163030 (Фінансовий стан підприємства), страница 2

Централізовані корпоративні фонди

Покупці

Поставщики

Прибуток

Доходи

Витрати

Фінансові ресурси

Фонди і резерви підприємства

Заробітна плата

Статутний фонд

Страхові компанія

Фондова біржа, фінансові посередники, емітенти

Бюджетні асигнування і надходження з фондів

Банки

Кредити

Рис. 1.1. Схема фінансової діяльності та грошових потоків підприємства. [14]

Фінансові ресурси – це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий потенціал, тобто можливості підприємства у проведенні витрат з метою отримання доходу.

Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками:

• за напрямами фінансування виділяють витрати на:

  • виробництво і реалізацію продукції;

  • відтворення основних засобів;

  • операційні заходи;

  • соціальні цілі.

    • за джерелами фінансування витрати поділяються на:

      • забезпечені власними фінансовими ресурсами;

      • покриті залученими позиковими коштами;

      • здійснені за рахунок наданих коштів.

Доходи виступають об’єктом розподільних відносин. Вони поділяються на групи:

• від виробничої діяльності;

• від реалізації майна;

• від фінансової діяльності;

• від перерозподілу фінансових ресурсів через фінансову систему.

Фінансові результати – це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Прибуток виступає метою підприємницької діяльності й джерелом витрат на розвиток виробництва. Прибуток і його рівень характерізує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання [8].

Звичайно, представлена схема фінансової діяльності і грошових потоків підприємств, яка відображує умовно виділений початковий виробничий цикл, є певною мірою абстракцією. У реальній дійсності всі фінансові операції – і формування фінансових ресурсів, і проведення витрат, і отримання доходів здійснюються паралельно, що і визначає складність управління фінансами підприємств. Разом з цим ця схема дає змогу визначити і показати організацію, характер і складові фінансової діяльності підприємств, кругообіг їх фінансових ресурсів, взаємозв’язок з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, сферами й ланками фінансової системи. [14]

Фінансова діяльність підприємств може бути організована трьома методами:

1. комерційний розрахунок;

2. неприбуткова діяльність;

3. кошторисне фінансування.

Відмінність між окремими методами полягає у схемі організації фінансової діяльності, тобто у встановленні взаємозалежності між фінансовими ресурсами і джерелами їх, формування, доходами, витратами і фінансовими результатами (рис. 1.2.).

Фінансові ресурси

Витрати

Фінансові результати

Доходи

Рис. 1.2. Схема організації фінансової діяльності. [14]

Отже, зміст фінансової діяльності підприємств полягає у безперервному кругообігу коштів, який здійснюється у вигляді витрат ресурсів і одержання доходів, їхнього розподілу й використання. При цьому визначаються джерела коштів, напрямки та форми фінансування, оптимізується структура капіталу, проводяться розрахунки з постачальниками матеріально-технічних ресурсів, покупцями продукції, державними органами та персоналом підприємства.

Фінансова звітність підприємства

Звітність — це система узагальнених і взаємопов'язаних показників, які характеризують результати фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій за минулий період (місяць, квартал, рік). Вона складається шляхом підрахунку, групування і спеціальної обробки даних поточного бухгалтерського обліку.

Значення звітності полягає, перш за все, в тому, що вона є джерелом інформації про результати діяльності підприємства, про витрати виробництва та реалізацію продукції (товару, робіт, послуг ), про платоспроможність підприємства та його життєздатність. За даними звітності здійснюють аналіз фінансової діяльності підприємства (стан засобів та джерела їх формування), розробляють у необхідних випадках заходи фінансового оздоровлення підприємства. Звітність використовується також для подальшого планування фінансової діяльності підприємства. [18]

Основні вимоги, що ставляться до всіх видів звітності: своєчасність складання та надання відповідним органам; об'єктивність; єдність методики звітних показників; ясність та зпівставленість звітних показників з минулим періодом часу. Правові основи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності визначені Законом України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", затвердженим наказом Мінфіну України від 16.07.99 № 996-ХIV, а також прийнятими відповідними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку в Україні. [6]

Фінансова звітність — це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове положення, результати діяльності і рух коштів підприємства за звітний період. Вона повинна забезпечити інформаційні потреби користувачів відносно:

— придбання, продажі й володіння цінними паперами;

— участі в капіталі підприємства;

— оцінки якості керування;

— оцінки здатності підприємства вчасно виконувати свої зобов'язання;

забезпеченості зобов'язань підприємства;

визначення суми дивідендів, що підлягають розподілу;

регулювання діяльності підприємства;

інших рішень.

Фінансова звітність повинна задовольняти потреби тих користувачів, що не можуть вимагати звітів, складених з обліком їхніх конкретних інформаційних потреб. Фінансова звітність повинна цілком висвітлювати всі напрямки діяльності підприємства і разом з тим містити тільки доречну інформацію, що впливає на прийняття рішень користувачами, дає можливість вчасно оцінити минулі, дійсні і майбутні події, підтвердити я скорегувати їхньої оцінки, зроблені в минулому.

Для того, щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, вона повинна містити дані про:

— підприємства (назву, організаційно-правову форму і місце перебування, короткий опис основної діяльності, назва органа керування, у веденні якого знаходиться підприємство);

— дату звітності чи звітний період. Якщо період, за який складений фінансовий звіт, відрізняється від звітного періоду, передбаченого Положенням (стандартом), то причини і наслідки цього повинні бути розкриті в примітках до фінансової звітності;

— валюту звітності й одиницю виміру (якщо валюта звітності відрізняється від валюти, в якій ведеться бухгалтерський облік, то підприємство повинне розкрити причини цього і методи, що були використані для перекладу фінансових звітів з однієї валюти в іншу);

— облікову політику підприємства і її зміни (принципи оцінки статей звітності, методи обліку щодо окремих статей звітності);

— іншу інформацію, розкриття якої передбачено відповідними положеннями (стандартами).

Інформація, приведена у фінансових звітах, повинна не тільки відбивати результати попередньої діяльності, але і бути корисною для прогнозування розвитку фінансової діяльності підприємства в наступні періоди. [12]

Так, інформація про фінансовий стан підприємства в звітному періоді використовується для прогнозування його фінансового стану, результатів фінансової діяльності і платоспроможності в майбутніх періодах. Аналітичні потреби користувачів задовольняються завдяки відповідній структурі фінансових звітів, а також надання порівнянної інформація за звітний і попередні періоди.

Фінансова звітність підприємства (крім бюджетних установ, представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності і суб’єктів малого підприємництва, визнаних такими відповідно до чинного законодавства) включає:

Баланс (форма № 1);

Звіт про фінансові результати (форма № 2);

Звіт про рух коштів (форма № 3);

Звіт про власний капітал (форма № 4).

Малі підприємства вокористовують спрощену форму фінансової звітності, яка складається із скороченої форми Балансу (Додаток А) і Звіту про фінансові результати (Додаток Б).

Форми фінансової звітності і порядок їхнього заповнення встановлюються:

— для підприємств і організацій (крім банків і бюджетних установ) — Міністерством фінансів України за узгодженням з Держкомстатом України;

— для банків — Національним банком України за узгодженням з Держкомстатом України;

для бюджетних установ, органів Державного казначейства України по виконанню бюджетів усіх рівнів і кошторисів витрат — Державним казначейством України. [8]

У більшості країн світу фінансова звітність складається і подається для зовнішніх користувачів зі значним інтервалом, як правило, після закінчення фінансового року. Але для внутрішніх потреб вона складається здебільшого з коротким інтервалом. [12]

В Україні звітним періодом для складання фінансової звітності є календарний рік. Проміжна звітність (місячна, квартальна), що охоплює визначений період, складається наростаючим підсумком з початку року.

Для суб'єктів малого підприємництва і представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності національними положеннями (стандартами) установлена скорочена по показниках фінансова звітність у складі балансу і звіту про фінансові результати.