181198 (Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці)

Міністерство освіти і науки України

Харківський Національний Економічний Університет

Кафедра: управління персоналом

Курсова робота

По курсу: «Нормування праці»

На тему

«Методи вивчення трудових процесів працюючих і нормування праці»

Заочного факультету

м. Маріуполь

спеціальність: 7.050109

3 курси

Ісаєв К.

Зач. книжка №

Перевірив: Білоконенко В.І.

ПЛАН

Вступ

Розділ 1.Аналітична частина

1.1 Сутність нормування праці .

1.2 Система норм і нормативів праці

1.3 Методи нормування праці .

Розділ2.Проектна частина

2.1 Цілі та завдання вивчення трудових процесів;

2.2 Методи вивчення витрат робочого часу;

2.3 Роль хронометражу для вивчення прийомів та методів праці та розробки нормативів часу;

2.4 Сутність хронометражу та умови його використання;

2.5 Фотографія робочого дня, порядок проведення й опрацювання даних, використання результатів фотографії робочого дня для розробки заходів щодо поглиблення використання робочого часу.

Розділ 3. Економічна ефективність

Висновок

Література

Вступ

Доцільність і ефективність будь-якої суспільної праці та суспільного виробництва забезпечується насамперед його раціональною організацією.

Раціональна організація праці перш за все вимагає чітко визначених витрат усіх видів ресурсів, що витрачаються у виробництві: живої праці, сировини, енергії, фінансів тощо. Першим кроком на шляху оптимізації витрачання виробничих ресурсів є нормування праці. Отже, мова йде про те, що існує об’єктивна необхідність визначення конкретної кількості живої праці для забезпечення високої ефективності виробництва.

У всіх напрямах виробничої діяльності існує необхідність визначення витрат ресурсів: нормативи використання сировини, палива, матеріалів, інструментів, обігових коштів. Але найважливішим питанням є встановлення міри праці, необхідної для виконання певного обсягу робіт. Це можна пояснити особливістю «людського фактора» на відміну від інших.

Жива праця, праця робітників, які використовують інші види ресурсів, має бути визначена особливо точно й обґрунтовано. Оскільки будь-який процес праці відбувається в часі, то універсальною мірою кількості живої праці є робочий час.

Однак треба мати на увазі, що не всякий робочий час віддзеркалює суспільно необхідні затрати на виконання конкретної роботи. Якщо на виробництві відсутня належна організація праці, не застосовуються прогресивні технологічні процеси, передові технології, якщо самі робітники не працюють на високому професійному рівні, то досягти суспільно необхідних затрат праці неможливо, а отже, і сподіватися на досягнення успіху в ринковій економіці марно.

Таким чином, сутність нормування праці полягає в установленні необхідних затрат живої праці на виконання певної роботи за нормальної організації та інтенсивності праці.

Щоб зрозуміти значення нормування праці, слід розглянути цілу низку питань.

Норма праці є тією первинною ланкою організації праці та виробництва, від якої починаються і на якій ґрунтуються всі планово економічні розрахунки на підприємстві. Інакше кажучи, норма праці — це найважливіша економічна і планово-розрахункова категорія.

Розділ 1. Аналітична частина

1. Сутність нормування праці

Першим корком на шляху до оптимізації витрачання ресурсів є нормування, тобто наукове обґрунтоване визначення кількості ресурсів, об’єктивно необхідних для ефективного підприємництва.

Нормування праці – це вид діяльності з управління виробництвом, пов'язаний з визначенням необхідних затрат праці і її результатів, контролем за мірою праці.

Нормування праці – складова організації праці і виробництва. Воно є важливою ланкою технологічної й організаційної підготовки виробництва, оперативного управління ним, невід’ємною частиною менеджменту і соціально – трудових відносин.

Норми праці є основою системи планування роботи підприємства та його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку затрат на продукцію, управління соціально – трудовими відносинами тощо.

Норми праці на підприємстві можуть використовуватися для визначення трудомісткості окремих видів продукції і відповідних затрат праці для виконання виробничої програми. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї чи іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості та якості.

Мета нормування праці в нових умовах господарювання полягає в тому, щоб на основі зростання технічної озброєності та удосконалення організації виробництва і праці, поліпшення її умов скоротити затрати на випуск продукції, підвищити продуктивність, що, у свою чергу, сприятиме розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.

1.2 Система норм і нормативів праці

Важливість норм для стимулювання ефективної виробничої діяльності випливає з необхідності встановлення обсягів ресурсів, необхідних для досягнення заданих виробничих результатів. Обґрунтованість обсягів і складу ресурсів, які має працівник і/або виробничий колектив, є обов’язковою умовою дієвості системи стимулювання. Бо всі ці системи базуються на співставленні фактичних витрат ресурсів з нормативними.

Сьогодні підприємствами використовується система норм праці, що відображує різні сторони трудової діяльності. Найбільш поширено застосовуються норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормовані завдання.

Норма часу визначає необхідні витрати часу одного працівника (бригади, ланки) на виконання одиниці роботи (продукції) , вимірюється в людино-хвилинах (людино-годинах).

Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції, які повинні бути виготовлені робітником (бригадою, ланкою) за конкретний відрізок часу (годину, зміну), визначається в натуральних вимірниках продукції за одиницю часу і виражає необхідний результат діяльності працівників.

Норма обслуговування визначає необхідну кількість одиниць обладнання, робочих місць, виробничої площі та інших виробничих об’єктів, закріплених за працівником (бригадою, ланкою).

Норма чисельності визначає чисельність працівників, що необхідна для виконання конкретного обсягу роботи (робіт) або для обслуговування одного чи декількох агрегатів.

Норма керованості (числа підлеглих працівників) визначає чисельність працівників, яка має бути підпорядкована одному керівнику.

Нормоване завдання визначає необхідний асортимент або обсяг робіт, які можуть бути виконані одним працівником (бригадою, ланкою) за даний відрізок часу (зміну, добу, місяць). Як і норма виробітку відображує необхідний результат діяльності працівників і може встановлюватися не тільки в натуральних одиницях виміру, але й в нормо-годинах, нормо-гривнях. В зв’язку з цим, норма виробітку може розглядатися як окремий випадок нормованого завдання.

Всі перераховані норми встановлюються з необхідних витрат часу на здійснення елементів виробничого процесу. Та робота з встановлення норм не зводиться тільки до нормування часу.

Загалом нормування праці – це вид діяльності з управління підприємством, спрямований на встановлення необхідних витрат і результатів праці, а також необхідних співвідношень між чисельністю працівників різних груп та кількістю одиниць обладнання.

Перераховані вище норми праці (норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, керованості, нормоване завдання) повсюдно використовуються в практичній діяльності. Але вони не є вичерпними щодо характеристик трудового процесу, об’єктивно необхідних для цього процесу. В аналізі таких характеристик найперше виходять з оцінки трудового процесу за його продуктивністю. (за співвідношенням між витратами та результатами праці).

Об’єктивно існують дві форми витрат праці:

1.Витрати робочого часу;

2.Витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії).

Відповідно з цим можна виділити норми витрат робочого часу та норми витрат робочої сили.

Норма витрат робочого часу встановлює час на виконання одиниці чи конкретного обсягу роботи одним або декількома працівниками. В залежності від конкретних умов норми витрат робочого часу можуть визначати тривалість роботи, час на її виконання одним або декількома працівниками, чисельність працівників. У відповідності до цього до норм витрат робочого часу відносяться норми тривалості і трудомісткості робіт (операцій) і норми чисельності. Норми тривалості і трудомісткості робіт є формами виразу норм часу.

Норма тривалості визначає час, за який може бути виконана одиниця роботи на одиниці обладнання або на одному робочому місці. Цей час включає тривалість технологічного впливу на предмет праці і розмір об’єктивно необхідних перерв, що доводяться в середньому на одиницю роботи. Норма тривалості вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах.

На підставі розглянутих класифікацій норм і нормативів між ними є наступні відмінності:

Таблиця 1.1 Відмінності норм від нормативів

1.3 Методи нормування праці

В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи.

Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів.

Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника (досвідний метод) або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.

В нормуванні праці застосовують аналітичні та сумарні методи. Аналітичні методи передбачають встановлення норм на підставі аналізу конкретного трудового процесу; проектування раціональних режимів роботи обладнання і способів праці працівників; визначення норм за елементами трудового процесу з врахуванням специфіки конкретних робочих місць та виробничих підрозділів. За методикою одержання вихідних даних аналітичні методи поділяються на аналітично-розрахункові та аналітично-дослідні. Якщо затрати часу на кожен елемент операції в цілому визначаються на основі нормативних матеріалів(науково обґрунтованих міжгалузевих, галузевих чи місцевих нормативів), такий метод називається аналітично-розрахунковим.

Сумарні методи - встановлення норм без аналізу конкретного трудового процесу, а на основі досвіду нормувальника або на основі статистичних даних про виконання аналогічних робіт. Сумарні норми не можуть вважатися достатніми для визначення ефективного використання виробничих ресурсів і повинні замінюватися нормами, встановленими аналітичними методами.

На практиці найпоширеніший аналітично-розрахунковий метод, оскільки його застосування менш трудомістке, дає можливість розраховувати норми ще до початку трудового процесу і сприяє рівнонапруженості норм.

Розділ 2.Проектна частина

2.1 Цілі та завдання вивчення трудових процесів

Більшість задач, пов'язаних з проектуванням організації праці та її нормування, вирішується виходячи з інформації, одержуваної в результаті досліджень трудових процесів.

Дослідження трудового процесу припускає аналіз всіх його характеристик , впливаючих на витрати праці і ефективність використовування виробничих ресурсів. Вивчаються конструктивно-технологічні параметри устаткування, його відповідність продукції, що виготовляється, і ергономічним вимогам; професіонально-кваліфікаційні, психофізіологічні і соціальні характеристики працівників; умови праці, вживана технологія, організація робочого місця, його обслуговування. Виходячи з цілей дослідження використовування вибираються методи отримання та обробки інформації.

При організації праці найбільше значення мають дві визначення фактичних витрат часу на виконання елементів операцій (трудових рухів, дій, прийомів і т.д.); 2) встановлення структури витрат часу на протязі робочої зміни або її частини.

Визначення тривалості виконання елементів операцій необхідне для розробки нормативів часу, вибору найраціональніших методів праці, встановлення складових норм часу, аналізу якості норм і нормативів. Дані про структуру витрат робочого часу використовуються при розробці нормативів часу обслуговування робочого місця і підготовчо-завершального часу, оцінці ефективності використовування робочого часу, аналізі існуючої організації праці і виробництва.

Дослідження трудових процесів повинне проводитися з урахуванням того, що час, що витрачається на виконання елементу операції або певного виду робіт, залежить від безлічі організаційно-технічних і психофізіологічних чинників, які звичайно не піддаються повному контролю. Зокрема, вимірювання тривалості одного і того ж елементу операції в одних і тих же умовах дає ряд величин, в більшості випадків не співпадаючих один з одним, тобто результати даного вимірювання складатимуть варіаційний ряд. Тому для отримання достовірних висновків про тривалість елементів операцій і структуру витрат робочого часу повинні використовуватися такі методи організації і обробки спостережень, які дозволяють враховувати характер вірогідності досліджуваних процесів. Для отримання необхідної інформації з мінімальними витратами вельми важливе обґрунтування кількості спостережень.

Методи дослідження трудових процесів можуть класифікуватися по: меті дослідження, кількості спостережуваних об'єктів, способу проведення спостереження, формі фіксації його даних і т.д.