Вивчення й опис компонентів навколишнього середовища, на які може вплинути діяльність, так само як і прогноз змін у навколишнім середовищі здійснюється, як правило, спеціалістами з використанням спеціальних наукових методів.

У ході оцінки необхідно проаналізувати стан тільки тих компонентів природного середовища, інформація про які необхідна для прийняття рішень. Тому, як і при виявленні найбільш значимих впливів необхідно зробити добір тих компонентів навколишнього середовища, зміни в яких будуть детально вивчені в ході прогнозу впливів.

При підготовці до опису навколишнього середовища необхідно ще раз уточнити очікувані границі впливу.

У ході оцінки природні умови повинні бути не тільки проаналізовані з наукового погляду, але й описані в термінах, які б дозволили громадськості и особам, що приймають рішення, судити про ступінь їхньої унікальності, цінності, уразливості і т.д. Наприклад, при виявленні місць існування біологічного виду необхідно відзначити, наскільки рідкий даний вид (у даній місцевості, у країні, у світі), наскільки уразливі його місця існування і т.д. У якості одного з підходів Камтер (Canter, L.W., 1996) пропонує порівнювати існуючий стан навколишнього середовища:

• зі стандартами;

• з фоновим рівнем (у регіоні, у країні чи у світі);

• з багаторічними даними.

Стан навколишнього середовища в майбутньому може мінятися як у результаті природних процесів, так і в результаті господарської діяльності (відмінної від тієї, котра є предметом оцінки в даному випадку). Ці зміни можуть позначитися як на фізичній величині змін, що спостерігаються, так і на значимості виливу антропогенної діяльності.

Покрокова схема аналізу впливів здійснюється таким чином. Прогноз впливів звичайно здійснюється по окремих компонентах навколишнього середовища. Згодом може бути проведений аналіз того, як зміни в різних середовищах можуть взаємодіяти один з одним, а також аналіз загальної значимості впливу на навколишнє середовище по всіх компонентах.

Як правило, оцінюються впливи на:

1. Повітряне середовище;

2. Водне середовище (поверхневі води);

3. Ґрунти і підземні води;

4. Шумову обстановку;

5. Екосистеми, рослинний і тваринний світ;

6. Ландшафт;

7. Соціально-економічну обстановку, у тому числі здоров'я населення;

8. Культурно-історичну спадщину.

ВИСНОВОК

1. Техногенні катастрофи виникають в результаті діяльності людини та характеризуються територіальними, екологічними та економічними масштабами. Серед потенційно небезпечних об`єктів техногенних катастроф особливе місце займають радіаційно-небезпечні об'єкти (РНО), вибухо-пожежонебезпечні об`єкти, хімічно-небезпечні виробництва, гідродинамічно-небезпечні об`єкти.

2. Існує декілька можливих підходів, застосування яких необхідне для розробки цих нових методик, включаючи застосування методу моніторингу та методу формування родових характеристичних значень для ідентифікованих прототипів ділянок місцевості. Однак, найбільш перспективним підходом на сьогоднішній день є підхід, який в якості стартової позиції застосовує аналіз екологічних ризиків у відношенні до негативних впливів на рецептори, що аналізуються (в нашому випадку - біорізноманіття). Основним відмінним фактором методологій оцінки виливу на довкілля на основі аналізу ризиків, а також багатьох інших сучасних методологій є те, що вони визнають, що антропогенна діяльність у більшості своїх проявів на сьогоднішній день несе потенціал згубного впливу на природне середовище. Методологія починається з ідентифікації трьох елементів проблеми управління впливом на довкілля: джерела, шляху проходження і рецептора (об'єкта впливу).

3. Основні підходи до оцінки загроз антропогенних катастроф використовуються наступні: датський підхід до оцінки пріоритетності впливу загроз антропогенної діяльності на навколишнє природне середовище, системний підхід до прогнозу і оцінки впливів на навколишнє природне середовище. Виходячи з цього, актуальною задачею стає розробка системи оцінки і ранжирування загроз, а також їх гранично-припустимих рівнів для біорізноманіття. Розробка цієї системи повинна виконуватись з урахуванням вимог Конвенції про збереження біорізноманіття, інших природоохоронних конвенцій і угод та найкращого міжнародного практичного досвіду.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Актуальные вопросы экологии/ Голубец М.А. - К.: Наук, думка, 1981. - 158 с.

2. Алексеев Н.А. Стихийные явления в природе: проявление, эффекты защиты. - М.: Мысль, 1988. - 254 с.

3. Алексеенко В.А. Геохимия ландшафта и окружающая среда. – М.: Недра, 1990. - 142 с.

4. Андреев А.Д., Щербак В.И. Интегральная количественная оценки состояния фитопланктонного сообщества по структурным показателям. // Гидробиол. журн. -1994. - Т. 30, №2. - С. 3-7.

5. Безопасность жизнедеятельности. Учебник / Под ред. Э.А. Арустамова. – М., 2000.

6. Безпека життєдіяльності. Підручник / За ред. Я.Бедрія. – Львів: Афіша, 1998.

7. Выработка приоритетов: новый подход к сохранению биоразнообразия в Крыму. Результаты программы "Оценка необходимости сохранения биоразпообразия в Крыму", осуществленной при содействии Программы поддержки биоразнообразия ВЗР. - Вашингтон, США: В5Р, 1999. -258 с.

8. Гловацкая Н., Лазуренко С, Жукова И. Безопасность человека и общества: новые ориентиры социально-економического развития. / Вопр. экономики. - 1992. - №1. - С. 41-52.

9. Голубець М.А. Екологічний потенціал наземних екосистем.ж - Львів: Поллі, 2001. - 152 с.

10. Голубець М.А. Екосистемологія. - Львів, 2000. - 316 с.

11. Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. Підручник. – К.: Либідь, 1993. - 224 с.

12. Данилишин Б.М., Дорогунцов СІ., Міщенко В.С. та ін. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України. - Київ: РВ1ІС України, 1999.-716 с.

13. Дончева А.В. Ландшафт в зоне воздействия промышленности. - М.: Лесн. пром-сть, 1978. - 96 с

14. Дуднікова І.І. Безпека життєдіяльності: Навч. посібник. – К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2002. – 238 с.

15. Емельянов И.Г. Разнообразие и его роль в функциональной устойчивости и эволюции экосистем. - Киев, 1999. - 168с.

16. Желібо Е.П. Безпека життєдіяльності.: Навчальний посібник. – К.: Каравела, 2001. – 320 с.

17. Лапін В.М. Безпека життєдіяльності людини: Навчальний посібник. - Л., 2000. - 186 с.

18. Оцінка і напрямки зменшення загроз біорізноманіття України. / відповід. Ред. О.В.Дудкін. – К.: Хіміджест, 2003. – 400 с.

19. Пістун І.П. та інші. Безпека життєдіяльності. - Львів, 1995.