176390 (Закони попиту та пропозиції), страница 2
Описание файла
Документ из архива "Закони попиту та пропозиції", который расположен в категории "". Всё это находится в предмете "экономика" из , которые можно найти в файловом архиве . Не смотря на прямую связь этого архива с , его также можно найти и в других разделах. Архив можно найти в разделе "курсовые/домашние работы", в предмете "экономика" в общих файлах.
Онлайн просмотр документа "176390"
Текст 2 страницы из документа "176390"
Ціни споріднених товарів. Попит на товар може змінюватися під впливом зміни цін споріднених товарів. Наприклад, попит на курчатину залежить від того, як змінюється ціна яловичини. Якщо ціна яловичини зросте, то за інших однакових умов попит на курчат збільшиться. Чому так відбувається? Тому що зміняться відносні ціни, і люди почнуть споживати трохи більше дешевшого продукту (курчатини) і трохи менше відносно дорожчого продукту (яловичини). Так само на попит на курчатину впливатиме зростання цін інших товарів-замінників (субститутів) – свинини, риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на другий товар, економісти називають взаємо замінюваними товарами або субститутами.
Підвищення ціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме його криву попиту вправо. Тому за кожним рівнем ціни купуватимуть, наприклад, більше курчатини, якщо попит на неї зріс через зростання ціни на ринку яловичини[4].
Протилежною до розглянутої вище буде поведінка споживачів у випадку зміни цін тих товарів, які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: за вищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє зменшення попиту на другий товар, називають взаємо доповнюваними товарами або комплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємо доповнюваних продуктів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі) вліво. За кожним рівнем ціни другого продукту покупці бажатимуть купувати меншу його кількість.
Смаки і вподобання. Смаки і вподобання відображають вплив на попит суб’єктивних чинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішні впливи, які віддзеркалюються у смаках. Зовнішні впливи визначаються традиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природнокліматичними умовами, рекламою, модою тощо, а внутрішні – психологічними та фізіологічними потребами людини. Так, традиційно потребу у білках українці задовольняють, споживаючи свинину, але це табу для мусульман.
Смаки впливають на бажання людей – купувати ті чи інші продукти. Зміни у смаках можуть бути тривалими і повільними, як, наприклад, витіснення кульковими ручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як у випадку з сезонною модою на одяг та взуття. Щоразу, коли споживачі надають перевагу якомусь продукту, наприклад кульковим ручкам, попит на нього збільшується, що відображають переміщенням кривої попиту вправо. За кожним рівнем ціни люди бажатимуть купувати такого продукту більше.
Чисельність населення та його структура. Попит залежить від кількості потенційних споживачів окремого продукту. Наприклад, якщо зменшується народжуваність, то, за інших однакових умов, зменшуватиметься попит на товари для немовлят (ця ситуація простежувалась в Україні у 90-х роках), а тому криві попиту на ці товари переміщуватимуться вліво.
Розподіл доходу. Якщо сталий національний дохід перерозподіляється між населенням, попит може змінюватися. Наприклад, коли уряд збільшує допомогу на дітей, то збільшуватиметься попит багатодітних родин на дитячі продукти. У такому випадку криві попиту на цю групу товарів переміщуватимуться вправо.
Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов’язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге – зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге – рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.
Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.
Тепер розглянемо твердження про те, що менше курчатини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купується, - до і після підвищення ціни.
Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:
-
збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти великий промисловий об’єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підвищує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку ми довідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першого газетного повідомлення;
2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її покупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цей продукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.
Уникаючи типового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, - „переміщення кривої попиту” та „рух по кривій попиту”.
Ми з’ясували, що поняття „попит” стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття „кількість попиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою.
Економісти вживають термін „зміна в попиті”, описуючи переміщення всієї кривої попиту, тобто зміну в кількості, яку споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.
Таким чином, зміна кількості попиту може бути результатом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.
Розглянемо кожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся крива попиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення кількості попиту, а зменшення попиту – зменшення кількості попиту.
Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення кількості попиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.
Коли одночасно відбувається зміна в попиті і зміна ціни, зміна кількості попиту є чистим результатом переміщення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. На рис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщенням всієї кривої попиту від Q0 до Q1, та руху по новій кривій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р0 до P1. Збільшення попиту спричинило збільшення кількості попиту, за початкової ціни Р0 на величину Q0Q2, тоді як рух по кривій попиту D1 від а до b зумовив зменшення кількості попиту від Q2 до Q1. Збільшення чи зменшення кількості попиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.
2. Економічна природа, фактори і закон пропозиції.
Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.
Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, що шкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 2 додаток Г. Тоді 100 000 кг цього продукту пропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1 кг, 115 000 кг пропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.
Інший спосіб представлення даних табл. 2 – за допомогою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображенням шкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі системи координат відкладаємо ціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиції товару Р за одиницю часу (за рік). Рис. 9 показує ринкову криву пропозиції курчатини S0, що базується на даних табл. 2.
Шкала пропозиції (табл.2) показує прямий зв’язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктується здоровим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослідження показують, що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існує кілька причин цього. Головна криється у законі спадної віддачі. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей. Так, птахофабрика, що має сталі виробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платню працюючим, щоб вони понадурочно використовували виробниче обладнання. Крім того, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявиться або відразу, або „врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть все менше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягу продукту виробники збільшуватимуть ціну пропозиції[6].
Шкала пропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні „за інших однакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у випадку з кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають на пропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару, пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основні детермінанти (визначники) пропозиції: тривалість часового періоду (t); технологія виробництва (Т); ціни споріднених (взаємо замінюваних) товарів (РR); ціни на фактори виробництва (Рf); організація ринку (Оm); число фірм, що виробляють конкретний товар (n); мета фірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосуються пропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції надзвичайно чутлива до погоди) (Sf). У наведеному переліку чинників ми свідомо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справа в тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цін на фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфічних чинників. Тому неявно витрати виробництва, як чинник, що впливає на пропозицію, присутні в інших чинниках. Варто звернути увагу й на таке: в умовах чистої конкуренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати) визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Таким чином, вони визначають ціну пропозиції, а отже, впливають і на ціновий чинник.
Для зручності вивчення впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на пропозицію, доцільно використовувати поняття „функція пропозиції”, її записують у вигляді такого рівняння:
S = f (P, t, T, PR, Pf, Om, n, G, Sf, β ),
де β – інші чинники.
Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову криву пропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кривої на рис. 5 додаток Г, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовлена тим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змін ціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня. Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.
Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).
Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.
Наступний визначник пропозиції – це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогось товару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.