154837 (Інновації в туризмі), страница 2

7. Принцип зв’язности. Процес нововведення закінчується появою на ринку продукту, який повинен на певному етапі свого життєвого циклу викликати потреби (стимулювати ідею) створення наступного нововведення й забезпечувати фінансову підтримку цього процесу.

8. Принцип безпеки. Будь-яке нововведення повинне гарантувати відсутність шкоди для людини й навколишнього його середовища [3, стор. 124].

1.3 Інноваційний процес

Під інноваціями в широкому змісті розуміється прибуткове використання нововведень у вигляді нових технологій, видів продукції й послуг, організаційно-технічних і соціально-економічних розв'язків виробничого, фінансового, комерційного, адміністративного або іншого характеру. Період часу від зародження ідеї, створення й поширення нововведення й до його використання прийнято називати життєвим циклом інновації. З урахуванням послідовності проведення робіт життєвий цикл інновації розглядається як інноваційний процес.

Терміни "інновація" і "інноваційний процес" близькі, але не однозначні. Інноваційний процес пов'язаний зі створенням, освоєнням і поширенням інновацій. Творці інновації керуються такими критеріями, як життєвий цикл виробу й економічна ефективність. Їхня стратегія спрямована на те, щоб перевершити конкурентів, створивши нововведення, яке буде визнано унікальним у певній області. Науково-технічні розробки й нововведення виступають як проміжний результат науково-виробничого циклу й у міру практичного застосування перетворюються в науково-технічні інновації - кінцевий результат. Науково-технічні розробки й винаходу є додатком нового знання з метою його практичного застосування, а науково-технічні інновації - це матеріалізація нових ідей і знань, відкриттів, винаходів і науково-технічних розробок у процесі виробництва з метою їх комерційної реалізації для задоволення певних запитів споживачів. Неодмінними властивостями інновації є науково-технічна новизна й виробнича застосовність. [2,стор 85]

Отже, інновації повинні:

• мати новизну;

• задовольняти ринковому попиту;

• приносити прибуток виробникові.

Поширення нововведень, як і їх створення, є складовою частиною інноваційного процесу.

Розрізняють три логічні форми інноваційного процесу: простий внутрішньорганізаційний, простий межорганизаційний і розширений. Простий внутрішньорганізаційний інноваційний процес припускає створення й використання нововведення усередині однієї й тієї ж організації, нововведення в цьому випадку не ухвалює безпосередньо товарної форми. При простому межорганизаційному інноваційному процесі нововведення виступає як предмет купівлі-продажу. Така форма інноваційного процесу означає відділення функції творця й виробника нововведення від функції його споживача. Розширений інноваційний процес проявляється в створенні нових виробників нововведення, у порушенні монополії виробника - піонера, що сприяє через взаємну конкуренцію вдосконалюванню споживчих властивостей товару, що випускається. В умовах товарного інноваційного процесу діють як мінімум два господарюючі суб'єкти: виробник і споживач нововведення. Якщо нововведення - технологічний процес, його виробник і споживач можуть сполучатися в одному господарюючому суб'єктові.

Простий інноваційний процес переходить у товарний за дві фази:

1) створення нововведення і його поширення;

2) дифузія нововведення.

Перша фаза - це послідовні етапи наукових досліджень, дослідно-конструкторських робіт, організація досвідченого виробництва й збуту, організація комерційного виробництва. На першій фазі ще не реалізується корисний ефект нововведення, а тільки створюються передумови такої реалізації. На другій фазі громадсько-корисний ефект перерозподіляється між виробниками нововведення, а також між виробниками й споживачами.

1.4 Інноваційна діяльність у туризмі

Інноваційна діяльність - комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які приводять до інновацій. Діяльність є інноваційної, якщо в неї приносяться нові знання, технології, приймання, підходи для одержання результату, який широко затребуваний у суспільстві. Інноваційну діяльність підприємства можна визначити як спільну роботу всіх працівників, спрямовану на створення й впровадження нововведення. Інноваційна діяльність носить системний характер, систему утворюють суспільство й суб'єкти інноваційної діяльності.[8,стор 31]

Основні напрямки інноваційної діяльності в сфері туризму й гостинності:

- випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.;

- використання нової техніки й технології у виробництві традиційних продуктів;

- використання нових туристських ресурсів, що раніше не використовувалися. Унікальний приклад - подорожі туристів на космічних кораблях;

- зміни в організації виробництва й споживання традиційного туристського, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д.; новий маркетинг, новий менеджмент;

- виявлення й використання нових ринків збуту продукції (готельні й ресторанні ланцюги).

Основу інноваційної діяльності у всіх секторах економіки становить реалізація досягнень науково-технічного прогресу. Сказане повною мірою ставиться й до сфери соціально-культурного сервісу й туризму. .[8,стор 56]

Науково-технічна революція не тільки стала матеріальною основою формування масового туризму. Вона вплинула на інноваційну діяльність у соціально-культурний сервіс і туризм через високі технології, до яких належать нові матеріали, мікропроцесорна техніка, засоби інформації й зв'язки, біотехнології.

Поява полімерних, композитних і інших нових матеріалів привело до появи нових видів одягу й взуття, нового спортивного й іншого спорядження, нової тари й упакування і т.д. Нові матеріали стали матеріальною основою екстремального туризму, сприяли розвитку водного, гірського й ряду інших видів туризму.

Поява сучасних засобів інформації й зв'язку вплинула на суспільне виробництво й побут людей. Сучасну туристську діяльність і роботу туристських фірм не можна представити без Internet. Сучасна аудио-відео- техніка суттєво змінила технологію менеджменту. Керування переводиться в режим реального часу і т.д.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері туризму спрямована на створення нового або зміна існуючого продукту, на вдосконалювання транспортних, готельних і інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних і телекомунікаційних технологій і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності.

1.5 Ринок інноваційної продукції

Суб'єкти інноваційного ринку - це держава, підприємства, організації, установи, університети, фонди, фізичні особи (учені й фахівці).

Об'єкти інноваційного ринку - це результати інтелектуальної діяльності, представлені:

в упредметненій формі (у вигляді встаткування, агрегатів, досвідчених установок, інструментів, технологічних ліній і т.д.);

у неупредметненій формі (дані науково-дослідних, проектно-конструкторських робіт у вигляді аналітичного звіту опису, що узагальнює, способу, конструкторської й технічної документації);

у вигляді знань, досвіду, консультування в сфері консалтингу, маркетингу, проектного керування, інжинірингу й інших науково-практичних послуг, пов'язаних із супроводом і обслуговуванням інноваційної діяльності. .[1,стор178]

Загальноприйнятим у світовій практиці є узагальнення всього спектра економічних відносин із приводу купівлі і- продажу результатів наукової, інноваційної діяльності й надання послуг у цій сфері в понятті "технологічний обмін" або "передача (трансфер) технологій". В основі такого підходу лежить сучасне розуміння сутності технології, яка містить у собі як технічні засоби, систему відповідних навичок і знань, так і фінансові, матеріально-технічні, кадрові й інформаційні ресурси, виробничу культуру, систему адекватного керування, соціальне й природне середовище, у якому реалізується технологічний процес, а так само систему соціально-економічних наслідків (насамперед , екологічних).

Ринок інновацій характеризується рядом відмітних особливостей:

він традиційно є новим для вихідної на ринок організації (у силу новизни розробленого продукту доводиться мати справу з незнайомими споживачами);

він є нееластичним, внаслідок обмеженого впливу цінової політики на обсяг збуту;

він характеризується обмеженою кількістю покупців і продавців.

Попит на інноваційну продукцію може виходити із властиво наукового співтовариства, промисловості або від суспільства в широкім його розумінні.

У багатьох випадках створення нової технології не спричиняє попиту, оскільки характерною рисою для неї є високий ступінь ринкової й технологічної невизначеності.

Ринкова невизначеність полягає у відсутності інформації щодо характеру й ступеня задоволення тієї або іншої потреби ринку за допомогою нової наукомісткої продукції. У випадку появи на ринку принципово нової продукції важко передбачити реакцію споживача через його непроінформованість про свої запити.

Ринкова невизначеність обумовлена наступними умовами:

споживач ще не знає, якою мірою нова продукція може задовольнити його потребу (або в якому ступені нові продукти краще вже існуючих);

поведінка споживача піддається впливу багатьох факторів і не може бути передбачуване навіть у випадку покупки нової продукції;

у випадку визнання споживачем гідностей нової продукції виникає проблема її сумісності з іншою продукцією, уже використовуваної споживачем;

важко передбачити швидкість, масштаби поширення нововведення й насичення їм попиту, визначити ємність потенційного ринку й наміру конкурентів.

Технологічна невизначеність полягає у відсутності у виробника впевненості в тому, чи зможе продукція задовольнити усвідомлені запити потенційних споживачів.

РОЗДІЛ 2. ВПЛИВ ІННОВАЦІЙ НА РОЗВИТОК ТУРИЗМУ

2.1 Розвиток інформаційних технологій. Глобальні розподільні системи

Цінність інформаційних технологій обумовлена створюваними ними можливостями збору, аналізу й передачі інформації: куди завгодно, миттєво й з мінімальними витратами. Ці технології доповнюють інтелектуальні можливості людини точно так само, як технології промислової революції доповнювали мускульну енергію. Електричне висвітлення допомогло подовжити робочий день, залізниці й авіація дозволили людям і товарам значно легше й швидше переміщатися з однієї території на іншу. Впровадження Інтернету дозволило одержувати найбільші економічні вигоди у всіх сферах економіки.

Активний розвиток сфери інформаційних технологій почалося після поширення наприкінці 1960- х рр. універсальних обчислювальних машин ("мейнфреймов") і винаходу в 1971 р. мікропроцесора. За останні 40 років глобальні обчислювальні потужності збільшилися в мільярд раз. ДО 2010 р. процессинговая потужність звичайного комп'ютера буде в 10 млн раз перевищувати потужність комп'ютера 1975 р., однак коштувати в реальних цінах він буде набагато менше.

Інтернет став належним чином функціонувати тільки після винаходу Всесвітньої павутини в 1990 р. і браузера в 1993 р. Число користувачів Інтернету перевищило 1 млрд 20 млн і продовжує активно рости. В Інтернету є багато загального з телеграфом, винайденим в 30- е рр. XIX в. Телеграф теж привів до різкого падіння витрат на зв'язок і збільшенню інформаційних потоків в економіці. Але впровадження телеграфного зв'язку не привело до зміни традиційного економічного мислення, як це відбувається в епоху розвитку Інтернету. [10 стор 122]

Інформаційні технології - це тільки одна з галузей, що відбуваються нині науково-технічних революцій, які можуть забезпечити набагато могутнішу "довгу хвилю", ніж їх попередники. Неминуче перетинання телекомунікаційних і інформаційних проблем і засобів їх розв'язку. Найбільшою мірою це ставиться до Інтернету як найбільш масштабному інформаційно-телекомунікаційному засобу.

У сучасному світі учасниками телекомунікаційних систем є: 1) оператори зв'язку, які фактично забезпечують інфраструктурні можливості з повним набором універсальних послуг; суверенітет над національним сегментом інтернета належить тій країні, на території якої він розміщається; 2) постачальники послуг доступу до Інтернету, глобальних розподільних систем; це провайдери - власники певної частини передавальних технологій, що й розподіляють їх серед споживачів і постачальників інформації; 3) постачальники інформації - власники інформаційно-торговельних порталів, серверів; 4) користувачі.