176713 (Інфляція та зайнятість населення)

_{НАЦІОНАЛЬНИЙ} БАНК УКРАЇНИ

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ БАНКІВСЬКОЇ СПРАВИ

ХАРКІВСЬКИЙ БАНКІВСЬКИЙ ІНСТИТУТ

Кафедра економічної теорїї

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни: Політична економія

на тему: „Інфляція та зайнятість населення”

Керівник роботи,

к. е. н., доцент І.В. Шкодіна

Студент факультету

банківської справи,

обліку і фінансів,

І курсу, групи 16 - ОА,

„Облік і аудит" А.О. Андрієнко

Харків - 2005

Зміст

Вступ

Розділ І. Теоретичні основи інфляційних процесів на сучасному етапі

1.1 Інфляція: суть, причини та фактори

1.2 Види інфляції та її наслідки

Розділ ІІ. Державна політика зайнятості населення

2.1 Форми і види зайнятості

2.2 Безробіття та його види

2.3 Особливості формування ринку праці в Україні

Розділ ІІІ. Вплив інфляції на зайнятість населення та основні етапи розвитку антиінфляційної політики

3.1 Вплив інфляції на макроекономічні показники (зайнятість і безробіття)

3.2 Оцінка факторів інфляції в Україні за 2000-2004 рр.

3.3 Основні етапи розвитку антиінфляційної політики в економічній системі України

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

За останні роки в економіці України відбулися радикальні зміни, обумовлені досягненням України політичної та економічної незалежності і переходом до розбудови соціально-орієнтованої ринкової економіки.

Теоретичне осмисленні проблем інфляції, хоча і не було стрижнем економічної теорії, але йому приділялась належна увага. Періодично індекс до проблем інфляції то зростав, то вибухав у міру того, як суспільство переживало періоди її підвищення та зростання. Різні напрями та школи політичної економії розглядали цю проблему з різних боків і вносили свій внесок у її розробку.

В цьому зв’язку питання щодо інфляції, її сутності, форм прояву, наслідків та особливостей в Україні набуває особливого значення, що зумовлено необхідністю подолання інфляційних явищ в Україні на етапі переходу до ринкових відносин.

Об’єктом дослідження даної роботи є особливості впливу інфляції на зайнятість населення в Україні.

Метою даної роботи є теоретичні обгрунтування чинників, що спричиняють інфляційні процеси, їх вплив на макроекономічні показники безробіття та зайнятості в Україні, а також пошук напрямків подолання інфляційних явищ на основі систематизації існуючих пропозицій, щодо цього питання.

Для досягнення поставленої мети в роботі вирішуються такі завдання:

досліджено суть та причини інфляції, фактори впливу на інфляційні процеси, а також види інфляції;

наведено сучасний стан інфляційних процесів в Україні;

розглянуто основні етапи розвитку антиінфляційної політики;

досліджується ринок праці в Україні;

аналізуються показники безробіття та зайнятості;

запропоновано основні методи боротьби з інфляцією на сучасному перехідному етапі.

На вирішення цієї проблеми спрямовані дослідження Кемпбелла Р., Стенлі Л., В. Пріснякова, І. Савлука, А. Гальчинського, Т. Ковальчука.

Впровадження пропозицій та рекомендацій, наданих в роботі дозволить усунути інфляційні явища в Україні на етапі переходу до ринкових відносин, що зумовлені багатьма процесами, які відбуваються в сфері грошового обігу та безпосередньо в суспільному виробництві.

Розділ І. Теоретичні основи інфляційних процесів на сучасному етапі

Найефективнішим індикатором "здоров’я" економіки країни є її фінансовий стан. Адже фінансова система не лише забезпечує необхідні взаємозв’язки в економіці, вона є одним з найвпливовіших важелів макроекономічного регулювання, інструментом, за допомогою якого уряди мають змогу регулювати економічний розвиток. Саме тому діяльність виконавчої влади кожної країни спрямована на забезпечення стабільності фінансово-кредитної системи та фінансового стану в цілому. Запорукою цього, серед іншого, має бути стан “керованості” інфляційними процесами. Необхідність у цьому викликана тим, що інфляція не лише призводить до тяжких соціально-економічних наслідків - за умов інфляції втрачається ефективність дії та відбувається деформація інструментів макроекономічного регулювання.

1.1 Інфляція: суть, причини та фактори

Інфляція - це зростання загального рівня цін у країні впродовж певного періоду часу, що супроводжується знеціненням національної грошової одиниці. Іншими словами зростання ціни на продукти харчування, одяг підвищення квартирної плати тощо.

Процес виконання та становлення будь-якого явища проходить два етапи: прихований і явний. Проблема інфляції є складовою частиною теорії грошей. Існують різні погляди на природу і причини інфляції, але переважають два напрями:

Перший напрям розглядає інфляцію як суто грошове явище, спричинення порушення законів, грошового обліку.

Другий - як макроекономічне явище, спричинене порушенням пропорції відтворення і насамперед між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів.

Термін "Інфляція" (від латині inflation) буквально перекладається як "розбухання" [3, с.124]. І справді фінансування державних видатків (наприклад у період екстремального розвитку війн, революцій, тощо) за допомогою паперово-грошової емісії призводило до "розбухання" грошового обігу, зростання цін та знецінення паперових грошей. Проте процеси "розбухання" грошового обігу зростання цін знецінення грошової одиниці спостерігалися не лише при функціонуванні паперових грошей. Згідно з поглядами економістів, які стоять на позиціях кількісної теорії грошей, зростання цін відбувається в наслідок зростання кількості грошей в обігу, незалежно від того, повноцінні ці гроші чи державні. Поява класичної політекономії, а потім і марксизму призвела до того, що в працях XIX початку XX століття виділились два напрями про які вже згадувалося на початку.

При цьому явищі у першому випадку за напрямом збереглась назва "інфляція", то другий процес дістав назву у літературі "революції цін".

Згідно з цими поглядами інфляція не ідентична будь-якому підвищенню цін і викликається господарськими процесами, пов'язані з переповненням сфер обігу паперово-грошевою, яка відривається від своєї золотої основи, недовірою населення до уряду, надмірним попитом на золото. Насправді ж інфляція зумовлена комплексом внутрішніх і зовнішніх причин.

Зовнішні фактори інфляції пов'язані з посиленням інтернаціоналізації господарських зв'язків між державами, що супроводжуються загостренням конкуренції на світових ринках капіталів товарів та послуг, робочої сили, загострення міжнародного валютно-кредитних відносин, зі структурними світовими кризами, енергетичною, продовольчою, фінансовою.

Найважливішими з внутрішніх причин інфляції є:

порушення пропорцій відтворення між виробництвом і споживанням, нагромадження і споживання попитом і пропозицією, грошовою масою в обігу і сумою товарних цін;

значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, замолених нетрадиційними державними витратами;

надмірна емісія паперових грошей, яка порушує закон грошового обігу;

мілітаризація економіки, що відволікає значну частину ресурсів в оборонну промисловість, призводить до не виробництва товарів народного споживання, створює їх дефіцит;

збільшення податкового тягаря на товаровиробництво;

випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання продуктивності праці;

Інфляція як наслідок негативних процесів в економіці відома вже кілька століть. Однак в економічній теорії досі не існує одного погляду на суть цього надзвичайно складного економічного явища. В економічній науці сформулювалися дві основні концепції інфляції: [18, с.11-16].

1) інфляція - знецінення нерозмінних на золото паперових грошей внаслідок переповнення каналів обігу грошовою масою.

2) інфляція - загальне зростання цін на товари та послуги.

Отже, інфляція є результатом реалізації всіх господарських суб'єктів, які намагаються в таких умовах не тільки відновити реальну величину своїх доходів, а й посилити перерозподільні процеси на свою користь за рахунок підвищення власних грошових цін. Тобто інфляція є ознакою не тільки функціонального порушення лише у сфері грошового обігу. Вона передусім є ознакою порушення суспільного відтворення в цілому та того балансу суспільних інтересів, який існував у попередній період.

1.2 Види інфляції та її наслідки

У літературі зустрічаються десятки різних формулювань видів інфляції. Найбільш коректною є класифікація видів інфляції за трьома критеріями: формами прояву, темпами знецінення грошей, чинниками інфляції (Додаток А).

За формами прояву інфляції можна виділити:

цінову інфляцію, що проявляється у формі зростання цін;

інфляцію заощаджень, коли знецінення грошей проявляється у зростанні вимушених заощаджень при зафіксованих державою цінах і доходах;

девальвацію, за якої знецінення грошей проявляється у падінні їх курсу до іноземних валют.

Основним видом інфляції в розвинутій ринковій економіці є цінова інфляція, оскільки в умовах лібералізованого ринку вимушені заощадження взагалі неможливі, а девальвація звичайно розглядається як відносно самостійне явище.

За темпами знецінення грошей звичайно виділяють три види інфляції:

повзучу, що характеризується прискореним зростанням маси грошей в обороті без помітного підвищення чи з незначним зростанням цін - до 5% на рік;

помірну, відкриту, яка проявляється у прискоренні знецінення грошей у формі зростання цін, що коливається в межах 5-20% на рік. Така інфляція стає відчутною для економічних суб’єктів, і вони починають вживати адаптаційних заходів. Найбільше це вдається підприємствам монополізованих секторів економіки, особливо „природним монополістам”.

галопуюча інфляція, коли зростання цін досягає 20-50%, а інколи 100% на рік. Для цього виду інфляції характерне стрибкоподібне, вкрай нерівномірне зростання цін, яке важко передбачити і яке не піддається регулюванню. Від такої інфляції важко захиститися, і вплив її на економіку різко негативний;

гіперінфляція, що характеризується надзвичайно високими темпами зростання цін - більш як 100% на рік. На цій стадії гроші починають втрачати свої функції, купюри низьких номіналів та розмінна монета зникають з обігу, падає роль грошей в економіці, поширюється бартер.

За чинниками, що спричинюють інфляційний процес, можна виділити багато видів інфляції. [9, с.138] Проте на практиці всі ці чинники часто діють одночасно, накладаючись один на одного. Тому чітко вичленити такі види інфляції практично неможливо, і в літературі за цим критерієм заведено виділяти лише два види інфляції:

інфляцію витрат;

інфляцію попиту.

Інфляція витрат спричинюється тиском на ціни з боку зростання виробничих витрат. Це передусім зростання заробітної плати, витрат на енергетичні й сировинні ресурси, а також падіння продуктивності праці, посилення монополізації виробництва і ринку, зростання в структурі виробництва галузей з уповільненими темпами підвищення продуктивності праці (наприклад, послуг), з високою часткою витрат на заробітну плату та низькою питомою вагою виробництва предметів споживання тощо.

Інфляція попиту спонукається тиском на ціни з боку грошей, внаслідок зростання їх пропозиції банківською системою і зумовленого цим збільшення платоспроможного попиту на товарних ринках. Визначальним чинником цієї інфляції є зростання пропозиції грошей, тому її ще називають монетарною інфляцією.

Інфляція призводить до відчутних наслідків у багатьох сферах суспільного життя, насамперед у соціальній та економічній. Якраз через ці наслідки інфляція постійно перебуває в центрі суспільної уваги, викликає занепокоєння в підприємців, політиків, усієї громадськості.

Також широкий діапазон негативних наслідків інфляції в економічній сфері. Особливо відчутно вона впливає на сферу виробництва, торгівлю, кредитну і грошову системи, державні фінанси, валютну систему і на платіжний баланс країни [4, с.256].

Інфляція негативно впливає на структуру споживчого попиту, що дезорганізує господарські зв’язки та виробництво, а також викликає перерозподіл багатства в суспільстві.

Інфляція особливо на галопуючих та гіпервисоких стадіях сама зумовлює нові інфляційні чинники і посилює руйнівний вплив на грошовий обіг.

Негативно впливає інфляція і на фінансову систему, особливо на другій стадії, коли емісія грошей не встигає за їх знеціненням. Особливу увагу заслуговує питання впливу інфляції на зовнішньоекономічні зв’язки. Найбільш узагальненим наслідком є падіння курсу національної валюти відносно валюти країн, де інфляція відсутня чи розвивається низькими темпами [18, с.11-16].

Отже, дуже важливо правильно оцінити причини загострення інфляції, її рівень, адже засоби регулювання інфляції будуть ефективніші лише в разі їх адекватної відповідності її суттєвим причинам. Передусім, слід по можливості найбільш точно поставити діагноз, якого виду інфляцію і кризу переживає держава. Тоді можна оцінити альтернативи виходу з ситуації, що склалася.

Розділ ІІ. Державна політика зайнятості населення

2.1 Форми і види зайнятості

У будь-якому суспільстві існують об'єктивний зв'язок і взаємозалежність між наявним працездатним населенням і характером, ступенем його участі в суспільному виробництві. Сукупність економічних відносин, пов'язаних із забезпеченням робітників місцями й участю в господарській діяльності, можна розглядати як зайнятість.

Зайнятість - найважливіший показник використання людських ресурсів у виробничому процесі. Зайнятість поряд з реальним валовим внутрішнім продуктом та інфляцією широко застосовується як загальний показник поточного стану економіки країни. Вона розкриває один з найважливіших аспектів соціального розвитку людини, пов'язана із задоволенням її потреб у сфері праці. У Законі України „Про зайнятість населення" [1] до зайнятого населення належать громадяни нашої країни, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

працюючі за наймом на умовах повного або неповного робочого дня на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за кордоном;

громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їхніх сімей, які беруть участь у виробництві;

вибрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління чи в суспільних об'єднаннях;