Зміст

1.Введення

2. Державні фінанси

3.Місцеві фінанси.

4.Взаємозв’язок місцевих і державних фінансів.

5.Висновки

Список використаної літератури

1.Введення

Фінанси - це грошові фонди, що утворюються в процесі відтворення. Економічні відносини, що виникають між державою, банками, суб'єктами господарської діяльності, окремими громадянами, між галузями економіки, регіонами тощо у зв'язку з формуванням та використанням грошових фондів, становлять фінансові відносини. Отже, до фінансів не належать кошти, що обслуговують особисте споживання та обмін (роздрібний товарооборот, оплата побутових, комунальних послуг, особистого транспорту, зв'язку тощо).

Характеристика фінансових відносин пов'язана з виділенням їх об'єктів і суб'єктів.

Об'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП.

Суб'єктами фінансових відносин у процесі створення ВВП є підприємці, робітники і службовці, держава.

Формування, розподіл і використання в процесі суспільного виробництва грошових фондів, необхідних для забезпечення функціонування економіки та її розвитку, утворюють фінансову систему суспільства. Структура фінансової системи країни включає в себе такі складові.

2. Державні фінанси

Державні фінанси- головний елемент в структурі фінансової системи. Це система грошових фондів, що знаходяться в розпорядженні держави і призначені для фінансового забезпечення властивих їй функцій (управління народним господарством, утримання законодавчої та виконавчої влади, оборона, охорона законності та правопорядку, розвиток фундаментальної науки, космічні дослідження, охорона природи, структурна перебудова економіки тощо). За рахунок централізованих джерел; фінансуються витрати на вирівнювання соціальної забезпеченості регіонів. Державні фінанси охоплюють також відповідні механізми мобілізації ресурсів та їх зосередження в державі. Так, основним механізмом мобілізації фінансових ресурсів в державний бюджет є податкова система.

Державні фінанси - це сукупність розподільно-перерозподільних відносин, що виникають у процесі формування і використання централізованих фондів грошових коштів, призначених для фінансового забезпечення виконання державою покладених на неї функцій.

Склад державних фінансів, що відображений на рис. 1.1 розглядається за ланками і рівнями органів державної влади й управління.

Рис 1.1. Система державних фінансів

За рівнями державні фінанси поділяються на загальнодержавні й місцеві.

Загальнодержавні фінанси призначені для забезпечення тих потреб суспільства, які мають загальнонаціональний характер і відображають інтереси держави загалом.

Вони, з одного боку, формують фінансову базу вищих - органів державної влади й управління, а з іншого - у їхніх руках є інструментом впливу на соціально-економічний розвиток країни. Через загальнодержавні фінанси здійснюється територіальний перерозподіл ВВП з метою збалансованого розвитку окремих регіонів.

З їх допомогою здійснюється також структурна політика, яка покликана забезпечити оптимальний галузевий розвиток країни.

Бюджет є основним централізованим фондом грошових коштів держави. Кошти бюджету знеособлені і забезпечують реалізацію його функцій.

Однак у держави можуть бути певні потреби, які мають особливе значення і тому повинні мати відповідне гарантоване фінансове забезпечення. Це і є причиною формування фондів цільового призначення.

Цільові фонди поділяються на дві групи:

• постійні фонди, створення яких пов'язане з виділенням окремих функцій держави. Так, в реалізації соціальної функції особлива увага приділяється соціальному страхуванню. У зв'язку з цим окремо створюються спеціальні фонди для гарантованого забезпечення цих видатків;

• тимчасові фонди, які формуються з метою прискореного вирішення актуальних проблем. Вони створюються у разі конкретної необхідності і після вирішення проблеми закриваються.

У різних країнах формуються різні цільові фонди, які відображають специфічні риси фінансових систем цих країн. В Україні на даний час створюються такі основні цільові фонди:

• у сфері соціального страхування:

  1. пенсійний фонд;

  2. фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

  3. фонд соціального страхування на випадок безробіття;

  4. фонд соціального страхування від нещасних випадків;

• тимчасові:

  1. фонд соціального захисту інвалідів;

  2. фонд охорони навколишнього природного середовища.

Соціальне страхування - це самостійна галузь страхування, що охоплює сукупність відносин з приводу формування і використання колективних страхових фондів, призначених для виплати відшкодування при постійній чи тимчасовій втраті працездатності або місця роботи.

У системі державного соціального страхування роль страховика виконує держава, яка бере на себе зобов'язання щодо створення колективних страхових фондів і виплати страхового відшкодування. На ринку страхових послуг можуть функціонувати також недержавні компанії соціального страхування, які доповнюють і розширюють спектр страхових послуг.

Страхувальниками є підприємства й організації, громадяни, держава, а застрахованими - працівники підприємств і організацій, а з деяких виплат і непрацюючі громадяни.

Систему державного соціального страхування становлять чотири цільові фонди. При цьому між ними чітко розмежовані сфери функціонування.

Пенсійний фонд відображає страхування на випадок постійної втрати працездатності. Формою страхового відшкодування є пенсії.

Фонди соціального страхування передбачають страхування на випадок:

• тимчасової непрацездатності у зв'язку з хворобою, вагітністю і пологами;

• тимчасової чи постійної втрати працездатності внаслідок нещасних випадків;

• втрати джерела отримання доходів унаслідок безробіття.

Формами страхового відшкодування є пенсії і різного роду допомоги та виплати. До цієї групи можна віднести також Фонд соціального захисту інвалідів, хоча він відображає відносини фінансової допомоги, а не страхування.

Кожен фонд має закріплені доходи, видатки і відповідну систему управління.

Фінанси відіграють надзвичайно важливу роль у суспільстві. Вони формують його життєздатність, його потенціал, забезпечуючи при цьому реалізацію поставлених кожною людиною, кожним підприємством та державою в цілому завдань і цілей.

3.Місцеві фінанси.

За рахунок коштів місцевих бюджетів фінансуються витрати по розв'язанню проблем місцевого рівня. Джерелами місцевих доходів є кошти від приватизації, орендна плата, дивіденди від підприємницької діяльності, місцеві податки. Так, прибутковий податок з громадян повністю передається до бюджетів за місцем їх проживання. В розмірі 100 відсотків до місцевих бюджетів базового рівня передаються всі місцеві податки і збори. Відрахування від загальнодержавних податків і зборів до бюджетів областей здійснюють на основі стабільних (затверджених) нормативів. Тим областям (регіонам), в яких доходна частина не перекриває мінімальних потреб по витратах, надаються дотації, субвенції або субсидії. При цьому норматив дотації передбачено у відсотках, а субсидії та субвенції - в грошових одиницях. Субвенції надаються переважній більшості регіонів України.
У результаті децентралізації фінансової системи, що здійснюється в Україні, основний обсяг соціальних витрат переноситься на місцевий та регіональний рівні.
Фінансові ресурси регіонів визначаються виробленим в розрахунку на душу населення національним доходом, оскільки фінансові надходження забезпечуються насамперед з доходів економічних суб'єктів. Потребу у фінансових ресурсах регіонів розраховують на основі фактичного рівня витрат. У той же час існують суб’єктивні відмінності в розмірах, території, географічному положенні, кліматі, економічній структурі регіонів. Фактичні витрати, з одного боку, можуть не охоплювати завдань, які не розв'язуються через відсутність коштів, а з іншого - вони можуть зростати при неекономічних або просто марнотратних витратах. Крім того, за рівнем витрат не можна визначити, наскільки жителі регіону забезпечені суспільними благами.

Місцеві фінанси є об'єктивною формою економічних відносин, що пов'язані з розподілом і перерозподілом вартості валового внутрішнього продукту, у процесі яких відбувається формування та використання фондів грошових коштів, призначених для задоволення потреб регіонів країни.

Наявність завдань і функцій, що покладаються на місцеві органи влади, є об'єктивною причиною необхідності фінансів для цих органів влади.

Об'єктивними передумовами виникнення місцевих фінансів є:

• розвиток продуктивних сил, що впливає на формування фінансових відносин і приводить до виникнення їх нових сфер і ланок;

• розвиток демократичних засад будівництва держави;

• розвиток ринкових відносин.

До складу місцевих фінансів входить сфера фінансових відносин, яка виникає в процесі формування та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Склад місцевих фінансів

У сфері централізованих фінансових відносин чільне місце посідають бюджети різних рівнів місцевого самоврядування - Автономної Республіки Крим (далі - АРК), обласні, районні, селищні та сільські.

Сфера децентралізованих місцевих фінансів являє собою сукупність економічних відносин, пов'язаних з формуванням, розподілом і використанням грошових фондів і нагромаджень підприємств і організацій комунальної форми власності.

Місцеві фінанси - це система економічних відносин, за допомогою яких розподіляється та перерозподіляється національний доход для економічного та соціального розвитку території.

Через місцеві фінанси держава проводить активну соціальну політику, здійснюється вирівнювання економічного та соціального розвитку адміністративно-територіальних одиниць.

Місцеві фінанси виконують дві функції:

• розподільну;

• контрольну.

Сутність розподільної функції полягає в тому, що фінанси є цільовим інструментом розподілу перерозподілу валового внутрішнього продукту(ВВП), а контрольної функції - в тому, що фінанси - це інструмент контролю за діяльністю суб'єктів обмінно-розподільних відносин.

Матеріальною фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, позабюджетні цільові (у тому числі валютні) та інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад, сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Згідно із Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:

• власні (самоврядні) повноваження;

• делеговані повноваження.

Обміркуйте, як підкріплені бюджетними ресурсами для виконання власних та делегованих повноважень Ваші міські у районах ради, селищні та сільські ради?

Місцеві фінансові ресурси - це сукупність фондів грошових засобів, які створюються в процесі розподілу та перерозподілу ВВП і спрямовуються на економічний та соціальний розвиток адміністративно-територіальних одиниць.

До складу місцевих фінансових ресурсів входять місцеві бюджети та фінансові ресурси підприємств, організацій та установ комунальної форми власності. Формування місцевих фінансових ресурсів відбувається з участю централізованих та децентралізованих фондів грошових засобів.

Фінанси підприємств комунальної форми власності є складовою частиною місцевих фінансів, але їм притаманні певні специфічні ознаки, які випливають з особливостей форм власності і господарювання. Так, майно підприємств комунальної форми власності перебуває у власності місцевих органів самоврядування, тому для фінансування цих підприємств, крім власних джерел, залучаються кошти місцевих бюджетів, а також кошти, отримані в порядку перерозподілу між цими підприємствами.

Важливо відзначити, що підприємства та заклади соціально-культурної сфери комунальної форми власності функціонують як у сфері матеріального виробництва, так і в невиробничій сфері, тому організаційно їх можна розділити на три групи:

• ті, які повністю перебувають на бюджетному фінансуванні;

• підприємства, які частково фінансуються за рахунок місцевих бюджетів;

• підприємства, які функціонують на принципі самоокупності.

Фінансові ресурси комунальних підприємств тісно пов'язані з фінансовою системою регіону, становлять ї невід'ємну частину і мають складну систему зв'язків із фінансовими ресурсами місцевих органів влади.

Так, за рахунок місцевих бюджетів, також місцевих позабюджетних цільових фондів фінансується створення нових комунальних підприємств, їхнє інвестування й пільгове кредитування, покриття запланованих збитків тощо. Водночас за рахунок фінансових ресурсів комунальних підприємств формується певна частка дохідної частини фінансових ресурсів місцевих органів влади.

Це формування здійснюється шляхом податкових та інших надходжень до місцевих бюджетів, зборів і відрахувань до муніципальних позабюджетних фондів, надходження коштів від оренди місцевих майнових комплексів комунальних підприємств і приватизації їхнього майна, вилучень частини прибутку за результатами господарської діяльності цих підприємств тощо.

4.Взаємозв’язок місцевих і державних фінансів.

Місцеві фінанси і державні фінанси – це нетотожні поняття. Місцеві фінанси не включаються до складу державних фінансів, хоча й тісно з ними пов’язані. Фінанси місцевих органів влади підпорядковані державним фінансам, оскільки сучасна держава визнає обсяг функцій місцевого самоврядування та правове поле місцевих фінансів.