153775 (Психічний стрес у спорті), страница 4

Проблема психічного стресу в спорті - одна з актуальних психологічних факторів у спортивній діяльності. Психічний стрес у спорті є предметом досліджень виряджаючи спортивних психологів, і в більшій своїй частині зводиться до рекомендацій з психорегуляції у роботі зі спортсменами конкретного виду спорту.

Спортивна діяльність обов'язково жадає від спортсменів високого розвитку великого комплексу психічних процесів і станів, для досягнення успіху в змаганнях.

Всі психічні стани й процеси в спортивній діяльності грають особливо важливу роль і повинні враховуватися в роботі із психологічного підготовці спортсмена перед підготовкою до змагання.

Роль психорегуляції у тренуванню доведена необхідністю мобілізації психічних процесів, необхідних для досягнення успіху в змаганнях. Однак психорегуляція повинна протікати не стихійно механічно підкоряючи собі й часто спотворюючи поводження спортсмена, а під строгим контролем його свідомості .

Для запобігання виникнення в спортсмена стресового стану рекомендується:

• виключення надзвичайних зовнішніх подразників, зовнішніх грубих впливів, високих фізичних і психічних навантажень перед стартом;

• збалансування домагань спортсмена з його можливостями;

• розвиток вольових якостей у спортсменів (упевненості, рішучості, самовладання);

• виключення надмірного зовнішнього стимулювання спортсменів перед змаганнями;

• підвищення в спортсменів стійкості до стресу;

• розвиток вольових якостей (рішучості, упевненості, самовладання);

• забезпечення спортсмена перед змаганням необхідною інформацією для прийняття рішень;

• формування у спортсменів адекватної самооцінки;

• розвиток у спортсменів емоційної стійкості;

• збалансування рівня домагань із можливостями спортсмена;

• забезпечення страховки при виконанні вправ і емоційної підтримки перед стартом;

• запобігання тривожності в осіб зі слабкою нервовою системою;

• запобігання агресії в осіб із сильною нервовою системою;

• збалансування рівня домагань у спортсмена з його можливостями на даний момент;

• зниження емоційної збудливості спортсмена.

Всі рекомендації можуть ще деталізуватися. Однак зовсім очевидно, що рішення кожної з вартих перед спортсменами завдань буде значно ефективніше при комбінуванні засобів впливу.

Надзвичайно важливо рекомендовані прийоми погоджувати з індивідуально-типологічними властивостями нервової системи спортсменів і обов'язково під спостереженням лікаря.

Література

1. Батурин Н.А. Психологія успіху й невдач у спортивній діяльності . вид.: Психологія в спорті.Омськ. 1998.

2. Василюк Е.Ф. Психологія переживань. Аналіз критичних ситуацій. М.:Фізкультура й спорт .1984.

3. Волинкина Г.Ю., Суворован.Ф. Нейрофізиологична структура емоційних станів людини. вид.: Ленінград. 1981.

4. Вяткина Б.А. Керування психічним стресом у спортивних змаганнях. М.: Фізкультура й спорт. 1981.

5. Генів Ф.П. Психологічні особливості мобілізаційної готовності спортсмена. М.: Фізкультура й спорт .1971.

6. Ільїн Е.П. Психологія фізичного виховання. М.: Фізкультура й спорт,1987.

7. Кретті Б. Психологія в сучасному спорті. М.: Фізкультура й спорт,1978.

8. Легурський К.Е. Методика психодіагностики в спорті. М.: Фізкультура й спорт .1990.

9. Психологія : Підручник для інститутів фізичної культури/ За редакцією Рудика П.А. М.: Фізкультура й спорт 1979.

10. Психологія й сучасний спорт: збірник наукових статей психології спорту соціалістичних країн. М.: Фізкультура й спорт 1973.

11. Карпова О. П. Екстремальні види спорту як модель адаптації в умовах психоемоційного стресу [Електронний ресурс] // Новини української психіатрії. — Харків, 2001. — Режим доступу: http://www.psychiatry.ua/articles/paper033.htm.

12. Кандидат психологічних наук, доцент В.В. Лукоянов «Основні аспекти синтезу психофізичній підготовці в спорті вищих досягнень».- 2007.

16