Секундна витрата палива 83,3 л/сек.

NО_x = в перерахунку на двоокис азоту:

П_сек = 0,001 х 83,3 х 35,26 х 0,09 х (1-0) = 0,264 г/сек.

П_рік = 0,001 х 1500 х 35,26 х 0,09 х (1-0) = 4,76 т/рік.

Вуглеводу окисел:

С_со = 0,5x0,5x35,26 = 8,81;

П_сек = 0,001 х 8,81 х 83,3 х (1-0,5/100) = 0,73 г/сек;

П_рік = 0,001 х 8,81 х 1500 х (1-0,5/100) = 13,15 т/рік.

З режимних карт циклонних печей маємо максимальну концентрацію забруднюючих речовин:

NО_x в перерахунку на двоокис азоту: C_NОx = 62,6 мг/м³;

вуглеводу окисел: Ссо = 47,3 мг/м³.

Об'єм повітря, необхідний для спалення 1 м³ газу становить 9,995 м³;

об'єм димових газів на виході з труби – 2,024 м³/сек.

Максимальні разові викиди забруднюючих речовин згідно режимних карт:

NО_x в перерахунку на двоокис азоту:

П_сек = 62,6 х 2,024 х 10³ =0,126 г/сек;

вуглеводу окисел:

П_сек = 47,3 х 2,024 х 10^-3 = 0,096 г/сек.

Таблиця 3.1

Параметри роботи циклонної печі спалювання (витяг з режимних карт)

4. Організація спостереження за станом забруднення ґрунтового покриву

4.1 Відходи виробництва

Серед низки екологічних проблем, які мають місце в області, особливо гостро стоїть проблема поводження з відходами, які є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища, що негативно впливає на всі його компоненти. Відходи накопичуються на полігонах і сміттєзвалищах, територіях підприємств, золо- і шлаконакопичувачах. Ситуація ускладнюється і тим, що зберігається значний розрив між обсягами накопичених відходів і обсягами їх знешкодження та використання [14].

Основним недобудованим об’єктом природоохоронного значення залишається дослідно-промислова установка вогневого знешкодження рідких токсичних відходів (ДПУ) з системою газоочищення, будівництво якої було розпочато в 1993 році на території ВАТ “Чернігівське “Хімволокно”. Відповідно до проекту, установка здатна переробляти 5,1 тис. м³ відходів в рік, у вигляді мастильної емульсії, водного розчину капролактаму та його олігомерів. Зведено будову установки, змонтоване основне технологічне обладнання, виконані роботи по інженерному забезпеченню. Ступінь завершеності об’єкта близько 87,5 %. На будівництво установки витрачено всього 1769,5 тис. грн. в тому числі з державного фонду охорони навколишнього природного середовища (ОНПС) - 910 тис. грн., обласного фонду ОНПС - 155 тис. грн., що складає 60 % від загальних витрат. Останні 460 тис. грн., виділені з державного фонду ОНПС в грудні 2001 року, були направлені на придбання газоочищувального обладнання комплектуючих електрофільтра ЕГ 1-8-4-12-3. У 2002 – 2006 роках подальше будівництво ДПУ не здійснювалось.

Підприємством вживаються заходи щодо зменшення обсягів відходів з вмістом капролактаму, що безсумнівно впливатиме на прийняття рішення щодо завершення будівництва ДПУ. В минулому році удосконалений технологічний процес на дільниці регенерації капролактаму. В процесі регенерації проводиться випаровування води, що призводить до збільшення концентрацій речовини до 95 %. В результаті утворюються капролактам, який повторно використовується у виробництві, кубові відходи, які передаються іншим підприємствам для повторного використання та шламові відходи, які вивозились на ставки-накопичувачі токсичних відходів (с. Масани). Після вдосконалення технологічних процесів регенерації стічних вод кількість шламових відходів значно зменшилась і з липня 2005 року їх вивіз в ставки-накопичувачі припинено. Шламові та кубові відходи капролактаму передаються іншим суб’єктам господарювання для повторного використання та утилізації.

Практично вирішена на ВАТ “Чернігівське “Хімволокно” проблема знешкодження відпрацьованих люмінесцентних ламп (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Утилізація відходів

4.2 Заходи щодо покращення стану природного середовища на ВАТ „Хімволокно”

Екологічний збиток від порушення навколишнього природного середовища (НПС) являє собою суспільно необхідні витрати, які виникають в результаті екодеструктивного впливу. Фактично збиток відображає зміни інтегральної еколого-економічної оцінки комплексу природних факторів (екосистеми) або будь-якого блага в результаті погіршення його стану. Дія еколого-економічного впливу проявляється у вигляді погіршення економічного стану конкретних господарчих суб’єктів: в одному випадку збільшуються його витрати на отримання результату (прибутку), який планується або очікується, а в другому - знижується вигідність чи корисність діяльності, яка здійснюється, тобто при тих самих витратах величина прибутку падає. Таким чином, під економічним збитком від порушення НПС розуміють виражені у вартісній формі фактичні та можливі збитки, котрі завдаються економічним суб’єктам в результаті екодеструктивного впливу, а також додаткові витрати на компенсацію цих збитків [19].

Розрізняють прямі та опосередковані екологічні збитки, котрі виникають внаслідок зміни природного середовища або його забруднення.

Прямі збитки виникають внаслідок безпосереднього знищення матеріальних цінностей, погіршення умов господарювання або впливу на здоров'я людини. Існують збитки різних часових інтервалів та ступенів впливу, наприклад, крім одномоментного збитку може виникати перманентний збиток (наприклад, ерозія та засолення ґрунтів). Можливе виникнення латентних (прихованих) збитків, котрі проявляються лише з плином часу.

Опосередковані збитки виникають внаслідок негативного впливу на продуктивні сили суспільства і на людину, зокрема. Такі збитки спричиняють зростання захворюваності та інвалідності. Частковим випадком збитків, що завдаються природному середовищу, є збитки, котрі завдаються середовищу, що оточує людину. Універсальних критеріїв оцінки цього виду збитків не існує. Соціальною межею збитків, що завдаються середовищу, котре оточує людину, є дискомфорт хоча б однієї людини, супроводжуваний порушенням її нормальної діяльності. В економічному аспекті такий поріг — це руйнування або перешкоди щодо функціонування важливих у господарському значенні об'єктів. Такий вид збитку може бути непомітним протягом короткого періоду часу, але може стати значним і навіть катастрофічним протягом тривалого часу.

Еколого-економічні збитки поділяються:

1. фактичні збитки – це втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення НПС і можуть бути оцінені у вартісній формі за звітний період;

2. можливі, які можуть бути завдані об'єктам господарювання через відсутність природоохоронних заходів, тобто мають умовно теоретичний характер

3. відвернені — це різниця між можливим та фактичним збитками протягом певного періоду часу.

4. ліквідовані – та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природоохоронних заходів;

5. потенційні – збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення НПС [22].

Екологічний збиток формується під впливом трьох груп факторів (додаток А):

1. впливу (характеризують ступінь забруднення того чи іншого елемента навколишнього середовища: концентрація шкідливих речовин, їх токсичність);

2. прийняття (представляють собою господарські об'єкти, які попадають в зону забруднення: чисельність та склад населення, елементи комунального господарства, ліси та сільгоспугіддя, основні фонди виробництва, транспорт, зв’язок);

3. стану (відбивають рівень нормативних економічних показників, котрі переводять натуральні показники у вартісні: розмір прибутку, який виробляється протягом дня робітником, виплати лікарняних листів протягом дня на одного працюючого, витрати на медичне обслуговування одного хворого протягом одного дня; витрати на утримання житлово-комунального господарства та міського транспорту, які необхідні для обслуговування 1 тис. чоловік, вартість виробництва продукції промисловості і сільського господарства; вартість засобів, які необхідні для виробництва одиниці продукції лісового господарства, витрати на утримання основних фондів промисловості, транспорту, вартість одиниці утилізованої цінної сировини.

Кількісна оцінка економічного збитку здійснюється трьома основними методами:

• метод прямого розрахунку, котрий грунтується на порівнянні показників забрудненого та умовно чистого (контрольного) районів;

• аналітичний, котрий базується на отриманні математичних залежностей між показниками стану відповідної економічної системи та рівнем забруднення навколишнього середовища;

• емпіричний, котрий полягає в тому, що залежність збитків від рівня забруднення, отримана на підставі двох перших методів на окремих об'єктах, узагальнюється і переноситься на однорідні досліджувані об'єкти.

Екологічний збиток (W) визначається сумою завданих збитків атмосфері W_а, водоймам W_в та грунту W_гр:

W=W_а+W_в+W_гр, грн/рік (4.1)

Якщо параметри забруднення наводяться в одиницях маси (т) забруднюючої речовини, екологічний збиток від забруднення атмосфери розраховується: