tds_02r4 (Розвиток і розміщення промислового комплексу України)
Описание файла
Документ из архива "Розвиток і розміщення промислового комплексу України", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "география" из 3 семестр, которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "рефераты, доклады и презентации", в предмете "география" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "tds_02r4"
Текст из документа "tds_02r4"
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Контрольна робота
на тему:
«Розвиток і розміщення промислового комплексу України»
Київ 1999
План:
-
Роль промислового комплексу у розвитку господарства України.
-
Структура промислового комплексу і її динаміка.
-
Територіальні особливості і специфіка розміщення галузей промислового комплексу України.
-
Висновки зондування території України по рівню промислового розвитку.
1. Промисловість – найважливіша структурна ланка господарського комплексу України. На неї припадає 1/3 основних фондів, понад 35 % населення, зайнятого у народному господарстві.
Промисловість як провідна ланка господарства України визначає рівень її економічного розвитку, спеціалізацію економіки, маштаби участі в територіальному поділі праці й інтенсивності територіально-економічних зв’язків.
2. Структура промислового комплексу:
-
Важка промисловість:
- машинобудівний комплекс,
- металургійний комплекс,
- хімічно-лісовий комплекс,
- промисловість будівельних матеріалів,
- паливно-енергетичний комплекс.
-
Легка промисловість.
-
Харчова промисловість.
Галузі промисловості | 1990 р. | 1998 р. |
Вся промисловість | 100,0 | 100,0 |
Електроенергетика | 3,2 | 14,7 |
Паливна промисловість | 5,7 | 11,5 |
Металургійна | 12,6 | 24,7 |
Хімічна і нафтохімічна | 6 | 6,5 |
Машинобудівна і металообробна | 30,7 | 15,5 |
Лісова і деревообробна | 2,9 | 1,7 |
Промисловість будівельних матеріалів | 3,4 | 3,3 |
Легка промисловість | 10,8 | 1,5 |
Харчова промисловість | 22,6 | 15 |
Інші галузі | 2,7 | 5,6 |
За радянський період розвитку економіки виробництво засобів виробництва (групи А) розвивалося найбільше, а його частка в загальному обсязі виробництва становила 71,2 % (1989 р.). Частка виробництва групи Б (виробництво предметів споживання) становила 28,8 %. З 1990 р. почалися структурні зміни, спрямовані на виробництво товарів народного споживання. У 1995 р. частка цієї ланки промисловості становила 30,8 %. Ці прогресивні зміни мають і негативні риси тому, що головний його чинник пов’язаний з найбільшими темпами зниження виробництва групи А. Особливо це стосується галузей, які не мають достатньої сировинної бази або є труднощі в її розвитку. Найбільший спад виробництва відбувається в нафтопереробній, хімічній та нафтохімічній, вугільній промисловості, чорній металургії, будівельній індустрії.
Незважаючи на те, що частка виробництва товарів народного споживання збільшується, загальний обсяг виробництва значно зменшується. Це пов’язано з загальною економічною кризою: важким фінансовом становищем, високим рівнем інфляції, розпадом господарських зв’язків з країнами близького зарубіжжя.
3. Промислове виробництво розміщене по території республіки нерівномірно. Найвища його просторова концентрація склалася в індустріально розвинутих областях з переважанням підприємств важкої промисловості (Донецька, Дніпропетровська, Луганська, Запорізька). Виділяються також Київська (включаючи м. Київ), Харківська, Одеська, Львівська та інші області, де основний обсяг промислового виробництва територіально зосереджений в обласних центрах.
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) складається з групи галузей і підгалузей промислового виробництва, що спеціалізується на видобутку, збагаченні, переробці та споживанні твердого мінерального, рідкого і газового палива, виробництві, передачі і використанні електроенергії й тепла. Структура ПЕК України формується з урахуванням паливно-енергетичного балансу, що склався, і відображає територіальну специфіку видобутку (виробництва) і споживання паливних та енергетичних ресурсів.
Паливна промисловість республіки складається із кам’яно- та будівельної, нафто- та газовидобувної, торф’яної та нафтопереробної галузей.
Вугільна промисловість представлена видобутком кам’яного та бурого вугілля. Вугільні шахти зосереджуються переважно у центральній і північних частинах Донецької та південній частині Луганської областей. Коксівне вугілля добувають головним чином у центральній частині Донецької області в районі Єнакієвого, Горлівки, Макіївки, Донецька, Красноармійська, Костянтинівки та інших міст, а також в Краснодарському та Кадіївському районах Луганської області. В Антрацитівському, Лутугинському та Алчевському районах Луганської області добувають більше енергетичного вугілля. Газ добувають переважно у Лисичанському районі.
Нафтова промисловість України характеризується низькими показниками, хоча потенціальні можливості її видобутку можуть бути більшими.
Нині перше місце з видобутку нафти належить Лівобережній частині України, де працюють нафтогазові управління в Чернігівській області на базі Гнідинцівського і Прилуцького родовищ, Сумській – на основі Охтирського і Качанівського родовищ і в Полтавській – на базі Сагайдацького, Зачепилівського, Радчанківського родовищ. Тут видобувають понад половину нафти в Україні. Друге місце займає Прикарпатська нафтогазоносна провінція, де працюють нафтогазовидобувні управління – Бориславнафтогаз і Долинонафтогаз. Поки що маштаби видобутку нафти невеликі через вичерпність засобів і недостатні пошукові роботи.
Нафтопереробна промисловість України представлена Лисичанським, Кременчуцьким, Херсонським, Бердянським, Дрогобицьким, Львівським і Надвірнянським нефтопереробними заводами.
Газова промисловість – наймолодша галузь паливної промисловості України.
Дніпровсько-Донецьку гозоносну область виявлено поряд з покладами нафти в Дніпровсько-Донецькій западні. Дніпровсько-Донецька нафтогазоносна область найбільша в Україні, на неї припадає 93,8 % видобутку газу країни. Основні радовища природного газу розташовані у Харківській (Шебелинське, Хрестищенське, Кегичівське, Дрежелюбівське і Західнохрестищенське); Сумській (Рибальське, Качанівське); Полтавській (Солохо-Диканське); Дніпропетровській (Перещепинське) та Чернігівській (Гнідинцівське) областях.
Торфова промисловість є однією з найдавніших галузей паливної промисловості. Основні родовища торфу зосереджені в Сумській, Чернігівській, Житомирській, Рівненській та Львівській областях.Видобуток його невеликий.
Електроенергетика є складовою частиною ПЕК. Вона впливає не тільки на розвиток народного господарства, а й на територіальну організацію продуктивних сил.
Усі електростанції України поділяють на чотири види. В основу поділу покладено ознаку використовуваного ресурсу:
-
теплові електростанції, що працюють на твердому, рідкому і газоподібному паливі.Серед них вирізняють конденсаційні і теплоелектроцентралі;
-
гідравлічні, що використовують відповідні гідроресурси і поділяються на гідроелектростанції, гідростимуляційні і припливні;
-
атомні, які у вигляді палива використовують збагачений уран або інші радіоактивні елементи;
-
електростанції, що використовують нетрадиційні джерела енергії. Серед них найперспективнішими є вітрові, сонячні,тощо.
Основні ТЕС України розташовані в:
-
Донецьку:
- Луганська,
- Вуглегірська,
- Миронівська,
- Старобешевська,
- Слов’янська,
- Курахівська,
- Ізуєвська.
-
Придніпров’ї:
- Запоріжська,
- Криворіжська 1,
- Криворіжська 2,
- Придніпровська.
-
Харківській області:
- Зміївська,
- Готвольдовська.
-
Західній частині України:
- Добротвирська,
- Бурштинська,
- Калуська.
-
Вінницькій області:
- Ладижинська.
-
Київській області:
- Трипільська.
Основні гідроелектростанції розташовані на Дніпрі. Це – Дніпрогес, Кременчуцька, Каховська, Дніпродзержинська, Канівська і Київська. На Дністрі збудована Дністровська ГЕС – ГАЕС, у Закарпатській області – Тебле-Ріцька ГЕС. Крім них, на малих річках діють близько сотні електростанцій невеликої потужності, більші з них належать до державної енергосистеми. Збудовано каскади ГЕС на річках Рось (Корсунь-Шевченківська, Стеблеківська та ін.) і Південний Буг.
Специфічну роль відіграють гідроакумуляційні електростанції (ГАЕС):
-
Київська,
-
Дністровська,
-
Запорізька (Дніпрогес 2).
За їх допомогою можна успішно вирішити проблему забезпечення споживачів електроенергією в пікові години.
Атомні електростанції Украіни:
- Чорнобильська,
- Рівненська,
- Хмельницька,
- Запоріжська,
- Південноукраїнська.
Металургійна промисловість є основою розвитку машинобудування, металообробки і будівництва. Сучасна чорна металургія посідає одне з чільних місць у народному господарстві країни і є матеріальною базою всього комплексу важкої індустрії України.
Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей народного господарства України як найголовніший споживач палива й електроенергії, води. До складу чорної металупгії належить видобуток, збагачення та агломерація залізних, марганцевих і хромітових руд; виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинна переробка чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.
Основні райони виробництва чавуну, прокату, сталі:
-
Придніпров’я:
- Дніпропетровськ,
- Дніпродзержинськ,
- Запоріжжя,
- Нікополь.
-
Донбас:
- Донецьк,
- Макіївка,
- Комунарськ,
- Краматорськ,
- Костянтинівка.
-
Кривбас:
- Кривий Ріг.
-
Приазов’я:
- Маріуполь.
Найпотужнішими заводами, комбінатами повного циклу є:
-
Криворіжсталь,
-
Азовсталь,
-
Запоріжсталь,
-
Донецькій завод,
-
Макіївській завод.
Територіально виробництво труб зосереджено в:
-
Нікополі,
-
Дніпропетровську,
-
Харцизьку.
Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокат кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорового каміння.
У структурі виробництва кольорових металів України провідне місце посідає алюмінієва промисловість, що складається з виробництва глинозему та алюмінію. Основною алюмінієвою рудою є боксити, запаси яких в Україні невеликі. Промислове значення мають Високопільське (Дніпропетровська обл.) і Смілянське (Черкаська обл.) родовоща. В Україні є значні запаси нефелінових порід, що можуть бути сировинною базою великої алюмінієвої промисловості (Жовтневе та Єланчицьке в Приазов’ї).
Алюмінієва промисловість України має новий великий глиноземний завод, збудований у Миколаєві, який працює на бокситах Гвінеї, Запорізький завод і завод алюмінієвих сплавів у Свердловську (Луганська обл.).
Підприємства титаново-магнієвої металургії добувають і збагачують титаново-магнієву сировину і виробляють титан і магній.
Сировиною для одержання магнію в Україні є потужні родовища калійно-магнієвих солей Прикарпаття (у Стебнику, Калуші), мілководні водойми Приазов’я і Причорномор’я (Сиваш), що містять у розчиненому вигляді багато сполук магнію та інших солей. У Калуші збудовано магнієвий завод у виробничому об’єднанні “Оріана”, у Запоріжжі – магнію і титану. На Верхньодніпровському гірничо-металургійному комбінаті, розташованому у м. Вільногірську (Дніпропетровська обл.), виробляють цирконієвий, рутиловий, ільменітовий концентрати, цирконій знезалізнений, двоокис цирконію. На місцевих покладах кіновару понад століття працює Микитівський ртутний комбінат (Донецька обл.).
В Україні є Константинівський завод “Укрцинк”, який працює на базі цинкових концентратів. Основна продукція заводу – металевий цинк.
Побузький нікілевий завод (Кіровоградська обл.) переробляє місцеві залізо-нікелеві руди. Основна його продукція – нікель і феронікель.
У Атемівську (Донецька обл.) збудовано завод для обробки кольорових металів, який випускає мідний і латунний круглий і плоский прокат (прути, труби, дріт, листи).
Машинобудівний комплекс охоплює два десятки спеціалізованих галузей. До нього належать практично всі галузі машинобудування (крім годинникової). Він є основою важкої індустрії й відіграє вирішальну роль у створенні матеріально-технічної бази.
В узагальненому виді структура машиннобудівного комплексу складається із галузей:
-
Важкого машинобудування:
- металургійне,