153775 (Психічний стрес у спорті)

План

Вступ

1. Загальне поняття психічних станів у спортсменів.

2. Класифікація психічних станів спортсменів

2.1 Стан тривожності

2.2 Стан страху

2.3 Стан моногонії

2.4 Стан психічного пересичення

2.5 Стан стресу

2.6 Стан непевності

2.7 Стан фрустрації

3. Діагностика стану психічної готовності спортсмена

3.1 Рівень стресу

4. Організація роботи тренера й психолога в підготовці до змагань

4.1 Вплив тренера

4.2 Вплив психолога

5. Психорегуляція й адаптація спортсмена до психічно стресових станів

Висновок

Література

Вступ

У сучасних умовах, життя людини, досягнення їм успіхів у діяльності на виробництві, у спільній праці, у побуті, у спілкуванні, у спорті значною мірою залежить від уміння регулювати своє поводження, стримувати свої почуття, контролювати настрій, зважаючи на вимоги навколишніх і ситуації.

Це ставиться цілком і повністю до такого складного й поважного вигляду людської діяльності, як спорт. Проведення змагань, де від спортсмена потрібна повна віддача, робота на межі своїх можливостей створює ситуації, у яких спортсменові необхідно регулювати свій психічний стан. Якщо фізичні навантаження великі, а спортсмен погано управляє своїм станом, виникає надмірна психічна напруга, що знижує ефективність діяльності, приводить до її дезорганізації, а в результаті до програшу, що може привести до втрати впевненості в собі, до психічного стресу, депресії.

Безперечно, що як серед доданків успіху, так і серед причин поразки в спортивному змаганні певна частка належить психічному стану спортсмена перед, і під час змагання. Сучасний рівень науки про спорт дозволяє визнати залежність результативності й надійності змагальної діяльності спортсмена від його психічного стану, що передує або супроводжує її.

Спортивна ситуація супроводжується значною психічною й емоційною напругою й здобуває характер стресової. Складність картини психологічного стресу може бути адекватно зрозуміла тільки при аналізі досить багатьох його проявів.

У цей час у суперечці рівних по своїх фізичних, технічних, тактичних можливостях атлетів, як правило, виграє той, хто краще вміє управляти своїм психічним станом, хто психологічно більше стійкий проти впливу різних стрес-факторів, хто має здатність до самоконтролю й саморегуляції, та психорегуляції.

Але не тільки змагальна діяльність висуває високі вимоги до вміння управляти своїм станом. Не менше значення має здатність до самоконтролю, саморегуляції й у тренувальному процесі.

Сучасний спорт характеризується значним збільшенням тренувальних навантажень, в окремих видах спорту - в 4-5 разів. Це, у свою чергу, привело до зростання психічних навантажень. Монотонність тренувального процесу, викликана багаторазовим повторенням тих самих вправ, рухів, що сприяють їхньому вдосконалюванню, одноманітність обстановки тренування викликають не тільки фізичне стомлення, але й величезна психічна напруга. Це вимагає ретельно продуманої, систематичної психологічної підготовки, одним зі складових якої є навчання спортсменів методам самоконтролю й психорегуляції.

Виникнення психічно стресового стану - явище досить часте в спортивній практиці, обумовлене причинами об'єктивного й суб'єктивного характеру. До суб'єктивних причин належить: майбутній виступ у змаганні, недостатня підготовленість спортсмена, відповідальність за виступ на змаганні, непевність в успішному виступі, стан здоров'я (незадовільне), зайва збудливість і тривожність як особистісні якості, індивідуально-психологічні особливості особистості, удалий і невдалий виступ у попередніх стартах і в перших стартах справжнього змагання, відношення спортсмена до невдач. До об'єктивних причин належить: сила суперників, організація змагання, необ'єктивне суддівство, поводження тренера на змаганні або відсутність його на змаганні, настрой команди, неправильно організована передзмагальна підготовка.

Сьогодні в спортивній практиці поширене явище, коли спортсмени виступають у змаганнях, недостатньо до того підготовлені - фізично, технічно, тактично, психологічно. Це стає очевидно вже в період безпосередньої підготовки до змагання. У спортсмена з'являється небажання виступати в змаганні, що викликає природну для такого випадку реакцію організму, що не забезпечує мобілізаційну готовність спортсмена до стартів. У результаті формується несприятливий психічний стан непевності, тривожності, остраху, апатії. На жаль, багато тренерів не надають цьому значення й включають спортсмена в команду. Природно, що виступ спортсмена з недостатньою підготовкою не буде успішним і викличе після змагання негативні емоції. Тренерові необхідна досить повна інформація про відношення спортсмена до майбутнього змагання. Кількаразові виступи спортсмена при недостатній підготовленості приводять до закріплення негативних емоцій, небажанню виступати в змаганнях і постійному виникненні несприятливих передстартових станів за принципом умовного рефлексу.

З психологічній точці зору стан стресу включає специфічну форму відображення людиною екстремальної ситуації і модель поводження як відповідну реакцію на це відображення.

Стан стресу може бути гострим або приймати хронічний характер. Раніш вважалося, що провокатором стресу можуть бути тільки екстремальні ситуації. У цьому випадку ми маємо справу з гострим стресом. Зараз особливості існування суспільства, зокрема інформаційне перевантаження, є причиною хронічних форм стресу.

Виникнення несприятливих емоційних станів, як обумовлених негативними властивостями особистості, так і ситуативних, викликаних екстремальними (особливо складними) умовами діяльності, робить необхідної розробку засобів їхнього попередження й регуляції, а також виховання емоційних властивостей особистості, що сприяють високої емоційної стійкості.

1. Загальне поняття психічних станів у спортсменів

Психічний стан - це психічна діяльність у певному проміжку часу, що показує особливості протікання психічних процесів, детермінованих умовами зовнішнього середовища й особливостями особистості.

Постановка проблеми психологічних станів у спортивній діяльності має велике практичне значення. Успіх у двобої залежить від обліку не тільки особистості спортсмена, але і його тимчасових психічних станів.

До останнього часу переважна більшість досліджень психічних станів у спорті ставилося до передстартового періоду. Перші описи й класифікації стартових станів мають більше короткий строк життя (Пуни А.Ц., Черникова О.А.).

Практика спорту викликає необхідність теоретичного аналізу цих станів і, насамперед, їхньої класифікації.

Необхідно зупинитися на самому понятті «психічний стан». На наш погляд, класифікувати психічні стани можливо тільки залежно від діяльності, що вони супроводжують. При аналізі варто враховувати:

1. Стан особистісні й ситуативні.

2. Стани глибокі й поверхневі.

3. Стани позитивні або негативні.

4. Стани тривалі й короткі.

5. Стану більше й менш усвідомлені.

Наявна класифікація передстартових станів ураховує тільки попередньої спортивної діяльності стану. Що стосується станів, характерних для безпосередньої спортивної діяльності (умовно названих «ігровими»), те, безумовно, при класифікації вони повинні бути розмежовані з урахуванням особливостей попередніх їм передстартових станів.

Несприятливі стани порушують оптимальний плин психічних функцій, формують негативні, не адекватні соціальним вимогам особливості й властивості особистості спортсмена, погіршують результативність дій, руйнують спортивну форму, послабляють психічне й фізичне здоров'я.

До несприятливого відносяться стани:

• пов'язані з негативними асоціальними по своїй спрямованості рисами характеру й властивостями особистості, нав'язливі й стійкі по своїх проявах (наприклад, зазнайство);

• результати, що знижують, суспільно значимої спортивної діяльності астенічні або пасивні емоції, наприклад самозаспокоєність, апатія;

• відволікаючі від основного спортивного завдання, спрямовані на сторонні об'єкти, що мають активний характер, але ведуть від виконання основної діяльності, наприклад ті або інші турботи, захват, гнів, викликані особистими відносинами;

• несприятливо впливають на фізичне й психічне здоров'я (нервують психіку, що викликають грубе порушення функцій внутрішніх органів, що послабляють захисні сили організму).

2. Класифікація психічних станів спортсменів

Психічний стан спортсмена, що він переживає до початку змагання, виражається у відношенні до майбутньої боротьби, в оцінці своїх можливостей, у посиленні процесів порушення, у зміні психічних процесів, пов'язаних із прийомом і переробкою вступник інформації. У тренувальній і змагальної діяльності можуть виникати різні психічні стани, що викликають неоднозначні зміни в організмі й по-різному впливають на діяльність спортсмена. Найпоширенішими вважаються наступні психічні стани.

2.1 Стан тривожності

Стан тривожності - це найпоширеніший стан у спортсменів перед стартом і перед уперше виконуваною складною вправою. Воно виникає в спортсмена перед стартом, результати якого для нього значимі, але результат невідомий. Симптоми стану тривожності наступні: сумнів у майбутніх результатах, уповільнення рухових реакцій, порушення дихального циклу, зменшення обсягу й частоти дихальних рухів. Стан тривожності збільшується непевністю спортсмена.

2.2 Стан страху

Цей стан виникає перед виконанням небезпечних спортивних вправ (можливість зриву й одержання травми) і перед зустріччю із сильним суперником (бокс, боротьба й т.п.). Симптоми стану страху наступні: збільшення частоти серцевих скорочень, збліднення або почервоніння шкірних покривів, розширення зіниць, заціпеніння, тремтіння, загальмованість. Варто мати на увазі, що на протікання стану страху й на його симптоми впливають особистісні особливості спортсмена (властивості нервової системи, вольові якості).

2.3 Стан монотонії

найбільше характерно для марафонців, лижників, ковзанярів, веслярів, штангістів, велосипедистів і ін. Для стану монотонії характерно: падіння інтересу до тренувальної роботи, передчасна утома, ослаблення уваги, почуття незадоволеності, сонливість, збільшення часу складної реакції, реагування на помилкові випади супротивника, укорочення часу простої реакції.

2.4 Стан психічного пересичення

Це стан, як правило, з'являється слідом за монотонієй, але може виникати й самостійно. До симптомів цього стану відносяться: збудженість, дратівливість, відраза до виконуваної роботи, укорочення часу складної реакції, зниження частоти серцевих скорочень, подиху, вентиляції легенів і енерготрат.

2.5 Стан стресу

Стрес, викликаний участю спортсмена в змаганнях, - це цілісний психофізіологічний стан особистості, що виникає у важкій ситуації, пов'язане з активним позитивним відношенням до виконуваної діяльності, характеризується свідомою відповідальністю й супроводжується неспецифічними вегетативними й емоційними змінами. У стані стресу можуть з'являтися як позитивні, так і негативні зрушення у виконуваній діяльності. Динаміка стану стресу обумовлена властивостями нервової системи. Рівень досягнень спортсмена в стані стресу визначається ступенем розвитку стресу й силою нервової системи.

Стрес має фізіологічні, психологічні, особистісні і медичні ознаки. Крім того, будь-який стрес обов'язково включає емоційна напруга.

Фізіологічні ознаки: хекання , частий пульс, почервоніння або збліднення шкіри особи, збільшення адреналіну в крові, потіння.

Психологічні ознаки: зміна динаміки психічних функцій, найчастіше уповільнення розумових операцій, розсіювання уваги, ослаблення функції пам'яті, зменшення сенсорної чутливості, гальмування процесу ухвалення рішення.

Особистісні ознаки: повне придушення волі, зниження самоконтролю, пасивність і стереотипність поводження, нездатність до творчих рішень, підвищена сугестивність, страх, тривожність, невмотивоване занепокоєння.

Медичні ознаки: підвищена нервозність, наявність істеричних реакцій, непритомності, афекти, головні болі, безсоння.

У динаміку стресу виділяється три стадії його розвитку (Г. Селье).

1. Стадія тривожності характеризується тим, що під впливом психотравмирующих факторів у людини виникає занепокоєння, тривога, перебудовуються фізіологічні функції організму (ЧСС, подих, артеріальний тиск). Знижується опірність організму. Потім поступово починається мобілізація внутрішніх адаптаційних резервів, захисних сил, розкриваються додаткові можливості, активізуються психічні процеси. За рахунок цього до певної межі підвищується ефективність діяльності.