183074 (Криві та закони Енгеля)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Крива Енгеля. Закон Енгеля

1.1 Крива Енгеля, її сутність. Закон Енгеля

1.2 Характеристика ефекту дохода і ефекту заміщення

2. Криві «доход – споживання» і «ціна – споживання»

2.1 Криві «доход – споживання»

2.2 Криві «ціна – споживання»

2.3 Виведення кривих попиту

Висновок

Використані джерела

Додатки

Вступ

Залежність між обсягом споживання і доходом громадян викликає інтерес і може знайти дуже просте економічне тлумачення. Залежність, уперше вивчена і досліджена ще наприкінці XIX століття німецьким статистиком Е. Енгелем. Вивчаючи структуру бюджетів робочих родин, Е. Енгель вивів кілька видів кривих і сформулював емпіричні закони споживання. З тих пір в економічній літературі ці криві звуться "кривими Енгеля", причому вони стоять окремо у загальній системі економічної теорії, ніяк не пов'язані з ринковою рівновагою і викладаються економістами як деякий автономний феномен.

Відкидаючи різноманітні пояснення політекономами суті характеру кривих, відзначу, що вони являють собою функціональну залежність рівноважного обсягу споживання від доходу споживача. Обґрунтування і пояснення кривих Енгеля в роботах учених, як правило, здійснюється через аналіз кривої байдужності, причому А.Г. Гранберг, наприклад, воліє говорити про криві Торнквиста,засновані на законах Енгеля. При цьому приходиться відзначатиряд додаткових обмежень, таких як незмінність при зростанні доходу споживача його споживчих переваг, а також сталість цін на товари.

Очевидно, що ці припущення дуже грубі і не відповідають економічним реаліям. Значить і висновки, що засновані на таких припущеннях, досить умовні.

Оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься їз збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку, як неякісну, віддаватиме перевагу перельотові літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар. Мета курсової роботи: дослідити сутність кривих Енгеля на основі графіків, визначити їх значення в мікроекономічному аналізі.

Завдання курсової роботи:

• побудувати криві Енгеля

• визначити характер ефекту доходу і ефекту заміщення

• проаналізувати криві «дохід-споживання» і «ціна-споживання»

• проаналізувати криві попиту

Актуальність теми дослідження. В умовах зробленої конкуренції на ринку людина здійснює виробництво для задоволення своїх потреб, підвищення рівня свого матеріального споживання. Економічні потреби людей постійно зростають, а в зв’язку з цим, кожна людина прагне купувати предмети розкоші.

Отже, необхідно досліджувати закони Енгеля, які показують співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару.

Об’єкт: об’єктом курсової є закони Енгеля, криві Енгеля.

1. Крива Енгеля. Закон Енгеля

1.1 Крива Енгеля, її сутність. Закон Енгеля

Розподіл споживачем свого бюджету можна досліджувати не тільки виходячи з теоретичних передумов, а й емпірично - простежити, які рішення приймають у тих чи інших випадках реальні споживачі. Як це зробити? У принципі можна просто попросити їх подумки оцінити свій вибір на тих чи інших умовах (при мінливих доході або цінах) і на основі їх відповідей побудувати криві типу "якщо-то", що характеризують переваги конкретних споживачів. Але тут є серйозна перешкода. Чи співпаде уявна оцінка з вибором в реальних умовах? Спробуйте відповісти на питання: як би ви розподілили свій дохід, якщо б він виріс в два, п'ять, десять разів?

Для отримання правильних даних та побудови кривих Енгеля або кривих попиту потрібно провести експеримент. Однак штучні експерименти такого роду теж вельми важко здійсненні. Уявіть собі, що у вашому місті потрібно методично і спокійно підвищувати кожного тижня ціну на хліб або кожен місяць зменшувати доходи і дивитися, як метаються і хвилюються споживачі заради нашої наукової цікавості. Або знижувати ціну на молоко і підвищувати доходи, а на самому цікавому місці оголосити, що експеримент закінчився!

Але якщо ми подивимося уважніше, ми можемо побачити, що все-таки один "експеримент" вже відбувся сам собою, природним чином, і дозволяє нам побудувати криві Енгеля.

Якщо вибрати кілька споживачів, які стикаються з однаковими продуктами та цінами, але мають різні доходи, і зафіксувати їх витрати, то у нас з'явиться можливість дослідити зміну споживання у зв'язку зі зміною доходу.

Їх можна розглядати як одного і того ж споживача, що розміщується в одній і тій же системі, але щоразу з іншим доходом. Тому, завдавши їх витрати на харчування, одяг і т. д. на графік, можна отримати криві Енгеля. А якщо ми під час дослідження постараємося захопити представників різних майнових шарів, у нас вийде як би вертикальний зріз цілого суспільства і там буде показано, хто, скільки і чого споживає в момент дослідження, і зображає реакцію людей на зміну доходу.

Але все-таки - це різні люди, які в одній і тій же ситуації не будуть вести себе однаково. Для них не може існувати однакових кривих Енгеля. Але в цих кривих є свій сенс. Самим різним людям притаманні загальні культурні та психологічні закономірності поведінки. І подібні дослідження дозволяють зробити загальні висновки про характер споживання "середньої" людини при даному асортименті продуктів і системі цін.

Сама бюджетна статистика, як збір фактичного матеріалу, зародилася в Англії в самому кінці XVIII ст., Хоча вчені того часу не підозрювали, який розвиток може отримати ця тема надалі. Перші дослідження були пов'язані з голодом і лихами робітників після неврожаю 1794-1795 рр..: Потрібно було дізнатися, як живуть люди. Під впливом цієї ж причини стали з'являтися бюджетні дослідження і в інших країнах Західної Європи. Але ще півстоліття це був тільки збір статистичного матеріалу, нехай все більш і більш добре організований. Питання теоретичного вивчення споживання людей ще дуже довго не ставилися, і першими, хто це зробив, були німецькі статистики. Ернст Енгель, працюючи над статистичними даними різних років і різних країн, зауважив поступове зменшення відносної частки витрат на харчування в бюджеті в міру його зростання. Наведемо його слова: "Дослідження різних бюджетів показало не тільки те, що чим менший дохід, тим більша частина його витрачається на харчування, але також, що харчування, окрім того, погіршується; воно показало далі, що чим менший дохід, тим більша частина його відводиться на фізичний зміст і менша залишається для духовного розвитку "(Engel Є. Das Rechnungsbuch der Hausfrau und seine Bedeutung im Wirt-schaftleben der Nation. Berlin, 1881. S. 39).

Ймовірно, це був самий перший теоретичний висновок про характер споживання залежно від доходу. Звідси також випливало, що за часткою бюджету, що йде на харчування, можна судити про рівень добробуту людини. Цей показник використовується і зараз у міжнародній статистиці (сім'я вважається бідною, якщо вона витрачає більше 50% свого доходу на харчування).

Пізніше інший німецький статистик, Адольф Швабе, поширив цю залежність і на житлові витрати. З тих пір ці два закони відомі як закони Енгеля і Швабе. Криві, що зв'язують доходи і витрати, стали називати кривими Енгеля. І хоча сам Енгель графіками не користувався, ця назва цілком виправдана, тому що він вивчав ті ж самі залежності.

На рис. 18 (Бельгія) та рис. 19 (Саксонія) на мову кривих переведені дані, якими користувався Енгель. Це результати одного з найперших досліджень. На рис. 20 дані першого американського дослідження, яке провів К. Райт в 1875 р.

Ну а на рис. 21 дані для колишнього СРСР 1988 р., взяті з радянської бюджетної статистики.

Рис. 18. Криві Енгеля для Бельгії, 1853

Дослідженням було охоплено дев'ять областей країни. Ми ж для більшої чіткості завдали дані тільки для чотирьох з них. Незважаючи на відхилення, ці криві мають чітко виражений напрямок.[ ]

Рис. 19. Криві Енгеля для Саксонії, 1857

Рис. 20. Криві Енгеля для Америки, 1875 р

Тут, як і на попередньому графіку, витрати на харчування займають ще досить велику частину загальних витрат, але вже видно невеликі заощадження при зростанні доходу, а також "дефіцитне" споживання при дуже маленькому його рівні.

Рис. 21. Кривые Энгеля для CCCР, 1988 г.

Ернст Енгель (1821 — 1896) — англійський економіст, який вивчав, як у XIX ст. характер споживання товарів і послуг змінювався залежно від доходу сім'ї. Крива Енгеля показує співвідношення між доходом і обсягом споживання певного товару при незмінності інших факторів, що впливають на попит (рис. 1).

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача.

Рис. 1. Крива Енгеля

Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля:

Закон Енгеля — із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується.

Закони Енгеля зводяться до наступних положень:

1) бідні родини витрачають більше на необхідне для життя — їжу і житло;

2) частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів, а частка витрат на житлі стабілізується;

3) витрати на дорогі предмети підвищуються в більшому ступені, чим доход. При росту доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшому ступені, чим споживання благ першої необхідності;

4) при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благо збільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносна заміна ним іншого блага.

5) споживання освітніх, юридичних, медичних послуг і послуг, пов'язаних з відпочинком, має тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи.

І хоча ці закономірності виявлені понад 100 років тому, в їхній справедливості легко переконатися, спостерігаючи наше сьогодення.

[7, c.41]

1.2 Характеристика ефекта дохода і ефекта заміщення

Зміна ціни якого-небудь товару впливає на об'єм попиту через ефект заміщення і ефект доходу. Ефект доходу виникає, оскільки зміну ціни даного товару збільшує (при зниженні ціни) або зменшує (при підвищенні ціни) реальний дохід, або купівельну спроможність, споживача. Ефект заміщення виникає в результаті відносної зміни цін. Ефект заміщення сприяє зростанню споживання щодо товару, що подешевшав, тоді як ефект доходу може стимулювати і збільшення, і скорочення споживання товару або бути нейтральним. Для того, щоб визначити ефект заміщення, потрібний елімінувати вплив ефекту доходу. Або, навпаки, щоб визначити ефект доходу, потрібно елімінувати ефект заміни.

З'ясування сутності товарно-грошових відносин, у тому числі ринку, його структури та інфраструктури, дає змогу розкрити механізм ринкової рівноваги, зокрема взаємодію попиту і пропозиції. В історії світової економічної думки вже понад два століття різні напрями, течії та школи економічної теорії прагнуть визначити головні умови й механізм досягнення ринкової рівноваги. Оскільки практика постійно вносить щось нове у розвиток економічної системи, ускладнює механізм її функціонування, з'являються нові моделі, теорії досягнення ринкової рівноваги.