154848 (Паломницький туризм), страница 4

Таким чином, Україна безпосередньо повязана з хасидизмом, який генетично є духовним продуктом українського єврейства. Цей різновид паломницького туризму не обслуговується в Україні на належному рівні, спричиняє незручності як для тисяч щорічних прочан–хасидів, так і для місцевих жителів. А він може стати істотним каналом наповнення бюджету. Ще в 80–ті роки (за радянської влади) були пропозиції американських і ізраїльських послідовників хасидизму належним чином профінансувати влаштування інфраструктури паломницького туризму хасидів до святих місць в Україні (побудова відповідних аеропортів, шляхів сполучення, готелів тощо). Проте радянська влада проігнорувала цю пропозицію, надавши перевагу ідеологічним розрахункам антирелігійної політики.[4.12]

Регіонами міжнародного паломницького туризму можуть і повинні стати Прикарпаття та Закарпаття, повязані з культурою, памятними місцями народів, споріднених з католицизмом, іудаїзмом, вірменською церквою. Київ, Чернігів, Одеса, Полтава – ці та інші міста є носіями не лише християнської монокультури, а й поліконфесійної культури як у минулому, так і в наші дні. Тут збереглися памятки давньої християнської і навіть дохристиянської ― язичницької цивілізації.[17.28с.]

Для розвитку міжнародного прочанського туризму в Україні надзвичайно важливо досягти встановлення та збереження мирного співжиття, спокою, злагоди між усіма етносами і культурами, конфесіями та віруваннями багатонаціональної України. Міжнаціональний і міжконфесійний мир ― підґрунтя та запорука успішного розвитку міжнародного туризму в Україні. А це вимагає від українських туристських організацій, спеціалістів туристської індустрії та туристської культури поряд з іншими філософськими та гуманістичними засадами туризмології засвоїти, сповідувати та пропагувати й релігієзнавчі засади, а саме:

На терені України зустрівся та зімкнувся не лише православний Схід і католицький Захід, а й Схід і Захід у масштабному, геополітичному вимірі. Починаючи з середини XVI ст., від часів Реформації, Україна стає батьківщиною різних протестантських течій – лютеранства, кальвінізму, социніанства, згодом – баптизму, адвентизму, пятидесятництва, свідків Єгови, а сьогодні – різних харизматичних течій, неорелігій. Ще раніше на українській землі прижилися іудаїзм та іслам. Отже, нині маємо досить різнобарвну конфесійну карту України [7.39]. Тут пускають коріння, знаходять прихильників і послідовників нові християнські та нехристиянські течії, відгалуження, групи, іноді досить екзотичні, далекі від національної традиції та культури.

У правовій державі, демократичному суспільстві гарантується вільний світоглядний, віросповідний вибір, якщо він не виходить за межі загальнолюдської етики, не перешкоджає утвердженню сутнісних сил людини, інтелектуальному, моральному розвитку особи, цивілізованому співжиттю громадян.

Національні культури, конфесійні відмінності, світоглядний плюралізм не повинні (і не можуть) в Україні бути підґрунтям для релігійного екстремізму і етнорелігійної ворожнечі. Бо ж християнська культура, що Грунтується на Євангелії, має спільні корені з культурою іудейською, що грунтується на Торі, та ісламською, яка в Корані увібрала багато сакральних сюжетів Старого та Нового Заповітів Біблії. Всі вони доповнюють одна одну і в багатьох аспектах не лише провіденціальному й есхатологічному, а й культурологічному й етичному ― можуть гармоніювати між собою. Отже, Україна ― перспективна, безпечна та приваблива країна для розвитку міжнародного паломницького туризму.

Регіонами активного міжнародного паломницького туризму в Україні можуть бути:

1. Крим (тут зосереджені памятки християнства і дохристиянських релігій, іудаїзму, ісламу, караїзму);

2. Умань, Бердичів, Меджибіж, Тараща, інші міста, повязані з історією хасидизму, захороненням цадиків ― святих, глав хасидистських громад, які відвідують щорічно десятки тисяч прочан–хасидів з США, Ізраїлю. Хасидизм-духовний феномен українського єврейства, що був своєрідною реакцією на трагічні для євреїв подій Хмельниччини і Коліївщини, може і повинен стати новою сторінкою толерантних християнсько-іудейських, україно-єврейських взаємовідносин;

3. Галичина, Буковина, Закарпаття ― пограниччя латинської і візантійської культури, перехрестя західного і східного християнства; регіон, в якому збереглися «святі місця» католицизму, православя, іудаїзму, протестантизму, вірменської церкви, ознайомлення з якими матиме не лише туристсько-пізнавальне, а й насамперед екуменічно-гуманістичне значення;

4. Низка міст обласного і районного підпорядкування (Вінниччина, Житомирщина, Хмельниччина, Волинь) відтворюють національну і сакральну культуру княжої доби і середньовіччя (українського бароко), співжиття католицького і православного світу; відтворенням багатої героїчної, сакральної, культурної минувшини українського народу може стати кільцевий туристський маршрут Острог – Пересопниця – Берестечко ––Володимир-Волинський;

5. Новим туристським прочитанням славнозвісного твору Олеся Гончара «Собор» може стати туристський маршрут у степову Україну до святинь Запорозької Січі;

6. Туристське відтворення шляху «від варяг у греки» поверне історичну память до витоків Київського християнства, до знакових постатей української християнської історії та доленосних подій, повязаних із запровадженням християнства, ― першої княгині–християнки Ольги і рівноапостольного Володимира Великого; Київ, Чернігів, інші міста центральної України в перспективі розвитку міжнародного (та й внутрішнього, загальноукраїнського) туризму можуть і повинні стати, завдяки зосередженням у них історико–культурних і сакральних памяток, своєрідним туристським засвоєнням багатої української дохристиянської і християнської культури і духовності.

Туристські маршрути могли б мати орієнтовні привабливі назви:

Витоки християнської України

Монастирі України

Перехрестя східного і західного християнства

Сакральні памятки Поділля

Звитяжний і духовний волинський край

Шляхами святинь Запорозької Січі

Культурно–релігійні памятки Криму

Святі місця хасидизму в Україні

Організація міжнародного паломницького туризму в Україні істотно гальмується наявністю численних проблем, розвязання яких ― справа держави, всіх організацій та установ, причетних до туризму. Серед них зазначимо насамперед наступні невідкладні завдання:

Інвентаризація і реставрація історико–культурних, сакрально-духовних місць, памяток, які приваблюватимуть туристів. Більшість з цих памяток, на жаль, перебуває в занедбаному, непривабливому стані.

Створення сучасної цивілізаційної інфраструктури міжнародного паломницького туризму (шляхи сполучення, звязок, місця відпочинку).

Підготовка кваліфікованих кадрів (гідів, провідників туристських груп, організаторів туристських маршрутів) із знанням історії, культури, релігії, традицій, звичаїв, обрядів України і народів, які в ній проживали, а також іноземних мов.[5.24с.]

З метою докладнішого вивчення перспектив розвитку міжнародного паломницького туризму, уточнення можливих потоків туристів з конкретних країн, їхніх інтересів і запитів, необхідно встановити контакти з культур–аташе посольств цих країн в Україні (США, Канади, Ізраїлю, Ватикану, Німеччини, Польщі, Швеції, Болгарії та ін), а також з товариствами, асоціаціями, національно–культурними фондами, конфесійними центрами національних меншин в Україні.

2.1Організація паломницьких турів

Належність до будь–якої релігійної конфесії не є перешкодою для здійснення туризму. Турист повинен бути ознайомлений і поважати місцеві закони і звичаї. Це положення не зобов'язує його виконувати обряд, слідувати, долучатися до тієї чи іншої релігії або культу, за винятком випадків, коли таке є метою подорожі, тобто, паломництво. Якщо духовних сил з релігійних міркувань для поваги не вистачає, то туристові слід відмовитися від відвідування культового об'єкта.

За міжнародними нормами турист має право на безперешкодне відправлення релігійних обрядів і молитов, однак, якщо це не заважає іншим туристам і не порушує місцеві звичаї та правила перебування в готелі та інших громадських місцях. Наприклад, у великих міжнародних аеропортах є спеціальне приміщення для відправлення релігійних обрядів, що обслуговується як мінімум представниками трьох конфесій. Будь–яке відвідування святих місць, храмів, інших культових об'єктів і споруд, що знаходяться під егідою діючої конфесії чи секти, в їх володінні, включене в програму туру, повинно бути узгоджене з керівництвом цієї релігійної громади, встановлений порядок відвідування об'єкта туристами, час відвідин, що не заважає обрядам, або порядок присутності на обрядах. Зазвичай монастирі, храми та інші культові споруди доступні для відвідування туристами, а громади та секти, що володіють ними, охоче пускають туристів з економічних міркувань, справляння плати за таке відвідування. Вони встановлюють певне правило для відвідувачів, зокрема у відношенні одягу, порядку проходження, проведення фотозйомки, надання власного екскурсовода. Отже, необхідно попередньо ознайомитися зі звичаями всіх громад і монастирів.

Основною функцією відділу по роботі з релігійним туризмом є робота з клієнтами, зацікавленими як паломницькі тури, так і релігійні тури. Кваліфікований персонал даного відділу повинен правильно зрозуміти бажання клієнтів і грамотно скласти (підібрати) туристичну програму.

На чолі відділу стоїть начальник відділу ― людина з двома професійними утвореннями (туристичним і релігійним). Він знаходиться в підпорядкуванні у генерального директора туристичної компанії.

Менеджер становить туристичну програму для паломників.

Менеджер 2 ―працює з клієнтами, які бажають відправитися в релігійний тур. Завданням цього менеджера є правильно і грамотно скласти програму для туристів, менеджер повинен розповісти і передати туристу цікавить і загальну інформацію про обраний або запропонованому турі.

Третій менеджер поєднує в собі функції двох попередніх менеджерів, плюс виконує контроль за їх діяльністю, становить щотижневий звіт про виконану роботу.[6.74с.]

При складанні маршрутів релігійного туризму необхідно враховувати мету поїздки туристів чи паломників і, по можливості, формувати однорідні групи. Акцент у підготовці екскурсовода і текстів екскурсії також визначається метою поїздки. Супроводжуючому паломницькі групи екскурсоводу бажано мати додаткову підготовку, знати тексти молитов, житія святих, дати церковних свят і літургіку. Вибір послідовності об'єктів показу в храмі визначається не архітектурою будівлі і зручністю взаєморозташування об'єктів показу. Варто зберігати Біблійну послідовність подій при огляді ікон з Біблійним сюжетом.

У екскурсії повинна бути відображена взаємозв'язок історичних особистостей, святих і святинь з історією церкви та країни. панихидам. При підготовці тексту екскурсії обов'язково залучення як церковних джерел. Певна трудність при проведенні екскурсії полягає у великій кількості церковно–слов'янських слів і богословських термінів, використання яких необхідно. Не завжди буває достатньо простого перекладу слова з церковно-слов'янської на сучасну мову. Часто за ним стоїть поняття, втрачене за роки атеїзму. Наприклад, плащаниця ― це тканина, якою обернули тіло Господа перед становищем під труну. На ній чудесним чином відобразилося Його чесне тіло, і вона є великою християнською святинею..

У залежності від вікового складу та освітнього рівня слухачів екскурсоводу бажано змінювати не тільки лексичний рівень, але навіть об'єкти показу.

При проведенні екскурсії по храмах велику трудність представляє підбір та підготовка екскурсовода. За роки безвір'я з нашого життя пішли знання таїнств і обрядів Православної Церкви, розуміння мови молитви. Закон Божий та історія Церкви давно виключені з програм навчальних закладів. Великі церковні свята проводяться в храмах при великому збігу прихожан, що повністю виключає можливість проведення екскурсії в цей день. У несвяткові дні час екскурсії не повинно збігатися з богослужіння –літургії.

До людей, які прийшли в храм, пред'являються певні вимоги до їх поведінки та одязі. Тим суворіше ці вимоги до екскурсовода. Його благочестиве поведінка в храмі, благопристойний зовнішній вигляд і одяг необхідні.

Екскурсію доцільно починати на церковному подвір'ї, де легше створюється належне настрій у групі. Перед входом до храму всі чоловіки обов'язково знімають головні убори. Необхідно підкреслити, що накладення хресного знамення не є обов'язковим для представників інших конфесій чи атеїстів.

Поведінка групи в храмі не повинно ображати релігійних підвалин віруючих, що лежить на відповідальності екскурсовода. Йому належить м'яко коректувати поведінку групи. У самому храмі не мають у своєму розпорядженні групу спиною до вівтаря, який є святая святих.

Найбільш складним виявляється розкриття поняття про мощі святих, раках, мощевик. Поглиблення даної теми під час екскурсії буває не завжди можливим і залежить від сприйняття групи. Коли настрій групи не дозволяє передати таємний зміст чудотворення від мощів, екскурсоводу необхідно перейти до іншої теми.

РОЗДІЛ III. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ РЕЛІГІЙНОГО ТУРИЗМУ В УКРАЇНІ.

3.1Концепція розвитку релігійного туризму в Україні

В даний час в світі все більший розвиток одержують різні види пізнавального, в тому числі і релігійного туризму. Маршрути поїздок віруючих різних конфесій лягли в Ізраїль, Грецію, Єгипет, Йорданію, Туреччину, Італію, Індію, Саудівську Аравію, Китайський Тибет і інші місця, що мають релігійну значимість. Проте існуючий на сьогодні рівень підготовки подібних маршрутів російськими турфірмами, їх супровід, відповідність організації прийому положенням різних віросповідань ще не відповідають необхідним вимогам. Більшість вітчизняних фірм, які проводять цю роботу, не мають підтримки і благословення церкви. Вартість пропонованих поїздок в зарубіжні країни перевищує.

На початковому (організаційному) етапі передбачається розробка низки релігійних туристських продуктів, розрахованих як на православне напрямок в Ізраїль, Йорданію, Єгипет, Грецію та Італію, так і на розвиток в'їзного релігійного туризму. організацію спеціальної підготовки гідів. В якості транспортних агентів пропонується на договірній основі залучити авіакомпанії, які пропонують максимальні знижки; аналогічний підхід передбачається в питаннях відбору готелів. У рамках цього етапу на міжурядовому та міжконфесійному рівнях планується підписання угод, що передбачають патронаж і підтримку релігійного туризму і протекціонізм.

Дана позиція цілком поділяється Державним комітетом з фізичної культури і туризму України. Для виключення можливості сприйняття цієї моделі як черговий фінансової «піраміди» всі внески громадян оформляються авторитетної акредитованої страховою фірмою в порядку накопичувального страхування, а розміщення туристських путівок – полісів здійснюється через мережу поштових відділень та відділень Ощадбанку. Найважливішим елементом першого етапу, безумовно, повинно бути його рекламно–інформаційний супровід: пропаганда через пресу, радіо і телебачення, випуск путівників для туристів, книг про храми Києва, духовних пам'ятках України, відеофільмів, проведення низки безкоштовних рекламно–інформаційних поїздок за участю в них діячів різних конфесій, журналістів, представників турагентств, ряду відомих і авторитетних осіб.

На другому етапі проекту, тривалість якого становить 1–3 роки, передбачається безпосередня реалізація масового релігійного туризму, включаючи акумулювання коштів населення з використанням моделі накопичувального страхування. Проектом передбачається в перший рік реалізація цього етапу в самому мінімальному варіанті з зростанням обсягів виїзного релігійного туризму до 8 тис. чол. Мінімальна оцінка обсягів виїзного релігійного туризму по третьому році цього етапу 21 тис. чол.

Досягнення зазначених обсягів, крім вирішення найважливішої соціальної завдання (до 1917 року обсяг відвідування з культурно–релігійними цілями з Росії в Святу Землю дорівнював 20 тис. чол. В рік і в Обитель Святого Миколая в м. Барі, Італія –12 тис. чол. на рік), дозволить забезпечити значні додаткові відрахування до бюджету і повну зворотність коштів. Зокрема, при направленні до Італії з організацією річний ланцюжка чартерів і тижневою програмою культурно Ї релігійного туризму може бути обслуговано понад 7 тис. туристів на рік, що дозволить отримати додаткові відрахування до бюджету в розмірі до 300 тис. доларів. Організація в Києві щотижневого прийому туристів з релігійно–пізнавальними цілями в кількості не менше двох груп по 20–30 чол. на місяць дозволить тільки від реалізації туристської програми забезпечити додаткові надходження до бюджету в розмірі не менше 200 тис. доларів, а з урахуванням витрат, що здійснюються туристами в магазинах, ресторанах, музеях тощо, – до 500 тис. доларів. Використання моделі накопичувального страхування при її широкому впровадженні створює можливість значного збільшення планованого потоку туристів зі стійким оборотом і щорічними відрахуваннями до бюджету в розмірі від 500 тис. доларів. Істотним елементом даного етапу є формування готельної бази для розміщення.