176390 (Закони попиту та пропозиції), страница 2

Ціни споріднених товарів. Попит на товар може змі­нюватися під впливом зміни цін споріднених товарів. На­приклад, попит на курчатину залежить від того, як зміню­ється ціна яловичини. Якщо ціна яловичини зросте, то за інших однакових умов попит на курчат збільшиться. Чому так відбувається? Тому що зміняться відносні ціни, і люди почнуть споживати трохи більше дешевшого продукту (кур­чатини) і трохи менше відносно дорожчого продукту (яло­вичини). Так само на попит на курчатину впливатиме зрос­тання цін інших товарів-замінників (субститутів) – свини­ни, риби тощо. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє збільшення попиту на другий то­вар, економісти називають взаємо замінюваними товарами або субститутами.

Підвищення ціни товару-замінника для товару, попит на який вивчається, переміщуватиме його криву попиту вправо. Тому за кожним рівнем ціни купуватимуть, напри­клад, більше курчатини, якщо попит на неї зріс че­рез зростання ціни на ринку яловичини[4].

Протилежною до розглянутої вище буде поведінка споживачів у випадку зміни цін тих товарів, які можуть використовуватися лише разом, як наприклад, бензин і автомобілі: за вищої ціни бензину попит на автомобілі буде падати за інших однакових умов. Такі пари товарів, для яких зростання ціни одного товару спричиняє змен­шення попиту на другий товар, називають взаємо доповнюваними товарами або комплементарними товарами. Підвищення ціни на один із взаємо доповнюваних продук­тів (бензин) переміщуватиме криву попиту на другий продукт (автомобілі) вліво. За кожним рівнем ціни другого продукту покупці бажатимуть купувати мен­шу його кількість.

Смаки і вподобання. Смаки і вподобання відображають вплив на попит суб’єктивних чинників. Споживачі відчувають на собі різноманітні зовнішні та внутрішні впливи, які віддзеркалюються у смаках. Зовнішні впливи визнача­ються традиціями, релігією, історичним розвитком певної країни, природнокліматичними умовами, рекламою, мо­дою тощо, а внутрішні – психологічними та фізіологічними потребами людини. Так, традиційно потребу у білках укра­їнці задовольняють, споживаючи свинину, але це табу для мусульман.

Смаки впливають на бажання людей – купувати ті чи інші продукти. Зміни у смаках можуть бути тривалими і по­вільними, як, наприклад, витіснення кульковими ручками чорнильних. Або ж вони можуть бути короткостроковими і швидкими, як у випадку з сезонною модою на одяг та взуття. Щоразу, коли споживачі надають перевагу якомусь про­дукту, наприклад кульковим ручкам, попит на нього збіль­шується, що відображають переміщенням кривої попиту вправо. За кожним рівнем ціни люди бажатимуть купувати такого продукту більше.

Чисельність населення та його структура. Попит залежить від кількості потенційних спожи­вачів окремого продукту. Напри­клад, якщо зменшується народжу­ваність, то, за інших однакових умов, зменшуватиметься попит на товари для немовлят (ця ситуація простежувалась в Україні у 90-х роках), а тому криві попиту на ці товари переміщуватимуться вліво.

Розподіл доходу. Якщо сталий національний дохід пере­розподіляється між населенням, попит може змінюватися. Наприклад, коли уряд збільшує допомогу на дітей, то збіль­шуватиметься попит багатодітних родин на дитячі продук­ти. У такому випадку криві попиту на цю групу товарів пе­реміщуватимуться вправо.

Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припус­тимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідом­лення видаються такими, що заперечують одне одного. Пер­ше пов’язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге – зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге – рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.

Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, пока­зуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати кур­чатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.

Тепер розглянемо твердження про те, що менше курча­тини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купуєть­ся, - до і після підвищення ціни.

Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:

1. збільшення населення, що відбулося через певні при­чини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти великий промисловий об’єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підви­щує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку ми довідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першого газетного повідомлення;

2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її покупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цей про­дукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.

Уникаючи типового непорозуміння, що може породжу­ватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, - „переміщення кривої попиту” та „рух по кри­вій попиту”.

Ми з’ясували, що поняття „попит” стосується всієї кри­вої попиту, тоді як поняття „кількість попиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою.

Економісти вживають термін „зміна в попиті”, описую­чи переміщення всієї кривої попиту, тобто зміну в кількос­ті, яку споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.

Таким чином, зміна кількості попиту може бути резуль­татом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кри­вій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.

Розглянемо кожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся крива попиту пере­міщується вправо; зменшення попиту означає її перемі­щення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричи­нює збільшення кількості по­питу, а зменшення попиту – зменшення кількості попиту.

Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збіль­шення кількості попиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.

Коли одночасно відбувається зміна в попиті і зміна ці­ни, зміна кількості попиту є чистим результатом перемі­щення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. На рис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщенням всієї кривої попиту від Q₀ до Q₁, та руху по новій кри­вій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р₀ до P₁. Збільшення попиту спричи­нило збільшення кількості попиту, за початкової ціни Р₀ на величину Q₀Q₂, тоді як рух по кривій попи­ту D₁ від а до b зумовив зменшен­ня кількості попиту від Q₂ до Q₁. Збільшення чи зменшення кількості попиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.

2. Економічна природа, фактори і закон пропозиції.

Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сто­рону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.

Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, що шкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 2 додаток Г. Тоді 100 000 кг цього про­дукту пропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1 кг, 115 000 кг пропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.

Інший спосіб представлення даних табл. 2 – за допомо­гою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображен­ням шкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі сис­теми координат відкладаємо ціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиції товару Р за одиницю часу (за рік). Рис. 9 показує ринкову криву пропозиції курчатини S₀, що базується на даних табл. 2.

Шкала пропозиції (табл.2) показує прямий зв’язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку власти­вий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктується здоро­вим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослід­ження показують, що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існує кілька причин цього. Головна криється у законі спадної віддачі. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збіль­шувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей. Так, птахофабрика, що має сталі виробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платню працюючим, щоб вони понадурочно використовували вироб­ниче обладнання. Крім того, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявиться або відразу, або „врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть все менше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягу продукту виробники збіль­шуватимуть ціну пропозиції[6].

Шкала пропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні „за інших однакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у ви­падку з кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають на пропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару, пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основні детермінанти (визначники) пропозиції: трива­лість часового періоду (t); технологія виробництва (Т); ціни споріднених (взаємо замінюваних) товарів (Р_R); ціни на фа­ктори виробництва (Р_f); організація ринку (О_m); число фірм, що виробляють конкретний товар (n); мета фірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосу­ються пропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропо­зиція сільськогосподарської продукції надзвичайно чутлива до погоди) (S_f). У наведеному переліку чинників ми сві­домо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справа в тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цін на фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфіч­них чинників. Тому неявно витрати виробництва, як чин­ник, що впливає на пропозицію, присутні в інших чинни­ках. Варто звернути увагу й на таке: в умовах чистої конку­ренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати) визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Таким чином, вони визначають ціну пропози­ції, а отже, впливають і на ціновий чинник.

Для зручності вивчення впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на пропозицію, доцільно викори­стовувати поняття „функція пропозиції”, її записують у ви­гляді такого рівняння:

S = f (P, t, T, P_R, P_f, O_m, n, G, S_f, β ),

де β – інші чинники.

Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову криву пропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кри­вої на рис. 5 додаток Г, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовлена тим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змін ціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня. Надзвичайно важливим чинником, що визначає поло­ження і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення техноло­гії. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.

Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і по­ложення кривої пропозиції, - це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у вироб­ничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так са­мо, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).

Ще одним важливим чинником, що впливає на пропо­зицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що ви­користовуються у виробництві певного продукту. Зни­ження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зни­ження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, під­вищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата пра­цівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.

Наступний визначник пропозиції – це організація рин­ку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробни­кам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогось товару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально мож­лива кількість продукції за кожного рівня ціни.