2514 (Аналіз банківської діяльності)

1. Предмет і метод аналізу

Предметом аналізу є причинно-наслідкові зв'язки, що визначають результати процесів та їх зміни.

Всі визначення предмету аналізу банківської діяльності, які найчастіше зустрічаються в літературі, можна згрупувати таким чином:

фінансова та інша діяльність комерційного банку;

різні процеси і явища, що відбуваються як усередині банку, так і в масштабах економіки в цілому.

При уважному розгляді наведених визначень предмету банківської діяльності можна зазначити, що банківський аналіз вивчає не саму фінансову діяльність банку, а її економічні результати Предметом аналізу є причини створення і зміни результатів фінансової діяльності. Пізнання причинно-наслідкових зв'язків у діяльності банку дозволяє розкрити сутність економічних явищ і на цій основі дати об'єктивну оцінку досягнутим результатам, виявити резерви підвищення ефективності діяльності банку, обґрунтувати плани й управлінські рішення. Тільки розкривши причинно-наслідкові зв'язки різних аспектів діяльності банку, можна досить швидко визначити, як зміняться основні фінансові показники, обґрунтувати будь-яке управлінське рішення, розрахувати зміни суми прибутку, економічні нормативи фінансової стійкості при зміні кон'юнктури різних ринків.

Таким чином, предметом аналізу банківської діяльності є причинно-наслідкові зв'язки економічних явищ і процесів, які прямо або непрямо впливають на діяльність банку.

Під методом у широкому смислі цього компонента, наука розуміє спосіб дослідження свого предмета. Особливостями методу аналізу банківської діяльності є використання системи показників, що найбільш повно характеризують діяльність банку; вивчення факторів та причин їх зміни, виявлення і вимірювання взаємозв'язку між ними.

2. Обєкти і субєкти аналізу

Основними об'єктами аналізу банківської діяльності є:

заходи щодо формування капіталу банку, а також його структура;

якість активів (кількісний і якісний аналізи структури кредитно-інвестиційного портфеля банку);

показники прибутковості функціонування банку, що дозволяють судити про ефективність його роботи;

показники ліквідності і платоспроможності банку, що характеризують його фінансову стійкість;

темпи росту банку;

різні ризики, що впливають на діяльність банку.

Субктами аналізу є всі ті установи що здійснюють цей аналіз а також установи які користуються даними аналізу(банки, приватні підприємства та інші).

3. Інформаційне забезпечення аналізу

До інформаційного забезпечення належать, насамперед, баланс банку і звіт про прибутки і збитки.

Баланс комерційного банку - це бухгалтерський баланс, у якому відображається стан власних, залучених і позичених коштів, їх розміщення в кредитні й інші активні операції. За даними балансу здійснюється контроль формування і розміщення грошових ресурсів, стану кредитних, розрахункових, касових та інших банківських операцій, включаючи операції з цінними паперами.

Баланси комерційних банків є головною складовою їх звітності. Аналіз балансів дозволяє контролювати ліквідність банків, здійснювати управління фінансовою стійкістю. Керівництво банку, використовуючи звіти інших банків, знайомиться зі станом їхніх справ при встановленні кореспондентських відношень, наданні міжбанківських кредитів і тощо.

Результати діяльності комерційних банків, всі здійснені витрати й отримані доходи в минулому звітному періоді відображаються в звіті про прибутки і збитки, який надає інформацію про різні види доходів і витрат за операціями банку.

У звіті після статей доходів і витрат відображається фінансовий результат діяльності банку - балансовий прибуток, який після певного коригування (наприклад, на суму доходів, що не підлягають оподатковуванню) "перетворюється" в оподатковуваний прибуток.

Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки (наприклад, при визначенні показників ліквідності, детальному аналізі кредитного портфелю банку на якість виданих позичок тощо).

4. Мета аналізу

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику.

Щоб зрозуміти сутність вартості банківських ресурсів, що залучаються, необхідно знати не тільки її (вартості) складові, але й залежність її від кон'юнктури ринку, її види, суми і терміни, тощо. Чим детальніше буде розчленований на складові досліджуваний предмет або явище, тим більше буде інформації для прийняття управлінських рішень з вироблення політики поведінки банку на фінансовому ринку.

Водночас слід зауважити, що явища і процеси, які відбуваються в навколишньому середовищі, неможливо осмислити лише за допомогою аналізу. Досить часто виникає потреба у застосуванні інших наукових методів, наприклад, синтезу, за допомогою якого виявляються зв'язки і залежності між окремими частинами предмету, що досліджується. Аналіз розкриває структуру теорії, представляє знання, синтез, показує функції, які виконує теорія, дозволяє зрозуміти її. Аналіз розглядає явище зсередини, синтез - ззовні. Тільки аналіз і синтез у єдності забезпечують наукове вивчення явищ у їх усебічному діалектичному взаємозв'язку.

Внаслідок істотних змін на фінансовому ринку зростає значення аналізу банківської діяльності як для самого банку, так і для його ділових партнерів, клієнтів, акціонерів і держави в цілому. Регулярне проведення аналізу діяльності банком дозволяє ефективно управляти активними і пасивними операціями, що сприяє максимізації прибутку і забезпеченню стабільного фінансового стану. Це особливо важливо в сучасних умовах, коли загострилося суперництво банків і небанківських фінансово-кредитних установ, що виконують різні операції по залученню вільних грошових ресурсів підприємств і населення. Такі установи успішно конкурують з банками, здійснюючи суто банківські операції, а також операції, які банки не мають права виконувати відповідно до чинного законодавства (страхування, операції з нерухомістю тощо).

5. Основні принципи аналізу

Аналітичне дослідження, його результати та їх використання в банківському менеджменті повинні відповідати визначеним принципам (вимогам), що накладають свій відбиток на це дослідження і повинні обов'язково виконуватися при організації, проведенні і практичному використанні результатів аналізу банківської діяльності. Наведемо основні з цих принципів.

1. Аналіз повинен базуватися на державному підході при оцінці економічних явищ і прогнозуванні основних показників розвитку банку.

2. Аналіз повинен мати науковий характер, тобто базуватися на комплексному науковому підході (використання провідного досвіду, новітніх методів досліджень тощо).

3. Аналіз має бути комплексним, тобто охоплювати всі сторони діяльності банку, щоб встановити фінансовий стан банку

4. Забезпечення системного підходу до аналізу. При цьому кожний досліджуваний об'єкт розглядається як складна динамічна система елементів, пов'язаних між собою і зовнішнім середовищем визначеним способом.

5. Аналіз повинен бути об'єктивним, конкретним, точним, тобто базуватися на достовірній інформації, а висновки і рекомендації повинні обґрунтовуватися точними аналітичними розрахунками.

6. Аналіз має бути дієвим тобто активно впливати на діяльність банку, вчасно виявляти недоліки і резерви підвищення ефективності.

7. Аналіз повинен проводитися за планом і систематично.

8. Аналіз має бути оперативним.

9. Демократизм. Участь в аналізі широкого кола співробітників банку забезпечує істотне підвищення його ефективності.

10. Аналіз повинен бути ефективним, тобто його результати повинні служити для керівництва банку інформаційною базою для прийняття управлінських рішень з оптимізації функціонування банку.

6. Види аналізу

В економічній літературі аналіз банківської діяльності класифікується за різними ознаками. Виходячи з періодичності проведення, аналіз фінансової стійкості класифікується наступним чином:

щоденний;

щотижневий;

місячний;

квартальний;

річний.

В залежності від спектру досліджуваних питань, аналіз банківської діяльності поділяється на:

повний, коли вивчаються всі аспекти діяльності банку, тобто зовнішні та внутрішні його зв'язки;

тематичний, коли вивчається тільки вузьке коло питань, що дозволяє виявити можливості поліпшення окремих напрямків діяльності комерційного банку.

За суб'єктами (користувачами) розрізняють аналіз:

внутрішній, що проводиться для внутрішнього користування та представляє собою комерційну і банківську таємницю;

зовнішній, що проводиться на підставі фінансової і статистичної звітності органами державного нагляду, акціонерами, інвесторами, аудиторами.

За охопленням досліджуваних об'єктів аналіз класифікується таким чином:

суцільний, коли досліджуються всі об'єкти для визначення всебічного фінансового стану банку;

вибірковий, коли вибирається один або декілька об'єктів дослідження для їх подальшого глибокого аналізу.

Приймаючи до уваги мету і характер проведення, розрізняють аналіз:

попередній, що проводиться до здійснення певної операції для обґрунтування управлінських рішень і планових завдань, прогнозування й оцінки очікуваного виконання плану, попередження небажаних результатів,

оперативний, що проводиться одразу після будь-якої операції або у випадку зміни ситуації за короткий проміжок часу (добу, декаду і тощо);

підсумковий (заключний), що проводиться за визначений звітний період часу (місяць, квартал, півріччя, рік); його цінність полягає в тому, що діяльність банку вивчається комплексно і всебічно за звітними даними за відповідний період.

перспективний, що застосовується для прогнозування основних фінансових показників (капіталу, валюти балансу, обсягу кредитно-інвестиційного портфеля і тощо) і результатів фінансової діяльності.

В залежності від об'єкта дослідження аналіз діяльності банка поділяється на:

функціональний, що дозволяє виявити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце в системі розподілу банківських послуг, форми і перспективи взаємодії з іншими контрагентами системи, а також оцінити ефективність і доцільність функцій, виконуваних банком.

структурний, що проводиться за видами банківських операцій і дозволяє визначити склад і питому вагу економічних контрагентів за активними і пасивними операціями, а також структуру доходів і прибутку банку;

операційно-вартісний, завдяки якому розширюється уявлення про прибутковість банку, вартості та рентабельності (або збитковості) конкретних операцій; він дозволяє оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і розробити основні напрямки депозитно-кредитної політики за кожним контрагентом з метою максимізації прибутку.

Дослідження активів банку полягає у використанні аналітичних прийомів спрямованих на визначення загального обсягу коштів, які знаходяться розпорядженні банку, їх структури і динаміки в аналітичному періоді.

7. Прийоми і методи аналізу

Під методом економічного аналізу розуміють науково обґрунтовану систему теоретико-пізнавальних категорій, принципів, способів та спеціаль­них прийомів дослідження, що дають змогу приймати обґрун­товані управлінські рішення.

Усі прийоми економічного аналізу можна поділити на дві групи якісні та кількісні. Якісні прийоми дослідження не дають жодної числової характеристики явищам, що вивчаються, а тільки відповідають на питання, як досліджувати економічні процеси визначають способи підходу до вивчення закономірностей. Якісні прийоми притаманні процесу наукового пізнання в цілому і в Інших наукових сферах дослідження. До якісних (абстрактно-логічних) прийомів дослідження належать: аналіз (деталізація), синтез (узагальнення), індукція, дедукція, порівняння, евристичні прийоми. Кількісні прийоми дослідження дають числову характеристику економічним явищам, що досліджуються, і поділяються на описові та аналітичні.

Описові прийоми дослідження дають змогу визначити розміри, масштаби, тенденції, динаміку розвитку економічних процесів, стан та структуру економічних явищ, дають певну числову характеристику окремих напрямків діяльності підприємства. До них належать середні та відносні величини, ряди динаміки, графічний прийом, структурні та типологічні групування.

Аналітичні прийоми дають змогу не тільки визначити певні значення показників, що характеризують економічні процеси, а й дослідити причинно-наслідкові залежності між явищами, ступінь впливу окремих факторів на предмет дослідження. У свою чергу, аналітичні прийоми поділяються на прийоми, за допомогою яких вивчаються функціональні (детерміновані) залежності, і прийо­ми, що використовуються під час дослідження стохастичних вза­ємозв'язків. До перших належать ланцюгові підстановки, спосіб абсолютних та відносних різниць, індексний спосіб, інтеграль­ний, пропорційного ділення, пайової участі, балансовий прийом. Серед прийомів стохастичного факторного аналізу найбільш поширені такі, як аналітичні групування, кореляційно-регресійний метод, дисперсійний аналіз, компонентний аналіз. В окрему гру­пу можна виділити прийоми, що дають змогу оптимізувати певні економічні явища. До них відносять прийоми лінійного програ­мування, теорію масового обслуговування, теорію ігор та інші економіко-математичні методи.

Для проведення аналізу банківської діяльності використовуються наступні методи і прийоми.

1. Метод порівняння. Припускає зіставлення невідомого (досліджуваного) явища, предметів із відомими, вивченими раніше, з метою визначення їх загальних рис або розходжень