168679 (Вплив комунального господарства на довкілля на прикладі міста Чернігів), страница 2

Технологія децентралізованого питного водопостачання має наступні переваги:

• з'являється незалежна, надійно захищена система питного водопостачання на випадок аварій і інших надзвичайних ситуацій;

• підвищується надійність системи питного забезпечення, тому що при виході з ладу одного джерела населення може користуватися сусідніми;

• ощадливо витрачається артезіанська вода високої питної якості, запаси якої обмежені;

• для питних цілей використовується вода, що вимагає менших, у порівнянні з поверхневими вододжерелами, витрат на її підготовку;

• питна вода, що розбирається населенням у бюветах, на порядок дешевше бутильованої.

Необхідно підкреслити, що розглянуті варіанти децентралізованого водопостачання є лише доповненням до централізованих систем водопостачання міст і пропонують альтернативне джерело якісної питної води, що підвищує стійкість системи життєзабезпечення в кризових ситуаціях.

2.2 Системи водовідведення

Система водовідведення, названа ще каналізаційною системою, включає наступні основні елементи: внутрішні водовідвідні системи в житлових будинках або виробничих приміщеннях; внутрішньоквартальні або внутрішньомайданчикові водовідвідні мережі; зовнішні (позаплощадкові) водовідвідні мережі; регулюючі резервуари; насосні станції і напірні трубопроводи; очисні споруди; випуски очищених стічних вод у водні об'єкти; аварійні випуски стічних вод у водні об'єкти. Водовідвідні системи поділяються на загальсплавні, роздільні і комбіновані. У свою чергу роздільні системи поділяються на повні роздільні, неповні роздільні і напівроздільні [13].

Загальносплавна система водовідведення має одну водовідвідну мережу, призначену для відводу стічних вод усіх категорій: господарсько-побутових, виробничих і дощових (мал. 1). По довжині головного колектора загальносплавної системи можуть влаштовуватися ливньовипуски для безпосереднього скидання в річку частини стоку, що пропускається по системі водовідведення. Це проводиться з метою зменшення розмірів і кількості колекторів у кінцевій частині системи і відповідного її здешевлення.

Рис. 1. Загальнозливна схема водовідведення: РНС – районна насосна станція; ГНС – головна насосна станція; ОС – очисні споруди; ПП – промислове підприємство: 1 – границя міста; 2 – зовнішня (зовнішня) водовідвідна мережа трубопроводів; 3 – ливньовипуски; 4 – дюкер; 5 – напірні трубопроводи; 6 – випуск очищених стічних вод; 7 – лінії вододілів

Ливньовипуски облаштовуються таким чином, щоб виключити можливість переповнення головного колектора під час сильного дощу. Конструкція і розміщення ливньовипусків забезпечують включення їх у роботу, тобто скидання вод у річку, не раніше, ніж через 30 хвилин після початку інтенсивної зливи. За цей час найбільш забруднена частина поверхневого стоку з міської території по загальносплавному колектору надходить на міські очисні споруди, а менш забруднена частина при наповненні головного колектора почне надходити безпосередньо в річку. Зрозуміло, що випуск неочищених стічних вод у річку зв'язаний з її можливим забрудненням. Тому розміри вихідних отворів ливньовипусків і відповідно витрата неочищених вод, що скидаються через них, визначаються виходячи з асимілюючої здатності водотоку. Застосування загальносплавної системи водовідведення доцільно при наявності в місті повноводної річки.

Повна роздільна система водовідведення має два або більше колекторів, призначених для окремого відводу стічних вод визначеної категорії (мал. 2).

Господарсько-побутові стічні води відводять на загально-міські очисні споруди, де проводять їх очищення до кондицій, що задовольняють умовам скидання у водні об'єкти. Очищення виробничих стічних вод здійснюють на спеціальних очисних спорудах даного промислового об'єкта або групи таких об'єктів. Після очищення виробничі стічні води можуть бути використані для технічного водопостачання, подані на загально-міські очисні споруди для доочищення або скинуті у водний об'єкт. Талі і дощові води по колектору зливової каналізації подаються на очищення і надалі використовуються для технічного водопостачання або скидаються у водні об'єкти [17].

Рис. 2. Повна роздільна система водовідведення: а – без очищення поверхневого стоку; б і в-з очищенням поверхневого стоку відповідно на локальних і централізованих очисних спорудах; 1 – побутова мережа; 2 – зливна мережа; 3 – межа міста; 4 – виробнича мережа; 5 – межа промислового підприємства; 6 – повернення води на виробництво після очищення; 7 – подача води для доочищення на очисні споруди міста; 8 – подача очищених вод на промислове підприємство; 9 – напірні трубопроводи; 10 – випуск очищених виробничих стічних вод у водойму; 11 – розділові камери; 12 – регулюючий резервуар

Неповна роздільна система водовідведення передбачає відвід господарсько-побутових і виробничих стічних вод по єдиному колектору. Відвід дощових вод проводиться окремо по колекторах, лотках або канавах. Як правило, неповна роздільна система використовується для невеликих об'єктів водовідведення і є первісним етапом створення повної роздільної системи.

Напівроздільна система водовідведення передбачає відвід суміші господарсько-побутових і виробничих стічних вод по одному загальному колектору, а дощових вод – по іншому. Дощові і виробничо-побутові колектори по трасі водовідведення перетинаються (мал. 3). У місці перетину встановлюються розділові камери, за допомогою яких дощовий стік цілком або частково з дощового колектора попадає в головний. При порівняно малих витратах дощових вод вони повністю надходять у головний колектор. При великих витратах дощових вод у головний колектор надходить лише частина дощового стоку, що протікає по нижній (донній) частині дощового колектора. Це найбільш забруднена частина дощового стоку, що відводиться з прилягаючої території в початковий період дощу, коли відбувається змив основної маси забруднюючих речовин. Поступаюча в наступний період менш забруднена частина дощового стоку через розподільну камеру відводиться у водний об'єкт без очищення. У суміші з дощовими водами частково скидаються і стічні води.

Рис. 3. Напівроздільна система водовідведення: 1 – виробничо-побутова мережа; 2 – зливна мережа; 3 – промислове підприємство; 4 – роздільні камери

Комбінована система водовідведення являє собою сукупність загально-сплавної системи з повної роздільної. Така система формується в міру розвитку і реконструкції каналізаційної мережі міста. У старій частині міста може функціонувати загально-сплавна система водовідведення, а в районах новобудов створюється повна роздільна система.

2.3 Паливно-енергетичне господарство

Підприємства паливно-енергетичного комплексу – основа формування багатьох елементів територіальної організації народного господарства нашої країни. На базі розміщення об'єктів енергетики виникли потужні промислові центри і вузли, які стали ядрами утворення територіально-виробничих комплексів і промислових районів [8].

Знайдіть ці елементи територіальної організації господарства на карті. Які галузі промисловості дістали розвиток у зв'язку із будівництвом тут об'єктів енергетики?

У паливно-енергетичному комплексі зосереджена значна частка основних виробничих фондів промисловості України (споруди підприємств, машини і обладнання, транспортні засоби тощо) та працюючих. Навколо великих енергетичних об'єктів виросли міста і селища з розвинутою інфраструктурою. Сучасні впорядковані населені пункти в останні десятиліття в Україні формувалися практично тільки на базі будівництва великих атомних і теплових електростанцій.

Оскільки енергетичні ресурси нафти і газу в Україні обмежені, важливим є впровадження державної політики енергозбереження в промисловості, сільському господарстві і на побутовому рівні. Водночас необхідно добиватися зростання енергозабезпечення кожного жителя України і держави в цілому. Без цього неможливі покращання умов життя громадян нашої держави і підвищення продуктивності праці в усіх сферах народного господарства.

Енергетика значною мірою впливає не тільки на розвиток, а й на територіальну організацію народного господарства, насамперед промисловості. Науково-технічний прогрес коригує характер впливу енергетики на розвиток і розміщення господарства. Так, можливості передачі електроенергії на все більші відстані за допомогою ліній електропередачі (ЛЕП) з мінімальними втратами територіальне не прив'язують промислові підприємства до джерел електроенергії (електростанції). Внаслідок цього переглядаються принципи розміщення окремих виробництв.

Виробництво електроенергії та впровадження енергозберігаючих технологій дають змогу створювати територіально-виробничі комплекси, де поряд із звичайними виробництвами виникають електромісткі та тепломісткі галузі. Частка паливно-енергетичних витрат у собівартості готової продукції у цих галузях і виробництвах значно вища, ніж в інших галузях господарства. Тому енергетика відіграє провідну роль у формуванні найрізноманітніших господарських комплексів. Механізм цього процесу досить простий, але приводить до формування складних територіально-виробничих утворень. Спочатку це впливає переважно на розвиток електромістких виробництв. Вони територіальне тяжіють до великих джерел дешевої електроенергії (найпотужніші електростанції). Навколо них виникають супутні, допоміжні й інші виробництва, що виробляють комплектуючі деталі, переробляють відходи виробництва, дають можливість раціональніше використовувати трудові ресурси тощо [15].

2.4 Теплопостачання міста

Система централізованого теплопостачання міста Чернігова експлуатується підприємством ВАТ «Облтеплокомуненерго». До складу системи входить 40 котелень, 40 теплових пунктів (ЦТП) та 151,8 км теплових мереж (в двотрубному розрахунку). В експлуатації знаходяться 190 котлів різних типів та конструкцій, які працюють на природному газі. Сумарна встановлена потужність теплових джерел становить близько 340,0 Гкал/год. Споживання природного газу в 2004 р. становило 75,7 млн. м3. Підприємство забезпечує теплом понад 1317 об’єктів, в тому числі 695 житлових будинків.

Аналіз вихідних даних та результати енергетичних обстежень показали, що існуючі теплові мережі міста в переважній більшості прокладені в непрохідних залізобетонних каналах типу КЛ і частково на високих та низьких повітряних опорах. Теплова ізоляція теплових мереж міста виконана із мінераловатних матів з покривним шаром із руберойду або скловолокна. Тип ізоляції ХПС-Т-5. Термін експлуатації більшості теплових мереж перевищує 20–25 років. 37% мереж потребують заміни ізоляції, 28% мереж експлуатуються понад 35 років і потребують негайної заміни.

Втрати теплової енергії в мережах визначалися двома методами – аналітичним та згідно з показами лічильників (газу та теплової енергії). Отримані результати перевірялися на типових ділянках мереж під час проведення енергетичних обстежень [8].

За результатами енергетичного обстеження річні втрати теплової енергії в мережах системи теплопостачання міста за 2008 р. становлять:

в опалювальний період – 15,4%;

в літній період (система ГВП) – 26,9%;

загальні річні – 16,8%.

За результатами проведеного енергетичного аудиту підготовлено методичні рекомендації по визначенню втрат теплової енергії в мережах для кожного місяця року.

2.5 Накопичення побутових відходів

Полігон ТПВ в м. Чернігові функціонує з 1961 року. Спосіб складування сміття – висотний. Полігон відноситься до категорії високонавантажуваних. Схемою санітарної очистки міста, експлуатація полігону передбачена до 1997 року, але, у зв'язку з відсутністю альтернативних варіантів, його експлуатація продовжується. Розроблений проект будівництва міського полігону ТПВ біля с. Ведільці (Чернігівський район), однак кошти для його практичної реалізації відсутні. Крім того, значна відстань від обласного центру значно збільшує собівартість розміщення відходів. Розглядається можливість створення сміттєпереробного заводу, де б здійснювалася утилізація не тільки відходів міста, а і тих, що вже нагромаджені на полігоні. На даний час площа під розміщення відходів на полігоні практично вичерпана. Вимоги санітарних правил щодо ізоляції шару сміття ґрунтом, виконуються недостатньо. В районі полігону ТПВ відсутні кар'єри для вибирання ґрунту з метою використання для ущільнення відходів.

Біля об’єкту розташована мережа спостережних свердловин, за допомогою яких ведеться контроль за якісним станом ґрунтових вод. Вміст забруднюючих речовин в пробах води зі спостережних свердловин значно перевищує нормативні показники для питного водопостачання.

Загальні недоліки експлуатації місць видалення відходів: