168809 (Еколого-економічна оцінка природоохоронної діяльності підприємства СП "Шахта ім. В.І. Леніна"), страница 5

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні породного відвалу:

Викид твердих часток (пилу вуглепородного) з даного відвалу:

2. На балансі шахти знаходяться також два недіючих не горящих породних відвалів – породні відвали промплощадки №1 та №3.

Кількість твердих часток, що здуваються з поверхні цих породних відвалів:

Ист.№6004 -

Ист.№6005 -

3.6 Розрахунок ступеня екологічної безпеки водних об'єктів

Вихідні дані:

• завислі речовини - 215 мг/л

• нафтопродукти - 0,97 мг/л

• мінералізація - 3,5 г/л Після очищення у:

• горизонтальному відстійнику: завислі речовини - 108 мг/л нафтопродукти - 0,49 мг/л

• біологічні пруди: завислі речовини - 28,95 мг/л нафтопродукти - 0,13 мг/л Об'єм шахтної води, яка відкачується на поверхню - 680 м³/ч

Ступінь екологічної безпеки водних об'єктів Р_сб визначається:

П_ф - фактичне значення показників якості води;

П_н - нормативні значення показників якості води (для завислих речовин 12 мг/л, для нафтопродуктів 0,1 мг/л)

Умова не виконується, тому необхідна доочистка шахтних вод від цих речовин.

Що стосується мінералізації, то потрапляючи у водоймище шахтна вода розбавляється опадами та природними водами цього водоймища. Внаслідок цього мінералізація шахтних вод знижується майже до допустимого значення.

3.7 Розрахунок збору за забруднення водного середовища

Сума зборів за скиди стічних вод визначається за формулою:

М_лi - об'єм скидів в межах ліміту, т;

М_оi - об'єм понадлімітних скидів, т;

Н_бі - норматив збору за скид, грн./т (Н_бі=206 грн/т)

К_рб - корегуючий коефіцієнт для ЦРД, К_рб=2,2;

К_п - коефіцієнт кратності збору на шахтні не затверджені ліміти на 2001 рік, К_п=5.

Проводимо розрахунок щодо переведення мг/л в т/рік:

Об'єм шахтної води, відкачуваної на поверхню:

24год • 365 = 8760год/рік

680м³/ год • 8760год / рік = 5956800м³ / рік = 5,96 млн т/рік

Скиди завислих речовин у водні об'єкти:

28,95 г/м³ •5956800 м³/ рік = 172,45т/ рік

Скиди в межах ліміту: 5956800•12 = 71,5т

Понадлімітні скиди: 172,45 -71,5 = 100,95т

Скиди нафтопродуктів у водні об'єкти: 0,13г/м³•5956800м³/рік = 0,77т/ рік Скиди в межах ліміту: 5956800 • 0,1 = 0,596т

Понадлімітні скиди: 0,77 -0,596 = 0,179т

П = (71,5 • 206 • 2,2)+(100,95 • 206 • 2,2 • 5)+(0,596 • 206 • 2,2)+ (0,179 • 206 • 2,2 • 5) = =261832,2грн

3.8 Економічна ефективність природоохоронних заходів

3.8.1 Інвестування природоохоронних заходів

Природоохоронна діяльність, направлена на рішення такої соціально-економічної задачі як охорона довкілля, є невід'ємною, але відособленою складовою частиною господарської діяльності суспільства в будь-якій державі. Як і будь-яка господарська діяльність вона вимагає залучення трудових, матеріально-технічних і фінансових ресурсів, що обумовлює необхідність планування, нормування, обліку і контролю засобів, що направляються в природоохоронну сферу діяльності, і результатів, які досягаються за рахунок витрачання цих засобів.

Конкретними формами природоохоронної діяльності є поточна природоохоронна діяльність і природоохоронні заходи.

Важливою складовою механізму реалізації природоохоронних заходів є економічні інструменти, під якими розуміються будь-які заходи, направлені на зменшення дії на довкілля, що ведуть до перерозподілу ресурсів між власником джерела негативної дії і суспільством або до безпосередньої зміни відносних цін. До таких інструментів відносяться:

збори і податки на викиди, скидання, розміщення відходів;

збори і податки за використання первинних і вторинних ресурсів;

збори і податки на продукти (в т.ч. паливо);

купівля-продаж прав на викиди;

субсидії і інші форми фінансової допомоги (в т.ч. повне або часткове фінансування реалізації різних програм і окремих заходів);

інші заходи економічного характеру (відшкодування збитку, пільгові кредити, адміністративні збори і так далі)

Існує декілька варіантів того, як держава повинна збирати засоби на здійснення природоохоронної діяльності і як воно цими засобами розпоряджається. Перший: держава включає витрати на охорону довкілля в систему безадресних податків (прибутковий, на прибуток, на додану вартість). Проте, при цьому порушується принцип справедливості, оскільки всі громадяни і організації починають платити однаково, незалежно від їх індивідуальної дії на довкілля. Крім того, подібна система оподаткування не створює стимул-реакцій до зниження негативної дії на довкілля, будівництву очисних споруд, впровадженню маловідхідних технологій. Другий варіант: введення спеціального екологічного податку на продукцію, при виробництві, використанні або утилізації якої відбувається негативна дія на довкілля. У ринковій економіці частіше застосовується третій варіант, коли збираються не екологічні податки, а екологічні платежі за принципом "забрудник платить". Будь-яке підприємство і фізична особа, в процесі своєї діяльності що забруднює довкілля, повинні витрачати частину своїх доходів на її відновлення. Платежі за негативну дію на довкілля можуть збиратися у вигляді встановлених фіксованих відрахувань залежно від об'єму і характеру віз - дії, або шляхом аукціонної торгівлі правами на негативну дію на навколишнє середовище.

Якщо платежі можна вважати стимулюючими економічними механізмами, то пільгове оподаткування, переважний доступ до державних гарантій кредитування або пряме пільгове кредитування державними банками є стимулюючими механізмами.

Найважливішу роль в здійсненні інвестування природоохоронних заходів грає держава як шляхом законодавчого регулювання природоохоронної інвестиційної діяльності, так і шляхом напряму інвестицій з:

засобів централізованого державного бюджету;

місцевих бюджетів;

позабюджетних фондів;

відомчих інвестиційних фондів.

Економічні результати від реалізації природоохоронних інвестиційних заходів полягають в економії або запобіганні втратам природних ресурсів, живої і упредметненої праці у виробничій і невиробничій сферах народного господарства, а також у сфері особистого вжитку.

Тому специфічною особливістю екологічно природоохоронних інвестицій є той аспект, що дані інвестиції в більшості випадків не приносять позитивних прямих економічних ефектів. При цьому супутні - соціальний і екологічний ефекти від реалізації інвестиційних проектів такого роду можуть бути значними.

3.8.2 Теоретичний розрахунок економічної ефективності природоохоронних заходів

Економічна ефективність витрат означає їх результативність, тобто співвідношення між результатами і витратами, що забезпечили їх.

Розрізняють первинний ефект і кінцевий комплексний соціально-економічний ефект від средозахисні заходів.

Первинний ефект полягає в зниженні забруднення довкілля і поліпшенні її стану і виявляється в зниженні об'ємів забруднень і концентрацій шкідливих домішок в атмосфері, водному середовищі і ґрунті. Враховуючи необхідність поєднання економічних і екологічних інтересів підприємств, первинний ефект слід виражати безпосередньо у вигляді приросту продукції, випущеної без порушення екологічних норм.

Кінцевий ефект виражається в підвищенні рівня життя населення, ефективності виробництва. При цьому економічні результати виявляються як приріст чистої продукції, зниження втрат сировини і матеріальних ресурсів, економія витрат в невиробничій сфері, зниження витрат з особистих засобів.

Відповідно до розробленої в 80-і роки типової методики визначення економічної ефективності здійснення природоохоронних заходів для обґрунтування природоохоронних витрат використовуються показники загальної і порівняльної ефективності.

Визначення загальної (абсолютною) ефективності екологічних витрат необхідне, щоб оцінити фактичну результативність природоохоронних заходів при планеруванні досягнення нормативної якості довкілля, для економічного стимулювання підвищення ефективності средозахисної діяльності.

Загальна (абсолютна) економічна ефективність витрат екологічного характеру розраховується як відношення об'єму повного економічного ефекту до суми тих, що викликали цей ефект приведених витрат.

Эз = Э / (С + Ен * К),

где Эз – загальна ефективність природоохоронних витрат;

Э – повний річний ефект;

С – поточні витрати;

К – капітальні вкладення, що визначили ефект;

Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.

Норматив Ен служить для приведення капітальних вкладень до річної розмірності, оскільки Ен = 1/Т, де Т – термін окупності капітальних вкладень. При середньому терміні окупності по народному господарству, рівному 8,3 років, норматив ефективності капітальних витрат Ен встановлюється у розмірі 0,12.Економічний ефект Е, або результат природоохоронних витрат, є економічний збиток, що запобіг, і додатковий прибуток від поліпшення виробничої діяльності підприємств в умовах кращої екологічної обстановки.

Э = ∆У + Д,

где ∆У – величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища;

Д – річний приріст доходу від поліпшення виробничих результатів.

Величина річного економічного збитку, що запобіг, від забруднення середовища ∆У визначається по формулі:

∆У = У₁ – У₂,

где У₁ и У₂ – величини збитку до проведення природоохоронного заходу і залишкового збитку після здійснення заходу відповідно.

Річний приріст доходу Д від поліпшення виробничих результатів може бути визначений таким чином:

n m

Д = ∑g_j*z_j - ∑ g_i*z_i,

j=1 i=1

где g_j, g_i – кількість продукції i-, j-го видів, що отримуються відповідно до і після здійснення оцінюваного заходу;

z_j, z_i – оцінка одиниці i-, j-й продукції.

Абсолютна економічна ефективність капітальних вкладень Ек в природоохоронні заходи визначається по формулі:

Эк = (Эг – С) / К,

где Эг – річний економічний ефект від впровадження природоохоронного заходу;

С – річні (поточні) витрати, необхідні для вмісту і обслуговування природоохоронних об'єктів;

К – величина капітальних вкладень.

Отримані в ході розрахунків показники ефективності капітальних витрат порівнюються з нормативними показниками. Дані напрями використання капітальних витрат вважаються ефективними, якщо розрахункові коефіцієнти ефективності Ек задовольняють умові Ек>Ен. Нормативний коефіцієнт ефективності капіталовкладень в цілому по народному господарству останніми роками приймався рівним 0,12.

При розробці довгострокових прогнозів, програм з довкілля охорони в регіоні, при проектуванні різних природоохоронних заходів, виборі варіанту впровадження нової техніки або технології, направленої на екологізацію виробництва, використовується показник порівняльної (відносною) економічної ефективності природоохоронних витрат. Таким показником є мінімум сукупних витрат, тобто при виборі варіанту перевага повинна віддаватися варіанту з найменшою велічиной сукупних поточних витрат і капітальних вкладень, приведених до однакової розмірності за допомогою нормативу ефективності:

С + Ен * К → min,

где С – поточні витрати;

К – капітальні вкладення, що визначили ефект;

Ен – норматив ефективності капітальних вкладень.