2

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ПЕРЕПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ

К О Н Т Р О Л Ь Н А Р О Б О Т А

по дисципліні « Ринок цінних паперів »

Слухач : ........................………….......................................Осадчий Ю.П.

Спеціальність, група : .............................ЗФ – 02 ( фінанси )

Керівник : ..............................................................Тисмінецька Л.О.

Результат, дата:

Реєстраційний номер, дата:

м. Черкаси 2002 р.

Зміст.

1. Приватизація, законодавча база, стадії приватизації, класифікація об'єктів - 3

2. Торговці цінними паперами. Особливості їх діяльності та функції - 6

3. Види акцій, передбачені Законом України "Про цінні папери та фондову

біржу", їх характеристика та реквізити - 12

Список літератури.

1. Приватизація, законодавча база, стадії приватизації, класифікація об'єктів.

В останнє десятиліття XX сторіччя в Україні розпочався процес переходу до ринкової економіки, основною ланкою якого стали роздержавлення і приватизація об'єктів державної власності. Процес приватизації здійснюється з метою піднесення всіх видів виробництва, зростання науково-технічного потенціалу, соціального розвитку.

Весь процес приватизації можна умовно поділити на такі етапи:

- передприватизаційний етап (1988-1991 р.р.);

- етап індивідуальних технологій (1992-1994 р.р.);

- етап масової приватизації (1995 p. - травень 1999 p.);

- етап індивідуальної грошової приватизації (від середини 1999 p.)

Перші програми приватизації мали ряд серйозних недоліків, оскільки включали ряд помилкових положень, запозичених із програм приватизації держав — колишніх республік СРСР:

про приватизаційні депозитні рахунки, якими було складно користуватися і роз'яснювати їхню суть населенню;

ускладнену процедуру передплати на акції, оскільки для її завершення підприємству було потрібно до 6 міс.;

тривалий процес приватизації, що потребував до 6 міс. для підготовки кожного підприємства до приватизації.

У результаті протягом 1993 — 1994 pp. своїми приватизаційними депозитними рахунками скористалося не більш як 10% населення України, менш як 400 середніх і великих підприємств були приватизовані шляхом відкритого (для населення) продажу їх акцій.

З обранням улітку 1994 p. Президентом України Л. Д. Кучми і призначенням Головою Фонду державного майна України (ФДМУ) Ю.І. Єханурова приватизація отримала новий імпульс після припинення мораторію на приватизацію, оголошеного Верховною Радою України в липні 1994 р

У жовтні 1994 р. Л.Д. Кучма визначив цілі приватизації. У 1995 р. зусилля було зосереджено на підготовці підприємств до роздержавлення: організовано видачу приватизаційних майнових сертифікатів громадянам України, для забезпечення продажу акцій відкритих акціонерних товариств було створено мережу центрів сертифікатних аукціонів. Цю структуру очолював Український центр сертифікатних аукціонів, якому підпорядковувалися 26 регіональних центрів сертифікатних аукціонів. Тільки через центри сертифікатних аукціонів пропонувалися до продажу акції більш як 8 тис. підприємств. За весь період сертифікатної приватизації населенням було отримано 45 722 181 приватизаційний майновий сертифікат.

У 1999 р. завершилася сертифікатна приватизація, яка, на думку уряду, була єдиним засобом швидкого, широкомасштабного і глибинного реформування економіки. До того ж масова приватизація за участю працівників підприємств та інших громадян — єдиний прозорий, ефективний і швидкий спосіб передачі прав державної власності приватнику. Для цього було випущено приватизаційні майнові сертифікати — цінні папери, що використовувалися як засіб платежу у разі одержання частки державної власності. Завдяки цьому кожний громадянин України одержав право на придбання акцій одного з акціонерних товариств, створених на основі приватизованих підприємств.

Результатом масової сертифікатної приватизації стала поява значної кількості власників акцій, що створило умови для подальшої концентрації власності й формування ефективного власника за допомогою вторинного ринку цінних паперів.

Перетворення державних підприємств у приватні робить їх більш привабливими для інвесторів.

Водночас залишилося багато невирішених проблем. Так, сертифікатна приватизація і нерозвиненість національного фондового ринку не забезпечили появу ефективного власника і залучення інвестицій у розвиток виробництва. Дотепер не створено національної системи реєстрації прав власності.

Органи приватизації вважають головною метою своєї діяльності забезпечення інвестиційної орієнтації під час продажу державного майна, створення умов для появи приватних власників, які мають довгострокові інтереси в розвитку приватизованих підприємств і здійснюють ефективне управління ними, підвищення заінтересованості інвесторів щодо українських підприємств на міжнародних ринках, забезпечення надходження коштів від приватизації, до державного бюджету.

У 2000 p. в Україні розпочався новий етап приватизації - за грошові кошти із залученням інвестицій у розвиток виробництва.

Приватизація майна за грошові кошти характеризується індивідуальним підходом до підприємств, що приватизуються, врахуванням їхніх особливостей, проведенням маркетингового аналізу ринку, здійсненням робіт з реструктуризації та передприватизаційної підготовки підприємств, у тому числі проведенням організаційних і фінансово-економічних заходів. Передбачено продаж пакетів акцій на відкритих торгах, міжнародних фондових ринках відповідно до законодавства України, норм і правил функціонування цих ринків; продаж пакетів акцій підприємств, при­ватизація яких здійснюється із залученням іноземних інвестицій за міжнародними договорами України.

У результаті приватизації громадяни стають акціонерами, тобто співвласниками приватизованих підприємств. Акціонера на відміну від найманого робітника цікавить не тільки заробітна плата, але й результати діяльності підприємства, тому що успіх останнього на ринку сприяє підвищенню вартості акцій і збільшенню розмірів дивідендів, що нараховуються на ці акції.

У всьому світі придбання акцій і державних цінних паперів (інвестування) завжди приваблювало людей із середнім і невисоким достатком, оскільки це відкриває перспективу отримання додаткових доходів. Інвестори, які бажають укласти свої кошти в будь-яке підприємство, мають бути впевнені в його надійності та фінансовому благополуччі. Адже інвестування передбачає не просто повернення вкладених коштів, а повернення з прибутком. Оскільки інвестування завжди пов'язано з ризиком, то кожний інвестор прагне звести цей ризик до мінімуму.

Законодавча база приватизації:

1) ЗУ "Про приватизацію державного майна"

2) ЗУ "Про державну програму приватизації"

3) ЗУ "Про приватизацію невеликих державних підприємств (мала приватизація)" та інші.

Згідно з Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000 p. № 1723-ІІІ, "класифікація об'єктів приватизації здійснюється з метою раціонального та ефективного застосування способів приватизації відповідно до цієї Програми". Цим законом визначено шість груп об'єктів:

"Група А - цілісні майнові комплекси державних, орендних підприємств та структурні підрозділи підприємств, виділені у самостійні підприємства (далі - цілісні майнові комплекси підприємств), у тому числі у процесі реструктуризації державних підприємств із середньообліковою чисельністю працюючих до 100 осіб включно або понад 100 осіб, але вартість основних фондів яких недостатня для формування статутних фондів відкритих акціонерних товариств (далі - ВАТ), а також готелі, об'єкти санаторно-курортних закладів та будинки відпочинку, які перебувають на самостійних балансах; окреме індивідуально визначене майно (в тому числі таке, яке не увійшло до статутних фондів ВАТ, будівлі, споруди та нежилі приміщення, майно підприємств, ліквідованих за рішенням арбітражного суду, та майно підприємств, що ліквідуються за рішенням органу, уповноваженого управляти державним майном); майно підприємств, які не були продані як цілісні майнові комплекси.

Група В - цілісні майнові комплекси підприємств з середньообліковою чисельністю працюючих понад 100 осіб та вартість основних фондів яких достатня для формування статутних фондів ВАТ; акції ВАТ, випуск яких зареєстрований або продаж акцій яких розпочався до набрання чинності цією Програмою (крім підприємств групи Г); акції ВАТ, створених на базі підприємств агропромислового комплексу, в разі, якщо вартість основних фондів достатня для формування статутного фонду ВАТ.

Група Г - цілісні майнові комплекси підприємств або пакети акцій ВАТ, що на момент прийняття рішення про приватизацію займають монопольне становище на загальнодержавному ринку відповідних товарів і послуг або мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави.

Група Д - об'єкти незавершеного будівництва, законсервовані об'єкти.

Група Е - акції (частки, паї), що належать державі у статутних фондах господарських товариств (у тому числі підприємств з іноземними інвестиціями), розташованих на території України або за кордоном.

Група Ж - незалежно від вартості об'єкти охорони здоров'я, освіти, культури, мистецтва та преси, фізичної культури і спорту, телебачення та радіомовлення, видавничої справи, а також об'єкти санаторно-курортних закладів, профілакторії, будинки і табори відпочинку (за винятком об'єктів санаторно-курортних закладів і будинків відпочинку, які перебувають на самостійних балансах), у тому числі об'єкти соціально-побутового призначення, що перебувають на балансі підприємств, у разі їх невключення до складу майна, що передається в комунальну власність або приватизується, крім об'єктів, які не підлягають приватизації відповідно до статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна""

2. Торговці цінними паперами. Особливості їх діяльності та функції.

Торговцями цінними паперами визнаються суб'єкти підприємницької діяльності, створені у формі акціонерних товариств, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, або інших товариств, для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", торговці цінними паперами вправі здійснювати таку діяльність по випуску та обігу цінних паперів:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим особам.

Комісійною (брокерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за рахунок і за дорученням іншої особи.

Комерційною (дилерською) діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж, цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Торговці цінними паперами одержують право на здійснення операцій з цінними паперами на всій території України з моменту отримання дозволу ДКЦПФР. Такий дозвіл видається Управлінням регулювання ринку цінних паперів ДКЦПФР згідно з "Порядком видачі дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів як виключної діяльності", затвердженим наказом Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 13 вересня 1996 p. № 203-а.

Торговці цінними паперами можуть отримати дозвіл на здійснення всіх або окремих видів діяльності по випуску та обігу цінних паперів.

Для отримання дозволу товариство подає до ДКЦПФР такі документи:

а) заяву про видачу дозволу;

б) копію рішення про державну реєстрацію товариства;

в) нотаріально засвідчену копію статуту;

г) нотаріально засвідчену копію установчого договору;

д) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає до 5 відсотків включно статутного фонду;

е) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає понад 5 до 10 відсотків включно статутного фонду;

є) список усіх засновників, акціонерів, учасників товариства, на яких припадає понад 10 відсотків статутного фонду;