180936 (Демографічні передумови розміщення РПС України), страница 4

Рис.3.1 - Прогноз сумарного коефіцієнта народжуваності

Кризовий стан дітородної активності населення даватиметься взнаки протягом життя багатьох поколінь на рівні не лише сім'ї, а й усього суспільства (навіть якщо цей процес і припиниться). Як наслідок, у майбутньому спостерігатиметься хвилеподібна динаміка чисельності населення і його вікових контингентів, що може перетворитися на відчутну перепону в досягненні сталого розвитку країни.

Хвилеподібний характер тенденцій смертності в Україні впродовж принаймні найближчих 25 років, значні резерви зниження смертності у допрацездатних і особливо працездатних вікових групах, адаптація населення до нових соціально-економічних умов, подолання затяжної економічної кризи, успіхи медицини в лікуванні широкого кола захворювань дають підстави розраховувати на зниження ймовірності смерті: прискорене зниження - смертності немовлят (до 7,5-8%) і дітей раннього віку, вельми помірне - жінок 16-60 років (імовірність померти, не доживши до 60 років, для 16-річних дівчат скоротиться до 7-8%) і населення старше 60 років. Найбільші зрушення (як і протягом останніх 50 років) очікуються у смертності чоловіків працездатного віку. Передбачається, що імовірність померти не доживши до 60 років для 16-річних юнаків у 2026 р. становитиме 16-21%. Практично смертність саме цього контингенту визначатиме загальний характер тенденцій смертності та тривалості життя населення України.

Рис.3.2 - Прогноз основних параметрів режиму смертності населення України до 2026 р.

3.2 Прогноз чисельності та складу населення

Вичерпання потенціалу демографічного зростання України визначає неможливість найближчим часом не лише розширеного, а й простого відтворення населення. Навіть за умови збільшення народжуваності до найвищого в сучасній Європі рівня (2 дитини на жінку) і зменшення смертності до найнижчого у світі рівня (середня очікувана тривалість життя при народженні - 80 років) протягом найближчого десятиліття чисельність населення України неухильно скорочуватиметься.

Рис.3.3 - Прогноз чисельності населення, тис. осіб

Таблиця 3.1 - Основні параметри демографічного прогнозу, тис. осіб на початок року

За оптимістичним варіантом прогнозу до 2026 р. загальна чисельність населення України скоротиться до 43,3 млн. осіб, а за песимістичним - до 40,4.

Загальні параметри демографічного руху змінюватимуться відповідно до коливання кількості народжених, померлих і загальної кількості населення. Депопуляція, імовірно, дещо послаблюватиметься протягом першого десятиріччя ХХІ ст. (за оптимістичним варіантом - до середини другого десятиріччя) завдяки вступу до найбільш активного репродуктивного віку когорти народжених у середині 80-х років (останнього періоду істотного підвищення народжуваності в Україні). З цього часу різниця між кількістю померлих та народжених неминуче зростатиме.

3.3 Основні напрями національної демографічної політики

Стратегічне значення демографічного фактора має непересічне значення для майбутнього розвитку держави. Тому у практику державного управління необхідно запровадити принципи орієнтації розвитку країни, передусім на інтереси населення та сім'ї, на забезпечення умов їх всебічного розвитку і реалізації. Центральну роль у цьому мають відігравати:

• подолання бідності, запобігання розвиткові хронічної та успадкованої бідності на основі зростання доходів та рівня життя всього населення;

• - глибоке реформування сфери праці, оскільки саме тут формуються провідні важелі репродуктивних і міграційних настанов, вітальної поведінки, здорового способу життя;

• - забезпечення ефективної зайнятості, яка має стати надійною гарантією належного рівня життя не тільки для самого працюючого, а і для його утриманців.

Основною складовою демографічної політики має бути збереження і поліпшення здоров'я населення як одного з найважливіших пріоритетів нації, що дбає про своє сучасне і майбутнє. Це сприятиме не тільки зниженню смертності та відповідному пом'якшенню депопуляції, але й загальному благополуччю суспільства, гуманізації його розвитку. Завдання Кабінету Міністрів України та місцевих органів влади:

• гарантувати належне фінансування та виконання існуючих програм реформування системи охорони здоров'я населення;

• - забезпечити повну і ефективну імунізацію дітей та підлітків; відновити практику профілактичних оглядів населення;

• - вжити результативних заходів щодо запобігання поширенню таких соціальних захворювань, як туберкульоз та ВІЛ\СНІД;

• - розробити і здійснити комплекс заходів щодо поліпшення умов праці із дотриманням вимог її охорони;

• - сприяти створенню професійних пенсійних фондів і перенесенню на них обов'язків фінансування дострокових пенсій, підставою для яких є праця у шкідливих та тяжких умовах;

• - забезпечити зменшення кількості ДТП та зниження смертності від них;

• - задовольнити все населення країни (незалежно від місця проживання) якісною питною водою;

• - утворити дієві механізми, які б істотно обмежили можливості надходження до торговельної мережі та підприємств громадського харчування неякісних продуктів, виготовлених з порушенням технологічних вимог, та їх реалізації з порушенням терміну їх використання тощо;

• - з метою скорочення масштабів паління та надмірного вживання алкоголю заборонити рекламу паління та алкоголю, встановити дієвий контроль за продажем алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім, розвивати пропаганду та економічне стимулювання здорового способу життя.

Основним завданням у цій сфері має бути максимально повне використання життєвого досвіду літніх людей, створення для них умов гідного життя. Проведення такого важливого заходу, як реформування пенсійної системи, недостатньо для вирішення проблеми. У зв'язку з цим доцільно:

Верховній Раді України:

• прийняти весь комплекс законодавчих актів щодо запровадження у повному обсязі реформи системи пенсійного забезпечення;

• - передбачити можливості захисту права на працю впродовж перших п'яти років пенсійного віку за умови відкладення права отримання пенсії.

Кабінету Міністрів України та місцевим органам влади:

• створити належну систему соціального обслуговування осіб похилого віку і забезпечити його доступність незалежно від місця проживання;

• - сприяти підтримці здоров'я в старості; забезпечити доступність якісної діагностики та лікування;

• - передбачити підготовку фахівців з геронтології й запровадження відповідних посад у лікувальних закладах;

• - залучити засоби масової інформації до подолання стереотипу літньої людини як безпорадного, нездібного до творчого процесу споживача суспільних ресурсів, створювати і підтримувати у суспільстві імідж літньої людини як творчого носія потужного інтелектуального і духовного потенціалу.

За умов практичного вичерпання потенціалу демографічного зростання чи не єдиною можливістю збільшення загальної кількості населення України залишається активна міграційна політика. Саме міграційний приплив може компенсувати природне зменшення населення і забезпечити збалансування статево-вікової структури населення. Однак демографічний дефіцит в Україні настільки значний, що за масштабів міграції, необхідних для його покриття, може виникнути небезпека порушення єдності та внутрішньої рівноваги суспільства, труднощі взаємоадаптації корінного і прибулого населення. Одним із шляхів вирішення цієї проблеми є імміграція етнічних українців, вихідців з України інших національностей.

Досягненню цієї ж мети сприятиме створення умов для повернення працівників-мігрантів на батьківщину шляхом захисту їхніх прав на роботу за кордоном, працевлаштування та започаткування малого бізнесу на батьківщині. Необхідно вирішувати проблему скорочення міграційного відпливу населення України за кордон. Це сприятиме не тільки і навіть не стільки зменшенню депопуляції, скільки забезпечить поліпшення якісних характеристик населення.

Формування національної демографічної політики потребує надійної інформаційної бази. Вона необхідна для дослідження демографічних процесів і чинників, що зумовлюють їхню динаміку. Без її результатів неможливо створити надійні наукові підвалини демографічної політики. Це потребує здійснення таких кроків:

Кабінету Міністрів України:

• розширити програму записів актів громадянського стану і програму їхньої розробки для того, щоб поточна демографічна статистика у поєднанні з даними Всеукраїнського перепису населення стала надійною інформаційною базою дослідження проблем демографічної кризи і розробки заходів демографічної політики.

• Кабінету Міністрів України, Національній академії наук та Держкомстату:

• налагодити постійний моніторинг демографічних процесів;

• розгорнути діяльність новоутвореного Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України, надавши необхідне приміщення, та розширити масштаби демографічних досліджень, забезпечити необхідний науковий супровід демографічної політики, здійснювати розробку пропозицій щодо вдосконалення заходів активізації національної демографічної політики, проводити демографічну експертизу законодавчих і нормативних змін, систематично розробляти демографічні прогнози;

• провести узагальнення матеріалів Всеукраїнського перепису населення 2001 р.;

• забезпечити систематичне висвітлення у засобах масової інформації розвитку демографічних, зокрема міграційних, процесів, становища біженців та мігрантів тощо.

4.Практична частина: Вплив факторів РПС на розміщення підприємства

1.1. Проаналізувати виробниче підприємство з точки зору його ефективності та розміщення за такими факторами:

1. Природно-географічні;

2. Екологічні;

3. Демографічні;

4. Техніко-економічні;

5. Фактор кон’юнктури ринку.

2.1. Зробити висновок про те, які з перерахованих факторів найбільшою мірою впливають на розвиток підприємства і чому саме.

2.2. Наскільки адекватно підприємство реагує (якщо реагує чому саме) на ті фактори що найбільш впливають на його діяльність.

Природно - географічні фактори

Ці фактори розподілу продуктивних сил містять у собі якісну й кількісну характеристику корисних копалин, а також енергетичних, водних, лісових і земельних ресурсів, природно-кліматичних і природно-транспортних умов. Все це визначає розмір підприємства й рівень техніко-економічних показників, таких як продуктивність праці, капіталоємність, рентабельність і т.д.

Акціонерне товариство закритого типу «Сумський фарфоровий завод» - одне із провідних підприємств в Україні по випуску посуду й сувенірних виробів з фарфору. Асортимент підприємства великий. Це:

• чашки чайні з блюдцями;

• чашки кавові з блюдцями;

• кавові сервізи;

• чайні сервізи;

• тарілки мілкі й глибокі;

• миски;

• блюда для тортів й фруктів: овальні, трикутні й квадратні;

• чайники заварні й долівні;

• кружки, келихи;

• вази для квітів;

• горщики для квітів;

• столові сервізи;

• сувенірна продукція;

• продукція, що виготовляє по індивідуальних замовленнях, і багато чого іншого.

АТЗТ «Сумський фарфоровий завод» розташований в обласному центрі, що перебуває в північно-східній частині України й має вигідне транспортне розташування. Розміщення на окраїні міста обумовлено специфікою виробництва, орієнтацією на оптові продажі в м. Суми й інші регіони України, тобто потреби в знаходженні в центральних районах міста підприємство не випробовує. Підприємство займається виробництвом фарфорового посуду, для чого використовує природні ресурси

Має автомобільні й залізничні під'їзні колії (залізнична вітка зі ст. Товарна, по якій проводиться поставка сировини для виробництва порцелянових виробів).

Як вихідна сировина й матеріали у виробництві продукції використаються: пегматит, глина, пісок кварц, каолін, доломіт, магнезит.