163030 (Фінансовий стан підприємства), страница 3

Основною формою фінансової звітності є баланс. Зміст і форма балансу, а також загальні вимоги до розкриття його статей регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №2 "Баланс", затвердженим наказом Мінфіну України 31.03.99 № 87. [8]

Баланс – це деталізована репрезентація фінансового стану підприємства на конкретний момент часу. За своєю структурою бухгалтерський баланс — це двостороння таблиця, з лівого боку якої відображено склад засобів господарства та їх розміщення — "актив"; а з правого боку таблиці — утворення засобів господарства та їх цільове призначення — "пасив". У балансі відображаються також результати господарської діяльності. [5,18]

В перекладі з латинського слово "баланс" означає "двочашкові терези", що стосовно бухгалтерського обліку означає обов'язкову рівність результатів пасиву і активу, тобто сума всіх статей активу балансу повинна дорівнювати сумі всіх статей пасиву балансу.

Показники в балансі приводяться по двох графах: "на початок року"; "на кінець звітного періоду". Співставленням цих двох граф встановлюються зміни складу засобів і джерел їх утворення за звітний період, здійснюється контроль за станом та структурою господарських засобів; аналіз фінансового стану і платоспроможності підприємства, розміщення коштів, ступінь зносу основних засобів. [18]

З 1 січня 2000 року в Україні введено в дію спрощену форму балансу для малих підприємств, що відповідає міжнародним стандартам здіснення бухгалтерського обліку суб'єктами господарювання. [4]

В активі балансу підприємства за новою формою виділені розділи:

I. Необоротні активи (• Нематеріальні активи • Незавершене будівництво • Основні засоби • Довгострокові фінансові інвестиції);

II. Оборотні активи (• Виробничі запаси • Незвершене виробництво • Готова продукція • Дебіторська заборгованість • Поточні фінансові інвестиції • Грошові кошти та їхні еквіваленти);

III. Витрати майбутніх періодів.

Пасив балансу підприємства за новою формою складається з п'яти відокремлених розділів:

I. Власний капітал (• Статутний капітал • Пайовий капітал •Резервний капітал • Нерозподілений прибуток);

II. Забезпечення наступних витрат і платежів (• Забезпечення виплат персоналу • Інші забезпечення • Цільове фінансування);

III. Довгострокові зобов'язання (• Довгострокові кредити банків •Відстрочені податкові зобов'язання • Інші довгострокові зобов'язання);

IV. Поточні зобов'язання (• Короткострокові кредити банків •Поточна заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями • Векселі видані • Кредиторська заборгованість • Інші поточні зобов'язання);

V Доходи майбутніх періодів. [4]

Кожне підприємство повинно здійснювати фінансову діяльність відповідно до свого Статуту. Для цього йому необхідно мати основні й оборотні засоби, нематеріальні активи, певні кошти, здійснювати фіінансові вкладення. Інформація про наявність і рух майна та джерела його утворення має надходити своєчасно, а періодично її треба узагальнювати для більш ефективного використання в управлінні, для здійсненя контролю за збереженням засобів виробництва, вивчення складу та йільового використання господарських засобів. З цією метою засоби господарства та джерел їх утворення на підприємствах об’єднують в економічно однородні групи, що знаходить відображення в бухгалтерському балансі. [12]

Співвідношення між окремими групами активів і пасивів балансу мають важливе економічне значення та використовуються для оцінки й діагностики фінансового стану підприємства. [4]

Другим звітом, який входить до складу фінансової звітності, є Звіт про фінансові результати. Вимоги до його змісту і форми встановлені Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку №3 "Звіт про фінансові результати", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31.03.99 р.

Звіт про фінансові результати – це звіт про доходи, витрати і фінансові результати підприємства, що надасться зовнішнім користувачам та використовусться в системі моніторингу поточної фінансової діяльності підприємства.

Звіту про фінансові результати складається з трьох розділів та будується на функціональному групуванні доходів та витрат (виробництво, керування, реальзація продукції). Прибутки та витрати наводяться з метою визначення чистого доходу. Фінансові результати в звіті знаходяться та відображаються у вигляді звичайної діяльності та надзвичайних подій. (Рис.1.3.).

“Звіт про фінансові результати”

I. Фінансові результати

II. Елементи операційних витрат

III. Розрахунок показників прибутковості акцій

Рис. 1.3. Структура звіту про фінансові результати. [6]

Згідно з класифікацісю доході и і витрат за видами діяльності та функціями побудований розділ І Звіту про фінансові результати, що забезпечує послідовне зіставлення доходів і витрат для визначення чистого прибутку (збитку) звітного періоду він називається “Фінансові результати”.

У розділі II “Елементи операційних витрат” надається інформація про втрати (на виробництво, збут. управління та інші операційні витрати) в розрізі економічних елементів операційних витрат, які здійснюються підприємством в процесі своєї діяльності за звітний період.

III розділ "Розрахунок показників прибутковосіі акцій" заповнюється тільки акціонерними товариствами, прості акції яких відкрито продаються і купуються на фондових біржах, включаючи товариства, які знаходяться у процесі випуску таких акцій. [6]

Чистий доход від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу (виторгу) від реалізації продукції відповідних податків і зборів.

Валовий прибуток (збиток) розраховується як різниця між чистим доходом від реалізації продукції і її собівартістю.

Фінансові результати від операційної діяльності визначаються як алгебраїчна сума валового прибутку (збитку), інших операційних доходів, адміністративних витрат, витрат на збут і інші операційні витрати.

Прибуток (збиток) від звичайної діяльності визначається як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від основної діяльності, фінансових і інших витрат (збитків) і суми податку з прибутку.

Чистий прибуток (збиток) розраховується як алгебраїчна сума прибутку (збитку) від звичайної діяльності і надзвичайного прибутку, надзвичайного збитку і податків з надзвичайного прибутку. [8]

Ці звіти містять показники руху різноманітних фінансових фондів підприємства, використання коштів бюджету і позабюджетних коштів, спрямування на виробничий розвиток та інші цілі, наявності і руху нематеріальних активів, фінансових вкладів. Ці звіти містять досить широке коло показників і мають велике значення для користувачів.

Необхідність регулювання результатів діяльності підприємства визначається його значною роллю у розвитку підприємства і гармонійному забезпеченні інтересів власників, персоналу та держави. Ефективність цього регулювання, як і ефективність будь-якої управлінської системи, значною мірою залежить від якості її інформаційної бази. Чим розширеніша операційна, інвестиційна та фінансова діяльність підприємства, тим вища роль якісної інформації, необхідної для прийняття урпавлінських рішень у галузі формування і використання рівня результатів його діяльності. [7]

Формування системи інформаційного забезпечення регулювання результатів діяльності підприємства являє собою цілеспрямований підбір відповідних інформативних показників для аналізу, планування та прийняття стратегічних і оперативних управлінських рішень.

Інформаційна база, що сформована на основі фінансового обліку, має певні вади:

1. вона відбиває інформативні показники лише по підприємству в цілому, що не дає змоги використовувати її у прийняті управлінських рішень в окремих сферах діяльності, центрах відповідальності, видах продукції;

2. вона характеризується низькою періодичністю розробки (один раз на квартал чи на рік);

3. використовуються лише вартісні показники, що утруднює аналіз впливу змін цін і інших факторів на формування показників. [16]

2. Сучасний стан фінансової діяльності малих рідприємств в Україні

Підприємництво в Україні після більш ніж 70-літньої перерви має невелику історію. Тому його становлення і розвиток пов’язані з чисельними проблемами фінансового характеру. Економіка України до початку 90-х років була в основному повністю одержавленою, тобто абсолютна маса підприємств перебувала у власності держави чи під таким її контролем, що говорити про інші форми власності реально було просто неможливо. Отже, зародження підприємства пов’язане з появою насамперед малих підприємств як найхарактерніших представників реального підприємництва у чистому вигляді, де власник підприємства є водночас і його головним менеджером.

Найбільше малих підприємств зосереджено у сфері торгівлі й громадського харчування – близько 50%. У галузях промисловості та бцдівництва – відповідно 14% і 10%. У сфері побутового обслуговування населення було створено понад 5% малих підприємств, в інших галузях частка їх становила від 0,4% до 2,4%. У сільському господарстві частка малого бізнесу дорівнює лише 2,3% у 2003 році. Діяльність малих підприємств в цілому у країні характерізується даними, наведеними у Табл.1.1.

З 197 127 малих підприємств, зареєстрованих у країні, реально здійснювали свою діяльність тільки 155 456, або 78,8%. Найбільший обсяг продукції був виконаний у торгівлі - 39,3% від загального обсягу.у середньому на одне діюче торгівельне підприємство припадає 0,117 млн. грн. виконаних робіт і послуг. У розрахунку на одне торгове мале підприємство в 2005 році припадало 2,2 тис. грн. прибутку, водночас у цілому в Україні прибуток на одне мале підприємство становив лише 0,8 тис. грн. [13, 17]

Табл. 1.1. Основні фінансові показники діяльності малих підприємств у 2003 році за галузями економіки. [17]

Малий бізнес не лише виготовляє продукцію, формує валовий дохід і прибуток, а й досить активно бере участь у процесі утворення централізованих державних фондів коштів за рахунок податкових платежів.

Діяльність малих підприємств істотно різниться не лише за галузями економіки, а й за формами власності (Табл.1.2.).

Рис. 1.2. Основні фінансові показники діяльності малих підприємств у 2005 році за формами власності [17].

Частка приватних малих підприємств у загальній кількості функціонуючих підприємств становила близько 30%, але основна частина малих підприємств припадала на колективну форму власності (понад 65%). Малі підприємства колективної форми власності виробили більш як 3/4 усієї продукції, тоді як приватні малі підприємства тільки 16,5%. Колективні малі підприємства забезпечили одержання майже 3/4 валового доходу від реалізації продукції, у той час як приватні лише 24%. Однак прибутковими виявилися приватні підприємства, а малі підприємства інших форм власності одержали балансовий збиток. У розрахунку на одне приватне підприємство було отримано 4,85 тис. грн. балансового прибутку.

З метою виходу з економічної кризи та виправлення становища, що склалося в державі у сфері малого підприємництва, Верховна Рада України прийняла Закон України Про державну підтримку малого підприємництва від 19.10.2000 року та Закон України Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва в Україні від 21.12.2000 року, із розробленими Кабміном України Заходами щодо реалізації Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва в Україні на 2001 рік. Програма складається із комплексу заходів, спрямованих на реалізацію державної політики щодо розв’язання проблем розвитку малого підприємництва. Зокрема, програмою передбачені активізація фінансово-кредитних та інвестиційних механізмів; пошук нових форм фінансово-кредитної підтримки малого підприємництва; розробка та запровадження ефективних кридитно-гарантійних механізмів мікрокредитування суб’єктів малого підприємництва.

Законом передбачається фінансування програм підтримки малого підприємництва за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, позабюджетних коштів, у тому числі коштів, одержаних від приватизації державного і відчуження комунального майна, та інших джерел фінансування, не заборонених законом [13].