177219 (Науково-технічний прогрес та його значення в економіці і суспільстві), страница 3

Під методом управління НТП розуміється спосіб реалізації політики відповідно до цілей і задач розвитку економіки. Можна виділити такі види (групи) методів організації, управління і стимулювання НТП: власне науково-технічні; планово-економічні; організаційно-адміністративні; соціально-психологічні.

Власне науково-технічні методи організації, управління і стимулювання є способами дії на НТП в частині стимулювання пізнавальних інтересів вчених, творчих можливостей учасників процесу «наука - техніка - виробництво». До них відносяться способи методологічного і методичного забезпечення науково-дослідних і технічних робіт, способи інформаційного забезпечення цих робіт, способи організації творчого процесу учених і фахівців («мозкова атака», синектика, морфологічний аналіз і т.п.).

Планово-економічні методи — це способи планової організації всіх процесів НТП — від НІОКР до впровадження нової техніки у виробництво у споживача. Вони включають: методи розробки планів, методи організації фінансування, постачання, збуту, оплати праці, преміювання, методи формування і використання фондів економічного стимулювання.

Організаційно-адміністративні методи виступають у вигляді прямих адміністративних вказівок, що мають обов'язковий характер, адресуються конкретним керованим об'єктам або особам, що впливають на ситуацію, яка конкретно склалася, і здійснюються за допомогою різноманітних адміністративних форм — від наказу до рекомендації, або у вигляді нормативного регулювання, суть якого полягає у встановленні правил, нормативів, що визначають діяльність підлеглих.

Соціально-психологічні методи є способами дії на соціальні, психологічні, ідеологічні, політичні, етичні відносини людей або колективів з метою активізації процесів НТП в економіці і суспільстві.

Система організації, управління і стимулювання НТП є сукупністю методів, форм і органів управління процесами створення і впровадження нової техніки .

2.3 Оцінка науково-технічного прогресу

Рівень науково-технічного прогресу можна оцінити цілим рядом показників. Серед показників НТП особливе місце належить показникам технічного рівня виробництва, які відображають обсяг фактичного впровадження у виробництво досягнень науки, техніки, технології, організації праці і управління, як в цілому в господарстві країни, так і в окремих галузях і на підприємствах.

До показників технічного рівня виробництва належать:

• фондоозброєнність праці (відношення вартості основних виробничих фондів до чисельності ПВП);

• технічна озброєнність праці (відношення вартості активної частини основних фондів до чисельності ПВП);

• електроозброєнність праці (відношення кількості спожитої електроенергії до чисельності ПВП);

• коефіцієнти оновлення і вибуття основних виробничих фондів, а також їх активної частини;

• вікові характеристики виробничого устаткування.
  Крім того, рівень науково-технічного прогресу може бути охарактеризований рядом допоміжних показників: коефіцієнт електрифікації виробництва, коефіцієнти механізації виробництва і механізації праці, коефіцієнт автоматизації виробництва, частка електроенергії, використаної на технологічні цілі та інші .

2.3.1 Оцінка економічної ефективності НТП

Заходи по впровадженню досягнень НТП вимагають інвестування значних коштів, тому важливим є питання оцінки економічної ефективності НТП.

Ефективність — це відносна величина, що характеризує результативність будь-яких затрат. Ефективність НТП є відношенням ефекту від здійснених заходів до затрат на них. Ефект — це результат від будь-якого заходу, який найчастіше виражається певною грошовою сумою (чиста продукція або прибуток підприємства, галузі, національний дохід). Ефект від впровадження НТП може бути позитивним (економія затрат) і негативним (збитки). Існує поняття відвернених збитків, тобто таких, яких вдалось уникнути в результаті використання досягнень НТП (забруднення навколишнього середовища).

В залежності від рівня оцінки, обсягу враховуваних ефекту і затрат і призначення оцінки розрізняють декілька видів ефективності НТП.

Народногосподарська — характеризує відношення ефекту до затрат в масштабах народного господарства. Ефектом є ріст національного доходу, а затратами — сукупність спожитих ресурсів.

Госпрозрахункова — оцінює результативність затрат в масштабах галузі, підприємства і розраховується, найчастіше, як відношення прибутку до вартості виробничих фондів або собівартості (рентабельність виробництва і продукції).

Порівняльна — обчислюється у випадку вибору кращого із можливих варіантів заходів НТП; в якості ефекту може бути прийнятий ріст прибутку за рахунок зниження собівартості при реалізації одного варіанту в порівнянні з іншими, а в якості затрат — додаткові капіталовкладення, що забезпечили це зниження по кращому варіанту.

Абсолютна — характеризує відношення кінцевого народногосподарського або госпрозрахункового ефекту до затрат на реалізацію вибраного варіанту. Цей варіант вибирається по критерію порівняльної ефективності — мінімуму приведених витрат.

Розрахунок абсолютної ефективності завершує процес вибору найефективнішого варіанту заходів НТП.

Економічний ефект заходів НТП розраховується на всіх етапах реалізації і за весь період здійснення цих заходів і визначається як різниця між вартісною оцінкою результатів і вартісною оцінкою сукупних витрат ресурсів за цей період.

Залежно від завдань, які вирішуються, економічний ефект може обчислюватись в одній із двох форм:

а) народногосподарський (загальний ефект за умовами використання нововведень);
б) госпрозрахунковий (комерційний ефект, який одержується окремо розробником, виробником і споживачем нововведень).

Народногосподарський економічний ефект обчислюється шляхом порівняння результатів за місцем використання нової техніки, інших нововведень і усіх витрат на їх розробку, виробництво і споживання.

Комерційний економічний ефект обчислюється на окремих стадіях «життєвого циклу» нововведення (стадії розробки, виробництва, експлуатації) і дає можливість оцінити ефективність технічних новин з врахуванням економічних інтересів окремих проектно-конструкторських організацій, підприємств-виробників і підприємств-споживачів.

2.3.2 Оцінка економічної ефективності нової техніки в промисловості

Розрахунок річного економічного ефекту ґрунтується на зіставленні приведених затрат по базовій і новій техніці. Як базова може виступати замінювана техніка, краща техніка, що є в країні, або краща техніка, спроектована в країні. При визначенні річного економічного ефекту має бути забезпечена зіставність порівнюваних варіантів нової і базової техніки по таких характеристиках: об'єму вироблюваної продукції (робіт) за допомогою нової техніки; чиннику часу; якісним параметрам; соціальним чинникам виробництва і використання продукції, включаючи вплив на навколишнє середовище.

Перша вимога виконується шляхом розрахунку приведених затрат на одиницю річного об'єму продукції, тобто по формулі:

З = С + Е_н К, (2.1)

де 3 — приведені затрати на одиницю продукції (роботи), грн.;

С — собівартість одиниці продукції (роботи), грн.;

К — питомі капітальні вкладення до виробничих фондів, що визначаються як відношення загального об'єму капітальних вкладень до річного випуску продукції, грн.;

Е_н - нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (рівний 0,15 у всіх галузях народного господарства).

Різниця між питомими наведеними затратами по базовій і новій техніці перемножується на річний об'єм виробництва, забезпечуваний новою технікою.

Облік чинника часу здійснюється шляхом приведення до одного моменту часу (початку розрахункового року) капітальних і поточних затрат на створення і впровадження нової техніки і результатів їх застосування.

Таке приведення виконується множенням (діленням) затрат і результатів відповідного року на коефіцієнт приведення, визначуваний по формулі:

а_t = (І+Е)^t, (2.2)

де а_t — коефіцієнт приведення;

Е - норматив приведення (0,1); t - число років, що відділяють затрати і результати даного року від початку розрахункового року.

Затрати і результати, здійснювані і одержувані до початку розрахункового року, помножуються на коефіцієнт приведення (а_t), після початку розрахункового року — діляться на цей коефіцієнт.

Розрахунок річного економічного ефекту (Е) у разі застосування нових технологічних процесів, механізації і автоматизації виробництва, способів організації виробництва і праці, що забезпечує економію виробничих ресурсів при випуску однієї і тієї ж продукції, здійснюється по формулі:

Е = (3₁ - 3₂) А₂, (2.3)

де 3₁ і 3₂ - приведені затрати на одиницю продукції по базовій і новій техніці; А₂ — річний об'єм виробництва за допомогою нової техніки в розрахунковому році в натуральних одиницях.

Розрахунок річного економічного ефекту від виробництва і використання нових засобів праці довготривалого застосування (машини, устаткування, прилади і т.п.) з поліпшеними якісними характеристиками (продуктивність, довговічність, витрати експлуатації і т.д.) виробляються по формулі:

Е = (3₁* К_п* К_с * Е_с - 3₂) А₂, (2.4)

де З₁ и 3₂ - приведені затрати на одиницю відповідно базового і нового засобів праці;

А₂ — річний об'єм виробництва нових засобів праці в розрахунковому році в натуральних одиницях;

К_п — коефіцієнт обліку зростання продуктивності одиниці нового засобу праці в порівнянні з базовим;

К_с — коефіцієнт обліку зміни терміну служби нового засобу праці в порівнянні з базовим;

Е_с — економія споживача на поточних витратах експлуатації і відрахуваннях від супутніх капітальних вкладень за весь термін служби нового засобу праці в порівнянні з базовим.

К_п розраховується як відношення річного об'єму продукції, вироблюваного за допомогою нового засобу праці (В₂) до річного об'єму продукції, вироблюваному за допомогою базового засобу праці (В₁).

К_с є відношенням:

К_с= (Р₁ + Е_н)/(Р₂+Е_н), (2.5)

де Р₁ і Р₂ — частки щорічних відрахувань від балансової вартості на повне відновлення базового і нового засобу праці.

Е_п = [(І₁ - І₂) – Е_н (К₂ – К₁]/ (Р₂ + Е_н), (2.6)

де І₁ і І₂ — річні експлуатаційні витрати споживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку на об'єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці;

К₁ і К₂ - супутні капітальні вкладення споживача при використанні ним базового і нового засобу праці з розрахунку на об'єм продукції, вироблюваної за допомогою нового засобу праці.

Річний економічний ефект від виробництва і використання нових або вдосконалених предметів праці (матеріали, сировина, паливо), а також засобів праці з терміном служби менше одного року розраховується по формулі:

Е = (3₁*К_у+ Е_П - 3₂)А₂, (2.7)

де З₁ і 3₂ — приведені затрати на одиницю відповідно базового і нового предмета праці;

А₂ — річний об'єм виробництва нових предметів в розрахунковому році в натуральних одиницях;

Е_п — економія споживача на поточних витратах застосування нового предмета праці і відрахуваннях від супутних капітальних вкладень.

К_у = П₁/П₂, (2.8)

де П₁ — питома витрата базового предмета праці;

П₂— питома витрата нового предмета праці з розрахунку на одиницю продукції, що випускається споживачем, в натуральних одиницях.

Е_п = [(І₁-І₂)-Е_н(К₁-К₂)]/П₂, (2.9)

де І₁ і І₂ ^— затрати на одиницю продукції, що випускається споживачем при використанні відповідно базового і нового предмета праці, без урахування їх вартості;

К₁ і К₂ — супутні капітальні вкладення споживача при використанні ним відповідно базового і нового предмета праці з розрахунку на одиницю продукції, вироблюваної із застосуванням нового предмета праці.

На стадії включення заходів щодо нової техніки в план виробництва її ефективність визначається на основі розрахунків її впливу на найважливіші показники господарсько-фінансової діяльності. Ці ж методи застосовуються і при визначенні фактичної ефективності нововведень.

Вплив переходу до виробництва нової продукції на об'єм прибутку визначається в такому порядку:

П_t = (Ц_t - C_t )А_t - (Ц₁ – С₁) А₁, (2.10)

де П_t — планований (звітний) приріст прибутку в 1-м року;

Ц_t і С_t — оптова ціна (без податку з обороту) і собівартість одиниці нової продукції в і-м планованому (звітному) році;

Ц₁ і С₁ — оптова ціна (без податку з обороту) і собівартість виробництва замінюваної продукції в році, передуючому впровадженню нової техніки;

А_t і А₁ — об'єм виробництва нової продукції в 1-м планованому (звітному) році і об'єм виробництва замінюваної продукції в році, передуючому впровадженню нової техніки.

Термін окупності капітальних вкладень (Т_а) визначається шляхом ділення абсолютної величини капітальних вкладень (Н₀) на абсолютну величину прибутку від реалізації річного об'єму продукції в розрахунковому році (П_а), тобто по формулі: