182474 (Виробнича програма підприємства), страница 4

Застосування сформульованих принципів раціоналізації процесів відповідно до їх особливостей допоможе менеджерам і фахівцям ефективно організувати виробництво товарів, потрібних споживачам.

Організація виробничого процесу в просторі являє собою спосіб сполучення основних, допоміжних і обслуговуючих процесів на території організації по переробці її “входу” і “виходу” (малюнок 4.2). Оскільки “вхід” й “вихід” організації відносяться до її найближчого зовнішнього оточення, то відповідно до правил застосування системного підходу “вхід”, процес і “вихід” варто розглядати як взаємозалежні компоненти єдиної системи. Звідси – параметри прямих і зворотних зв’язків на “вході” визначають параметри функціонування процесів, а параметри процесів, у свою чергу, визначають параметри “виходу”.

Для забезпечення високої якості процесу в системі спочатку (на першому етапі) варто проаналізувати:

• чинність конкуренції на “вході” системи;

• обґрунтованість параметрів “виходу”, наскільки вони відповідають вимогам конкурентоспроможності;

• ступінь впливу на процес параметрів зовнішнього середовища (політичної, економічної, технічної), а також інфраструктури регіону;

• конкурентоспроможність постачальників комплектуючих виробів, сировини, матеріалів.

Потім, на другому етапі, аналізуються параметри процесу в системі.

Після аналізу дотримання принципу прямоточності розраховується коефіцієнт прямоточності найважливіших часткових управлінських і виробничих процесів по формулі:

К^і_пр = Д^і_опт / Д^і_ф 1, (4.1).

Де Д^і_опт – оптимальна довжина проходження предмета праці по і-му процесу;

Д^і_ф – фактична (проектна) довжина проходження предмета праці по і-му процесі.

Основними факторами оптимізації прямоточності процесів є:

• розташування підрозділів організаційної і виробничої структур по ходу відповідних процесів;

• концентрація процесів під одним “дахом”;

• скорочення відстані між компонентами процесів;

• системний аналіз і оптимізація коефіцієнта прямоточності одиничних управлінських і виробничих процесів;

• автоматизація процесів;

• забезпечення пропорційності часткових процесів;

• аналіз раціоналізації структур.

РОЗДІЛ 5. РОЗРАХУНОК ТАКТУ, РИТМУ І ТЕХНОЛОГІЧНОГО ЦИКЛУ ДЛЯ ПОТОКОВОЇ ЛІНІЇ

Виробничий процес – це сукупність взаємозалежних процесів праці і природних процесів, у результаті яких вихідна сировина і матеріали перетворюються на готову продукцию. [14, с. 532]

Ступінь – представляє собою частину виробничого процесу, що включає в себе регламентований комплекс технологічно однорідних виробничих операцій.

Технологічний цикл – сума тривалості операцій інтервалу, на кожній ступіні виробничого процесу.

Ц = , (5.1);

Де: ti – тривалість інтервалу операцій ступіні.

Перекриття – відрізок часу між початком наступного циклу і закінченням попереднього.

П = Ц – Т, (5.2);

Де: Т – такт (ритм).

Такт (ритм) – тривалість операції з інтервалом.

Т = Ц – П (5.3).

Розглянемо на прикладі технологічний цикл, ритм і перекриття.

Припустимо, складний виробничий процес здійснюється на трьох ступінях з перекриттям. Тривалість операції і тривалість інтервалів на всіх ступінях однакова – 2 хвилини. Операції здійснюються послідовно та безупинно. Визначимо і покажемо на графіку величини циклу, перекриття і ритму.

ВИСНОВКИ

В курсовій роботі ми розглянули металургійний завод «Дніпроспецсталь».

На мою думку, все більш очевидним стає те, що головною характерною рисою нових систем керування повинна стати орієнтація на довгострокову перспективу, проведення фундаментальних досліджень, диверсифікованість операцій, інноваційну діяльність, максимальне використання творчої активності персоналу. Децентралізація, скорочення рівнів в апараті керування, просування працівників і їхньої оплати, у залежності від реальних результатів, стануть основними напрямками змін.

За принципом формування виробничої програми можна виділити 3 групи номенклатурних позицій:

1. номенклатура продукції, встановлена в державному контракті на замовленні;

2. номенклатура продукції, яка визначається на основі ринкового попиту, замовлень споживачів, торгових і посередницьких організацій;

3. номенклатура виробів і послуг, які використовуються підприємством на внутрішні виробничі потреби і визначаються планом виробництва продукції та послуг, які будуть реалізовані у плановому періоді.

Державний контракт і державне замовлення формуються на основі пропозицій міністрерств і відомств – державних замовників. Фінансування державного контракту проводиться за рахунок державного бюджету, а державного замовлення – за рахунок власних коштів підприємств та організацій і наявних кредитних ресурсів. Відповідальність замовників (споживачів) і виконавців за виконання державного контракту і державного замовлення визначається укладеними договорами (контрактами) та законодавством України.

Виробнича програма є важливим розділом, на основі якого проводиться планування потреби матеріально-технічних, трудових, енергетичних ресурсів, розраховується собівартість, прибуток та інші фінансові показники.

У товарну продукцію підприємства включаються:

• готові вироби;

• запасні частини для продажу;

• напівфабрикати виробництва підприємства;

• нестандартне технологічне устаткування вироблене як для потреб самого виробництва, так і для реалізації;

• частина продукції допоміжних підрозділів, яка реалізується іншим споживачам;

• інші роботи і послуги виробничого характеру.

Основими факторами скорочення триалості виробничих процесів є: спрощення кінематичної схеми продукції; спрощення й удосконалювання технологічних процесів; уніфікація й стандартизація складових частин продукції, елементів технологічних процесів, оснащення, організації виробництва; поглиблення подетальної технологічної і функціональної спеціалізації; скорочення питомої ваги механічно оброблюваних деталей; аналіз і дотримання принципів раціональної організації виробничих процесів; автоматизація обліку часу, контрльних, транспортно-складських операцій; скорочення часу природних процесів.

У ХХІ столітті передові машинобудівні заводи світу будуть розробляти і впроваджувати безупинні процеси на основі мікроелектроніки, біотехнології, генної інженерії з використанням екстремальних умов у замкнутих безвідхідних циклах автоматизованого виробництва.

СПИСОК ВИКОРИСТОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Алексеева М.Л. Планирование деятельности фирмы. Учебно-методическое пособие. – М.: Финансы и статистика, 1997. – 248 с.

2. Балабанов И.А. Основы финансового менеджмента. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.

3. Боумэн К. Основы стратегического менеджмента. – М.: Банки и биржи, 1997. – 175 с.

4. Герчикова И.Н. Маркетинг. – М.: Инфра-М, 2000. – 320 с.

5. Горемыкин В.А., Бигулов Э.Р., Богомолов А.Ю. Планирование на предприятии. Учебник. – М.: Информационно-издательский дом «Филинъ», 1999. – 328 с.

6. Дацій О.І. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2007. – 196 с.

7. Долан Э. Макроэкономика. Санкт-Петербург, «Литера плюс», 1994.

8. Економіка підприємства: Підручник. / За заг. Ред. С.Ф. Покропивного. – К.: КНЕУ, 2000.

9. Економіка підприємства/за ред.. А.В. Шегди. – К.:Знання-Прес, 2001. – 335 с.

10. Ильин А.И. Планирование на предприятии. В 2-х частях. Часть 1. Стратегическое планирование. – Минск: ООО «Мисанта», 1998. 294 с.

11. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. Посіб. – К.: Т-во «Знання», КОО, 2000. – 378 с.

12. Ковалев В.И. Введение в финансовый менеджмент. – М.: Финансы и статистика, 1999. – 512 с.

13. Маркова В.Д., Кузнецова С.Ф. Стратегический менеджмент. – М.: Инфра-М, 2000. – 288 с.

14. Планування діяльності підприємства: Навчальний посібник для самостійного вивчення дисципліни /М.А. Бєлов, Н.М. Євдокимова, В.Є. Москалюк та інші. За загальною редакцією В.Є. Москалюка: К.: КНЕУ, 2002. – 252 с.

15. Прогнозирование и планирование экономики: Учебное пособие / В.И. Борисевич, Г.А. Кандаурова, Н.Н. Кандауров и другие: под общей редакцией В.И. Борисевича, Г.А. Кандауровой. – Мн.: Интерпрессервис; Экоперстпектива, 2001. – 380 с.

16. Типовое Положение о составлении бизнес-планов.//Ведомости приватизации. – 1994.-№11.-с. 12-25.

17. Семенов Г.А., Стачевський В.К., Панкова М.О., Семенов А.Г., Гребінець К.М. Організація і планування на підприємстві: Навчальний посібник – К.: Центр навчальної літератури, 2006. – 528 с.

18. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. К.:Основи, 1995. – 360 с.

19. Тарасюк Г.М. Планування діяльності підприємства. Практикум: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2004. – 266 с.

20. Топчій Л.С. Методичні вказівки по оптимізації календарного розподілу виробничої програми з використанням персонального комп’ютера. – К.: КНЕУ, 1997.

21. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: навчальний посібник. 2-ге вид. – К.: Каравела, 2005. – 312 с.

22. Фінанси підприємств/Під ред.. А.М. Поддєрьогіна. – К.: КНЕУ, 2000. – 460 с.