14588 (Управління капіталом в сільськогосподарських підприємствах)

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ТАВРІЙСЬКА ДЕРЖАВНА АГРОТЕХНІЧНА АКАДЕМІЯ

Реферат

до вступу в аспірантуру зі спеціальності 08.06.01 –

економіка, організація і управління підприємствами:

“Управління капіталом

в сільськогосподарських підприємствах”

Виконав: Косторной Сергій Володимирович

Перевірив: Кісіль Микола Іванович

м. Мелітополь

2005 р.

УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ В СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

Капітал — загальна вартість засобів у грошовій, матеріальній і не­матеріальній формах, авансований у формування активів підприємства.

Капітал означає головну суму коштів, необхідних для започаткування та здійснення виробництва (діяльності). Власник капіталу, купуючи на ринку товари – робочу силу й засоби виробництва, – поєднує їх у процесі праці й після реалізації створеної продукції (наданих послуг) одержує більшу вартість, ніж була ним авансована.

Авансований капітал – це гошова сума, яка вкладається власником у певне підприємство (підприємницьку діяльність) з метою одержання зиску (прибутку). Він витрачається на придбання засобів виробництва і наймання робочої сили. Ці дві різноспрямовані частини авансованих грошових коштів у економічній теорії заведено називати відповідно постійним і змінним капіталом. У свою чергу, постійний капітал з урахуванням цілеспрямованого використання й характеру кругообороту розділяється на основний і оборотний.

Основний капітал – це частина постійного капіталу, яка складається з вартості засобів праці (будівель, споруд, машин, устаткування) та обертається протягом кількох періодів виробництва.

Оборотний капітал – це частина постійного капіталу, яка витрачається на придбання на ринку предметів праці (сировини, матеріалів, комплектуючих виробів).

За джерелами формування капітал підприємства ділиться на власний і позиковий. Власний капітал створюється переважно за рахунок нерозподіленого прибутку. Він звичайно включає статутний, пайовий та резервний фонди. Позиковий (залучений) капітал формується на тимчасовій основі у вигляді довгострокової або (та) короткострокової позики, яка надається у формі банківського кредиту.

Також виділяють наступні види капіталу:

1. За метою використання:

• виробничий;

• позичковий;

• спекулятивний.

2. За формою інвестування:

• фінансовий;

• матеріальний;

• нематеріальний.

3. За формою перебування в процесі кругообігу:

• грошовий;

• виробничий;

• товарний.

4. За формою власності:

• приватний;

• державний.

5. За організаційно-правовою формою діяльності:

• акціонерний;

• пайовий;

• індивідуальний.

6. За характером використання в господарському процесі:

• працюючий;

• непрацюючий (“мертвий”).

7. За характером використання власниками:

• споживчий;

• нагромаджений.

8. За правовими формами функціонування:

• легальний;

• “тіньовий”.

Основні принципи формування капіталу підприємства:

• облік перспектив розвитку господарської діяльності підприємства;

• забезпечення відповідності обсягів залученого капіталу і суми активів підприємства;

• забезпечення мінімізації витрат по формуванню капіталу з різних джерел;

• забезпечення оптимальної структури капіталу з позиції ефективного його функціонування;

• забезпечення високоефективного використання капіталу в процесі господарської діяльності.

Однією з особливостей капіталу є його постійна міграція. Ділова модель підприємства може існувати лише в одній стадії міграції капіталу: у фазі припливу, стабільності або відпливу. Ці стадії відображають її відносну потужність до створення капіталу, що базується на здатності моделі краще, ніж конкуренти, задовольнити клієнтів і, таким чином, отримати вищий прибуток.

1) Приплив капіталу. Компанія починає поглинати капітал з інших секторів своєї галузі економіки, оскільки її ділова модель є найкращою для задоволення потреб клієнтів.

2) Стабільність. Фаза стабільності притаманна діловим моделям, які відповідають вимогам клієнтів та загальному рівневі конкурентоспроможності. тривалість цієї фази може змінюватись залежно від змін пріоритетів клієнтів та появи нових, ефективніших ділових моделей. Протягом усієї фази стабільності капітал залишається в діловій моделі, але очікування помірного зростання в майбутньому перешкоджає припливу нового капіталу в компанію.

3) Відплив капіталу. У третій фазі капітал починає пересуватись від організацій із традиційною діяльністю до ділових моделей, що найкраще відповідають пріоритетам клієнтів.

Статутний капітал слід розглядати як початковий, тобто такий капітал, з якого починається діяльність суб'єкта господарювання.

Разом з тим на підприємствах різних організаційних форм кошти, які надані їх власникам для забезпечення статутної діяльності, мають різну економічну сутність. Так, статутний капітал:

•для акціонерних товариств (АТ) - це номінальна вартість всіх емітованих акцій;

•для товариств з обмеженою відповідальністю - це сума частин всіх власників;

•для державних підприємств - це вартість всього майна, яке закріплене за економічним суб'єктом на правах повного господарського розрахунку;

•для кооперативу - це вартість майна, яке надано учасникам для здійснення господарської діяльності.

Створення юридичного суб'єкта господарювання починається з формування його початкового капіталу і закріплення цього факту чинними нормативними актами.

Головна мета функціонування капіталу - це його рух. Протягом поточної діяльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного розміру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійснюється перетворення одних ресурсів на капітал, інших - на товар або інші види цінностей. Матеріальні цінності перетворюються на капітал тільки тоді, коли вони починають брати участь у господарському обороті. Сама велика сума грошових коштів, якщо вони не рухаються, не є капіталом. Тому характерною ознакою капіталу виступає його постійний рух.

Слід звернути увагу, що для здійснення господарської діяльності (виробництва продукції, виконання відповідних робіт і надання послуг) підприємству необхідно мати цілий комплекс матеріальних, технічних, технологічних та інших засобів і грошових коштів. При цьому в господарській діяльності підприємства складається певне співвідношення між цими складовими. Тому можна дійти висновку, що капітал має властивість відображатися у виробленій продукції. При цьому вироблена продукція формується за участю різних складових капіталу. Але слід взяти до уваги, що вартість продукції складається з окремих ланцюжків, кожен з яких пов'язаний з відповідною частиною капіталу.

За класичною економічною теорією в процесі створення нового продукту створюється і нова споживча вартість. І тільки нова вартість, поряд з іншою, визначається капіталом. Поняття "капітал" асоціюється з поняттям "власність". Як зазначалось, у момент створення підприємства його стартовим капіталом виступає вартість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства обчислюється за такою формулою:

ВК = А,

де ВК - початковий статутний капітал (власний капітал);

А - загальна вартість активів за балансом.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду:

ВК = А – З,

де 3 – боргові зобов'язання.

Тобто слід вважати, що власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Слід взяти до уваги, що власний капітал є важливою частиною капіталу підприємства і виконує такі функції:

• довгострокового фінансування – перебуває у розпорядженні підприємства необмежено довго;

• відповідальності і захисту прав кредиторів – власний капітал підприємства є для зовнішніх користувачів орієнтиром відносин відповідальності на підприємстві, а також захистом кредиторів від втрати капіталу;

• компенсації понесених збитків – тимчасові збитки мають погашатися за рахунок власного капіталу;

• кредитоспроможності – при наданні кредиту, за інших рівних умов, перевага надається підприємствам з меншою кредиторською заборгованістю і більшим власним капіталом;

• фінансування ризику – власний капітал використовується для фінансування ризикових інвестицій;

• самостійності – розмір власного капіталу визначає ступінь незалежності підприємства;

•розподілу доходів і активів – частки окремих власників у капіталі є основою при розподілі фінансового результату та майна в разі ліквідації підприємства.

Отже, власний капітал може утворюватися двома способами:

1) грошовими внесками та іншими активами власників підприємства;

2) методом накопичення суми доходу, що залишається на підприємстві.

Таким чином, власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками або залишені ними на підприємстві з чистого прибутку.

Інвестований капітал – це сума простих і привілейованих акцій за їх номінальною вартістю, а також додатково вкладений капітал, який також може бути поділений за джерелами утворення.

Нерозподілений прибуток – це частина чистого прибутку, що не була розподілена між акціонерами.

Інформація про власний капітал вміщується у першому розділі пасиву балансу.

Розглянемо сутність кожної складової власного капіталу.

Формування статутного капіталу

Статутний капітал акціонерного товариства складається з внесків акціонерів (учасників). Він відображає власні джерела формування активів і власність акціонерного товариства як юридичної особи. Водночас сума статутного капіталу відображає колективну власність акціонерів, де частка кожного визначається номінальною вартістю придбаних ним акцій.

Згідно Господарського Кодексу України Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов'язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій.

Акція є одиницею власності в акціонерному товаристві. Закон України "Про цінні папери і фондову біржу" визначає акцію як цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує пайову участь у статутному капіталі акціонерного товариства, підтверджує членство та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна в разі ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, простими та привілейованими. Всі акціонерні товариства повинні випускати прості акції, яким надається право голосу. Можуть також випускати привілейовані акції. Сума простих акцій – це залишковий капітал підприємства, тому що власникам привілейованих акцій надається першочергове право при сплаті дивідендів і розподілі активів у раза ліквідації товариства. Власники привілейованих акцій не мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачено його статутом.

Акціонерне товариство може змінювати розмір статутного капіталу за рішенням зборів акціонерів. У бухгалтерському обліку ці зміни знаходять відображення тільки після державної реєстрації нового розміру статутного капіталу. Збільшення статутного капіталу акціонерного товариства не більше, ніж на 1/3, може бути здійснено за рішенням правління за умови, що таке передбачено статутом.

Зміни статутного капіталу регулюються Положенням про порядок збільшення (зменшення) розміру статутного фонду акціонерного товариства, затвердженим рішенням Державної Комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) від 08.04.98 № 44.

Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю не нижче за номінальну.

Збільшення статутного капіталу може здійснюватись шляхом:

• випуску нових акцій;

•обміну облігацій на акції;

•збільшення номінальної вартості акцій.

При збільшенні кількості акцій встановленої номінальної вартості підписка на додатково випущені акції проводиться у тому ж порядку, що і на акції першої емісії, а статутний капітал збільшується за рахунок:

1) додаткових внесків учасників - в обліку це буде відображатись аналогічно операціям формування статутного капіталу;

2) індексації основних засобів згідно з Положенням про порядок збільшення статутного фонду за рахунок індексації основних засобів, затвердженим рішенням ДКЦПФР від 12.02.98 № 39;

3) реінвестування прибутку;

4) нарахованих дивідендів – у разі, коли прийнято рішення про виплату дивідендів акціями.

Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства може здійснюватись шляхом:

•зменшення номінальної вартості акцій;

•зменшення кількості акцій існуючої номінальної вартості шляхом викупу їх у власників з метою анулювання.

Остання операція відображається в обліку як вилучення капіталу.

Пайовий капітал відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, що передбачена установчими документами. Таким чином, пайовий капітал – це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Рахунок та стаття балансу "Пайовий капітал" застосовуються кредитними спілками, колективними підприємствами, підприємствами споживчої кооперації та ін., в яких частина власного капіталу формується у вигляді пайових внесків.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та додаткові пайові внески, які надходять від індивідуальних та колективних членів АТ. Розміри обов'язкових пайових внесків визнаються загальними зборами пайовиків, виходячи з потреби у власних обігових коштах. Обов'язкові пайові внески підлягають поверненню пайовикам при вибутті з членів даного підприємства або при ліквідації останнього. Сума, що підлягає поверненню, значається з урахуванням фінансового стану і боргових зобов'язань підприємства. Додаткові пайові внески вносяться пайовиками на добровіль-засадах з метою забезпечення розвитку господарської діяльності підприємства і підлягають повному або частковому поверненню за бажанням пайовика.

Щорічно при розподілі прибутку на обов'язкові і додаткові пайові внески за рішенням зборів пайовиків нараховуються дивіденди, які, за згодою власників, можуть бути зараховані на поповнення паю.

Додатковий вкладений капітал відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По однойменній статті балансу акціонерні товариства показують суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їх номінальну вартість. Емісійний дохід буде обліковуватись на відповідному субрахунку, який передбачається відкривати до рахунку "Додатковий капітал".