176390 (Закони попиту та пропозиції), страница 4

На рис. 8 додаток Д представлені три криві пропозиції, які харак­теризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S₁); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S₂); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S₃).

Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластич­ності пропозиції пов’язують з наявною для продавців мож­ливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого. Наприклад, виробництво червоного ви­на може бути замінене випуском білого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельни­ку міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного това­ру, а в знаменнику - відсоток зміни ціни іншого товару. Перехреста еластичність пропозиції взагалі є від’ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого ви­на. Високе від’ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли вироб­ники в середньому легко переорієнтовуються з виробницт­ва одного товару на виробництво іншого.

Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона зале­жить. Одним із визначальних складових еластичності пропо­зиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін „мобільність” має ви­ражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зво­ротну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ре­сурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки уро­жаю на ринок постачальники сільськогосподарської про­дукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон’юнктурою – таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезенні в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.

Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомо­гою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На по­чатку 70-х років у зв’язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з’явилися додаткові стимули для буріння но­вих нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого облад­нання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придат­них для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збіль­шення її видобутку.

Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції є час. Як, і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності еко­номічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факто­рів виробництва – наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметь­ся тенденція до збільшення обсягів продажу якогось про­дукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у вироб­ництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів – реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити ви­пуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов - навчання персоналу в процесі ро­боти, вивчення ринку – поліпшує кон’юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.

4. Діалектична залежність попиту і пропозиції.

У ринковій економіці ціна є важливим чинником, який визначає, що, як і для кого вироб­ляти. Тому це вимагає від нас уважніше подивитися на те, як ціни визначаються у ринковій економіці. Як перший крок до опису цього процесу, маємо визначити рівноважну ціну товару. В різних місцях цього підручника буде застосовуватися поняття рівноваги, яке є надзвичайно важливим в економічній теорії, як і б багатьох інших галузях науки.

Рівновага означає стан спокою або баланс між проти­діючими силами. Це така ситуація, за якої відсутня тенден­ція до зміни. Рівноважна ціна – це така ціна, до якої ма­тиме тенденцію наближатися дійсна або фактична ринкова ціна. Це ціна, яка може утримуватися на певному рівні довший час. Будь-яка ціна, яка не є рівноважною, не може утримуватися на певному рівні довго, оскільки діють базові ринкові сили, які стимулюють зміну ціни.

Кращий спосіб зрозуміти, що саме мається на увазі під рівноважною ціною, - це розглянути конкретний випадок, такий, як ринок курчатини. Нанесемо криву попиту (рис. 1) і криву пропозиції курчатини (рис. 5) на одну площину (рис. 9 додаток Е). Таке поєднання є можливим, оскільки криві по­питу і пропозиції виконані з використанням однакових одиниць вимірювання по кожній осі. Графік, показаний на рис.9, допоможе визначити рівноважну ціну курчатини. Почнемо з розгляду того, що трапилося б, якби на ринку встановилися різні ціни. Наприклад, за ціни 12грн. за 1 кг крива попиту показує, що величина попиту на курчатину становитиме 60 000 кг на рік, тоді як крива пропозиції пока­зує, що пропонуватиметься 122 500 кг на рік. Таким чином, якщо ціна становитиме 12 грн. за 1 кг, утвориться надлишок або перевищення величини пропозиції над величиною попиту в 62 500 кг, що показано лінією „надлишок”. За цих обста­вин, деяка кількість пропонованої курчатини не могла б бути проданою. Запаси кур­чатини збільшились, і виро­бники прагнули б зменшу­вати свої ціни для того, щоб позбутися небажаних запа­сів. Стрілки вздовж кривих – це напрям, в якому змінює­ться ціна, якщо на ринку є надлишок. Таким чином, ці­на 12 грн. за 1 кг не є рівно­важною ціною.

Якби ціна була 2 грн. за 1 кг, то крива попиту показа­ла б бажану для споживачів кількість продукту (110 000 кг), а крива пропозиції – бажану для виробників величину про­позиції (5000 кг). Знову знаходимо розбіжність між величи­нами попиту та пропозиції курчатини на рік: величина про­позиції курчатини була б меншою, ніж величина попиту на неї. Як показано на рис. 14, була б нестача, або пере­вищення величини попиту над величиною пропозиції у 105 000 кг на рік, що показано лінією „нестача”. За цих об­ставин деякі споживачі, які (уявно) хотіли купувати курча­тину за такою ціною, не змогли б її придбати, тобто на ринку курчатини мав би утворитися дефіцит. В умовах де­фіциту конкуренція між покупцями за обмежену кількість товару призводить до зростання ціни, як показано спрямо­ваними вгору стрілками. Таким чином, ціна 2 грн. за 1 кг не змогла б утримуватись довго. Отже, 2 грн. за 1 кг також не є рівноважною ціною.

Рівноважною є та ціна, за якої кількість попиту дорів­нює кількості пропозиції. На конкурентному ринку ця рів­новага досягається на перетині кривих попиту і пропозиції (точка е на рис. 9). За ціни рівноваги нема ні надлишку, ні нестачі. На рис. 14 рівноважною є ціна у 6 грн. за 1 кг. Та­ким чином, ціна 6 грн. за 1 кг є рівноважною, а 77 500 кг – рівноважною кількістю.

Та ціна, за якою товар продається, є дійсною, а не рів­новажною ціною, оскільки, як уже підкреслювалося, дійс­ною (фактичною) є всяка ціна, за якою товари продаються і купуються. Економісти спрощено припускають, що фактич­на ціна на ринку вільної конкуренції наближатиметься до рівноважної, оскільки дія ринкових сил штовхає фактичну ціну до рівноважної. Таким чином, коли криві попиту і пропозиції залишаються стабільними протягом довшого часу, дійсна ціна буде прямувати до рівноважної.

Доти, поки фактична ціна на конкурентному ринку пе­ревищує рівноважну, на неї буде тиснути надлишок. Ана­логічно, якщо фактична ціна менша, ніж рівноважна, на неї тиснутиме нестача. У першому випадку фактичну ціну конкурентні сили штовхатимуть униз, а в другому – вгору. Таким чином, завжди існує тенденція наближення фактич­ної ціни до рівноважної. Проте вона не передбачає, що цей рух є завжди швидким. Інколи він може бути тривалим, а інколи фактична ціна ніколи не наближається близько до рів­новажної, оскільки за короткий час рівноважна ціна зно­ву змінюється. Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що фактична ціна завжди прямує до рівноважної ціни. Цей висновок має велике теоретичне і практичне значення. Проте в багатьох випадках єдине, що потрібно – це перед­бачити, зростатиме ціна чи знижуватиметься.

Вплив на ринкову рівновагу зміни у попиті. Ми вже бачили, що криві попиту переміщуються відповідно до змін у нецінових детермінантах попиту. Будь-який графік по­питу і пропозиції, подібний до зображеного на рис. 9, по суті, є моментальним знімком ринкової ситуації протягом певного періоду, тобто такого періоду, в межах якого нецінові чинники, що визначають попит і пропозицію, є ста­лими. Нас цікавить, що відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива по­питу змінюється?

Припустімо, що зростають доходи споживачів, і крива попиту на курчатину переміщується вправо від D₀ до D₁. Проте, коли відбудеться таке переміщення, ціна Р₀ пере­стане бути рівноважною, але деякий час вона залиша­тиметься дійсною ціною. За цієї ціни виникає нестача кіль­кості пропозиції, або, по-іншому, дефіцит курчатини, який на рис. 10 додаток Е вимірюється довжиною відрізку Q₀Q’ = 77 500 кг – 100 800 кг = - 23 300 кг. Якась частина споживачів не змо­же придбати за ціною Р₀ бажану кількість курчатини, що спонукатиме їх підвищувати ціну попиту. Підвищення ціни попиту – це форма прояву конкуренції між споживачами за право купівлі додаткової кількості курчатини. Вона сти­мулює виробників до збільшення обсягу пропозиції кур­чатини, оскільки з’являється можливість підвищувати ціну пропозиції відповідно до зростання ціни попиту. Така за­лежність спонукатиме виробників конкурувати між собою за право продавати більшу кількість курчатини за вищою ціною. Отже, тимчасове порушення ринкової рівноваги, спричинене зростанням доходів споживачів, матиме такі наслідки:

1. зумовить тимчасове існування дефіциту курчатини;

2. примусить діяти конкурентні сили;

1. рівноважна ціна Р₀ втратить свій „статус”, тобто пе­рестане бути рівноважною, але деякий час залишатиметься дійсною;

2. фактично діюча ціна якийсь час залишатиметься ниж­че рівня нової рівноважної ціни, але буде неухильно на­ближатися до цього рівня.

Порушення ринкової рівноваги в умовах досконалої конкуренції є тимчасовим, якщо уряд не втручається у ри­нок певного товару і не встановлює обмеження на зміну ціни. Через деякий час ринок знову урівноважується, встановлюється нова рівноважна ціна Р₁ і кількість Q’₀ точці перетину старої кривої пропозиції Sо та нової кривої попиту D₁ (точка е' на рис.10). Тепер на ринку курчатини продава­тиметься кількість Q'₀. Як бачимо, встановлення нової рів­новажної ціни очищує ринок від нестачі величини пропо­зиції, а тому можна сказати, що ця ціна виконує ринкоочисну функцію.

Можна зробити висновок: збільшення попиту за інших однакових умов збільшуватиме ринкову рівноважну ціну і кількість, тоді як зменшення попиту зменшуватиме рівно­важну ціну і кількість. Тепер можна пояснити, чому зросла ціна на курчатину у випадку, про який ішлося у першому газетному повідомленні (згадайте два газетні повідомлення, розглянуті у першому питанні теми): крива ринкового по­питу на курчатину зросла, що спричинило зростання рівно­важної ціни. Вплив зміни у пропозиції на ціну. Криві пропозиції так само, як і попиту, з часом переміщуються внаслідок змін у нецінових чинниках, що впливають на пропозицію. Що ж відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива пропозиції змінюється?

Припустімо, що з’явилася ефективніша технологія від­годівлі курчат. Як ми вже знаємо, за інших однакових умов пропозиція курчатини має зрости, і крива пропозиції переміститься вправо. На­слідком удосконалення технології виробництва стане змен­шення рівноважної ціни з P₀ до Р'₀ і збільшення рівноваж­ної кількості попиту - пропозиції з Q₀ до Q₁. Можна зробити висновок: збільшення пропозиції за ін­ших однакових умов зменшуватиме рівноважну ціну і збі­льшуватиме рівноважну кількість попиту – пропозиції. До­сить просто з’ясувати, що зменшення пропозиції матиме протилежні наслідки.

Висновки

За допомогою поняття „попит” економісти описують поведінку не лише фактич­них, а й потенційних покупців товарів і послуг. Поняття „попит” характеризує взаємозв’язок між ринковою ціною та кількістю товару, яку споживачі (домогосподарства) ба­жають купувати за інших однакових умов протягом пев­ного періоду часу. Цей взаємозв’язок називають шкалою (схемою) попиту або кривою попиту. Шкалу попиту пода­ють за допомогою табличного методу, а криву попиту – графічного методу

В економічній теорії оперують кількома видами попиту. Макроекономіка використовує поняття „сукупний попит”, тоді як мікроекономіка використовує такі поняття: „ринко­вий попит”, „індивідуальний попит”, „попит на продукт окремої фірми”, „галузевий попит” тощо. Відповідно до цього необхідно уточнювати в кожному конкретному ви­падку, про яку саме величину попиту йдеться. У цій темі аналізуються величини попиту всіх споживачів товару (ринкова величина попиту) та окремого споживача (індиві­дуальна величина попиту).

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сто­рону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду.

На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і ре­акція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впли­вом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластич­ність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність вира­жається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма ви­разу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, неза­лежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початко­ві дані.

Також необхідно відмітити, що попит і пропозиція на ринку взаємопов’язані. Саме з їх допомогою встановлюється ціна на той чи інший товар, а також визначається необхідна кількість даного товару.