2514 (Аналіз банківської діяльності), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Аналіз банківської діяльності", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "банковское дело" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "к экзамену/зачёту", в предмете "банковское дело" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "2514"
Текст 2 страницы из документа "2514"
2. Метод приведення показників у порівняльний вигляд. Наприклад, щоб згрупувати всі видані банком кредити, необхідно привести їх суми в порівняльний вигляд (оскільки банк видає кредити як у національній, так і в іноземній валюті). Для цього суми кредитів в іноземній валюті трансформуються в гривневий еквівалент шляхом множення на відповідний валютно-обмінний курс і тільки після цього підсумовуються всі видані банком кредити (гривневі кредити і гривневі еквіваленти кредитів в іноземній валюті).
3. Метод використання абсолютних і відносних показників. Абсолютні показники характеризують кількісні розміри наданих кредитів, залучених коштів, капіталу банку тощо, а відносні відображають співвідношення будь-яких абсолютних показників шляхом одного на іншій. Даний метод є одним із ключових в аналізі банківської стійкості. З його допомогою (через різні коефіцієнти) оцінюються показники ліквідності, платоспроможності, прибутковості банку.
4. Метод групувань. Дозволяє шляхом систематизації даних балансу розібратися в сутності явищ і процесів, що аналізуються. Під час аналізу фінансової стійкості застосовуються групування рахунків балансу з погляду виділення власних і залучених коштів, довго- і короткострокових кредитів, термінів активно-пасивних операцій (для розрахунку показників ліквідності), видів доходів, витрат і прибутків.
5. Балансовий метод. Служить головним способом для відображення співвідношень, пропорцій двох груп взаємозалежних і врівноважених економічних показників, підсумки яких повинні бути тотожними. Даний метод допомагає зрозуміти економічний зміст функціонування банку.
6. Графічний метод. Графіки представляють собою масштабне зображення показників за допомогою геометричних знаків (ліній, прямокутників, кіл) або умовно художніх фігур і мають велике ілюстративне значення.
7. Метод табличного відображення аналітичних даних. Результати аналізу, як правило, подаються у вигляді таблиць. Це найбільш раціональна і зручна для сприйняття форма уявлення аналітичної інформації про досліджувані явища за допомогою цифр, розташованих у визначеному порядку.
8. Аналіз тенденцій складу структури і динаміки доходних активів
Загальний аналіз активів банку як і аналіз доходних активів ґрунтується на застосуванні методики вертикального та горизонтального аналізу, які передбачають обчислення ті подальшу оцінку наступних показників:
процентні співвідношення окремих показників з агрегованим показником;
абсолютні зміни кінцевих показників порівняно з початковим (базисними);
темпи росту або приросту показників в аналітичному періоді.
В процесі вертикального або структурного аналізу активів визначається питома вага активів за їх цільовим використанням, ступенем ліквідності рівнем доходності, а також склад та структура кожного виду активів кредитного портфелю, портфелю цінних паперів, високоліквідних та інших активів. Результати цього аналізу використовуються в процесі оцінки якості складу активів та їх оптимізації.
Результати вертикального аналізу, як правило, оформляються графічне у формі секторних та стовпчикових діаграм.
Горизонтальний або трендовий аналіз дає змогу вивчити динаміку активів в цілому і окремих їх видів у часі, визначити загальні тенденції їх зміни або тренда.
Результати цього аналізу оформляються графічно у формі стовпчикових діаграм та лінійних графіків, що полегшує визначення лінії тренда.
Вертикальний та горизонтальний аналіз, при загальному вивченні активів, зазвичай, здійснюються одночасно.
9. Тип робочих активів
До робочих активів належать: “Готівка”, портфель цінних паперів, кредитний портфель.
Валюту, монети і банківські метали, дорожні та інші чеки, кошти на кореспондентських рахунках в НБУ та інші кошти в НБУ можна об'єднати в одну групу і охарактеризувати під загальною назвою "Готівка". Даний актив є першим джерелом банку на випадок вилучення депозитів і для задоволення початкових потреб клієнтів. Банки зацікавлені тримати мінімально допустиму суму, оскільки запас готівкових коштів не приносить доходу або забезпечує невеликий відсотковий доход. Актив у вигляді готівки задовольняє потреби банку у ліквідних коштах, тобто в коштах, які необхідні для покриття непередбачених та термінових зобов'язань. Грошові кошти та кошти в НБУ показують наявність у банку ліквідних активів для здійснення власних та клієнтських розрахункових операцій. Щодо цього показника не можна застосовувати формулу "чим більше - тим краще", адже ці кошти здебільшого не приносять банкові доходу. Відтак їх надмірний рівень фактично призводить до невикористання банком можливості розширення своїх операцій. Однак, у період фінансової нестабільності значні обсяги зазначених активів можуть вважатися позитивною ознакою стабільності банку.
Портфель цінних паперів включає "ОВДП", "Інші цінні папери" та "Вкладення капіталу";
Кредитний портфель відображає залишки всіх наданих кредитів, за винятком міжбанківських.
10. Тип недоходних активів
У складі недоходних активів відображаються банківські метали, товарно-матеріальні цінності, витрати майбутніх періодів, дебіторська заборгованість тощо.
Дебіторська заборгованість розглядається за такими видами: за податком на прибуток; за іншими податками та обов'язковими платежами; за операціями з банками; за операціями з купівлі-продажу валюти (для клієнтів і за рахунок банку); з придбання основних засобів та нематеріальних активів;
за операціями з фінансовими інструментами; працівникам банку; інші сумнівні заборгованості.
Аналіз перелічених активів здійснюється в окремій таблиці за їх видами, обсягами, структурою і в динаміці за ряд років. Це дає можливість співставити темпи зростання цих недоходних активів з доходними, робочими, власним капіталом.
11. Аналіз якості активів
Аналіз якості активів аналізує конкретну по кредитному портфелю, портфелю ЦП, грошових коштів і відвернутих або іммобілізованих активів. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфелю. Його аналізують за напрямками: за галузями економіки; за ознакою забезпеченості; за термінами погашення; за групами ризику.
За галузями економіки вказані кредити аналізуються за обсягом та структурою всього кредитів, в т.ч. в промисловість, будівництво, с/г, торгівлю. Сферу послуг, матеріально-технічне постачання, інші галузі.
Рівень питомої ваги по галузях дає можливість визначити пріоритетність на певну дату. Найбільша питома вага як і найменша свідчить про високу гарантію поверненості кредитів і навпаки.
Наступним етапом є аналіз динаміки забезпеченості виданих кредитів. За ознакою забезпечення за виданими позиками найбільша питома вага належить заставі. Інші види забезпечення – гарантія, страхування. Зростання питомої ваги гарантії, страхування свідчить про підвищення ризикованості видачі кредитів за такої забезпеченості. На наступному етапі якість кредитного портфелю аналізують шляхом структуризації виданих кредитів по продовженості кількості днів пролонгації або кількості днів прострочення. Такий аналіз розкриває якість кредитів на предмет їх ризиковості і безнадійності.
12. Аналіз високоліквідних активів
Високоліквідні активи – це ті, які легко трансформуються в готівку грошей. Їх поділяють на 3 кваліфікаційні групи:
За напрямками розміщення – це гроші в касі, на рахунках в інших банках, термінові фінансові вкладення, банківські метали.
За доходністю: - прибуткові та неприбуткові
За видами валют - це високоліквідні активи в національній та іноземній валюті.
Загальний аналіз високоліквідних активів проводиться на основі розрахованих показників їх структури та динаміки у досліджуваному періоді.
До прибуткових, крім короткострокових фінансових вкладень, належать і операції купівлі-продажу закордонної валюти за рахунок коштів у касі та на кореспондентських рахунках і деякі інші. Ці тенденції позитивно характеризують фін. діяльність банку, адже банк не повинен безконтрольно збільшувати безприбуткову частку високоліквідних активів у загальних активах.
13. Аналіз якості кредитного портфеля
Здійснення ефективної кредитної діяльності (КД) певною мірою залежить від здатності економічного аналізу оцінити цю діяльність у всій її повноті та різноманітності. Найбільш важливим є аналіз якості кредитного портфеля, який вивчають в таких напрямках.
1. За галузевою структурою наданих кредитів: вкладення у промисловість, сільське господарство, лісове господарство, торгівлю та промислове харчування, будівництво, транспорт та зв'язок.
2. За видами забезпечення: забезпеч (надані під заставу, надані під гарантію, застраховані) і незабезпечені. Товарно-матеріальні цінності, передані у заставу, є більш ліквідними, ніж вимоги за цінними паперами, ощадними вкладами, товарні вимоги тощо. Відшкодування втрат згідно з гарантією і за строковим полісом потребує деякого часу і супроводжується ризиком непогашення або часткового погашення витрат банку внаслідок виникнення непередбачених обставин. Тому ці види забезпечення є менш ліквідними і ризикованими порівняно із заставою.
3. За терміном погашення: непрострочені, прострочені, пролонговані. Для більш детального аналізу прострочені кредити додатково групуються за тривалістю порушення термінів повернення основного боргу: від 1-ЗО днів; від 31-60 днів; від 61-180 днів; >180 днів.
4. За термінами надання : короткострокові (1 року) та довгострокові (1 року). Метою такого групування є оцінка кредитної політики. Якщо в портфелі переважають короткострокові кредити, то банк вирішує поточні проблеми, не наважуючись вкладати кредитні кошти у більш ризиковані довгострокові проекти
5. За класифікаційними видами: стандартні, субстандартні (нестанд), сумнівні, збиткові (небезпечні, безнадійні). Умови віднесення кредитів до відповідних груп та рівнів кредитних ризиків для кожної групи встановлюється НБУ і можуть змінюватись ним залежно від ситуацій, що складаються на фінансовому ринку.
Досліджується насамперед динаміка та структура кредитів.
14. Аналіз забезпечення позик
Застава – це спосіб забезпечення зобов’язання. Найпоширенішою є застава, обумовлена договором, коли боржник добровільно віддає майно в заставу і оформляє це угодою з кредитором.
Заставою може бути забезпечена тільки дійсна вимога. Це означає, що договір застави не має самостійного характеру, тобто його не можна укладати поза договором, виконання якого він забезпечує.
Предметом застави може бути будь-яке майно, яке відповідно до законодавства України може бути відчужене заставодавцем, а також цінні папери і майнові права.
Заставне майно мусить мати:
високу ліквідність, тобто здатність до конвертації в грошові кошти;
здатність до тривалого зберігання (як правило, протягом терміну користування позичкою);
стабільні ціни;
низькі витрати щодо зберігання і реалізації;
легкий доступ для контролю.
Застава має забезпечити не тільки повернення позички, а й сплату процентів і пені за договором. Вартість застави має бути вищою, ніж розмір позички.
Гарантія (поручительство) – це угода, яка укладається між банком і гарантом шляхом видачі останнім гарантійного листа і прийняття цього листа до виконання банком. Гарантами можуть бути будь-які фінансово стабільні юридичні особи (підприємства) і банки. Найвагомішою вважається банківська гарантія.
Строк дії гарантії встановлюється, як правило, на 10-15 діб більше від строку погашення позички, повернення якої забезпечене гарантією.
Гарантійний лист складається в двох примірниках. Один примірник гарантійного листа з відміткою банку, що обслуговую гаранта, про прийняття гарантії подається до банку позичальника, після чого здійснюється кредитування під гарантію.
Якщо позичальник не повертає у встановлений строк борг, забезпечений гарантією, несплачена позичка стягується у безспірному порядку з рахунку гаранта.
Перевідступлення (цесія) на користь банку вимог і рахунків позичальника до третьої особи означає передачу банку-кредитору права між банками і позичальником угоди, в якій вказується сума вимог і рахунків, що перевідступляються, та інші умови.
Якщо позичальник має поточний рахунок у даному банку, то угоду про перевідступлення можна не складати, а обумовити цю умову (цесію) в кредитній угоді.
Іпотека – це різновид застави нерухомого майна з метою одержання позички в банку. Іпотека надає право банку переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави. У разі неплатоспроможності боржника вимоги кредитора задовольняються за рахунок виторгу від реалізованого майна.
При використанні такої форми забезпечення зобов’язань позичальника перед банком, як страхування відповідальності, клієнт надає банку страхове свідоцтво (поліс) або інші документи, які підтверджують факт страхування клієнтом кредитної операції. Банк повинен переконатися в наявності у страховика необхідних фондів страхування, тобто в його платоспроможності.
Формою забезпечення виконання зобов’язань є також стягнення пені і штрафів. Пенею є визначена законом або угодою грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредитору у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, зокрема у випадку прострочи виконання.
15. Аналіз погашення наданих кредитів