці. Як у Франції вино, пиво в Німеччині — не просто напій, це важливий елемент способу життя. Країна виробляє 13 млн т паперу і картону на рік (перше місце в Європі).

Обробна промисловість розміщена практично по всій території країни. В XIX ст. головними районами її зосередження були Вестфалія, Саксонія і Сілезія (нині територія Польщі). Згодом до них приєдналися Берлін, Гамбург та інші північні міста. В другій половині XX ст. відбувався своєрідний «рух на південь» — у Прирейнський Південний Захід і в Баварію. Більш рівномірне розміщення обробної промисловості стало наслідком зменшення її залежності від сировинних баз і комплексу важкої промисловості Руру.

Сільське господарство