Тема

Баланс, рахунки і подвійний запис як основні методичні прийоми бухгалтерського обліку

1. Поняття про бухгалтерський баланс. Його побудова

Для оперативного керування підприємством необхідно мати точні дані про стан і наявність господарських засобів підприємства і за рахунок яких джерел ці засоби надходять на підприємство. Такі дані одержують при складанні бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс – це спосіб економічного групування засобів підприємства по складу і розміщенню, і джерелам утворення на визначену дату в узагальненій формі вимірювання.

Згідно ПСБО затверджено Указом Мінфіну №87 від 31.03.1999р.і зареєстровано в Міністерстві юстиції України №396 від 21.06.1999р. ”Положення (стандарт) бухгалтерського обліку –2 (баланс)”.

Цим положенням визначені зміст і форма Балансу і загальні вимоги розкриття його статей.

За формою бухгалтерський баланс – це таблиця, що складається з двох частин: одна частина - актив, у ній відображені дані про наявність і стан господарських засобів підприємства по їхньому складі і призначенню; інша частина - пасив, у ній відображені дані про види і розміри джерел формування господарських засобів.

У бухгалтерському балансі всі господарські засоби підприємства і джерела їх формування об'єднані в економічно однорідні групи, що називаються статтями балансу. Статті балансу мають загальну назву, окремий код, їх записують окремими сумами. Усі статті бухгалтерського балансу поділяють на:

• активні (ті, що розміщено в активі балансу);

• пасивні (ті, що розміщено в пасиві балансу);

Активні - основні засоби, запаси, грошові кошти, розрахунки з дебіторами.

Пасивні – статутний капітал, прибуток, кредити банку, кредиторська заборгованість.

Деякі статті Балансу мають складну побудову, тобто вони складаються з декількох рядків. До них належать основні засоби, нематеріальні активи і дебіторська заборгованість за товари, роботи, послуги. По них указують первісну вартість об'єктів, їхній знос і залишкова вартість об'єкта на дату складання балансу.

Однорідні по економічному змісту статті бухгалтерського балансу об'єднані в групи. У бухгалтерському балансі, що складають сьогодні, виділяють такі групи статей:

1. Запаси.

2. Дебіторська заборгованість по розрахунках.

3. Грошові кошти і їхні еквіваленти.

4. Поточні зобов'язання по розрахунках.

Однорідні по економічному змісту статті і групи балансу поєднують у розділи. У відповідності зі стандартом, актив балансу складається з трьох розділів:

1. Необоротні активи.

2. Оборотні активи.

3. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу складається з п'яти розділів:

1. Власний капітал.

2. Забезпечення майбутніх витрат і платежів.

3. Довгострокові зобов'язання.

4. Поточні зобов'язання.

5. Доходи майбутніх періодів.

Основна важливість бухгалтерського балансу складається в рівності двох його підсумків, тобто валюта балансу по активі повинний дорівнювати валюті балансу по пасиві.

Підсумок по усім трьом розділах активу і по п'ятьох розділах пасиву встановлює показник валюти балансу, тобто існує показник валюти балансу по активі і показник валюти балансу по пасиві.

Існують два поняття валюти балансу:

1. Валюта балансу – брутто;

2. Валюта балансу – нетто;

Валюту балансу брутто одержують підсумовуванням показників усієї статей за винятком даних контрактивних і контрпасивних рахунків (наприклад, знос основних засобів, знос нематеріальних активів, неоплачений капітал).

Валюту балансу нетто одержують вирахуванням з валюти балансу брутто сум по контрактивних і контрпасивних рахунках.

У бухгалтерському балансі підприємства України подають дані про наявність господарських засобів і джерел їх формування на початок звітного року і на кінець звітного періоду, тобто на кінець першого кварталу, першого півріччя, дев'яти місяців і на кінець звітного року.

2. Господарські операції і їхній вплив на статті балансу

Під впливом господарських операцій, що відбуваються на підприємстві, розуміють зміну наявності і стану господарських засобів і джерел їх формування. У зв'язку з цим відбуваються зміни даних окремих статей бухгалтерського балансу.

Усі господарські операції, що викликають зміни в балансі підприємства, розділяють на 4 типи:

1.Операції першого типу – здійснюють зміни тільки в активі балансу, тобто одна стаття активу балансу збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції залишається без зміни (початковий підсумок дорівнює кінцевому). Наприклад, отримано в касу з поточного рахунку 1 тис.грн. Після здійснення такої операції активна стаття (каса) збільшується на 1 тис. грн., а активна стаття (поточний рахунок) зменшується на 1 тис.грн.

2. Операції другого типу – викликають зміни тільки в пасиві балансу, тобто одна стаття пасиву збільшується, а інша зменшується на ту саму величину. Валюта балансу після здійснення такої операції також залишається без змін. Наприклад, утриманий із заробітної плати працівників підприємства прибутковий податок у сумі 100грн. У наслідку здійснення такої операції, пасивна стаття (розрахунки з бюджетом) збільшується на 100 грн., а пасивна стаття (розрахунки по оплаті праці) зменшується на 100 грн.

3.Операції третього типу – викликають зміни й в активі, і в пасиві балансу. Тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву балансу збільшуються на ту саму величину. В наслідок здійснення такої операції валюта балансу збільшується на суму здійсненої операції. Наприклад, на поточний рахунок отримано короткострокову позику банку в сумі 5 тис.грн. У результаті цього збільшується активна стаття (поточний рахунок) на 5 тис.грн. і зростає пасивна стаття (короткострокові кредити банку) також на 5 тис.грн. Валюта балансу зросла на 5 тис.грн.

4.Операції четвертого типу – також викликають зміни й в активі, і в пасиві, але в наслідок їхнього здійснення, значення статей зменшуються, тобто одна стаття активу й одна стаття пасиву зменшуються на одну і ту величину. Валюта балансу після здійснення такої операції зменшується. Наприклад, перерахований з потового рахунка податок у бюджет у сумі 200 грн. У результаті здійснення такої операції активна стаття (поточний рахунок) і пасивна (розрахунки з бюджетом) зменшуються на 200 грн. Валюта балансу також зменшується на 200 грн.

Якщо позначити актив - літерою А, пасив – літерою П, суму операцій – літерою С, збільшення – знаком “+”, а зменшення – знаком “-“, ці чотири групи схематично будуть мати такий вигляд:

I. А+С-С=П II. А=П+С-С III. А+С=П+С IV. А-С=П-С

3. Поняття по рахунки бухгалтерського обліку

Рахунки бухгалтерського обліку — це спосіб групування об’єктів бухгалтерського обліку, з метою відображення стану і змін господарських засобів, джерел їх утворення та господарських процесів.

Схематично рахунок бухгалтерського обліку у вигляді таблиці, що поділена на дві протилежні частини — ліву і праву.

ЛІВА—ДЕБЕТ (Д^Т)

ПРАВА—КРЕДИТ (К^Т)

Двостороння будова рахунку пояснюється тим, що під впливом господарчих операцій в об’єктах бухгалтерського обліку може відбуватися два види змін — збільшення або зменшення.

На рахунках бухгалтерського обліку відображають зміни у складі об’єктів бухгалтерського обліку. Підсумок змін за певний період називається — оборотом.

Зміни відображені за Д^Т рахунком називаються дебетовим оборотом, за К^Т — кредитовим оборотом.

Порядок записів на конкретних рахунках залежить від того, який об’єкт обліковують. Цим визначається характер рахунків. Залежно від об’єктів, відображених на рахунках, рахунки бувають:

активними,

пасивними,

активно-пасивними.

Активними називаються рахунки, які призначенні для відображення змін у складі господарчих записів.

На пасивних рахунках відображають зміни у складі джерел утворення господарчих засобів.

На активно-пасивних рахунках відображають господарські засоби і джерела утворення господарчих засобів.

Рахунок може мати залишок — Сальдо. Сальдо може бути початковим (на початок звітного періоду) і кінцевим (на кінець звітного періоду).

На активному рахунку сальдо (початковий і кінцевий) визначають за Д^Т рахунку.

Збільшення господарських засобів відображають за Д^Т, а зменшення за К^Т.

Сальдо кінцеве активного рахунку розраховують за формулою:

С_{– до(КА)} = С_{– до(ПА)} +Д^Т – К^Т, де

С_{– до(КА)} – сальдо кінцеве активного рахунку,

С_{– до(ПА)} - сальдо початкове активного рахунку.

Активний рахунок

Д^Т К^Т

С– до на початок місяця
Збільшення ГЗ (+)	Зменшення ГЗ (-)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
С– до на кінець місяця

У пасивному рахунку Сальдо початкове або кінцеве відображають за К^Т.

Збільшення джерел господарчих засобів відображають за К^Т, а їх зменшення Д^Т.

С_{– до(кінцевє пасивнє)} = С_{– до(початкове)} + К^Т – оборот Д^Т

Пасивний рахунок.

Д^Т К^Т

	С– до на початок місяця
Зменшення ДГЗ (-)	Збільшення ДГЗ (-)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
	С– до на кінець місяця

На Активно – Пасивному рахунку кінцеве Сальдо по Д^Т і К^Т рахунку визначають по даним аналітичного обліку.

Є формула для перевірки правильності визначення Сальдо:

С

_{(на початок міс.по Д}^т)

_{(на початок міс.по К}^т)

_{(на кінець міс.по Д}^т)

_{(на кінець міс.по К}^т)

_{– до} – С_{– до} + Об. по Д^Т – Об. по К^Т – С_{– до} + С_{– до} = 0

Активно – пасивний рахунок.

Д^Т К^Т

С– до на початок місяця (наявність ДТ заборгованості)	С– до на початок місяця (наявність КТ заборгованості)
Збільшення ГЗ (ДТ заборгованість) (+) Зменшення ДГЗ (КТ заборгованість) (-)	Зменшення ГЗ (ДТ заборгованість) (-) Збільшення ДГЗ (КТ заборгованість) (+)
Оборот по ДТ	Оборот по КТ
С– до на кінець місяца

4. Суть подвійного запису

Спосіб відображення господарчих операцій на рахунках бухгалтерського обліку називається подвійним записом.

Суть подвійного запису полягає в тому, що кожну господарчу операцію відображають не менше як на двох рахунках. За Д^Т одного рахунка і К^Т другого, і обов’язково в однаковій сумі.

Рахунки на яких відображають господарські операції називають кореспондуючими, а зв’язок між цими рахунками – кореспонденцією.

Визначення кореспондентських рахунків і суми, яка на них відображена, називають бухгалтерською проводкою.

Бухгалтерські проводки бувають прості і складні.

Простою називається бухгалтерська проводка де кореспондуються не більше 2-х рахунків.

Складні бухгалтерські проводки, де кореспондується більше 2-х рахунків, (один за Д^Т, інший за К^Т) або (кілька за Д^Т, і один за К^Т).

При цьому сума за Д^Т рахунку (рахунків) повинна дорівнювати сумі, відображеній за К^Т рахунків (рахунку), тобто не повинен бути порушений принцип подвійного запису.

При складанні бухгалтерських проводок необхідно використовувати слідуючу схему:

1. визначити характер операції (які об’єкти обліку змінюються)

2. визначити характер рахунків (активні, пасивні, активно-пасивні)

3. визначити характер зміни (збільшення, зменшення)

4. визначити кореспонденцію рахунків.

5. Синтетичний і аналітичний облік

В управлінні господарською діяльністю підприємства використовують як узагальнюючу, так і деталізовану інформацію про об’єкти бухгалтерського обліку, тому залежно від ступеня деталізації інформації бухгалтерські рахунки поділяють на:

синтетичні,

аналітичні,

субрахунки.