153861 (Рекреаційно-туристичне вивчення Італії)

МІНІСТЕРСТВО ОСВІІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова

Інститут природничо-географічної освіти та екології

Кафедра економічної і соціальної географії

Рекреаційно-туристичне вивчення Італії

Курсова робота

Студента 29-Т групи

Зражевського Олександра Володимировича

Науковий керівник – кандидат

географічних наук доцент

Мозговий Артем Анатолійович

Київ-2010р

ВСТУП

Актуальність теми. Туризм є однією з найбільших і динамічних галузей світової економіки. Високі темпи його розвитку, великі обсяги валютних надходжень активно впливають на різні сектори економіки, що сприяє формуванню власної туристичної індустрії. На сферу туризму припадає близько 6% світового валового національного продукту, 7% світових інвестицій, кожне 16-е робоче місце, 11% світових споживчих витрат.

Таким чином, в наші дні не можна не помітити того величезного впливу, який справляє індустрія туризму на світову економіку.

Італія посідає помітне місце у світовому ринку туристичних послуг що має потужну власну туристичну індустрію.

Вона являє одну з найдавніших історій і в той же час це порівняно молода держава, що з'явилася на політичній карті лише трохи більше ста років тому після остаточного об'єднання у 1871 р. з існуючих раніше на її території окремих герцовств і королівств. Нині це високорозвинена держава, яка входить до «Великої сімки». Образ Італії сильно змінилося за останнє сторіччя. Тепер Італія має першокласну туристичну інфраструктуру і стабільну клієнтуру — жителів Північно-Західної Європи.

Славу сучасної Італії створюють не тільки прекрасні середземноморські пейзажі, білосніжні вершини Альп, апельсинові сади Сицилії, виноградники Тоскани й Лаціо, не тільки золоті розсипи незліченних пам'ятників багатовікової італійської культури, а й чудова туристична інфраструктура й традиції гостинності.

Тому, метою цієї роботи є дослідження особливостей іноземного туризму в структурі господарства Італії.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити наступні завдання:

• Простежити історію становлення туризму в Італії;

• Висвітлити різні аспекти туристичної пропозиції в Італії;

• Розкрити значення туризму для господарства Італії.

• Вивчення туристичних центрів та їх характеристика.

Об’єкт дослідження: Італія як країна – лідер Середземноморського регіону у розвитку міжнародного туризму.

Предмет дослідження: рекреаційно – туристичний потенціал Італії та наявні рекреаційно – туристичні ресурси.

Завдання дослідження: Вивчення туристичних центрів Італії та їх характеристика.

РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО КРАЇНУ

Офіційна назва: Італійська Республіка — це країна, що розташована на півдні Європи, оточена морями басейну Середземного моря і займає: весь Апеннінський півострів; великі острови Сицилія, Сардинія; 7 населених островів Тосканського архіпелагу, найбільшим з яких є острів Ельба; Понціанські острови; острови Іск'я, Капрі, Прочіда; острови Еолійського (Ліпарського) архіпелагу; острів Устіка; Еґадські острови; архіпелаг Маддалена, острови Таволара, Молара, л'Асінара, Сант-Антіоко і Сан-П'єтро поблизу Сардинії; острів Пантеллерія й Пелаґійські острови в Сицилійському морі; острови Треміті в затоці Ґарґано.

Кордони

Сухопутні кордони проходять вздовж гірського ланцюга Альп: на заході із Францією — 488 км, на півночі — зі Швейцарією — 740 км й Австрією — 430 км, на сході зі Словенією — 232 км. Крім того Італія має кордони з двома невеличкими державами — анклавами: Ватиканом — 3,2 км та Сан-Марино — 39 км. Морські кордони проходять по узбережжях морів: зі сходу — Адріатичного, з півдня — Іонічного, з південного заходу — Тірренського, а з північного заходу — Ліґурійського. Південне узбережжя острова Сицилія омивають води Сицилійського моря.

Довжина берегової лінії — 7 600 км.

Територіальні води — 12 морських миль.

Континентальний шельф — 200 морських миль.

Коротка історична довідка

1000 років до н.е. - на території країни жили племена етрусків, лигурів, італіків, латинян, сабінян. Між 1200-1100 рр. до н.е. на територію сучасної Італії прийшли племена італіків. Дещо пізніше з'явилися іллірійці, згодом, близько 900-800 рр. до н.е., - етруски і, нарешті, з VIII ст. до н.е. - греки, які селилися переважно на півдні Апеннінського півострова і на Сицилії.

754 р. до н.е. - заснування латинянами міста Рима. згідно з легендою, Ромул заснував Рим 21 квітня 753 р. до н.е.

У VIII-XI ст. в Південній Італії утворюються морські республіки Амальфі, Гаета і Неаполь, а в Північній Італії зміцнюються республіки Генуя, Піза і Венеція. Арабів (сарацинів) витісняють з Південної Італії та з Сицилії.

962 р. - походи в Італію німецького короля Оттона І. Утворення Священної Римської імперії (фактично титул її імператора трактувався як титул найсильнішого володаря в Європі).

XII ст. - нормани за часів правління Рожера I захопили Південну Італію і Сицилію, утворивши тут Сицилійське королівство. 1194 р. норманські області переходять під владу німецького короля та імператора Священної Римської імперії Генріха VI.

Після правління династії Штауфенів, що тривало до 1268 р., настає період територіальної роздробленості.

У XIII-XIV ст. Папська область включає в себе значну частину Середньої Італії. Морська республіка Венеція знаходиться на вершині своєї могутності. Флоренція встановлює панування над великими районами Північної та Середньої Італії. У Мілані феодальний рід Вісконті (пізніше - династія герцогів Сфорца) встановлює одноосібне спадкове правління.

1442 р. - Сицилійське королівство перейшло під владу Іспанії. Альфонс V, король Арагону, стає "королем обох Сицилій". Аж до 1713 р. Неаполітанське і Сицилійське королівства підкоряються іспанській короні.

У 1831 р. Джузеппе Мадзіні в Марселі створює підпільну організацію «Молода Італія», мета якої - звільнення та об'єднання Італії. Починається Рісорджименто - епоха возз'єднання Італії. У 1838 р. Сардинське королівство оголошує війну Австрії, але зазнає поразки. Лише французи під проводом Наполеона III у 1859 р. змушують австрійців відступити.

1915 р. — вступ в І світову війну на стороні Антанти.

1945 р. — страта Муссоліні і закінчення війни в Італії, німецькі війська капітулюють.

1947 р. — у результаті референдуму Італія проголошена республікою. За мирним договором країна утратила всі колонії і території на Балканах. Місто Трієст виділений у вільну зону ООН.

1949 р. — вступ Італії в НАТО.

1964 р. — возз'єднання м. Трієста з Італійською республікою.

1957 р. — Італія — один із засновників ЄЕС («Спільного ринку»).

1979 — 1980 р. — діяльність терористичних 'Червоних бригад". Убивство лідера ХДП А. Моро, вибух на вокзалі в Болоньї й ін.

1983 — 1986 р. — активні дії уряду Італії проти «Червоних бригад» і мафії.

Християнські демократи встановили коаліцію з п'яти партій, включаючи соціалістичну в 1988, в 1989 комуністи сформували «тіньовий кабінет». Референдум 1991 схвалив реформу виборів. Правляча коаліція втратила більшість на загальних виборах у 1992. У 1993 мафія потрапила в сфери державної влади, лідер Соціалістичної партії Краксі подав у відставку через звинувачення зв'язках із мафією. В 1999 році Карло Адзеліо Чампі без підтримки жодної партії став президентом.

Державний устрій

Згідно з республіканською Конституцією, що була урочисто прийнята 27 грудня 1947 і набула чинності 1 січня 1948, Італія є «унітарною республікою. Вища влада належить народу, який втілює її в формах і межах, визначених Конституцією». Виборний двопалатний Парламент складається з Палати Депутатів (630 членів) і Сенату Республіки (315 членів). Законодавча функція належить обом Палатам. Крім того, вони контролюють політику і діяльність виконавчої влади. Парламент на спільному засіданні обирає Президента Республіки терміном на 7 років.

Адміністративний поділ

Італія поділяється на 20 областей — Валле д’Аоста, Ломбардія, Трентіно-Альто Адідже, Фріулі-Венеція Джулія, П'ємонт, Лігурія, Венето, Тоскана, Умбрія, Емілія Романія, Марке, Абруццо, Лаціо, Молізе, Базіліката, Кампанія, Калабрія, Апулія, Сардинія і Сицилія, (п'ять з яких — Сицилія, Сардинія, Трентіно-Альто-Адідже, Валле-д’Аоста та Фріулі-Венеція Джулія мають особливий статус), області поділені на 110 провінцій. Провінції в свою чергу поділяються на коммуни. Загальна кількість коммун - 8101. Області із особливим статусом (автономії) мають власні парламенти — областні ради та уряди — джунти — які мають спеціальні повноваження в питаннях місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ 2 Природно – рекреаційні ресурси

Літосферні

Майже 4/ 5 поверхні Італії займають гори і височини, і менше 1/ 4 її площі припадає на Паданську рівнину і вузькі прибережні низовини. У материковій частині Італія відокремлена від решти континенту найвищої в Європі гірською системою Альп. Вигнута на північний захід гігантська дуга Альп тягнеться із заходу на схід на 1200 км. Найвищу, західну їх частина складає стародавній герцинський масив, складений кристалічними породами. Саме тут знаходяться високі вершини Альп: Монблан (4807 м), Монте - Роза (4634 м), Червінія (4478 м). Вершини цих гір покриті потужними льодовиками. На південь Альпи знижуються до 1000 м над рівнем моря (Приморські Альпи). На схід ланцюг гір розходиться віялом, і висота їх знижується до 2000 м. (Карнійські Альпи).

Гірські ланцюги Альп перерізані численними долинами і перевалами, доступними протягом усього року. У зимовій Італії у гірськолижників відмінні можливості: можна кататися місяць і жодного разу не повторити спуск. Червінія найвищий Італійський курорт. Рідко де ще в Європі вдасться піднятися на підйомнику над хмарами, потім проїхати через них, виїхати і кататися вже під ними Зима тут дуже сонячна, сніг лежить з грудня по кінець травня. Трентіно, Венето, Валь - ді - Фьемме, Анда - Паганелла - все це невеликі курорти, ідельно місця для занять зимовими видами спорту. Італійські зимові гірськолижні курорти, задовольнять запити самих вишуканих, високо потребуючих до комфорту і розваг, людей різних соціальних станів.

По перевалах проходять автомобільні і залізні дороги, в деяких місцях гори пронизані тунелями.

На південному заході Альпи переходять в Апенніни, які, тягнуться далі через весь Апеннінський півострів. Апенніни - одні з наймолодших гір на землі. За своєю протяжністю (1500км) вони перевищують Альпи, але набагато поступаються їм по висоті. Їх найвища точка - гора Корно сягає лише 2914 м над рівнем моря. Вершини Апеннін не доходять до снігової межі і позбавлені вічних снігів, лише на східних схилах Монте-Корно єдиний в Апеннінах льодовик спускається до висоти 2690 м.

Апенніни дуже різноманітні за своїм геологічною будовою і рельєфу. Гори в Тоскана, центральних Апеннінах, Кампанії і Бразілікате складені конгломератами, пісковиками і вапняками, а також глинистими сланцями і мармурами. Південніше у Калабрії вони складені стародавніми виверженими і метаморфічними породами. Ці ж породи характерні і для гір Сицилії та Сардинії.

Характерна риса геологічної будови Італії - широке поширення вулканічних порід. Тут знаходяться вулкани різних типів і в різній стадії розвитку. Є згаслі, а так само діючі - Етна, Везувій і Стромболі. Везувій (2181 м) є самою промовисту деталь неповторного неаполітанського пейзажу; останнє, сильне виверження тут відбулося в 1944году. Найактивніший вулкан в Італії, найбільший в країні і в Європі - Етна (3340 м) на сході Сицилії, який в останні роки вивергається приблизно раз на 3 - 5 років; найбільш сильне виверження зафіксовано в 1669. Вулкан Стромболі (926 м) знаходиться на північ від Сицилії на Ліпарскіх островах у Тірренському морі, і названий «маяком Середземномор'я» за часті виверження. У Італії можна спостерігати різноманітні природні явища, пов'язані з вулканізмом, - викиди водяної пари під високим тиском на острові Іскья, вуглекислого газу в собачому гроті поблизу Неаполя; гарячі мінеральні джерела в Тоскані (Флоренція); грязьові вулкани в Еміліанскіх Апеннінах.

Гідрологічні ресурси

На порівняно невеликій, вузькій і гористій території Італії немає простору для довгих і повноводних річок. Італійські річки переважно короткі, це скоріше гірські потоки, що стікають прямо в море або утворюють порівняно невеликі річкові системи. Тільки в північній Італії є розвинена мережа річок, які круглий рік харчуються льодовиковими талими водами і рясними опадами. Вісь північно-італійської річкової мережі найбільша і повноводна ріка Італії - По довжиною 670 км при ширині від 100 до 800 і більше метрів. Площа її басейну займає близько 1 / 4 території країни. Починаючись на заході, в Альпах, вона тече на схід через всю Паданску рівнину і впадає в Адріатичне море. Місцями, в низинах русло западає вище навколишньої рівнини. Це зумовило спордження численних дамб для захисту від повеней, які тут не рідкість. По з притоками і каналами утворює велику судноплавну систему. Ліві притоки По стікають з Альп, а праві - з Апеннін. Ліві притоки харчуються переважно талими льодовиковими водами влітку. Апеннінські притоки По - невеликі бурхливі гірські річки найбільш повноводні навесні, коли тане сніг і йдуть рясні дощі, і дощовою восени.

Інші річки материкової частини Італії, що не входять в систему По, найбільш повноводні в червні, в результаті танення зимового снігу і випадання літніх дощів.

Найбільша річка Апеннінського півострова - Тибр, довжина якої сягає 405 км, а ширина всього 150 м. Від Риму до гирла Тибр.

Через систему озер, приток та каналів Тибр пов'язаний з іншого значною річкою півострова - Арно. І Тибр, і Арно сумно звісні своїми руйнівними повенями. Величезні збитки господарству і пам'ятникам культури заподіяла, наприклад, повінь у Флоренції в 1966р.

Великі ріки Апеннінського півострова середземноморського типу, тобто вони повноводні восени і зимою і міліють влітку. Численні дрібні річки влітку зовсім пересихають, а восени і взимку перетворюються на бурхливі потоки.