Для вирішення сезонної нерівномірності газоспоживання особливе значення мають підземні газосховища (ПГС). В Україні зараз експлуатуються 13 газосховищ з проектним обсягом 62,4 млрд. м3. Використовуються ці сховища для підвищення надійності забезпечення газом споживачів в екстремальних ситуаціях. При цьому питома вага ПГС, розміщених на сході України, становить 17,3%, на заході — 76,3%, на півдні — 6,4%.

Нерівномірність розміщення ПГС, а також відсутність гарантій стабільного постачання газу в Україну викликає необхідність збільшення обсягів резервування газу на сході та півдні України.

Специфічною рисою розміщення газовидобувної промисловості є високий рівень її територіальної концентрації, а видобуток зорієнтований на найвигідніші умови експлуатації родовища.

Приблизно 4/5 природного газу використовується для потреб промисловості. Використання газу в комунальному господарстві має сезонний характер. Оскільки газ протягом року подається рівномірно, досить актуальним завданням є будівництво газосховищ.

Супутні гази, які є на ряді невеликих нафтових родовищ, — дуже цінна сировина для промисловості органічного синтезу. З них на газобензинових заводах одержують бензин.

Певну роль у паливному балансі відіграє утилізація промислових газів і виробництво штучного газу з твердого палива. В Донбасі (Лисичанськ) ведеться підземна газифікація вугілля.

Основним напрямом ефективного, використання природного газу, крім комунально-побутового сектору і широкого переведення на нього автотранспорту, є нафтохімічний, де як продукт одержують синтетичні матеріали. З однієї тонни рідких вуглеводів можна одержати 600—700 кг нафтохімічної сировини, вартість якої в багато разів перевищує ефект використання його як палива. На комунально-побутові послуги витрачається 17 млрд. м3 газу, а на виробництво електроенергії — майже 34 млрд. м3 газу на рік.

4. ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”

Повна назва підприємства

Дочірня компанія “Укртрансгаз”

Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України”

Скорочена назва підприємства

ДК “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України”

Основні види діяльності Компанії:

* транспортування природного газу внутрішнім споживачам;

* транзит природного газу в країни Європи і СНД;

* зберігання природного газу в підземних сховищах газу;

* постачання природного газу внутрішнім споживачам;

* виробництво стиснутого газу і забезпечення ним автомобільного транспорту;

* обслуговування і ремонт об'єктів транспорту і розподілу природного газу;

* будівництво газопроводів високого і низького тиску та об'єктів на них;

* науково-дослідні, дослідно-конструкторські і проектні роботи в області транспорту і збереження газу.

ДК “Укртрансгаз” - дочірня компанія Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", створена в 1998 році на базі АТ "Укргазпром” із передачею в користування розподільчих газопроводів. До складу Укртрансгазу входять 16 філій, виробничі об'єкти яких знаходяться у всіх областях України.

Газотранспортна система Дочірньої компанії “Укртрансгаз” складається з 36,4 тис. км газопроводів з 71 компресорною станцією і 12 підземних сховищ газу із загальним активним об'ємом газу 32,3 млрд.куб.м. Пропускна спроможність системи на вході складає 288 млрд.куб.м газу в рік, на виході - 177 млрд.куб.м. Основной потік експортних поставок російського газу (близько 85%) здійснюється через територію України. Газотранспортна система Укртрансгазу забезпечує також транспортування природного газу до внутрішніх споживачів України.

Враховуючи важливу роль транзитної системи газопроводів, ДК “Укртрансгаз” особливу увагу приділяє проблемам забезпечення надійності та ефективності роботи діючих газопроводів

Важливим елементом підвищення економічності і надійності транзитних поставок газу є здійснювана Укртрансгазом програма реконструкції газотранспортної системи з використанням українських газових турбін і компресорів, які за своїм технічним рівнем відповідають світовим стандартам. На сьогоднішній день перші газові турбіни нового покоління вже успішно працюють на компресорних станціях.

Поряд із роботами по реконструкції і підвищенню технічного рівня газотранспортної системи в Україні постійно здійснюються роботи по її розширенню. Протягом останніх дванадцяти років було введено в експлуатацію понад 5 тис.км магістральних газопроводів і газопроводів-відводів і 10 компресорних цехів.

Незважаючи на розвиток альтернативних маршрутів подачі російського газу, таких як Ямал-Західна Європа, “Блакитний потік” та інших, Україна продовжує залишатися основним транзитним коридором для Росії. Це зумовлено вигідним географічним положенням, розвинутою системою транзитних газопроводів великої потужності, з'єднанням цих газопроводів із магістральними газопроводами всіх сусідніх держав, наявністю потужного комплексу підземних сховищ газу.

Газотранспортна система Укртрансгазу вже сьогодні здатна забезпечити збільшення транзитних поставок газу в країни Центральної і Західної Європи без її розширення на 30-35 млрд.куб.м у рік.

Проекти розширення існуючих газотранспортних систем, таких як газотранспортна система Укртрансгазу, з її величезним технічним потенціалом, розвинутою інфраструктурою, не вимагають великих капіталовкладень і виглядають дуже вигідними з економічної точки зору.

Багаторічний досвід ефективної роботи підтверджує високу надійність газотранспортної системи України по забезпеченню транзиту російського газу через територію України в інші європейські країни.

5. Шляхи розвитку газової промисловості України

Перспективи розвитку газової промисловості України пов’язані з розширенням геолого-пошукових робіт, збільшенням обсягів пошукового буріння та прискоренням промислового освоєння відкритих родовищ. Поряд з цим слід широко впроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, зокрема новітніх технологій і техніки.

Екологічні проблеми в газовій промисловості мають свою специфіку, яка визначається в основному відчуженням та забрудненням земель в районах промислової експлуатації газових родовищ та проведенням геолого-пошукових робіт на нафту й газ. Щодо використання природного газу в різних секторах економіки та галузях народного господарства, то цей вид ресурсу є найбільш екологічно чистим порівняно з такими енергетичними ресурсами, як вугілля, мазут, торф.

Таблиця 2

Характеристика основних магістральних газопроводів України

Перспективи розвитку та розміщення паливно-енергетичного комплексу пов'язані з багатьма чинниками. Це збільшення масштабів геологічних і географічних досліджень на території України традиційних видів палива — нафти, газу в Донецько-Придніпровській западині, Причорноморській низовині, Прикарпатті і Закарпатті. В старопромислових районах збільшення видобутку можна досягти за рахунок застосування сучасних технологій вилучення нафти з надр.

Висновки

Отже, підводячи підсумки ми можемо сказати, що газова промисловість України не тільки розвивається, але й має гарні перспективи на майбутнє. За оцінками спеціалістів на теренах нашої держави можливі відкриття родовищ світового масштабу. Насамперед це стосується шельфу Чорного моря. Хоча видобуток нафти зменшується, маємо гарні перспективи: великі потужності з переробки нафти близько 70 млн. т. і великі газосховища. На сьогодні в Україні немає механізму стимулювання зменшення споживання енергоносіїв, який повинний включати державну систему енергозбереження на довгострокову перспективу, систему стандартів і нормативів витрат паливно-енергетичних ресурсів, звітність про енергоспоживання. Саме тому основною стратегією на довгострокову перспективу є подальше нарощування видобутку природного газу з підвищення його частки в енергобалансі країни для того, щоб вирішити проблеми перекладу народного господарства на енергозберігаючий шлях розвитку, провести модернізацію галузей ПЕК, вирішити питання розвитку атомної енергетики на базі реакторів підвищеної безпеки нового покоління, розробити і підготувати до широкого тиражування екологічно прийнятні технології спалювання вугілля; розширення ринку У майбутньому газова промисловість повинна стати однією з галузей з надзвичайно високим ступенем концентрації капіталу й виробництва.

Список літератури

1. Газета “Експрес” — 22-23 червня 2000 р. — №67. — с. 9 /стаття “Скандал”.

2. Журнал “Економіка України” // — 1999 р. — №7 — с. 5-7 /стаття “Нафтогазовий комплекс України”.

3. Заставний Ф.Д. /”Географія України”, — Львів, 1994.

4. І.Діяк,“Нафтогазова стратегія” // Голос України, № 250, 29.12.98; Економіка України: сучасний стан, динаміка, тенденції розвитку. Інформація, аналітика-98 / ”Укрпром”, 1998. - 80 с.

5. Мала гірнича енциклопедія: В 3-х т. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: «Донбас», 2004. ISBN 966-7804-14-3

6. Масляк П.О., Шищенко П.Г. /”Географія України”. — Київ, 2004.

7. Розміщення продуктивних сил України /за редакцією Є.П.Качана. — К., 2004.

8. Сиротенко А.Й., Чернов Б.О., Плахута В.Я. /”Географія України”, — Київ, 2006.