181056 (Економічні системи), страница 7

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 28

1. Види конкурентної боротьби на ринку

Центральним поняттям, що виражає сутність ринкових відносин є поняття конкуренції. Конкуренція - це найважливіша ланка всієї системи ринкового господарства. Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення перевершити інших. Внутрігалузева конкуренція - це конкуренція між виробниками певної галузі. Суперництво охоплює умови виробництва, ринки збуту, витрати виробництва, якість товарів і послуг, "портфелі" замовлень, рекламу. Така конкуренція сприяє розвитку даної галузі, оновленню її виробничого апарату, поліпшенню кількісних і якісних результатів роботи. Міжгалузева конкуренція здійснюється між виробниками (підприємствами, фірмами) різних галузей. Об'єктом такої конкуренції виступає більш висока норма прибутку (рентабельності) в тій чи іншій галузі, а отже, й боротьба за вигідніше вкладення капіталу.

2. Типи монополії

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення: безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обігу. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об’єднань – картелі та синдикати. Картель - це об'єднання підприємств однієї галузі виробництва, які зберігають за собою і виробничу і комерційну (діяльність)самостійність, а домовлюються про ринки збуту і ціну. Синдикат – це невелике за обсягом об'єднання однієї галузі, де учасники зберігають виробничу, але втрачають самостійну діяльність. Трест – це об'єднання підприємств однієї галузі або декількох галузей, при якому часники втрачають і виробничу, і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, управління і фінанси. Учасникам видаються акції на вкладений капітал. Концерн – багатогалузеве об'єднання 10, а то і 100 підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, де все повністю об'єднано, а головна фірма здійснює контроль за всіма ними (над іншими учасниками об'єднання).

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 29

1. Структура валового внутрішнього продукту

ВВП— це вартість кінцевих товарів, вироблених всередині країни (резидентами і нерезидентами) за певний період. Сюди входить вартість товарів матеріальної та нематеріальної сфери, таких як будинки і одяг, вартість послуг, скажімо, брокера і лекція економіста. Обсяги виробництва кожного такого товару і послуг оцінюють за ринковою ціною. Сума цих цін і становить ВВП. Валовий внутрішній продукт складається із суми валових доданих вартостей (ВДВ) за галузями економіки та чистих податків на прибутки за виключенням субсидій на продукцію. Чисті податки на прибутки включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості і вартості товарів та послуг, вироблених, реалізованих або імпортованих суб’єктами господарювання. Валова додана вартість розраховується як різниця між випуском продукції та проміжним споживанням.

2. Експортна спеціалізація, її показники

До основних показників рівня міжнародної спеціалізації галузі ставляться коефіцієнт спеціалізації галузі щодо експортної спеціалізації (КОЭС) і експортна квота у виробництві галузі. КОЭС визначається по формулі До = Эо/Эм, де Эо – питома вага товару (сукупності товарів галузі) в експорті країни; Эм - питома вага товару (товарів-аналогів) у світовому експорті. Експортна квота свідчить про те, у якому ступені національна промисловість, окремі її галузі орієнтуються на зовнішні ринки, і одночасно показує міру відірваності останніх від національного ринку. Збільшення експортної квоти у виробництві свідчить про інтенсифікацію міжнародних зв'язків промисловості в одному напрямку - до іноземних споживачів і про підвищення конкурентоспроможності международно-спеціалізованої продукції.

3. Реструктуризація основного капіталу

Якщо зупинитися на формувані приватної власності і подивитися, як іде процес нагромадження капіталу, то ми побачимо, що в приватній власності цей процес відбувається не за рахунок капіталізації прибутків і зростання цих прибутків, а за рахунок власне процесу приватизації. Тобто відсутній ефект дійсного економічного розвитку, ефект заміщення основного капіталу, а без сербозної реструктуризації і поновлення основного капіталу досягнення економічного розвитку не є можливим.

ЕКЗАМЕНАЦІЙНИЙ БІЛЕТ № 30

1. Поняття ринку робочої сили

У сучаснiй економiчнiй лiтературi неможливо знайти однозначне трактування поняття ринку працi, як i ринку взагалi. Зауважимо, що існують близькi за значенням поняття «ринок працi», «ринок робочої сили», «ринок трудових ресурсiв», «ринок зайнятості. Відповідно до цієї думки поняття «ринок робочої сили» дещо ширше, тому що воно охоплює вiдносини не тiльки щодо зайнятих, а й щодо незайнятих членiв суспiльства, якi активно шукають роботу, тобто охоплює зайнятих і безробiтних. Поняття «ринок трудових ресурсів» уявляється ще більш широким, тому що характеризує трудові ресурси суспільства. Отже, згідно з цією думкою, ринок робочої сили розширює горизонти соцiально-трудових вiдносин до масштабiв економiчно активного населення i в вузькому розумiннi поняття «ринок робочої сили» можна використовувати для характеристики вiдносин стосовно безробiтних. Короткий аналiз визначень ринку працi або ринку робочої сили показав, що в рiзних формулюваннях виокремлюються такi його аспекти: охоплення стадiй процесу вiдтворення робочої сили; узгодження попиту i пропозицiї робочої сили; державний характер регулювання ринку працi; характер вiдносин і механiзм взаємодiї мiж роботодавцями та найманими працiвниками.

2. Актуальні проблеми економічної безпеки України

Серед найважливіших проблем, які повинна вирішити сьогодні наука і практика, особливе місце посідає проблема забезпечення економічної безпеки України. Ця проблема загострюється у зв'язку із інтеграцією України у світову економічну систему та відкриттям національного ринку для іноземних виробників товарів. В умовах ринкової економіки ціноутворення в зовнішній торгівлі, також як і на внутрішньому ринку, здійснюється під впливом конкретної ринкової ситуації. Світові ринки, зазвичай, характеризуються наявністю декількох великих компаній виробників-постачальників, що володіють значними сегментами ринку, повністю або практично повністю забезпечують поставку товарів на світовий ринок. Між фірмами й країнами-імпортерами, як правило, існують угоди про співробітництво, найчастіше фірми мають ексклюзивні права на покупку стратегічно необхідної сировини, вкладають величезні кошти в рекламні заходи. Важливу роль у плані збереження компаніями статус-кво грають не афішовані для широкої публіки неофіційні домовленості основних конкурентів. У ході спеціальних переговорів досягаються угоди про фіксування цін, про розділ ринків збуту, про обсяги виробництва

3. Роль перехідної економіки у розвитку ринку технологій

Проте, з огляду на системну кризу, необхідна нова якість НТП. Така нова якість може бути досягнута як соціально-економічне замовлення НТП у перехідній економіці — розвиток науки і технологій як засобу для зростання соціально-економічної ефективності, тобто розвиток людини зі скороченням матеріальних витрат. Не менш важливо забезпечити гуманітарний розвиток за такими сферами: педагогіка, медицина, культура, охорона природи; соціальні інновації — створення нових сфер соціально-економічної організації суспільства; науково-технологічні інновації та їх впровадження.