ПЛАН

Уведення .............................................................................................................2 стор.

Ринок цінних паперів...........................................................................................3 стор.

Класифікація цінних паперів............................................................................4 стор.

Сертифікати............................................................................................4 стор.

Цінні папери грошового ринку...........................................................4 стор.

Капітальні цінні папери...................................................................5 стор.

Облігації................................................................................................6 стор.

Види облігацій...........................................................................7 стор.

Класифікація облігацій у залежності від забезпечення........7 стор.

Особливості деяких видів облігацій.................................8 стор.

Котирування і рейтинг облігацій.................................................9 стор.

Акції.......................................................................................................10 стор.

Вартість акцій..........................................................................14 стор.

Типи акцій...................................................................................14 стор.

Види привілейованих акцій.................................................15 стор.

Інші види цінних паперів.....................................................................16 стор.

Вексель..........................................................................................16 стор.

Передплатні сертифікати (варранты)...........................................16 стор.

Приватизаційні чеки (ваучери)..............................................16 стор.

Учасники ринків цінних паперів.......................................................................16 стор.

Список використовуваної літератури......................................................................18 стор.

УВЕДЕННЯ

Нагромадження грошового капіталу відіграє важливу роль у ринковій економіці. Безпосередньо самому процесу нагромадження грошового капіталу передує етап його виробництва. Після того як грошовий капітал створений чи зроблений, його необхідно розділити на частину яка знову направляється у виробництво, і ту частину, що тимчасово вивільняється. Остання, як правило, і являє собою зведені кошти підприємств і корпорацій, аккумулируемые на ринку позичкових капіталів кредитно-фінансовими інститутами і ринком цінних паперів.

Виникнення і звертання капіталу, представленого в цінних паперах, тісно пов'язано з функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. З появою цінних паперів (фондових активів) відбувається як би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, представлений виробничими фондами, з іншого боку - його відображення в цінних паперах.

Поява цього різновиду капіталу зв'язано з розвитком потреби в залученні усе більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення і розширення комерційної і виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, тому що покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу в позичку.

Ключовою задачею, що повинний виконувати ринок цінних паперів є насамперед забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами капіталу.

Ринок цінних паперів.

Фондовий ринок є чуйним барометром стану економіки. Нині основними цілями на російському ринку цінних паперів є мети становлення і закріплення відносин власності, а головними учасниками цього ринку - комерційні банки.

Учасники російського ринку цінних паперів мають загальну задачу - одержання прибутку. Саме під впливом джерел і умов, прикоторых вона утвориться, і складається структура вітчизняного фондового ринку, однієї з відмітних рис якої стала істотна перевага державних цінних паперів. Крім того, дуже характерно для вітчизняного фондового ринку і те, що основна частина цінних паперів проходить тільки стадію первинного розміщення, майже не звертаючи на вторинному ринку.

Оскільки керувати економікою може тільки той, хто володіє власністю, те і ринок цінних паперів здобуває особливу економічну й історичну значимість.

Як і будь-який інший ринок, РЦБ складається з попиту, пропозиції і їхньої ціни, що врівноважує. Попит створюється компаніями і з деяких пір державою, якою не вистачає власних доходів для фінансування інвестицій. Бізнес і уряди виступають на РЦБ чистими позичальниками (більше займають, чим позичають), а чистими кредитором є населення, особистий сектор, у якого по різних причинах доход перевищує суму витрат на поточне споживання й інвестиції в матеріальні активи (головним чином житло).

Роль фондового ринку як інструмента ринкового регулювання повинне розглядатися особливо, оскільки його закономірності дуже складні і неоднозначні і представвляют особливий комерційний інтерес. До того ж дотепер вважається, що виявити ці закономірності з прийнятною точністю практично нереально.

Перш ніж перейти власне до цінних паперів, варто пояснити таке поняття, як фіктивний капітал, оскільки саме рух фіктивного капіталу і є основою функціонування фондового ринку. Фіктивний капітал являє собою суспільні відносини, суть якого складається в його здатності уловлювати деяку частину прибавочної вартості. Историчеки основа виникнення фіктивного капіталу сосояла в обсоблении позичкового капіталу від виробничого й утворенні кредитної системи, а технічний відрив фіктивного капіталу від реального відбувся на базі позички капіталу, у результаті чого в руках власника позичкового капіталу залишається титул власності, а реально розпоряджається цим капіталом функціонуючий підприємець.Тим самим фіктивний капітал виявляється у формі титулу власності, здатного вступати в звертання, і більш того, здатного звертатися відносно незалежно від руху дійсного капіталу. Реально фіктивний капітал опосредует процеси концентрації і централізації капіталу, розподіли і перерозподіли прибули, а також перерозподілу национольного доходу через систему державних фінансів.

Класифікація цінних паперів.

Цінним папером є документ, що засвідчує з дотриманням установленої форми й обов'язкових реквізиторів майнові права, чи здійснення передача яких можливі тільки при його пред'явленні.

З передачею цінного папера переходять усі засвідчувані нею права в сукупності.

У випадках, передбачених чи законом у встановленому їм порядку, для здійснення і передачі прав, засвідчених цінним папером, досить доказів їхнього закріплення в спеціальному реєстрі (звичайному чи комп'ютеризованому). [ Цивільний кодекс РФ, стаття 142 ]

Таким чином, цінні папери виступають різновидом грошового капіталу, рух якого опосредует наступний розподіл матеріальних цінностей.

У минулому цінні папери існували винятково у фізично відчутній, паперовій формі і друкувалися типографическим способом на спеціальних паперових бланках. Цінні папери, як правило, виготовляються з досить високим ступенем захищеності від можливих підробок. Останнім часом у зв'язку зі значним збільшенням обороту цінних паперів багато хто з них стали оформлятися у виді записів у книгах обліку, а також на рахунках, що ведуться на різних носіях інформації, тобто перейшли у фізично невловиму (безпаперову) форму. Тому на ринку цінних паперів випускаються, звертаються і погашаються як власне цінні папери, , так і їхні замінники. Об'єкти угод на ринку цінних паперів також називають інструментами ринку цінних паперів, фондами (у значенні грошові фонди) чи фондовими цінностями.

Сертифікати

У випадку, якщо цінні папери не існують у фізично відчутній чи формі якщо їхні паперові бланки містяться в спеціальні сховища, власнику цінного папера видається документ, що засвідчує його право власності на ту чи іншу фондову цінність. Цей документ називається сертифікатом цінного папера. Сертифікати цінних паперів на пред'явника можуть випускатися для заміщення собою кілька однорідних цінних паперів (подібно грошовим купюрам різного достоїнства). В останньому випадку сертифікат не обов'язково містить інформацію про власника фондової цінності.

Економічну суть і ринкову форму кожного цінного папера можна одночасно розглядати з різних точок зору, у зв'язку з чим кожен цінний папір має цілий набір характеристик. Це визначає і можливість класифікації цінних паперів по різних ознаках, що звичайно диктується практичними потребами.

Можливо насамперед розділити всі цінні папери на дві великі групи: грошові і капітальні чи фондові цінні папери, тобто ті, котрі звертаються на ринку капіталів, що називають також фінансовим, чи фондовим, ринком.

Цінні папери грошового ринку -оформляють запозичення грошей - це боргові ЦБ. До них відносяться векселі, депозитні й ощадні сертифікати й інші. Доход по этим ЦБ носить разовий характер і виходить або за рахунок покупки їхній за ціною нижче номінальної вартості, або за рахунок одержання відсотків при їхньому погашенні. Грошові ЦБ, як правило є короткостроковими (з терміном погашення менш одного року).

Грошовими цього папера називають по різних причинах: вони широко використовуються в рамках кредитно-банківської сфери, засобу, отримані від емісії цих цінних паперів, надалі використовуються переважно як традиційні гроші для виробництва поточних чи платежів погашення боргів; деякі з цих цінних паперів використовуються як замінники готівки як засіб платежу: наприклад, комерційні векселі використовують для оплати товару, а урядовими казначейськими векселями можна заплатити федеральні податки.

Грошові зобов'язання, що виражаються грошовими цінними паперами, здебільшого укладаються в термін до 1 року. Доход від покупки і тримання таких цінних паперів носить разовий характер. Форма їх не передбачає спеціальних атрибутів, що є підставою для одержання доходу, наприклад, процентних купонів. У процесі ринкової угоди доход реалізується як різниця між продажною (більш низкою) і загальною ціною грошового документа.

Економічна роль коштовних грошових паперів складається в забезпеченні безперервності кругообігу промислового, комерційного і банківського капіталу, безперебійності бюджетних витрат, у прискоренні процесу реалізації товарів і послуг, тобто в кінцевому рахунку в забезпеченні процесу кожного індивідуального відтворення, що припускає безперервність припливу грошового капіталу до вихідного пункту. Існування таких цінних паперів дозволяє банкам, реалізувати всі, що вивільняються на короткі терміни засобу як капітал. Банківська система, використовуючи перманентну купівлю-продаж казначейських векселів, балансує усі свої активи і пасиви на щоденній основі. Купуючи і продаючи визначену кількість цінних паперів.

У групу капітальних цінних паперів включають акції, облігації, паї кооперативів, інвестиційні сертифікати, заставні листи і їхні різновиди. Засобу, отримані шляхом емісії і продажу цих цінних паперів, призначені для чи утворення збільшення капіталу продуктивних підприємств, націлених на одержання прибутку, що вони потім поділяться з покупцями (власниками). Ринок капітальних цінних паперів є найважливішою частиною економіки, що функціонує на ринкових принципах: без нього немислиме формування капіталу великого виробництва.

Багато цінних паперів випускаються приватними компаніями і тому одержали назва часток (комерційних). Приватні інструменти фондового ринку є менш надійними в порівнянні з державними, по яких уряд гарантує виконання умов випуску.

Вкладення засобів у приватні фондові інструменти сполучені з багатьма видами рисков. при тім розрізняють наступні їхні види:

- ризик утрати капіталу, вкладеного в цінні папери, що виникає, наприклад, у зв'язку з банкрутством емітента;

- ризик утрати ліквідності, тобто того, що куплений цінний папір не можна буде продати на ринку, не уникнувши при цьому істотних втрат у ціні;

- ринковий ризик, тобто ризик падіння їхньої ціни внаслідок погіршення загальної конъюктуры ринку.

До приватних цінних паперів відносяться як боргові зобов'язання, так і часткові цінні папери (акції). Кожна з зазначених різновидів фондових цінностей має свої специфічні особливості.

Боргові обов'язки випускаються комерційними організаціями з метою запозичення на фінансовому ринку коштів, необхідних для рішення поточних і перспективних задач, що коштують перед ними. Найбільш розповсюдженою формою приватних боргових зобов'язань є облігації.

Облігації.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником коштів і підтверджуюча зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ній термін, зі сплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачене умовами випуску).

Облігації можуть випускатися державою, а також приватними компаніями з метою залучення позикового капіталу. Випускаються вони звичайно під заставу визначеного майна. Облігації, забезпечені заставної, дають їх власникам додаткову гарантію по утрати своїх засобів, оскільки заставна надає право власнику облігацій продавати закладене майно у випадку, якщо підприємство не в змозі здійснити належні платежі. Однак існують і беззаставні облігації, що представляють собою боргові зобов'язання, засновані лише на довірі до кредитоспроможності підприємства, але не забезпечені яким - або майном. Випускають такі облігації підприємства зі стійким фінансовим положенням.

Підприємство, що випускає облігації, приймає на себе зобов'язання виплатити відсотки на кожну облігацію, указати місця, у яких облігації і купонні аркуші будуть вручені їхнім власникам, визначити юридичний титул і заставну власність, застрахувати закладену власність проти пожежі й інших можливих утрат; заплатити податки, розкрити інформацію про підприємство і правові підстави його діяльності.

Якщо підприємство не виконує свої зобов'язання перед власниками облігацій, то останні, поряд з довіреним представником, можуть почати деякі дії для того, щоб відновити свої втрати. Так, в угоді про випуск звичайно передбачається можливість дострокового погашення облігацій за вимогою їхніх власників у випадку невиплати відсотків. У зазначеному випадку власники облігацій також можуть одержати право брати участь у виборах облич, керуючих компанією.

Підприємство виплачує відсотки по облігаціях у визначені періоди часу. Тому при продажі облігацій у дні, що не збігаються з днями виплати відсотків, покупець і продавець повинні розділити між собою суму відсотків. Більшість облігацій продається з наростаючими відсотками. При цьому покупці сплачують продавцям крім ринкової вартості облігацій відсотки, що приєднуються за період, що пройшов з моменту їхньої останньої виплати. Самі ж покупці при настанні терміну виплати відсотків одержують їх цілком. Таким чином, сума відсотків розподіляється між різними власниками.

Види облігацій.

1. Купонні чи облігації облігації на пред'явника.