181375 (Планування економічних показників машинобудівного підприємства), страница 6

У_пост = 5000+21000+514000+65000+112000=1212000 тис. грн.

Загальна сума річних відрахувань на амортизацію (напівпостійні витрати)

де ОФ_п, ОФ_л – відповідно первісна та ліквідаційна вартість основних фондів;

Тн – нормативний строк служби основних фондів.

тис грн.

Виробнича собівартість продукції (С) визначається за формулою:

С_пит= 2944,037 +262,296 + 33,4= 3239,73 грн

С = 13587999 + 1212000 + 154307 = 14954306 грн

3.4 На підставі одержаної калькуляції розрахуємо критичний обсяг продаж (В_кр) для умов діючого цеху

де У_пост – сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, тис. грн.

А – сума річних відрахувань на амортизацію, тис. грн.;

У_змін – сума умовно-змінних витрат, що припадає на одиницю продукції (грн./1т, грн./1м³ та ін.);

Ц – ціна одиниці продукції.

3.5 Розрахунок ефективності виробництва продукції та використання основних фондів

а) фактична рентабельність продукції

де Ц – ціна даного виду продукції;

С – собівартість цієї продукції.

б) обчислюється фактична сума прибутку на весь річний обсяг:

П_ф=(3346,063 – 3239,73)*4620,74=491337,14 тис. грн

в) обчислюється фактична ефективність капіталу (норма прибутку на капітал):

де ОФ_заг – загальна вартість усіх груп основних виробничих фондів (табл. 2.1).

3.6 Проведемо розрахунки для контрактної продукції

В_котр=В_еф, де

В_еф= , тис. т,

В_контр= =4620,71 тис. т;

Собівартість контрактної продукції:

С_контр= , грн. 1т, де

О_Д – додаткові одноразові витрати на удосконалення технології, грн

С_контр= =

=3239,93 грн

Контрактна рентабельність:

R= = 3,28%;

Прибуток від контрактного обсягу продаж:

П_контр=(Ц-С_контр)*В_контр= 490390,59 тис. грн

Норма прибутку на додаткові капіталовкладення:

Н_дод= = 35,53%

Таблиця 3.3. Зведені економічні показники

Таким чином, ми бачимо, що після впровадження вищезазначених заходів на нашому підприємстві підвищилась вартість основних виробничих фондів на 6230 тис. грн., але потужність цеху залишилась незмінною; кількість випускаємої продукції збільшилась на 2594,99 тис. т при зменшенні собівартості на 301,19 грн. за тону, а кількість контрактної продукції – на 2496,22 тис. т при зменшенні собівартості на 268,42, тоді як ціна як ціна знизилась на 301,407 грн. порівняно з базовими розрахунками; прибуток зріс приданих змінах на 275696,05 тис грн., прибуток на контрактний обсяг продукції – на 194847,05 тис грн.; норма прибутку на капітал при цьому зріс на 15, 48%, а норма прибутку на додатковий капітал – на 19,86%. Стосовно рентабельності нашого підприємства можемо відзначити, що вона підвищилась за даних умов на 0, 28%, в тому числі і за контрактом.

Отже, можемо зробити висновок, що впроваджені заходи дали певний результат, але діяльність нашого підприємства так і залишається не рентабельною. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:

• Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;

• Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;

• Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;

• Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;

• Проведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.

Висновки

Машинобудування є головною галуззю всієї промисловості, її серцевиною. Продукція підприємств машинобудування грає вирішальну роль у реалізації досягнень науково-технічного прогресу у всіх областях господарства. На частку машинобудівного комплексу припадає майже 30% від загального обсягу промислової продукції. У нашій країні ця галузь розвинена недостатньо. У Японії, Німеччини, США питома вага машинобудування в промисловій структурі складає від 40 до 50%.

Отже, з даної роботи можна дійти висновку, що така галузь як важке машинобудування теж має право на повноправне існування, бо попит на такого роду продукцію все ще існує і в деяких місцях і досі зростає. Якщо наша держава розумно буде надалі вживати правильні заходи щодо покращення виробництва в цій галузі, то зможемо розглянути варіант виходу цієї галузі на міжнародну арену і конкурувати з іншими провідними країнами.

Стосовно ж нашого підприємства, ми бачимо, що воно є достатньо таки великим, але не рентабельним. Тому за даних умов залишається або закрити наше підприємство, доки воно не збанкрутувало, або ризикнути, вживши ще деякі заходи:

• Впровадження маловідходної та безвідходної технології, використання дешевої сировини, що дозволить зменшити собівартість;

• Підвищення якості матеріалів за допомогою первинної обробки;

• Якісне управління виробничими запасами і розвитком ефективних джерел постачання;

• Підприємство має слідкувати за тим, щоб не виникало бодай найменших організаційних та економічних бар’єрів між виробництвом і окремими стадіями маркетингу;

• Поведення постійного аналізу трудових операцій й використання робочого часу, систематична атестація робочих місць, узагальнення і використання нагромадженого на інших споріднених підприємствах позитивного досвіду.

Список використаних джерел

1. Маланов М.Б. Формирование концепции развития машиностроительного комплекса. // Економика и производство, апрель-июнь, 2008

2. О.Г. Стадник. Загальне машинобудування. // Географія, №3 (55), лютий 2006

3. Навчальний посібник: Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка // Є.П. Качан, Т.Є Царик. К.: Видавничий Діл. «Юридична книга», 2005. – 704 с.

4. І.П. Степанчук. Оцінка експортного потенціалу машинобудувальної галузі України. // Економіка, №72, 2004.

5. Д.В. Мала щук. Структурні зміни та перспективи розвитку ринку машинобудувальної продукції. // Зовнішня торгівля: право та економіка. №7,2006.

6. А.О. Касич. Стратегічні орієнтири інноваційного розвитку машинобудування україни. // Актуальні проблеми економіки, №7 (73), 2007.

7. Ю.И. Топчеев. История устройств и систем автоматического управления. // История науки и техники, №12, 2005.

8. С.М. Шкільнюк. Основні напрями та пріоритети інноваційної діяльності в машинобудуванніУкраїни. // Формування ринкових відносин в Україні, №5 (72), 2007.

9. Закон України «Про пріоритетні енапрями інноваційної діяльності в Україні» №433 – IV від 16 січня 2003 – ВР ВВР 2003 – №13.

10. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 р №1094 «Про затвердження порядку формування експертизи та обговорення пріоритетних напрямів інноваційної діяльності»