166159 (Отрути і токсини), страница 3

Отрути — речовини, здатні при дії на живий організм викликати різке порушення нормальної його життєдіяльності — отруєння або смерть.

За походженням усі отруєння можна поділити на випадкові і навмисні, причому випадкові трапляються частіше. Випадкові отруєння бувають домашніми, медичними і професійними. До випадкових домашніх отруєнь належить більшість отруєнь. Вони відбуваються внаслідок необережного зберігання отруйних речовин і вживання їх дітьми, п'яними, з поспіху і т. ін. Інколи навіть дорослі і тверезі люди можуть отруїтись не тільки отруйними речовинами, які не мають запаху і смаку, але й їдкими отрутами. Бувають отруєння внаслідок прийому отрути замість ліків. "Медичними" отруєннями називають отруєння речовинами, які вводяться медичним персоналом з лікувальною метою.

Умови дії отрути, які залежать від таких чинників:

а) вік. Грудні та маленькі діти дуже чутливі до опію, алкоголю і відносно менш чутливі - до стрихніну. Відомий випадок смертельного отруєння трирічного хлопчика, якого п'яний дід "пригостив" чаркою горілки;

б) стан здоров'я. У людей виснажених, які хворіють на хронічні захворювання, гостріше і швидше виявляється дія отруйних речовин;

в) вага. Смертельна доза отрути прямо пропорційна вазі потерпілого;

г) стать. У жінок у певні періоди спостерігається підвищена чутливість до дії отрут (менструація, вагітність);

д) звикання до наркотиків, алкоголю і т. ін. На противагу звиканню у деяких осіб спостерігається підвищена чутливість (ідіосинкразія), наприклад, до антибіотиків, йоду, новокаїну та інших речовин, які приймаються в лікувальних дозах;

е) кумуляція отрути в організмі, тобто властивість накопичення (солі важких металів, лікувальні препарати і т. ін.).

Згідно з класифікацією катастрофальних отрут Інституту фармакології та токсикології АМН України, отрути, які несуть ризик масових отруєнь, поділяються в залежності від їх походження на два типи — антропогенні (техногенні) та природні.

До антропогенних отрут відносяться: сильнодіючі отруйні речовини (СДОР); токсичні речовини; пестициди; мінеральні добрива; отрути військової хімії; засоби побутової хімії; отрути, які викликають токсикоманію; фармакологічні препарати та диверсійні отрути.

До отрут природного походження відносяться: природні отрути геологічного походження; мікробні токсини; токсини водоростів; токсини нижчих грибів (мікотоксини); отрути тваринного походження (зоотоксини); токсини рослинного походження тощо.

СПИКОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Бак З. Химическая передача нервного импульса. М.: Мир, 1977. —70 с.

2. Билай В.И. Основи общей микологии. —К.: Вища школа , 1989. —392 с.

3. Билай В.И., Пидопличко Н.М. Токсинообразующие микроскопические грибы. —К.: Наукова думка, 1970. —291 с.

4. Будагян Ф.Е. Пищевые токсикозы, токсикоинфекции и их профилактика. —М.: Медицина, 1972. —216 с.

5. Вильнер А.М. Кормовые отравления. —Л.: Колос, 1984. —408 с.

6. Голиков С.Н. Профилактика отравлений в быту. —Медицина, 1975. —128 с.

7. Губский Ю.И., Долго —Сабуров В.Б., Храпак В.В. Химические катастрофи и экология. —К.: Здоров’я, 1993. —223 с.

8. Далин М.В., Фиш Н.Г. Белковые токсины микробов. —М.: Медицина, 1980. —224 с.

9. Даниленко В.С., Родионов П.В. Острые отравления растениями. —К.: Здоров’я, 1981

10. Ефимова Л.К., Бора В.М. Лекарственные отравления у детей. —К.: Здоров’я, 1995. —382 с.

11. Зерова М.Я. Їстивні та отруйні гриби України. —К.: Наукова думка, 1970. —138 с.

12. Ивашин Д.С., Катина З.Ф., Рыбачук И.З., Иванов В.С., Бутенко Л.Т. Лекарственные растения Украини. —К.: Урожай, 1971. —351 с.

13. Королев Р.В. Яди животного происхождения// в кн. Руководство по токсикологии отравляющих веществ. —Под ред. Голикова С.Н.. —М.: Медицина, 1972. —С.389 —428.

14. Медведева В.К. Ботаника. —М.: Медицина, 1980. —296 с.

15. Орлов Б.Н, Гелашвили Д.Б. Зоотоксинология (ядовитые животные и их яди). —М.: Высшая школа, 1985.

16. Орлов Б.Н., Гелашвили Д.Б., Ибрагимов А.К. Ядовитые животные и растения СССР . —М.: Высшая школа, 1990. —272 с.

17. Постовит В.А. Пищевые токсикоинфекции. —Медицина, 1984. — 279 с.

18. Радкевич П.Е. Ветеринарная токсикология. —М.: Колос, 1972, 231 с.

19. Токин Б.П. Целебные яды растений. —Л.: Издательство ленинградского университета, 1980. —280 с.

20. Тутельян В.А., Кравченко Л.В. Микотоксини. —М.: Медицина, 1985. —320 с.

21. Франке З. Химия отравляющих веществ. Т.1. Перевод с нем. М.: Химия, 1973. —437 с.

22. Храпак В.В., Кулик Т.В. Классификация химических катастроф// Фарм. и токсикол. К.: Здоров’я, 1991, N27. —С. 74 —78.

23. Храпак В.В. Екотоксикологічні аспекти хімічних катастроф// В кн. Актуальні проблеми екогігієни і токсикології. Ч.2. —К.: 1998. —С.293 —300.

24. Даниленко В.С., Максимов Ю.М., Сопіна І. Л. Отрути тваринного походження як джерело одержання лікарських препаратів. —Ліки. —1995. —N6. —с.99 —106.