Щоб уникнути передчасного використання резерву пристосувальних можливостей до змагальних вправ 17–20 літніх спортсменів необхідно визначити оптимальне співвідношення засобів фізичної підготовки і тренувальних навантажень різної спрямованості.

Аналіз спортивних досягнень ведучих гонщиків і результатів останніх досліджень (1,3,8) показують, що в сучасних умовах підготовки трас, лижного інвентарю, уведення нових змагальних дисциплін істотно підвищуються вимоги до функціональної, технічної, швидкісно-силової підготовленості.

У зв'язку з цим виникає багато проблем при підготовці молодих лижників-гонщиків. Так, для гармонічної фізичної підготовки юних спортсменів необхідно раціонально розподілити засобу загально-фізичної, допоміжної і спеціальної підготовки, а щоб уникнути ранньої спеціалізації спортивного тренування потрібно визначити оптимальну величину тренувальних навантажень комплексної і виборчої спрямованості.

2. Організація спортивного відбору в лижному спорті

2.1 Основи відбору на першому етапі

Основними задачами першого етапу добору (первинний добір) є визначення придатності дітей і підлітків до спортивного удосконалювання шляхом виявлення їхніх задатків, що лежать в основі розвитку здібностей, оцінка ступеня рухової активності. Можна погодитися з думкою В. І. Пилиповича і І. М. Туревського про те, що на даному етапі основною задачею є добір узагалі моторно-обдарованих дітей і виявлення їхнього психомоторного статусу.

До спортивних занять залучається можливо більша кількість обдарованих у спортивному відношенні дітей і підлітків. Широко розгортається робота з агітації і пропаганди спорту. Доцільно організовувати спортивні секції в загальноосвітніх школах, де б під керівництвом учителя фізкультури і при участі тренера спортивної школи проводилися заняття по обраному виді спорту. У процесі занять і змагань протягом навчального року виявляються перспективні учні. На уроках фізичної культури й у ході секційних занять можна виявити стійке прагнення школяра до спортивного удосконалювання, успішність оволодіння їм руховими навичками й уміннями, інтерес до виконання фізичних вправ [11,12].

Варто враховувати і відношення родини до систематичних занять спортом. З цією метою тренер повинний проводити бесіди з родителями або анкетне опитування. Істотно поповнити інформацію про школярів може учитель фізичної культури. Важливе значення мають безпосередні бесіди тренера з дітьми.

Наприкінці першого етапу добору проводяться огляди-конкурси по видах спорту, контрольні іспити і змагання. Доцільно ці заходи пристосовувати до закінчення навчального року. У ряді випадків попередньо відібрані учні зараховуються в літній спортивний табір, де вони займаються під керівництвом тренерів спортивної школи. У спортивному таборі на основі тестування і педагогічних спостережень продовжується виявлення здібностей дітей і підлітків.

В останні роки в ряді республік країни створюються групи підготовки дітей для надходження в ДЮСШ, перед цими групами поставлені задачі: масове залучення дітей до занять даним видом спорту і підбор найбільш перспективних хлопців для зарахування в ДЮСШ. Як показали дослідження М.Н. Тураходжаєвої, шляхом підбора спеціальних засобів і методів у цих групах можна направленно впливати на розвиток фізичних якостей, формування навичок і умінь, створюючи необхідні передумови для наступної спеціалізації у визначеному виді спорту [12,35].

Проблема відбору юних спортсменів може бути успішно вирішена лише на основі тривалих і ретельно організованих комплексних обстежень що займаються. Правильно обраний комплекс методів дослідження, що припускає вивчення різних сторін особистості спортсмена шляхом педагогічних, лікарсько-фізіологічних, психологічних і соціологічних методів, дасть можливість виявити спортивну обдарованість школярів.

На основі педагогічних спостережень тренер визначає здатність юних спортсменів переборювати значні тренувальні навантаження, можливість організму юного спортсмена до ефективного відновлення, виявляє темпи формування рухових навичок, темпи розвитку окремих фізичних якостей. Велику роль грають педагогічні контрольні іспити (тестування), за результатами яких судять про рівень розвитку фізичних якостей і можливих темпів їхнього приросту. Тести повинні відповідати визначеним вимогам. Важливою якістю тесту є валідність, тобто відповідність тесту (контрольної вправи) можливості виявлення рівня розвитку даної фізичної якості. Це відповідність звичайна виявляється в структурі рухів, тривалості й інтенсивності виконання вправ. У ряді випадків у юних спортсменів на відміну від дорослих навіть вправи однієї і тієї ж потужності, але різної тривалості можуть характеризувати різні властивості рухового апарата. Наприклад, у дітей і підлітків 7–16 років швидкісні можливості повніше тестируются не за результатами бігу на 100 м, а за допомогою пробегания відрізків меншої довжини – 20–40 м. У даному випадку результат у бігу на 100 м у більшій мері характеризує рівень розвитку спеціальної витривалості спортсмена.

Іншим важливим критерієм тесту є надійність, що припускає високу стабільність показників, тобто їхня відтворюваність при повторному тестуванні. Важко розраховувати на успіх, якщо як тест використовуються вправи або які-небудь показники, які за своєю природою вкрай мінливі або варіабельні.

Критерій надійності украй важливий у лонгитюдинальных дослідженнях, коли необхідно оцінити успішність навчання або тренування протягом тривалого часу. Якщо використовувати тести, що характеризуються слабкою відтворюваністю, то важко виявити різницю між вихідним (початковим) і кінцевим результатами юного спортсмена [12,39].

Важливою якістю тесту є і його об'єктивність. Тест повинний неупереджено, незалежно від суб'єктивних представлень екзаменатора, характеризувати рівень розвитку тієї або іншої фізичної якості спортсмена. Якщо об'єктивність тесту недостатня, то важко порівнювати результати іспитів, що проводилися різними тренерами, тому що помилки кожного дослідника не дозволяють точно визначити рівень розвитку даної фізичної якості.

Тест також повинний бути відносно простим, доступним для що займаються. Тестування не повинне перетворюватися у виснажливий іспит, що вимагає величезної напруги сил. У цьому випадку інформативність тесту знижується.

Серед фізичних якостей і здібностей, що визначають досягнення високих спортивних результатів, існують так називані консервативні, генетично обумовлені якості і прояви рухової діяльності, що важко піддаються розвиткові й удосконалюванню в процесі тренування. Вони мають важливе прогностичне значення при доборі дітей і підлітків у спортивні школи. Тому тестуванню їх повинне бути приділена особлива увага. Визнаючи важливу роль тестів при аналізі здібностей юних спортсменів, не випливає разом з тим і переоцінювати їхнє значення. Необхідно пам'ятати, що вони є тільки одним з багатьох інструментів пізнання можливостей дітей, що займаються спортом.

Істотну інформацію про здібності що займаються можуть дати медико-біологічні дослідження, що дозволять визначити стан здоров'я, рівень фізичного розвитку і підготовленості школярів, виявити дітей і підлітків, що має протипоказання до занять спортом. Особлива увага повинна бути звернена на тривалість і якість відбудовних процесів після виконання дітьми і підлітками тренувальних навантажень [10,35].

Вивчення впливу тренувальних навантажень на організм юного спортсмена, характеру їхньої післядії в різних циклах спортивного тренування дозволить одержати інформацію про потенційні можливості юних спортсменів. Лікарські обстеження необхідні і для того, щоб у кожнім конкретному випадку вирішити, у яких лікувально-профілактичних заходах бідують діти і підлітки, що володіють необхідними даними для надходження в спортивну школу. Крім того, медичний огляд при надходженні в спортивну школу так само, як і подальші лікарські спостереження, повинний допомогти тренерові в індивідуалізації учбово-тренувального процесу на всіх етапах підготовки юного спортсмена. На першому етапі спортивного добору до участі в змаганнях і контрольних іспитах можуть бути допущені діти з медичним висновком про стан здоров'я, отриманим при огляді лікарем загальноосвітньої школи. При наявності відхилень у стані здоров'я, не перешкоджаючим заняттям фізичною культурою і спортом, лікар загальноосвітньої школи вказує в довідці діагноз. Висновок шкільного лікаря залишається дійсним протягом перших трьох місяців перебування в спортивній школі.

У процесі психологічних досліджень особлива увага приділяється виявленню в юних спортсменів таких якостей, як активність і завзятість у спортивній боротьбі, самостійність, рішучість, цілеспрямованість, спортивна працьовитість, здатність мобілізуватися під час змагань і т. п. У лабораторних умовах досліджуються здібності спортсмена до оперативного мислення, властивості вищої нервової діяльності, сенсомоторные реакції, швидкість переробки інформації, сенсомоторная координація, а також деякі інші.

У ході соціологічних і соціально-психологічних досліджень виявляються глибина н стійкість спортивних інтересів, мотивація, рівень домагань юних спортсменів.

Аналіз теоретичних і експериментальних робіт дозволяє сформулювати наступні критерії добору в спортивні школи.

Педагогічні критерії відбору характеризують рівні розвитку фізичних якостей, техніко-тактичної підготовленості, спортивно-технічної майстерності, темпи росту спортивних досягнень, моторну навченість, координаційні можливості, здатність юних спортсменів до ефективного рішення рухових задач в умовах напруженої боротьби.

Медико-біологічні критерії добору характеризують стан здоров'я спортсмена, його біологічний вік, морфофункциональные ознаки, стан функціональних і сенсорних систем організму, індивідуальні особливості вищої нервової діяльності юних спортсменів.

Психологічні критерії добору включають показники, що свідчать про можливості удосконалювання різних психічних якостей у залежності від вимог виду спорту, ступеня розвитку вольових якостей, особливості характеру, темпераменту.

Так, для виявлення вольових якостей дітям і підліткам доцільно давати контрольні завдання (бажано в соревновательной формі). Показником інтенсивності прояву вольових зусиль що займаються служить успішне виконання вправ з короткочасною напругою, спортивна працьовитості – здійснення щодо складних у координаційному відношенні вправ, для освоєння яких потрібне тривалий час. Рішучість і сміливість що займаються вивчається за допомогою виконання різних вправ в ускладнених умовах.

Соціологічні критерії добору включають характеристику мотивів, інтересів і запитів учнів: показники, що характеризують формуючий вплив спорту, родини, колективу. Ефективність добору багато в чому залежить від своєчасного й об'єктивного виявлення інтересу дітей і підлітків до занять тим або іншому видові спорту. Важливе значення має всебічний аналіз причин відсівання юних спортсменів, що виявила задатки для успішного спортивного удосконалювання на перших етапах багаторічного тренування. Необхідно підкреслити, що в процесі добору на кожнім етапі багаторічного спортивного удосконалювання повинний здійснюватися комплексний підхід, що припускає аналіз особистості спортсмена в цілому і його спортивних здібностях на основі педагогічних, медико-біологічних, психологічних і соціологічних критеріїв відбору [10,12].

Для кожного виду спорту повинні бути визначені комплекси педагогічних контрольних іспитів (тестів). Добір дітей і підлітків тісно пов'язаний із процесом багаторічного тренування. Тому зміст кожного її етапу прямо зв'язано з діагностикою спортивної придатності, з необхідністю виконання усезростаючих вимог і оцінкою досягнень спортсмена.

Тому що різні види спорту висувають неоднакові вимоги до спортсменів, доцільно розглянути різні критерії добору стосовно до окремих видів спорту. Разом з тим наявність у ряді випадків загальних вимог дозволяє умовно розділити усі види спорту на 5 груп: швидкісно-силові види спорту, циклічні види спорту, технічно складні види спорту, спортивні єдиноборства, спортивні ігри.

У швидкісно-силових видах спорту (легкоатлетичні стрибки, метання, важка атлетика) у процесі добору перевага віддається дітям і підліткам з добре розвиненою мускулатурою, високим рівнем розвитку швидкості, сили, швидкісно-силових якостей. Так, для стрибунів у довжину з розбігу і потрійним стрибком з розбігу важливе значення має високий рівень розвитку швидкісно-силових якостей. Однак крім них необхідні високі швидкісні дані, тому що стрибок у довжину в чоловіків на 820–850 см і в жінок на 710–720 см неможливий без досягнення кінцевої швидкості розбігу, рівної відповідно 10 м і більше, 9 м і більше у секунду. Висока швидкість розбігу сполучиться з умінням робити відштовхування з максимальною силою в мінімальний відрізок часу.

При відборі стрибунів у висоту з розбігу варто враховувати, що пропорції їхнього тіла характеризуються визначеними особливостями. Стрибуни мають довгі ноги і порівняно коротким тулубом. Найважливішою фізичною якістю стрибуна є складний комплекс швидкісно-силових якостей, що виявляється при виконанні точного розбігу і могутнього відштовхування. При виконанні відштовхування тиск на опору перевищує власна вага спортсмена в 5– 7 разів. Це вимагає високого рівня розвитку силових і швидкісно-силових якостей.

Виконання складних рухів, як в опорної, так і в польотної фазах стрибків вимагає високого ступеня координації й оптимального стану функції вестибулярного апарата. Виконання широкоамплитудных махових рухів обов'язково для сучасних варіантів стрибка. Тому стрибуни повинні володіти і такою якістю, як гнучкість, тобто високим ступенем рухливості в суглобах. Стрибунові у висоту властиві такі психічні якості, як сміливість і рішучість, і та особлива форма самоконтролю, що дозволяє правильно розподілити свої сили під час багатогодинної боротьби.