176390 (Закони попиту та пропозиції), страница 3
Описание файла
Документ из архива "Закони попиту та пропозиції", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экономика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "экономика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "176390"
Текст 3 страницы из документа "176390"
Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, - крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь нових фірм.
3. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження.
На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початкові дані.
Еластичність Е показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної[3].
Еластичність попиту розрізняють за ціною і за доходом.
Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.
Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мінус” показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають, а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.
Для вимірювання еластичності попиту за ціною використовується дугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластичності між двома точками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.
Той факт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, що необхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретну еластичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, як правило, вказують на еластичність, обчислену за допомогою формули середньої точки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спостерігається на ринку цього товару. Керуючись цими положеннями, економісти виводять деякі узагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а на інші – нееластичним.
Важливим чинником, що визначає еластичність попиту на товар, є наявність товарів-замінників (взаємо замінюваних товарів). Коли у товару є близький товар-замінник, то попит на нього має тенденцію до відносної еластичності, оскільки люди легко можуть переходити на товари-замінники у разі підвищення ціни на товар, еластичність якого розглядається. Наприклад, попит на кукурудзяну олію відносно еластичний, оскільки її можна легко замінити будь-якою іншою рослинною олією у процесі приготування їжі. З іншого боку, попит на сіль відносно нееластичний, оскільки для неї немає товарів-замінників.
Чим більшою є частка видатків на деякий продукт у бюджетах його споживачів тим вищою буде за інших однакових умов еластичність попиту на нього. На такі товари, як сіль, сірники, олівці, питома вага яких у бюджеті родини незначна, попит відносно нееластичний. У той же час попит, скажімо, на легкові автомобілі, нерухомість є відносно еластичним, тому що ці товари займають вагоме місце у бюджеті споживача.
Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші – еластичний. Хліб і електроенергія – предмети першої необхідності. Підвищення цін не спричиняє істотного зменшення їх споживання для побутових потреб. Попит на сіль звичайно є вкрай нееластичним, зокрема і тому, що вона є предметом першої необхідності.
Комплементарні товари (взаємо доповнювані товари) також відіграють певну роль у розумінні еластичності попиту. Якщо якийсь товар є менш значним доповнювачем важливого товару, тобто товару, який становить значну частку бюджету споживача, то попит на нього звичайно нееластичний. Наприклад, попит на машинне мастило нееластичний, тому що воно є доповнювачем більш важливого товару – бензину. Ціна на бензин значно більше впливає на рішення власників автомобілів стосовно частоти користування ними, ніж ціна машинного мастила, яке вони міняють час від часу.
Одне з найважливіших міркувань щодо визначення еластичності попиту – це часові межі, в яких споживачі ухвалюють рішення про покупки. Через деякі обставини в коротких проміжках часу попит на більшість продуктів менш еластичний, ніж у довгих часових інтервалах. Одна з причин цього – повне і абсолютне пристосування до зміни ціни якогось товару може вимагати змін в асортименті і кількості продуктів, що входять у споживчий „кошик”. Класичний приклад – ціна на бензин. Коли в 70-х роках у західних країнах ціни на бензин стрімко зросли, спочатку багато людей намагалися зменшити регулярність поїздок, але обсяг спожитого бензину зменшився незначно. Однак з часом автовласники пристосувалися до ситуації. Вони купляли економічніші автомобілі, шукали житло ближче до місця праці чи частіше використовували послуги муніципального транспорту. Поступово величина попиту на бензин впала значно більше, ніж відразу після підвищення цін на нього. Інша причина вищої еластичності попиту в довгих часових інтервалах полягає в тому, що підвищення ціни одного товару спонукає підприємців розвивати виробництво, товарів-замінників, які, як ми вже зазначали, є визначальним чинником еластичності попиту.
І, нарешті, ще – однією причиною більшої еластичності попиту у довгому часовому періоді є повільна і поступова адаптація смаків споживачів.
Коефіцієнти цінової еластичності попиту для кожного товару чи послуги визначаються за допомогою відповідних розрахунків. Ці коефіцієнти з часом змінюються і є різними в один і той же час для різних країн.
Розглянуті вище два види еластичності дозволяють досить точно виявляти існуючі зв’язки між зміною ціни і величини попиту певного товару. Економісти використовують також й інші види еластичності, які застосовують з метою вивчення впливу нецінових чинників (рівень цін взаємозамінних та взаємо доповнюваних товарів, середній дохід споживачів певного товару) на попит у цілому. Чутливість попиту до змін у доході, тобто гранична величина переміщення кривої попиту, у разі зміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за доходом. Цей вид еластичності визначається як відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичності попиту за доходом базується на припущенні, що ціна товару в конкретний момент не змінюється.
Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчої споживчої цінності. Для нормальних товарів підвищення доходу викликає підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищої споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчої цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в протилежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.
Які блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть переключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з дешевих черевиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такі товари реально зменшується.
Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвої відмінності – між предметами розкоші і предметами першої необхідності. Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.
Якщо еластичність попиту за доходом перевищує одиницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар також зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка споживчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тратять більшу частку своїх доходів на предмети першої необхідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стає заможнішою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (дешеві і низькоякісні), - звужуються, галузі, що виробляють предмети першої необхідності, - зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, - підвищуються у темпі вище середнього.
Враховуючи зазначену закономірність, можна очікувати, що на початку нового тисячоліття в Україні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське господарство, харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальних доходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що виробляють предмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі, що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче середнього. В цьому полягає одна з особливостей розвитку галузевої структури бідної країни на відміну від заможної.
Іншим неціновим чинником, що спричинює зміну попиту на певний товар, як відомо, є зміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежним від ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни ціни бензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняття перехресної еластичності попиту, яку визначають як відсоткову зміну величини попиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару. Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичності попиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьому випадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знаменник – відсоток зміни ціни деякого іншого товару.
Перехресна еластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарних товарів. Оскільки яловичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовно одне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьому випадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом. Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними товарами, і зростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило. Таким чином, перехресна еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефіцієнтом.
Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.
Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs3 = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що розташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одинично еластичну пропозицію, оскільки Еs1 = Еs2 = 1.
Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:
Еs = ОР : РТ,
де Еs – коефіцієнт точкової еластичності пропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжина відрізка ОР становить 6 грн.);
РТ = ОТ – ОР;
ОТ – довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кривою пропозиції (на рис. 7 зображено дві такі криві – S1 і S2).
На рис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 7 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].