180914 (Господарська діяльність судобудівного підприємства), страница 4

Стаття «Витрати на утримання та експлуатацію обладнання» включає заробітну плату допоміжного персоналу підприємства з відрахуваннями (37,5%); амортизаційні відрахування (Аі) по нормах від середньорічної вартості виробничого обладнання (Фсрі), транспортних засобів та цінного інструменту (тобто по 2 та по 3 групах основних виробничих фондів), які обчислюються за формулою (4.9); витрати на поточний ремонт виробничого обладнання (2 та 3 груп основних виробничих фондів), які в цій роботі дорівнюють 5% від їх середньорічної вартості.

Аі = Фсрі x НАі, грн (4.9)

де Наі – нора амортизаційних відрахувань відповідної і-ої групи основних виробничих фондів підприємства ( = 4%; = 40%; = 24%; = =60%).

При розрахунку статті «Цехові витрати» підсумовують витрати на заробітну плату керівників, спеціалістів та службовців з відрахуванням у відповідні фонди за ставкою 37,5% від суми нарахованої ним заробітної плати; амортизаційні відрахування від вартості будівель і споруд (тобто 1 групи основних фондів), обчислені за формулою (4.9); витрати на ремонт будівель та споруд, які в цій роботі приймаються в сумі 2% від середньорічної вартості, а також витрати на охорону праці всіх категорій працівників підприємства (4000 грн.).

Сума всіх наведених вище витрат складає цехову собівартість прдукції.

До складу статті «загальновиробничі витрати» відносяться витрати на науково-дослідні та випробувальні роботи. Їх сума дорівнює 1419456 грн.

Цехова собівартість продукції з урахуванням загальновиробничих витрат утворює виробничу собівартість виготовленої продукції.

На підставі внесеної до таблиці 2.4 інформації здійснюються аналітичні розрахунки головних витратних показників роботи підприємства:

а) наводиться перелік та обчислюється сума змінних витрат (Сзм) у собівартості продукції за формулою (4.10):

Сзм = (4.10)

де Взі – змінні витрати на виробництво продукції, які залежать від обсягів змін виробництва продукції. До них відносять витрати на основні матеріали, допоміжні, напівфабрикати, стисле повітря тощо, заробітну плату основних виробничих робітників з відрахуваннями.

Тобто сума зміних витрат дорівнює: Сзм = 2694619,2 + 800935,2 + 831979,2+ 1193827,7 = 5521361,3 (грн.);

б) наводиться перелік та обчислюється сума умовно – постійних витрат (Суп) у собівартості продукції за формулою (4.11):

Суп = , грн.

де - умовно – постійні витрати у собівартості продукції, які не залежать від змін обсягів виробництва продукції. До них відносять витрати на утримання та експлуатацію устаткування, на освоєння виробництва, цехові та інші загальновиробничі витрати.

Тобто сума умовно-постійних витрат дорівнює:

Суп = 207405 + 756326,51 + 1309323,1 + 706620 = 2979674,6 (грн.)

Перед тим, як зробити висновок щодо ефективності виробничої програми підприємства, слід обчислити внутрішню ціну виготовленої підприємством продукції (Цод) за формулою (4.12), виходячи із запланованого нормативного рівня рентабельності продукції (Rн):

Цод = Сод x (1 + Rн),

де Сод – виробнича собівартість одиниці виготовленої продукції (таблиця 2.4)

Rн – нормативний рівень рентабельності продукції, який дорівнює 32%

Тоді маємо: Цод = 15,7 x (1 + 0,25) = 19,62 (грн.)

На основі обчисленних показників можна зробити висновок щодо матеріалоємності (Мє), зарплатоємності (Зпє) досліджувального виробництва за формулами (4.13 – 4.14):

Мє = , грн/грн (4.13) ЗПє = , грн/грн,

де – сукупні витрати на матеріали, напівфабрикати, необхідні для виготовлення певної продукції (таблиця 2.4);

- витрати на заробітну плату всьго виробничо – промислового персоналу (таблиці 2.2 і 2.3).

На основі цих даних маємо наступні показники:

Мє = 0,36 (грн.);

ЗПє = 0,19 (грн.)

На підставі одержаної калькуляції розраховується беззбитковий обсяг виробництва (Qб) для умов потогного економічного стану підприємства за формулою (4.15):

Qб = , шт.,

де - сума умовно-постійних витрат на виробництво річного обсягу продукції, грн;

– сума змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, грн/шт.

Так як сума змінних витрат відома, можна знайти суму змінних витрат, що припадає на одиницю виробленої продукції, яка дорівнює:

= 8,89 (грн./шт.);

Тоді маємо: Qб = 277695,67 (шт.)

Ефективний обсяг виробництва продукції (Qеф) необхідно розрахувати, виходячи із суми планового прибутку (Ппл), що його одержує підприємство при заданому нормативному рівні рентабельності (Rн), тобто за формулою (4.16):

Qеф = , шт.

Тобто ефективний обсяг виробництва продукції дорівнює:

Qеф = 356912,82 (шт.)

На основі зроблених розрахунків можна зробити наступний висновок. Підприємство «Океан» працює беззбитково, тому що беззбитковий обсяг виробництва (Qб = 277695,67 шт.) менший за виробничу програму (Qф = 620880). Але для того, щоб підприємство працювало більш ефективніше необхідно збільшити виробничу програму до 356912,82 шт., що доведено за допомогою формули 4.16.

2.2 Моніторинг діяльності підприємства, аналіз виробництва в системі «витрати – обсяги виробництва – прибуток»

Для того, щоб зробити остаточні висновки щодо ефективності господарювання підприємства у внутрішньовиробничому середовищі системи «витрати – обсяги виробництва – прибуток», слід визначитися із системою критеріальних показників, за якими буде здійснюватися цей аналіз.

В нашому випадку доцільно буде зупинитися на наступному переліку показників, що визначають ефективність чинного внутрішнього економічного механізму:

а) обсяг виготовленої продукції в натуральному відтворенні (виробнича програма підприємства) Qф, яка дорівнює 620880 шт.;

б) обсяг товарної продукції підприємства ТП, який розраховується як добуток ціни одиниці виготовленої продукції (Цод) на її обсяг в натуральному відтворенні Qф, тобто ТП = Цод x Qф = 19,62 x 620880 = 12181665;

в) фондовіддача (fв), яка розраховується шляхом ділення обсягів товарної продукції (ТП) на середньорічну вартість основних виробничих фондів підприємства (Фср), тобто за формулою (5.1):

fв = , грн./грн.

Так як відомі усі дані для обчислення фондовіддачі, вона дорівнює:

fв = 2,91 (грн.);

г) фондомісткість (fє), яка розраховується як показник, зворотний показнику фондовіддачі, тобто за формулою (5.2):

fє = = , грн/грн.

Тобто маємо: fє = 0,34 (грн.);

д) собівартість обсягу виготовленої продукції Сзаг = 9766582,8;

е) собівартість одиниці виготовленої продукції Сод = 15,7;

є) витрати на 1 грн. товарної продукції (Zтп) розраховуються шляхом ділення собівартості товарної продукції (Сзаг) на її обсяг (ТП), тобто за формулою (5.3):

Zтп = , грн/грн.

Маємо: Zтп = 0,81 (грн.);

ж) продуктивність праці виробничих працівників (ПТпр) та продуктивність праці всього виробничо-промислового персоналу (ПТвпп), які розраховуються шляхом ділення виготовленої продукції (ТП) на кількість виробничих парцівників (Кпр) чи штат виробничо-промислового персоналу (Квпп) (винайдені по таблиці 2.2 та таблиці 2.3) за формулами (5.4 – 5.5):

ПТпр = , грн./людину (5.4)

ПТвпп = = , грн./людину (5.5)

Так як усі дані відомі маємо:

ПТпр = 32923,42 (грн./людину);

ПТвпп = 31889,18 (грн./людину).

з) фондоозброєність праці fп – співвідношення активної частки середньорічної вартості основних виробничих фондів Фср (ІІ, ІІІ) (тобто ІІ та ІІІ груп основних виробничих фондів) і чисельності виробничо-промислового персоналу підприємства (Квап) – розраховується за формулою (5.6):

fп = , грн./людину; fп = 2665,79.

і) фактичний прибуток від господарської діяльності підприємства (Пф), який розраховується як різниця між обсягом товарної продукції (ТП) та її собівартістю (Сзаг), тобто за формулою (5.7) і потім порівнюється із запланованим прибутком (Ппл):

Пф = ТП – Сзаг, грн.; Пф = 12181665 – 9766582,8 = 2415083.

к) фактична рентабельність виготовленої продукції (Rф), яка розраховується шляхом ділення фактично отриманого прибутку (Пф) на сукупні витрати на її виробництво (Сзаг), тобто за формулою (5.8) і потім порівнюється з нормативним рівнем рентабельності (Rн):

Rф = x 100%, %; Rф = x 100% = 25%

Підприємство «Океан» працює ефективно, тому що фактичний рівень рентабельності наближається до нормативного. Але підприємство потребує удосконалення (як вже було зазначено вище) для того, щоб фактичний рівень рентабельності зростав.

3. Обґрунтування вдосконаленого стану досліджуваного підприємства

Для підвищення ефективності чинного економічного стану підприємства необхідно передбачити наступні заходи:

а) розширення обсягу виробництва продукції;

б) удосконалення технології виробництва продукції;

в) оптимізація завантаженого основного технологічного устаткування.

Доцільніше буде збільшити виробничу програму. Для цього необхідно впровадити наступні заходи:

– технологічні нововведення, особливо сучасні форми автоматизації та інформаційних технологій;

– додаткове введення в дію прогресивного парку обладнання, техніко-економічні показники якого відповідають сучасним вимогам здійснення господарської діяльності;

– розв’язання проблем ресурсообереження;

– зниження матеріаломісткості та енергомісткості продукції (послуг);

– раціоналізація управління запасами матеріальних ресурсів і джерел постачання;

– збільшення чисельності персоналу.

Машинобудівний комплекс посідає особливе місце у структурі матеріального виробництва України. Оскільки у ньому зайнята велика кількість працюючих, то тепер, коли створюється загроза великого безробіття, дуже важливо зберегти робочі місця у цьому комплексі.

Для подальшого розвитку машинобудування і металообробки в Україні є всі передумови. Насамперед – це великий науково-технічний потенціал, який створювався протягом десятиріч. Треба зробити все можливе, щоб цей потенціал не був зруйнований. По-друге, наявність дешевої робочої сили. Заробітна плата і в роки радянської влади не відзначалась високим рівнем. Тепер же, в період переходу до так званих ринкових відносин, чесні трудівники державних підприємств і установ одержують чисто символічну зарплату, яка не забезпечує відтворення робочої сили. По-третє, велика потреба в нових машинах та приладах як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери.

Усі ці можливості можна використати тільки за умови різкого вдосконалення управління машинобудуванням, його суспільної організації і виробничих зв'язків, раціоналізації структури. Треба зупинити стихію в розвитку державної промисловості, зокрема машинобудування. Тільки через вдосконалення управління і суспільної організації цього складного об'єкта можливе його успішне функціонування, підвищення ефективності і ролі в експорті промислової продукції держави.