Розглянуті факти, що визначають стабільність ринку акцій банків, набувають зовнішнього вираження у формі динаміки курсів цих акцій. Для них характерні, як правило, невеликий розрив між ринковим курсом і номінальною вартістю, стійке, хоча й повільне, підвищення ринкового курсу. Таким чином, капіталізована оцінка фінансового капіталу банків у цілому відповідає ефективності вкладень банківських ресурсів (позичкового капіталу).

У зв'язку з приватизацією, зокрема й у формі акціонування, має швидше розвиватися ринок акцій виробничих підприємств (підприємств нефінансового сектору). Первинний ринок акцій цих підприємств в Україні невеликий. Як зазначалося, акції розміщують в основному самі емітенти без посередництва бірж і банків. Відбувається це у формі конкурсу заявок.

Активізації вторинного ринку акцій українських відкритих акціонерних товариств нефінансового сектору перешкоджають загальноекономічна криза і процеси структурної перебудови. Ці чинники істотно знижують прибутковість названих акцій. За умови зберігання нестабільності грошового ринку виплата дивідендів у гривнях втрачає сенс. Водночас на хвилі інфляції підвищуватиметься ринковий курс цих акцій як вираження вартості матеріального паю акціонера в капіталі підприємства. Дивіденди виплачувати доцільно або в матеріальній формі, або у валюті. Таким чином, динаміка ринку акцій підприємств нефінансового сектору визначатиметься здійсненням заходів фінансової стабілізації у поєднанні з процесами приватизації (структурної перебудови).

Інвестиційний імідж та інвестиційна привабливість України

Україна не здобула серйозних досягнень у забезпеченні національної конкурентоспроможності та інвестиційної привабливості. Згідно з оцінкою Всесвітнього економічного форуму, що міститься в «Глобальному звіті про конкурентоспроможність 2007-2008»(The Global Competitiveness Report 2007-2008), рейтинг глобальної конкурентоспроможності України в 2007 році знизився з 69-ї до 73-ї позиції( але при цьому вона випередила двох членів Євросоюзу – Румунію та Болгарію). Індекс глобальної конкурентоспроможності оцінює 131 країну за дев’ятьма критеріями, що охоплюють понад 100 індикаторів продуктивності та ефективності їх економік. Ураховуються ступінь розвитку таких економічних параметрів, як інституції, інфраструктура, макроекономіка, охорона здоров’я, освіта, ефективність ринків, технологічне оснащення, бізнесове середовище та інноваційна сфера. У даному контексті Україні бракує й системних реформ, що також впливає на низькі оцінки. Найбільш конкурентоспроможною є економіка США( 1-ше місце), 2-ге місце посідає Швейцарія. За якою йдуть Данія, Швеція, Німеччина, Фінляндія та Сінгапур.

Порівняння між Україною та її сусідами дає можливість зрозуміти важливу роль членства в ЄС у розвитку конкурентоспроможності, причому не обов’язково позитивну. Наприклад, Польща у 2007 році перемістилася з 48-ї позиції на 51-шу, а Румунія посіла останнє для країн ЄС місце 74-те. Інші країни, наприклад Туреччина, виграли від надання статусу кандидата у Євросоюз, про що свідчить її переміщення на сім позицій угору в рейтингу. Зміни рейтингу в 2006-2007 роках для деяких країн світу ілюструють дані таблиці.

Таблица 1.4 Індекс глобальної конкурентноспроможності деяких країн у 2006 - 2007 роках

Падіння рейтингу України пов’язано, крім іншого, з низькою продуктивністю національної економіки, хоча і констатується зростання ВВП. Треба зауважити, що даний рейтинг складається, перш за все, для урядів країн,а не для приватних інвесторів, тому впливає на оцінку політиків, а не на мотивацію або рішення приватного бізнесу.

Для України було виділено як конкурентні переваги, так і бар’єри. До переваг віднесено гідну вищу освіту, тобто університети(17-те місце), розмір державного боргу(17-те місце), вартість робочої сили(26-те місце), залізнична мережа(31-ше місце), інноваційний потенціал(40-ве місце), якість математичної освіти(44-те місце). Лімітуючи фактори склали: торговельні бар’єри(123-те), інвестиційне законодавство(123-те), прозорість державної політики(119-те), надійність банківської системи(119-те), стандарти аудита і звітності(118-те), митні процедури(118-те), права власності(118-те), якість автомобільних доріг(116-те), авіатранспортна інфраструктура(116-те). Таким чином, регулювання умов ведення бізнесу в Україні залишається незадовільним. Наприклад, для отримання всіх дозволів на будівництво потрібно пройти 50 окремих етапів, що може затягтися на 750 днів,а реєстрація прав власності у 2006 році передбачала виконання десяти процедур, на які в середньому витрачалося 93 дні.

Згідно з іншими дослідженнями щодо умов ведення середнього бізнесу в Україні,які впливають на глобальну конкурентоспроможність країни, яке проводилося Світовим банком і Міжнародною фінансовою корпорацією «Doing Business» у 2008 році, рейтинг України також погіршився: порівняно з 2007 роком вона перемістилася зі 128-го місця на 139-те, що нижче рівня 2005 року. Поліпшення відбулося лише за однією позицією з десятьох – у сфері наймання робітників і службовців. Даний показник є одним з найнижчих серед країн СНД- гірший має лише Таджикистан(152-ге місце). Лідерство з поліпшенням бізнес-клімату серед 178 країн належить Грузії(18-те місце), де результатом проведення реформ стало збільшення кількості нових підприємств: зареєстровано 15 підприємств у розрахунку на 100 осіб (для порівняння: в Чехії та Словаччині - 13, а в Естонії та Польщі – 12). Серед інших країн колишнього СРСР варто відзначити Вірменію(39-те місце) і Казахстан(71-ше).

Країни, що раніше розташовувалися нижче від України, продовжували поліпшення бізнес-середовища, у результаті чого випередили її.

У рейтингу економічно вільних країн світу (до сімки лідерів увійшли Сінгапур, Австралія, США, Нова Зеландія, Канада, а традиційно їх очолив Гонконг – 90,3 бала) Україна посіла 133-тє місце, отримавши рівень економічної свободи в 51,1%. Ці результати містяться у щорічному звіті аналітичної організації «Heritage Foundation» про стан світових економік під назвою «Індекс економічних свобод». Але водночас відзначено і наявність вигідних умов для припливу в Україну прямих іноземних інвестицій (ПІІ); це підтверджують і експерти ООН, які віднесли її до двадцятки найпривабливіших для прямих іноземних інвестицій країн, про що свідчать дані наступної таблиці.

Таблиця 1.5 Двадцятка держав світу, що найбільш привабливі для ПІІ в 2007-2009 роках

Один з найбільших інвестиційних банків світу «Morgan Stanley» (США) в березні 2008 року також включив Україну до списку найпривабливіших для інвестування країн (серед інших – Росія, Хорватія і Сербія). Це пояснюється посиленою увагою з боку інвесторів до ринків Східної Європи, які мають потенціал завдяки наближенню ставок капіталізації до західноєвропейських рівнів, а також нинішніми досить помірними прибутками від інвестування в основних країнах Центральної Європи.

Не менш важливе значення для інвестиційної привабливості мають доходи населення. Згідно з даними Нюрнберзького інституту ринкових досліджень (Німеччина), у 2007 році Україна посіла передостаннє, 39-те, місце в рейтингу за купівельною спроможністю на душу населення в Європі, однак при цьому демонструє найшвидші на континенті темпи зростання цього показника: за рік добробут українців підвищився на 27%, на 300 євро на людину, а купівельна спроможність зросла на 1487 євро. Проте кардинальних зрушень не відбулося, країна є найбіднішою (за винятком Молдови) на континенті.

Питома вага інвестицій в основний капітал, освоєних за рахунок кредитів банків та інших позик, збільшилась на 1,7 відсоткового пункту до 15,6 відсотка.

Забезпечити потребу реального сектору економіки необхідними кредитними ресурсами комерційним банкам вдалось за рахунок зростання депозитів населення, які в попередні роки були основним джерелом поповнення банківських пасивів, а також за рахунок збільшення запозичень на зовнішніх ринках.

Рис.1. Темпи приросту номінальних наявних доходів населення та депозитів фізичних осіб, у % до відповідного періоду попереднього року

Довідково. На кредитному ринку з початку 2007 року чітко спостерігалось продовження тенденції сталого приросту вимог банків за кредитами, наданими суб’єктам господарювання в національній та іноземній валют, який за І квартал на кінець 2008 року становив 10,8 та 12,9 відсотка відповідно, тоді як у І кварталі 2007 року був нижчим та становив 9,1 та 11,6 відсотка, відповідно.

На сьогодні Україна стала більш привабливою для іноземних інвесторів, оскільки рівень віддачі від інвестицій є досить високим. В деяких галузях економіки рівень прибутку від інвестицій значно перевищує рівень прибутку у відповідних галузях країн Західної Європи. Через це все більш активізуються процеси на ринку злиття та поглинання (M&A). Як і у 2007 році, предметом підвищеної зацікавленості іноземних стратегічних інвесторів є підприємства, які здійснюють фінансову діяльність, насамперед, банки.

Рис.2. Приріст прямих іноземних інвестицій, у млн. дол. США

В І кварталі 2008 року, порівняно з відповідним періодом минулого року, значне зростання іноземного капіталу спостерігалось в таких видах економічної діяльності як фінансова (у 2,1 рази), добувна промисловість (у 2 рази) та будівництво (у 1,9 рази).

Рис.3. Приток прямих іноземних інвестицій в Україну за видами економічної діяльності за 1 квартал 2008 року

Зберігається тенденція, коли іноземні інвестори в основному вкладають кошти в галузі з швидким обертом капіталу або в невиробничий сектор, зокрема, у фінансову сферу та придбання нерухомості.

Проте, не дивлячись на стабільне розширення інвестиційного попиту, на сьогоднішній день в Україні склалась така ситуація, що все ж найбільш привабливими для вкладання позичкових коштів та коштів іноземних інвесторів є види економічної діяльності, які не відносяться до високотехнологічних і не є основними чинниками інноваційного розвитку країни.

Макроекономічний розвиток в січні – березні 2008 року

За підсумками лютого має місце прискорення економічного зростання. За орієнтовною оцінкою Держкомстату реальний ВВП у січні-лютому 2008р. порівняно з відповідним періодом 2007р. збільшився на 5,8% (за січень – на 4,9%), у лютому – на 6,7%. Номінальний ВВП за січень-лютий склав 118557 млн. грн. Дефлятор ВВП вийшов за межі цінового коридору, створеного середньорічними значеннями індексу споживчих цін (120,6%) та індексу цін виробників промислової продукції (124,5%) і становив 125%.

Зміна реального ВВП, % до відповідного періоду попереднього року