176390 (Закони попиту та пропозиції), страница 3

Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробницт­ва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, - крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь нових фірм.

3. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження.

На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і ре­акція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впли­вом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластич­ність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність вира­жається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма ви­разу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, неза­лежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початко­ві дані.

Еластичність Е показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної[3].

Еластичність попиту розрізняють за ціною і за доходом.

Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.

Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мі­нус” показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають, а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.

Для вимірювання еластичності попиту за ціною використову­ється дугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластич­ності між двома точками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.

Той факт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, що необхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретну елас­тичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, як правило, вказують на еластичність, обчис­лену за допомогою формули середньої точки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спосте­рігається на ринку цього товару. Керуючись цими поло­женнями, економісти виводять деякі узагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а на інші – нееластичним.

Важливим чинником, що визначає елас­тичність попиту на товар, є наявність товарів-замінників (взаємо замінюваних товарів). Коли у товару є близький товар-замінник, то попит на нього має тенденцію до відносної еластичності, оскільки люди легко можуть переходити на товари-замінники у разі підвищення ціни на товар, еластич­ність якого розглядається. Наприклад, попит на кукуруд­зяну олію відносно еластичний, оскільки її можна легко за­мінити будь-якою іншою рослинною олією у процесі при­готування їжі. З іншого боку, попит на сіль відносно нееластичний, оскільки для неї немає товарів-замінників.

Чим більшою є частка видатків на деякий продукт у бюджетах його споживачів тим вищою буде за інших одна­кових умов еластичність попиту на нього. На такі товари, як сіль, сірники, олівці, питома вага яких у бюджеті родини незначна, попит відносно нееластичний. У той же час по­пит, скажімо, на легкові автомобілі, нерухомість є відносно еластичним, тому що ці товари займають вагоме місце у бюджеті споживача.

Попит на предмети першої необхідності, як правило, неелас­тичний, а на предмети розкоші – еластичний. Хліб і елект­роенергія – предмети першої необхідності. Підвищення цін не спричиняє істотного зменшення їх споживання для побутових потреб. Попит на сіль звичайно є вкрай нееластичним, зокрема і тому, що вона є предметом першої необхідності.

Комплементарні товари (взаємо доповнювані товари) також відіграють певну роль у розумінні еластичності попиту. Якщо якийсь товар є менш значним доповнювачем важливого товару, тобто товару, який ста­новить значну частку бюджету споживача, то попит на нього звичайно нееластичний. Наприклад, попит на ма­шинне мастило нееластичний, тому що воно є доповнюва­чем більш важливого товару – бензину. Ціна на бензин значно більше впливає на рішення власників автомобілів стосовно частоти користування ними, ніж ціна машинного мастила, яке вони міняють час від часу.

Одне з найважливіших міркувань щодо визначення еластичності попиту – це часові межі, в яких споживачі ух­валюють рішення про покупки. Через деякі обставини в ко­ротких проміжках часу попит на більшість продуктів менш еластичний, ніж у довгих часових інтервалах. Одна з при­чин цього – повне і абсолютне пристосування до зміни ціни якогось товару може вимагати змін в асортименті і кіль­кості продуктів, що входять у споживчий „кошик”. Класич­ний приклад – ціна на бензин. Коли в 70-х роках у західних країнах ціни на бензин стрімко зросли, спочатку багато лю­дей намагалися зменшити регулярність поїздок, але обсяг спожитого бензину зменшився незначно. Однак з часом автовласники пристосувалися до ситуації. Вони купляли еко­номічніші автомобілі, шукали житло ближче до місця праці чи частіше використовували послуги муніципального транс­порту. Поступово величина попиту на бензин впала значно більше, ніж відразу після підвищення цін на нього. Інша причина вищої еластичності попиту в довгих ча­сових інтервалах полягає в тому, що підвищення ціни од­ного товару спонукає підприємців розвивати виробництво, товарів-замінників, які, як ми вже зазначали, є визначаль­ним чинником еластичності попиту.

І, нарешті, ще – однією причиною більшої еластичності попиту у довгому часовому періоді є повільна і поступова адаптація смаків споживачів.

Коефіцієнти цінової еластичності попиту для кожного товару чи послуги визначаються за допомогою відповідних розрахунків. Ці коефіцієнти з часом змінюються і є різними в один і той же час для різних країн.

Розглянуті вище два види еластичності дозволяють до­сить точно виявляти існуючі зв’язки між зміною ціни і ве­личини попиту певного товару. Економісти використову­ють також й інші види еластичності, які застосовують з ме­тою вивчення впливу нецінових чинників (рівень цін взаємозамінних та взаємо доповнюваних товарів, середній дохід споживачів певного товару) на попит у цілому. Чутливість попиту до змін у доході, тобто гранична ве­личина переміщення кривої попиту, у разі зміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за дохо­дом. Цей вид еластичності визначається як відношення від­сотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичнос­ті попиту за доходом базується на припущенні, що ціна то­вару в конкретний момент не змінюється.

Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчої спо­живчої цінності. Для нормальних товарів підвищення до­ходу викликає підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищої споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчої цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в проти­лежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.

Які блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть пе­реключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з де­шевих черевиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такі товари реально зменшується.

Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвої відмінності – між предме­тами розкоші і предметами першої необхідності. Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої не­обхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.

Якщо еластичність попиту за доходом перевищує оди­ницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар та­кож зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка спо­живчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тра­тять більшу частку своїх доходів на предмети першої необ­хідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стає заможні­шою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (де­шеві і низькоякісні), - звужуються, галузі, що виробляють предмети першої необхідності, - зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, - підвищуються у темпі вище середнього.

Враховуючи зазначену закономірність, можна очіку­вати, що на початку нового тисячоліття в Україні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське госпо­дарство, харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальних доходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що ви­робляють предмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі, що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче серед­нього. В цьому полягає одна з особливостей розвитку галу­зевої структури бідної країни на відміну від заможної.

Іншим неціновим чинником, що спричинює зміну попи­ту на певний товар, як відомо, є зміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежним від ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни ціни бензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняття перехресної еластич­ності попиту, яку визначають як відсоткову зміну вели­чини попиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару. Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичності попиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьому випадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знамен­ник – відсоток зміни ціни деякого іншого товару.

Перехресна еластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарних товарів. Оскільки яло­вичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовно одне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьому випадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом. Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними то­варами, і зростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило. Таким чином, перехрес­на еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефі­цієнтом.

Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реак­ції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластич­ність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефі­цієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значен­ня коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S₁ постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S₂ зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.

Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S₂, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs₃ = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що роз­ташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропо­зиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одинично еластичну пропозицію, оскільки Еs₁ = Еs₂ = 1.

Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визна­чення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точко­вої еластичності попиту:

Еs = ОР : РТ,

де Еs – коефіцієнт точкової еластичності пропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжина відрізка ОР становить 6 грн.);

РТ = ОТ – ОР;

ОТ – довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кри­вою пропозиції (на рис. 7 зображено дві такі криві – S₁ і S₂).

На рис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластич­ності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S₁ і S₂. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S₁ є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т₁. Така крива пропозиції харак­теризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж оди­ниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає верти­кальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 7 та­ке розташування має крива S₂), то вона характеризує від­носно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].