182371 (Оцінка вартості підприємства), страница 5

3. УДОСКОНАЛЕННЯ МЕТОДИКИ ОЦІНКИ ВАРТОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

З переходом до ринкової економіки проблема оцінки об'єктів обліку набуває все більшого значення для всіх учасників ринку. Це пов'язано з тим, що оцінка дає можливість визначити те, чим володіє власник, а також співвідношення між окремими групами майна підприємства. При створенні нових господарських формувань в процесі приватизації важливе значення має правильна оцінка вартості майна підприємств. На її підставі фізичні та юридичні особи можуть визначити доцільність участі у приватизації того чи іншого підприємства, оцінити власні можливості й вибрати форму участі.

Витратний підхід в оцінці бізнесу розглядає вартість підприємства з погляду понесених витрат. Для здійснення цього заздалегідь проводиться оцінка обгрунтованої ринкової вартості кожного активу окремо, потім визначається поточна вартість зобов'язань і, нарешті, з обгрунтованої ринкової вартості суми активів підприємства віднімається поточна вартість всіх його зобов'язань, результат показує оцінну вартість власного капіталу підприємства. Підхід представлений двома методами: методом вартості чистих активів і методом ліквідаційної вартості. В даному випадку застосовний метод чистих активів. Метод вартості чистих активів застосовують в тому випадку, якщо підприємство володіє значними матеріальними активами і очікується, що буде як і раніше діючим підприємством - ТОВ «Солодкий рай» якраз таке підприємство. Розрізняють метод скоректованих чистих активів і нескоректованих (в нашому випадку) чистих активів. В першому випадку проводиться повне коректування статей балансу і визначається обгрунтована ринкова вартість кожного активу окремо. Результати розрахунків по даному методу більш достовірні, ніж по другому, коли через відсутність достатньої інформації коректування статей балансу не проводиться. Чисті активи - це величина, визначувана шляхом віднімання з суми активів підприємства, що приймаються до розрахунку, суми його зобов'язань, що приймаються до розрахунку.

Проведення оцінки за допомогою методики чистих активів грунтується на аналізі фінансової звітності. Вона є індикатором фінансового стану підприємства на дату оцінки, дійсної величини чистого прибутку фінансового ризику і ринкової вартості матеріальних і нематеріальних активів. Основні документи фінансової звітності, аналізовані в процесі оцінки: бухгалтерський баланс, звіт про прибутки і збитки; додатки до них і деякі розшифровки. Процедура оцінки передбачає наступну послідовність кроків: визначення ринкової вартості всіх активів компанії; визначення величини зобов'язань компанії; розрахунок різниці між ринковою вартістю активів і зобов'язань. Таким чином базовою формулою є: Вартість підприємства = Активи - Зобов'язання (1) Щоб визначити власний капітал (вартість підприємства) ТОВ «Солодкий рай» розглянемо активи і зобов'язання підприємства В економічній літературі визначають три рівні платоспроможності підприємства, які оцінюють відповідно за допомогою трьох коефіцієнтів: грошової, розрахункової і ліквідної платоспроможності. Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику -позикові і власні джерела їх формування. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності менше 1 свідчить про те, що підприємство має заборго ваність, що перевищує рівень його оборотних коштів. Інакше кажучи, воно є банкротом і може бути ліквідований, а його майно реалізовано. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспромо жність підприємства помітно підвищилася і є реально забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам, необхідним для здійснення з ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків (табл. 3.8.). Підвищення рівня платоспроможності підприємства залежить перш за все від поліпшення результатів його виробничої і комерційної діяльності. Разом з тим надійний фінансовий стан визначається також раціональною організацією і використовуванням фінансових ресурсів. У зв'язку з цим в умовах ринкової економіки важливе значення мають не тільки оцінка активів і пасивів балансу, але і поглиблений щоденний аналіз стану і використовування господарських засобів. Такий аналіз проводиться за даними управлінського обліку. Коефіцієнт грошової платоспроможності на кінець періоду склав 0,70, що вище в порівнянні з початком цього періоду на 0,01 пункти, тобто платоспроможність збільшилася на 0,01 х 100 / 0,44 = 2,23%. Цей показник свідчить про те, що на звітну дату 70% короткострокових платіжних зобов'язань підприємство може погасити негайно (мал. 3.8.). Відсоток платоспроможності, що склалася на кінець періоду (70%), відображає високий рівень платоспроможності підприємства, якщо врахувати, що терміни погашення заборгованості наступають не одночасно, а рознесли в часі. Про задовільний рівень платоспроможності підприємства свідчать також коефіцієнт розрахункової платоспроможності, який на початок періоду складав 0,81, а на кінець - 0,93 тобто збільшився на 0,12 (рис.3.20.). Це свідчить про те, що якщо на покриття платіжних зобов'язань мобілізувати не тільки грошові кошти, але і засоби в розрахунках, готову продукцію, товари відвантажені, дебіторську заборгованість і інші реально реалізовувані активи, то на кінець періоду платіжні засоби на 93% покривали б платіжні зобов'яза ння. Це свідчить про позитивні зміни фінансового стану підприємства. Самим узагальнюючим показником платоспроможності підприємства є коефіцієнт ліквідної платоспроможності, в чисельнику якого відображаються всі оборотні кошти, а в знаменнику - позикові і власні джерела їх формування. Цей показник складав на початок періоду 0,93 тобто ліквідна вартість оборотних коштів була на 0,07 нижче за платіжні зобов'язання. На кінець звітного періоду ліквідна платоспроможність склала 1,1 тобто збільшилася на 0,17 (рис.3.21.). Це означає, що мобілізувавши всі оборотні кошти на звітну дату, підприєм ство може покрити платіжні зобов'язання на 110%. Значення коефіцієнта ліквідної платоспроможності більше 1 свідчить про те, що підприємство має заборгованість, що не перевищує рівень його оборотних коштів. Таким чином, всі три коефіцієнти платоспроможності свідчать про те, що платоспроможність підприємства знаходиться на належному рівні і є реально забезпеченою. Підприємство відповідає параметрам необхідним для здійсне -ння з ним кредитних і інших фінансових взаємостосунків.

Рис. 3.21. Коефіцієнти платіжездатності на посаток та кінець року

3.1 Оцінка вартості підприємства за удосконаленою методикою

Перспективне фінансове планування визначає найважливіші показни-ки,пропорції та темпи розширенного відтворення,є основною формоюреалізації головних цілей підприємства.Перспективне планування вк-лючає розробку фінансової стратегії підприємства та прогнозування його фінансової діяльності. За умов ринкової економіки,самостійність підприємств,їхньої відпові-дальності за результати діяльності виникає об¢єктивна необхідністьвизначення тенденцій розвитку фінансового стану та перспективних фінансових можливостей.На вирішення таких питаннь і спрямованофінансову стратегію підприємства.Розробка фінансової стратегії –це галузь фінансового планування.Як складова частина загальної стратегії економічного розвитку,вона має узгоджуватися з цілями та напрямками останньої.У свою чергу,фінансова стратегія справляє суттєвий вплив на загальну економічну стратегію підприємства.Зміна ситуації на макрорівні та на фінансовому ринку спричиняє коригування як фінансової так і загальної стратегії розвитку підприємства. Теорія фінансової стратегії,досліджуючи об¢єктивні економічні законо-мірності ринкових відносин,розробляє форми та способи виживання й розвитку за нових умов.Фінансова стратегія включає методи та прак-тику формування фінансових ресурсів,їх планування та забезпеченняфінансової стійкості підприємства за ринкових умов господарювання.Фінансова стратегія охоплює всі форми фінансової діяльності підприємства :оптимізацію основних та оборотних засобів,формування та розподіл прибутку,грошові розрахунки та інвестиційну політику. Всебічно враховуючи фінансові можливості підприємств,об¢єктивно оцінюючи характер зовнішних та внутришніх факторів,фінансова стра-тегія забезпечує відповідність фінансово-економічних можливостей підприємства умовам,які склалися на ринку товарів.Фінансова стратегія передбачає визначення довгострокових цілей фінансової діяльності та вибір найефективніших способів їх досягнення.Цілі фінансової старатегії мають підпорядковуватися загальній стратегії еконо-мічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та рин-кової вартості підприємства.За розробки фінансової стратегії слід ураховувати динаміку макроекономічних процесів,теденцій розвитку вітчизняних фінансових ринків,можливостей диверсифікації діяльності підприємства.На підставі фінансової стратегії визначається фінансова політика підприємства за основними напрямками фінансової діяльності: податкоа,цінова,амортизаційна, дивідендна,інвестиційна. У процесі розробки фінансової стратегії особлива увага приділяється виробництву конкурентноспроможної продукції,мобілізації внутришніх ресурсів,мак- симальному зниженню собівартості продукції,формуванню та розподілу прибутку,ефективному використанню капіталу підприємс- тва,тощо.Важ- ливе значення для формування фінансової стратегії має врахування факторів ризику.Фінансова стратегія розробляється з урахуванням ризику неплатежів,інфляційних коливань,фінансової кризи.В умовах ринку підприємства,організації,фірми зіткаються з різними фінансовими проблемами,тобто з цього з¢являється необхідність передбачення майбутнього стану підприємства,а це можливо тільки при використанні фінансової стратегії діяльності підприємства.Стратегія економічної організації –це сукупність її головних цілей та осн- овних засобів досягнення даних цілей.Розробляти стратегічні дії підприємства –це значить визначати загальний напрямок її діяльності.Стратегія –це не просто функція часу,а також функція напрямку.Вона включає в себе сукупність глобальних ідей розвитку підприємства.Відповідальність за розробку стратегії несе керівництво економічної організації.Сучасний темп збільшення обсягу знань настільки великий,що стратегічне планування –єдиний способ прогнозування майбутній можливостей.Воно забезпечує керівними огранами країни можливості розробки плану на тирвалий період.Стратегічне планування є також основою для прийняття рішень.Знання того,що необхідно досягти в майбутнему допомагає уточнити найбільш доцільні шляхи дій. Діяльність підприємства складається з багатьох взаємо-зв’язаних процесів. Це означає, що надзвичайно важливими є ефек-тивність і оптимальність кожного з них. Так, поряд з виробничими, збутовими, маркетинговими та іншими процесами надзвичайно великий вплив на ефективність діяльності виробничого підприємства справляє матеріально-технічне забезпечення (МТЗ) підприємства. Важко уявити собі процес виробництва без наявності необхідних для цього як предметів, так і засобів праці. Саме тому організація оптимального процесу матеріально-технічного постачання є одним з першорядних завдань, що потребують вирішення на сучасних виробничих підприємствах. Від правильної організації цього процесу прямо залежать результати виробництва, відповідність запланованих показників фактичним і загальна ефективність функціонування підприємства.

За результатами проведеної оцінки фінансового стану можна зробити висновок, що перед підприємством постала проблема виживання. Його фінансова політика вирішує короткострокові задачі, які дають позитивні результати лише сьогодні з можливим негативним ефектом у майбутньому, що багато у чому пояснюється відсутністю фінансової стратегії. Без системного підходу, без комплексного оздоровлення фінансової ситуації, яка має бути узгоджена з конкретними особливостями діяльності, конкретними змінами процесів у кожній функціональній ланці підприємства, засоби його оздоровлення нагадуватимуть лише тимчасову "косметичну" операцію. Найважливішу увагу в системі заходів, спрямованих на фінансову стабілізацію в умовах кризової ситуації, слід приділити етапу відновлення та зміцнення рівня фінансової сталості підприємства — запоруки усунення неплатоспроможності й фундаментальної основи фінансової стратегії на прискорення економічного зростання. Про поглиблення кризи свідчить той факт, що у 1997 р. 44% усіх господарських структур працювали збитково, у тому числі в промисловості — 42%. вони зазнали 3,5 млрд. грн. збитків. Загострення кризової ситуації почалося у 1993 р., коли збитковим було кожне дванадцяте підприємство. Ця тенденція тривала і в наступні роки: у 1994 р. — кожне дев'яте, у 1995 р. — кожне п'яте, у 1996 р. — кожне четверте. Рівень рентабельності у промисловості протягом 1997 р. зменшився з 9 до 6%. Кредиторська заборгованість зросла на 28,4%, у тому числі між підприємствами України на 27,5%, і в промисловості становила 46 млрд. грн.[13,стр.86].