d2 (Аналіз діяльності комерційного банку), страница 6

Аналіз коефіцієнтів ліквідності

Першим етапом аналізу ліквідності банку є виявлення того. Наскільки банк дотримується нормативів ліквідності, установлених Центральним банком, в даному випадку ПРБ (Придністровським Республіканським банком). Це дозволяє здійснювати контроль за ліквідністю банків та підтримувати необхідний рівень ліквідності банківської системи в цілому. Здебільшого з цією метою застосовується метод коефіцієнтів, який дозволяє не тільки оцінити рівень ліквідності окремого банку, але й здійснювати порівняльний аналіз ліквідності різних за розмірами банків.

Метод коефіцієнтів дозволяє виявити кількісний зв’язок між різними рахунками, групами та розділами балансу. В такий спосіб визначають питому вагу окремих балансових рахунків чи груп рахунків в загальному обсязі активів (пасивів) або окремих груп та розділів балансу.

Встановлені слідуючи нормативи ліквідності:

• норматив миттєвої ліквідності;

• норматив загальної ліквідності;

• норматив співвідношення високоліквідних та робочих активів.

Згідно з Інструкцією ПРБ від 26.06.2002р. №1 “ Про порядок регулювання діяльності банків та кредитних установ”, з метою контролю стану ліквідності банку встановлюються нормативи ліквідності (миттєвої, поточної, довгострокової ліквідності – директивні, загальної ліквідності – оціночний) [ 3, с.12 ].

Норматив миттєвої ліквідності (Н2.1.) визначається як відношення суми високоліквідних активів банку до суми зобов’язань по рахункам до запитання:

Н2.1.= ЛАм / ОВм х100%, де

ЛАм – високоліквідні активи, які розраховуються як сума залишків на рахунках : 1011, 1012, 1013, 1014, 1015, 1016, 1017, 1021, 1022, 1023(врозрахунок приймається 70% коштів, які знаходяться на балансовому рахунку), 1024, 1026, 1812 ( в розрахунок включається тільки філіями – банків нерезидентів).

Високоліквідні активи зменьшуються на грошові засоби, які знаходяться на рахунках:

• 1021, 1022, 1023, 1024 в частці сум, на які накладений арест;

• 1022, 1023, 1024 в неплатоспроможних банках;

• 1021 на суму незнижаємого щалишку по рахунку, у відповідності з укладеним договором;

• 2091 в частці засобів, зписаних з рахунків клієнтів, но не проведених по коррахунку банку.

ОВм – зобов’язання до запитання: 2021, 2022, 2027, 2091, 2092, 2093, (2094-1094) (в розрахунок приймається сума засобів по рахунку 2094, зменшена на суму засобів рахунка 1094 в частці засобів заліку взаємних вимог між підприємствами та організаціями), 2096, (2170-1180) ( в розрахунок приймається тільки позитивна сума), 2181, 2182, 2183, 2186, 2187, 2188, 2189, 2191, 2192, 2199, 2211, 2212, 2213, 2214, 2215, 2216, 2217, 2218, 2219, 2221, 2222, 2223, 2224, 2225, 2228, 2229, 2231 ( береться в розхрахунок в частці коштів до запитання), 2232 (суми в частці ощадних сертифікатів не погашених в строк), 2311, 2391, 2392, 2393, (2651, 2652, 2653, 2655, 2656, 2657, 2658, 2659, 2661, 2666) (в розрахунок беруться тільки засоби до запитання), 2665 ( в розрахунок приймаються дивіденди, які належить виплатити акціонерам, якщо рішення про віплату дивідендів затверджено зборами акціонерів банку), часть 6014 ( в розрахунок береться 50% вимог по викупу цінних паперів по зворотній частці операцій РЕПО), 2812 ( філіями банків-нерезидентів), (2101, 2102, 2103, 2105, 2231, 2241, 2242, 2243, 2244, 2245, 2246, 2251, 2252, 2253, 2254, 2255, 2261, 2262, 2263, 2264, 2271, 2272, 2273, 2274) ( в розрахунок беруться суми, по яким вимоги наступили, але клієнтами банків ще не запитані), 2756, 2777.

Мінімально припустиме значення норматива Н2.1. встановлений в розмірі 20%.

Норматив поточної ліквідності банку (Н2.2.) визначається як відношення суми ліквідних активів банку до суми зобов’язань банку по рахункам до запитання та настрок до 30 днів:

Н2.2. = ЛАт / ОВт х 100%, де

ЛАт – ліквідні активи, які розраховуються як сума високоліквідних активів та залишків на рахунках: 1202, 1203, 1204, (1212, 1213, 1214), 1301, 1302, 1303, 1304, 1305, 1306, 1307, 1308, (1311, 1312, 1313, 1314, 1315, 1316, 1317, 1318, 1319, 1331, 1332, 1333, 1334, 1335, 1336, 1337, 1338, 1339, 1351, 1352, 1353, 1354, 1355, 1356, 1357, 1358, 1359, 1371, 1372, 1373, 1374, 1375, 1376, 1377, 1378, 1379, 1431, 1432, 1433, 1434, 1435, 1436), (1101, 1102, 1104).

ОВт – зобов’язання до запитання та на строк до 30 днів: 2021, 2022, 2027, 2091, 2092, 2093, (2094-1094), 2096, 2101, (2170-1180), 218, 2182, 2183, 2186, 2187, 2188, 2189, 2191, 2192, 2199, 2211, 2212, 2213, 2214, 2215, 2216, 2217, 2218, 2219, 2221, 2222, 2223, 2224, 2225, 2228, 2229, 2231, 2232, 2241, 2242, 2243, 2244, 2245, 2246, 2311, 2312, 2313, 2314, 2315, 2391, 2392, 2393, 2651, 2652, 2653, 2655, 2656, 2657, 2658, 2659, 2661, 2665, 2666, 2801, 2812, 100% (2102, 2103, 2104, 2105, 2251, 2252, 2253, 2254, 2255, 2261, 2262, 2263, 2264, 2271, 2272, 2273, 2274, 2332, 2333, 2334, 2352, 2353, 2354, 2372, 2373, 2374, 2481, 2482), 10% (2102, 2103, 2104, 2105, 2251, 2252, 2253, 2254, 2255, 2261, 2262, 2263, 2264, 2271, 2272, 2273, 2274, 2332, 2333, 2334, 2352, 2353, 2354, 2372, 2373, 2374), (2740, 2750), (2770, 2780), 6341, 6351, 6353.

Сума зобов’язань до запитання та на строк до 30 днів (ОВт) зменшується на суми які підлягяють виплаті більш ніж через 30 днів, частина рахунків: 2651, 2652, 2653, 2655, 2656, 2657, 2658, 2659.

Мінімально припутсиме значення норматива Н2.2. встановлено в розмірі 50%.

Норматив довгострокової ліквідності (Н2.3.) визначається як відношення всієї заборгованості банку більше року до власного капіталу банку, а також зобов’язаннями банку по депозитним рахункам, отриманним кредитам та іншим борговим зобов’язанням строком погашення більше року:

Н2.3. = (Крд / К+ОД) х 100%, де

Крд – кредити, видані банком. Розміщенні депозити із залишившимся строком погашення більше року, враховуючи відсоткові та безвідсоткові: частина рахунків 1351, 1352, 1353, 1354, 1355, 1356, 1357, 1358, 1359, 1371, 1372, 1373, 1374, 1375, 1376, 1377, 1378, 1379, (1391, 1392, 1393, 1394, 1395, 1396, 1397, 1398, 1399, 1437, 1411, 1412, 1413, 1414, 1415, 1416, 1417, 1418, 1419), 1431, 1432, 1434, 1435, 1436, 1438, 1802, 1803.

ОД – зобов’язання банку по кредитам та депозитам,отриманім банком, а також по випущеним в обіг цінним паперам банка строком погашення більше року: часть рахунків 2103, 2104, (2231, 2232), 2261, 2263, 2264, 2271, 2272, 2273, 2274, 2352, 2353, 2354, 2372, 2373, 2374, 2802, 2803.

Максимально припустиме значення норматива Н2.3. встановлено в розмірі 120%.

Норматив загальної ліквідності (Н2) визначають як відсоткове співвідношення ліквідних активів та сумарних активів банку:

Н2 = ( ЛАт / (А-Ро) ) х100%, де

А – загальна сума всіх активів по балансу банку, за мінісом залишків на рахунках: 1666, 3091, 1701, 1702, 1703, 1711, 1712, 1713, 1714, 1715, 1716, 1717, 1718, 1719, 1721, 1722, 1723, 1724, 1725, 1726, 1727, 1728, 1741, 1742, 1743, 1744, 1745, 1746, 1747, 1748, 1749, 1751, 1752, 1753, 1754, 1755, 1756, 1757, 1758, 1759, 1771, 1772, 1773, 1774, 1775, 1776, 1777, 1778, 1779, 1781, 1782, 1783, 1784, 1785, 1786, 1787, 1788, 1789, 1811, 1812, 1802, 1803, контр-рахунок 3054, контр-рахунок 3055, 1642, 1643, 1644, 1645, 1646, 1647, 1648, 1649, 1621, рахунки Класу V.

Ро – обов’язкові резерви банку рахунок 1501 та частина рахунку 1021 в частці засобів незнижаємого залишку фонду страхування банківських вкладів (депозитів) громодян банками (кредитними установами) ПМР.

Рекомендуєме мінімально припустиме значення Н2 – 20%.

Аналіз банківської ліквідності за методом коефіцієнтів є традиційним підходом до оцінювання рівня забезпеченості банку ліквідним коштам. У процесі аналізу можуть додатково використовуватися й інші коефіцієнти, що характеризують ліквідність банку та чинників, які на неї впливають. Це:

1. Коефіцієнт співвідношення активів і зобов’язань банку з однаковими строками погашення. Здебільшого цей коефіцієнт аналізують в діапазонах до 1 місяця (поточна ліквідність) та до 3 місяців (короткострокова ліквідність). Якщо обчислення значення близькі до одиниці, то це означає, що банк дотримується принципу відповідності між строками залучення пасивів та розміщення активів.

2. Коефіцієнт довгостроковості (ресурсної) ліквідності обчислюється як співвідношення довгострокових вкладень і довгострокових зобов’язань. Оскільки банки часто трансформують короткострокові зобов’язання в довгострокові активи (які є найбільш дохідними, ніж короткострокові), то значення цього коефіцієнта часто перевищує одиницю. Вище значення означає і вищий ризик. Прийнятим вважається значення коефіцієнта 120%.

3. Коефіцієнт співвідношення ліквідних та загальних активів. В стабільних економіках значення цього показника становить 20-30%.

4. Коефіцієнт співвідношення позик і депозитів визначається як відношення всіх активів з нормальним ризиком (включаючи позики, авізо, дисконти) до основних депозитів. Прийнятим вважається рівень 70-80%, який вказує на помірне співвідношення між ліквідністю та дохідністю.

5. Коефіцієнт відношення таких активів як готівка в касі і прирівняні до неї кошти та сальдо міжбанківських позик, - наданих і одержаних.

6. Коефіцієнт ліквідних цінних паперів – це відношення цінних паперів уряду країни, які перебувають у портфелі банку, до сукупних активів.

7. Показник структурного співвідношення вкладів обчислюється як відношення коштів до запитання до строків депозитів та характеризує рівень стабільності ресурсів банку.

8. Норматив платоспроможності банку (Н₃) обчислюється як співвідношення власного капіталу банку та активів, зважених за ризиком.

9. Показник співвідношення резерву на покриття кредитних ризиків банку та обсягу кредитного портфеля, який характеризує якість активів банку.

Коефіцієнти, які характеризують ліквідність, аналізують в динаміці, що дозволяє виявити загальні тенденції в зміні ліквідності банківської системи та окремого банку. З метою здійснення контролю за ліквідністю банку коефіцієнти співставляють з нормативними значеннями.

Аналіз показників ліквідності є найпростішим підходом до оцінки ліквідності банку. Недоліком коефіцієнту аналізу є статистична оцінка ліквідності, що не дає змоги врахувати динамічну природу ліквідністі. Недолік методу полягає в тому, що за такого підходу до визначення рівня ліквідності банк має підтримувати великі обсяги активів у ліквідній формі, що негативно позначається на доходах. З розвитком та розширенням фінансових ринків у банків з’являються ширші можливості щодо прогнозування та підтримання ліквідності. Метод показників дозволяє виявити тенденції зміни ліквідності та часто використовується у процесі порівняльного аналізу поряд з іншими прийомами.

1.6.Аналiз доходiв i витрат в банках ПМР

Значення, завдання та інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат банку

Аналіз доходів і витрат комерційного банку здійснюється з метою визначення напрямків та можливостей збільшення його прибутку та підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами і витратами. Отже, значення аналізу доходів та витрат полягає у тому, що він с необхідною умовою ефективного управління фінансовою діяльністю і може розглядатися як допоміжна функція системи управління доходами, витратами і прибутком комерційного банку.

Завдання аналізу доходів та витрат визначаються його метою і місцем у системі управління діяльністю банку. Основними завданнями аналізу доходів і витрат комерційного банку є:

• оцінка виконання плану доходів;

• аналіз структури доходів;

• аналіз динаміки доходів в цілому, за складом та структурою;

• оцінка впливу факторів на формування доходів в цілому та за видами доходів;

• аналіз доходності активів банку;

• визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури та рівня доходів за тривалий період;

• оцінка виконання кошторису витрат;

• аналіз структури витрат;

• аналіз динаміки витрат в цілому, за складом та структурою;

• оцінка впливу факторів на утворення витрат в цілому та за видами витрат;

• аналіз рівня витрат комерційного банку;

• визначення тенденцій зміни абсолютного обсягу, структури і рівня витрат за тривалий період;

• оцінка співвідношення доходів та витрат комерційного банку і визначення прибутку (збитку) комерційного банку до оподаткування.

Інформаційне забезпечення аналізу доходів і витрат формується відповідно до завдань, які належить вирішити. Побудова інформаційної бази аналізу доходів і витрат грунтується на класифікації економічної інформації за джерелами її утворення.

Правова інформація міститься у законах ПМР, які регламентують діяльність банківської системи (наприклад, Закон ПМР "Про банки і банківську діяльність"), а також у законах, що визначають загальні правові засади регулювання діяльності суб'єктів економічних відносин ПМР (наприклад, Закон ПМР "Про оподаткування прибутку підприємств").

Нормативно-довідкова інформація міститься у збірках галузевих, відомчих, міжгалузевих нормативів, прейскурантах, каталогах, проспектах. Джерелами нормативно-правової інформації є також різноманітні рекомендації щодо організації і методики фінансового аналізу діяльності банків. Характерною рисою нормативно-довідкової інформації є її необов'язковий для застосування характер. Не зважаючи на це, у фінансовому аналізі доходів і витрат нормативно-довідкова інформація відіграє важливу роль: за її допомогою аналітик визначає оптимальний шлях вирішення завдань аналізу.