181014 (Економічний аналіз ВАТ "Стахановський вагонобудівний завод"), страница 3

Рисунок 3 – Ритмічність випуску обсягу товарної продукції за кварталами 2009 року

Аналіз даних у таблиці 4, рисунку 3 показує, що випуск продукції з календарним планом кварталів йшов нерівномірно.

Через те, що коефіцієнт ритмічності не фіксує випадків перевиконання завдання, що мають також негативний вплив на загальну ритмічність, підраховують числа аритмічності, які дорівнюють підсумку позитивних і негативних відхилень від прогнозного завдання. Чим неритмічніше працювало підприємство, Тим більші числа аритмічності, і навпаки; при суворому виконанні прогнозних завдань за кожний відрізок часу числа аритмічності за період у цілому будуть дорівнювати нулю.

До виконання завдання зараховують фактичний випуск у межах завдання і одержану суму зіставляють із завданням випуску. Цей розрахунок можна провести як за абсолютними показниками випуску, так і за їх питомою вагою (таблиця 5).

Таблиця 5 – Ритмічність випуску обсягу товарної продукції за декадами

Аналіз показує, що у першу декаду всі виробництва дають разом від 16 до 21% місячного випуску, а у третю декаду – від 51 до 55%.

На підприємстві ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» числа аритмічності у першій декаді по всіх цехах були від'ємними і становили відповідно 7,5; 9,5 і 12,5 пунктів; у другій декаді числа аритмічності позитивні і по цехах становлять відповідно 11,0; 13,0 і 18,0 пунктів.

Причинами аритмічності виробництва продукції на ВАТ «СВЗ» стали з одного боку зниження обсягів вантажних перевезень і виручки від їх здійснення, з іншого боку основними споживачами вагонів в Україні, крім Укрзалізниці виступали і металургійні комбінати. В результаті кризи інвестиційні можливості металургів стрімко знизились, до того ж у них з’явилися інші важливі напрями інвестування, в першу чергу – модернізація основного виробництва.

Розглянемо, до яких негативних наслідків призводить порушення ритмічності виробництва. Перш за все це відображаються на неповному завантаженні виробничих потужностей і робочої сили з початку місяця і застосуванні надурочних робіт у другій декаді. Збільшується частка бракованої продукції. Неритмічна робота у кінці місяця призводить до різкого зменшення залишків незавершеного виробництва порівняно з нормативом і нагромадження наднормативних залишків готової продукції на складі. Через неможливості відвантаження наднормативних запасів готової продукції в останні дні місяця не виконуються контрактні зобов'язання. За невиконання контрактів підприємство сплачує штрафи, що разом з невиконанням обсягу реалізації продукції зменшують суму прибутку підприємства. За рахунок невиробничих витрат (оплата простоїв не з вини робітників, надурочних робіт, браку) зростає собівартість продукції і зменшується сума прибутку.

4. Аналіз ефективності використання основних засобів на ВАТ «СВЗ»

Під час аналізу структури основних засобів встановлюються співвідношення їх активної і пасивної частин. Підвищення питомої ваги активної частини (машин, обладнання) характеризує прогресивність сртуктури основних фондів, зростання технічного забезпечення праці, сприяє збільшенню випуску продукції.

Питома вага активної частини основних засобів знаходиться по формулі:

(3)

де ОФА и ОФ – відповідно середньорічна вартість активної частини і всіх основних засобів, тис. грн.

КОФА(2008) = 67141,4/156142,8 = 0,43

КОФА(2009) = 63257,12/158142,8 = 0,40

Питома вага активної частини основних засобів зменшилася в порівнянні з 2007 і 2008 роками. Ця динаміка негативно відображається на виробництві продукції, яка визнане моральним та фізичним зносом основних засобів.

Технічний стан основних засобів характеризується ступінєм їх зносу-обновленням, віковим складом обладнання.

Коефіцієнт зносу основних засобів:

(4)

де ИОФ – сума зносу основних засобів, тис. грн.

КИОФ(2008) = 86190,8 /156142,8 х 100% = 55,2%;

КИОФ(2009) = 89034,4/158142,8 х 100% = 56,3%;

Фондовіддача – це співвідношення обсягу виробничої за рік продукції до вартості середньорічної фондів:

, (5)

де ВП – обсяг випуску продукції, тис. грн.

ФО(2008) = 203141,8/156142,8 = 1,301;

ФО(2009) = 211595,1/158142,8 = 1,338.

Такий показник, як фондовіддача, характеризує ефективність використання основних засобів підприємства. Аналізуючи цей показник, можна побачити, що він має тенденцію до незначного зростання. Так найбільша сума продажу, яку отримало підприємство з 1 тис. коштів вкладених в основні засоби була у 2009 р. й 1,338 грн., у порівнянні з 2007р, де вона становила 1,258 грн., сума продажу зросла на 20,4%. Це явище можна простежити в таблиці 1.

Основними причинами зростання фондовіддачі є те, що з кожним роком збільшується коефіцієнт використання основних засобів на підприємстві.

Коефіцієнт обновлення основних засобів розрахуємо наступним чином:

КООФ = , % (6)

де ООФ – сума обновлення основних засобів, тис. грн.

КООФ(2008) = 40225/156142,8 = 26%,

КООФ(2009) = 30000/158142,8 = 19%,

Згідно отриманих результатів розрахунків можна зрозуміти, що коефіцієнт обновлення основних засобів є невеликим і за останній рік зменшився на 7%.

Найголовнішим показником використання основних засобів на підприємстві є коефіцієнт використання виробничої потужності основних засобів на ВАТ «СВЗ», яка визначається за формулою:

грн. станко-год. (7)

де РОБ – кількість працюючого обладнання, один.;

ДН – кількість відпрацьованих днів;

Т – тривалість робочого дня, час.

Календарний фонд – це загальний фонд часу, який визначається як добуток календарних днів в даному періоді на число годин за добу.

У розрахунку на один станок його календарний фонд часу за рік буде складатися:

Кф(ст) = , годин (8)

де РД – робочі дні за тиждень, дн.

24 х 365 = 8760 годин

Отже, календарний фонд часу обладнання складає:

Кф = , годин (9)

8760 х 6 = 52560 годин

Фонд часу залежить від числа робочих днів і встановленій на підприємстві залежно від змінності роботи.

При п'ятиденному робочому тижні і двохзмінному режимі роботи річний режимний фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 4022 годин.

У розрахунку на 7 станків режимний фонд часу становить:

ФРЧ = 4022 х 6 = 24132 станко-годин.

На ВАТ «СВЗ» плановий фонд часу роботи обладнання менш режимного на величину його планових простоїв на ремонт встановлено у розмірі 11% режимного фонду, то плановий фонд часу у розрахунку на одиницю обладнання складає 35796 станко-годин, а на 6 станків 21477,6.

Фактичний фонд часу роботи обладнання менш планового на величину понадпланових проектів і більше його на величину часу понадурочних робіт.

Відомо, що понадпланові простої 6 станків за рік складають 10000 станко-годин, а понадурочні за цей час було відпрацьовано 4000 годин, то фактичний фонд часу роботи станків складає:

ФРЧф = , год. (9)

де ФРЧп – фонд часу роботи станків плановий, год.,

ПП – понадпланові простої станків, год.,

ПЧ – понадурочно відпрацьований час, год.

ФРЧф = 21477,6 – 10000+4000 = 15477,6 годин

Співвідносимо фактичний час роботи обладнання з плановим, режимним і календарним фондами часу і визначаємо коефіцієнт їх використання в таблиці 6.

Наступні розрахунки показали, що плановий фонд часу в середньому використовується на 72%.

Ефективне функціонування основних фондів і виробничих потужностей залежить від того, наскільки повно реалізують екстенсивні і інтенсивні фактори поліпшення їх використання.

Причинами відхилення коефіцієнтів використання фактичного часу роботи обладнання від планового на ВАТ «СВЗ» виступають: несвоєчасне забезпечення основного виробництва робочою силою, сировиною, матеріалами, паливом, напівфабрикатами, скорочення цілоденних простоїв обладнання, аритмічність виробництва.

Таблиця 6 – Коефіцієнти використання обладнання

Ефективне використання (за часом) передбачає збільшення часу роботи діючого обладнання за календарний період.

Інтенсивне (за потужністю) поліпшення використання основних фондів передбачає підвищення ступеня завантаженості обладнання за одиницю робочого часу. Підвищення інтенсивного обладнання завантаження може бути досягнуто при модернізації діючих машин і механізмів, встановлення оптимального режиму їх роботи.

Робота при оптимальному режимі технологічного процесу забезпечує збільшення випуску продукції без зміни складу основних фондів без збільшення чисельності робітників і при зниженні витрат матеріальних ресурсів на одиницю продукції.

5. Аналіз використання матеріальних ресурсів

Для забезпечення безперебійної роботи підприємств вагонного господарства дуже важливою є правильна організація забезпечення їх матеріалами і запасними частинами. Матеріально-технічне постачання являє собою процес планового визначення потреби і розподілу засобів виробництва, найбільш раціонального доведення їх до споживачів.

Для безперервного забезпечення потрібними матеріалами, сировиною, паливом, обладнанням, запасними частинами тощо на залізничному транспорті існує система органів матеріально-технічного постачання.

Правильно організоване матеріально-технічне постачання створює необхідні передумови для ритмічної роботи підприємств і успішного виконання ними планових завдань, кращого використання виробничих потужностей, зростання продуктивності праці і зниження собівартості ремонту вагонів та їхніх вузлів, сприяє економічним витратам матеріальних ресурсів і грошових коштів.

Норми витрати матеріалів і запасних частин у вагонному господарстві встановлюються: для будівництва вантажних вагоніва і напіввагонів – на одиницю, що будується; для поточного ремонту – на 1 млн. ваг/км пробігу вагонів.

Норма витрати матеріалу – це його кількість, яку необхідно витратити на виробництво одного виробу або для виконання одиниці роботи за раціонального технологічного процесу і передової організації виробництва. Норми витрат матеріалів і запасних частин розроблюються на основі первинної конструкторської і технологічної документації, експериментальних перевірок і технічних розрахунків, аналізу техніко-економічних показників, вивчення передового досвіду підприємств і рекомендацій науково-дослідницьких і проектно-конструкторських організацій з питань економії матеріальних ресурсів.

План матеріально-технічного постачання встановлює обґрунтовану потребу в матеріальних ресурсах і джерела покриття цієї потреби. Визначення потреби в матеріальних ресурсах є найважливішим етапом планування постачання. При плануванні потреби в матеріальних ресурсах і джерел покриття цієї потреби необхідно враховувати всі наявні резерви зниження витрат матеріалів, сировини, палива, запасних частин тощо.

Наприклад, на ВАТ «Стахановський вагонобудівний завод» найбільшим попитом при замовленні користуються вантажні вагони, напіввагони та вантажні візки.

Виробнича собівартість вантажного вагону у 2009 році складає 31192,75 $, тобто 246422,80 грн. (за крос-курсом UAH/USD = 7,98).

За даними статистичних показників ціна вантажного вагону, наприклад, у квітні 2010 року складається, як завжди, за допомогою точки рівноваги між попитом та пропозицією.