Велике значення гімнастики, також, як засіб естетичного виховання людини. Засоби гімнастики сказуються не лише на формування гарних форм тіла, але вони і самі по собі гарні. Ефективність технічного виконання інших видів фізичних вправ визначається кількісними мірами: секундами, хвилинами, метрами та ін., в той час, як гімнастичні вправи оцінюються захопленням від їх виразного, технічно правильного виконання.

Багате і педагогічне значення гімнастики . Специфічні особливості виконання засобів гімнастики , особливості організації їх проведення дозволяють найбільш успішно вирішувати задачі виховання підростаючого покоління. Виконання рухових дій в гімнастиці точно обумовлено, існує

твердий , детально регламентований порядок занять, є свої традиції та свій стиль організації процеса навчання. Все це дисциплінує учнів, привчає їх уважно ставитися до процеса фізичного виховання , сприяє вихованню працелюбності , волі та характера.

Гімнастика це яскравий приклад з"єднання розумової освіти та фізичного виховання. Процес навчання оснований на широкому використанні аналізу та синтезу рухів, на вихованні вмінь володіти та керувати своїми діями, на творчому створенні нових рухових кооординацій, на розвиткові пізнавальних здібностей. Все це стимулює інтелектуальну діяльність, формує розумові активність, пластичність та мобільність центральної нервової системи. П.Ф. Лесгафт, говорячи про свою систему гімнастики в школі, писав: "Умственное и физическое образование так тесно связаны между собой, что должны составлять нераздельную задачу школы; всякое односторонее развитие непременно нарушит гармонию в образовании и не создаст условий для развития человека" ( 12 , ст. 287).

Гімнастика включае в себе систему спеціально розроблених фізичних вправ. Але в ній можна приміняти любу фізичну вправу, якщо вона використовується у відповідності з вимогами гімнастичного методу та спрямована на вирішення задач всебічного фізичного розвитку.

Гімнастичні вправи виникли в зв’язку з необхідністю задоволення життєвих потреб людини. Тому , багато з них основані на рухах позичених із трудової, бойової та побутової діяльності людини (ходьба, біг, повзання, стрибки, рівновага, метання, переноска грузів та ін.) По мірі розвитку суспільства та наукових знань про практику фізичного виховання, почали виникати абстрактні рухи, що представляють собою елементарні рухи, виділені із цілісних рухових дій. Вони складають більшість гімнастичних вправ і приміняються головним чином для навчання основним рухам, для розвитку фізичних якостей та вирішення різних педагогічних задач. Сюди входять вправи для окремих частин тіла, вправи на різних гімнастичних пристроях та ін. Арсенал гімнастичних вправ дуже різноманітний. Їх прийнято класифікувати у відповідності з педагогічними завданнями, які вирішуються за допомогою вправ:

1. Стройові вправи;

2. Загально розвиваючі;

3. Вільні;

4. Прикладні;

5. Стрибки;

6. Вправи на гімнастичних пристроях;

7. Акробатичні;

8. Вправи художньої гімнастики.

Система гімнастичних вправ постійно вдосконалюється. Вправи виконуються у відповідності з вимогами гімнастичного стилю, який передумовлює визначену манеру виконання, дотримання встановлених технічних вимог (по зовнішній формі) та визначеного характеру виконання.

Вправи, як правило виконуються із вихідних положень, дякуючи чому уточнюється дія вправи на організм людини, а також формуються відповідні рухові навички. Вправи виконуються як без предметів, так і з ними.

Застосування гімнастичних снарядів (лавки, буми, драбини, шести, канати) та предметів (палки, гантелі, булави, набивні м’ячі, амортизатори та ін.) сприяє вдосконаленню рухових можливостей учнів.

По тому як вправи впливають на організм людини, їх можна розділити на такі групи:

1. Вправи направлені на загальний розвиток фізичних якостей та рухових можливостей (стройові вправи, загально розвиваючі).

2. Вправи, направлені на формування життєво необхідних навиків та умінь (прикладні вправи, прості стрибки).

3. Вправи, направлені на розвиток і вдосконалення рухових та вольових якостей (вільні вправи, опірні стрибки, акробатичні вправи, вправи художньої гімнастики).

1.3.1 Характеристика окремих груп гімнастичних вправ

1. Стройові вправи – сумісні дії в строю. Вони включають в себе різноманітні способи дій на місці, пересування, построєння та перепостроєння.

За допомогою стройових впав викладач організовано розміщує учнів під час заняття, виховує навички колективної дії. Ці вправи мають велике прикладне та дисциплінарне значення, сприяють формуванню правильної осанки, вихованню почуття ритму і темпу. Вони застосовуються на уроках фізичного виховання, в масових гімнастичних виступах, на фізкультурних міроприємствах і т.д.

2. Загальнорозвиваючі вправи - виконуються різними частинами без предметів та з предметами, а також і на знарядах. Вони вибірково діють на окремі групи м’язів, частин тіла і на весь руховий апарат в цілому. Фізична нагрузка регулюється відповідним підбором вправ, зміною вихідного положення, кількістю повторів, темпом, інтенсивністю та послідовністю їх виконання. Це дозволяє поступово підвищувати працездатність та життєдіяльність організму. Загально розвиваючі вправи, як правило виконуються у вигляді комплексів, з різним призначенням ( розминка, ранкова гімнастика, коригуючи або лікувальна гімнастика та інші).

3. Вільні вправи – являють собою сполуку різних рухів руками, ногами, тулубом, головою, вправ художньої гімнастики. Вони оформляються у вигляді потічних, злитих комбінацій різної інтенсивності. Основна їх мета - розвиток та вдосконалення координаційних здібностей, виховання почуття ритму та краси рухів, оволодіння основними характеристиками рухів ( напрям, амплітуда, швидкість, напруга), а також вміння виконувати вправи одночасно та послідовно, симетрично та несиметрично.

4. Прикладні вправи – ходьба, біг, метання, повзання, піднімання та переноска грузів, рівноваги. Виконуючи їх , учні оволодівають основними життєво необхідними навиками та вмінням, вчаться приміняти їх в різній обстановці. Прикладні вправи являються також засобом всестороннього фізичного розвитку.

5. Стрибки – використовуються для розвитку стрибучості , а також сили ніг та рук, швидкості та точності рухів, спритності, смілості та рішучості. За допомогою стрибків учні набувають вміння швидко долати різні відстані. В гімнастиці приміняються неопорні (прості) стрибки та опорні. До перших відносяться стрибки в глибину, довжину, висоту, із скакалкою та ін. До других - стрибки через різні знаряди: козла, коня та інші з додатковим опором руками. Стрибки - загальна дія на організм учнів, вони сприяють покращенню функціонального стану організму в цілому.

6. Вправи на знаряддях (коню, кільцях, брусах, перекладині) – найбільш характерні засоби спортивної гімнастики . Конструктивні особливості знарядів та незвичайність опори ( насамперед руками), обумовлюють значну інтенсивність цих вправ. Всебічна фізична підготовка, а також високий рівень розвитку спеціальних рухових здібностей, вольових якостей та тренованості вестибулярного апарату - обов’язкова умова успішного оволодіння вправами на гімнастичних знарядах.

7. Акробатичні вправи - відносяться до спортивних рухів. Але широкий діапазон важкості не дозволяє приміняти їх на заняттях з різними контингентами. Акробатичні вправи розвивають силу, спритність, гибкість , швидкість реакції, орієнтування в просторі, укріплюють органи дихання та кровообігу і являються діючим засобом тренування вестибулярного апарату.

8. Вправи художньої гімнастики - являють собою злиті комбінації, що складаються із різних по складності дій та переміщень. Вони невід’ємно пов’язані з музикою, мають танцювальний характер, характеризуються композиційною цілісністю та динамічністю. За допомогою цих вправ окрім загальних завдань , вирішуються і спеціальні:

а) виховання уміння надавати рухам різну емоційну окраску, різноманітні відтінки сили, швидкості, а також волю та елегантність;

б) поглиблене естетичне виховання учнів, підвищення їх музичної культури.

Поряд з вказаними групами вправ в гімнастиці широко застосовують рухливі ігри, частково обмежені правилами, основу яких складають різноманітні рухові дії, частково обмежені правилами.

В гімнастиці також застосовуються естафети, в зміст яких входять такі завдання як метання в ціль, стрибки, повзання вправи на рівновагу, переноска важкостей , завдання на увагу та ін..

Висновок до розділу І

З вищевикладеного видно, що фізичне виховання дітей шкільного віку здійснюється різними засобами, що входять в систему фізичного виховання школярів, але одним із найважливіших засобів являється гімнастика.

Цільове направлення, зміст та методичні особливості основної гімнастики забезпечують рішення завдань фізичного виховання дітей шкільного віку.

Основна гімнастика не ставить вузької мети досягнення спортивних результатів. Вона спрямована, перш за все, на формування організму, що зростає та підвищення його життєдіяльності . Вправи основної гімнастики багатогранні, порівняно прості по техніці виконання, за їх допомогою можливо по різному впливати на фізичний розвиток дітей шкільного віку та навчати їх основним життєво важливим руховим навичкам.

Доступність та простота рухів основної гімнастики дозволяє вчителю вести заняття в класі, використовуючи фронтальні, групові, поточні, ігрові способи організації заняття.

ІІ . Організація і керівництво фізичним вихованням в загальноосвітніх школах

Виховання фізичних якостей грунтується на постійному прагненні зробити понад можливе для себе, здивувати оточуюючих своїми можливостями . Але для цього з народження потрібно постійно і регулярно виконувати правила правильного фізичного виховання . Основним етапом у вихованні цих якостей є освітній період в житті людини (7-25 років), протягом якого відбувається закріплення потрібного учбового матеріалу для його подальшого застосування в житті (високопродуктивній праці)

Метою фізичного виховання у школах є сприяння підготовці гармонійно розвинених людей. В процесі навчання у школі по курсу фізичного виховання передбачається рішення наступних задач:

• виховання в учнів високих моральних, вольових і фізичних якостей, готовності до високопродуктивної праці;

• збереження і зміцнення здоров'я учня,

• сприяння правильному формуванню і всесторонньому розвитку організму,

• підтримка високої працездатності впродовж всього періоду навчання;

• всестороння фізична підготовка учнів

• придбання учнями необхідних знань по основах теорії, методики і організації фізичного виховання і спортивного тренування, підготовка до роботи як суспільних інструкторів , тренерів і суддів;

• виховання в учнів переконаності в необхідності регулярно займатися фізичною культурою і спортом.

Процес навчання організовується залежно від стану здоров'я, рівня фізичного розвитку і підготовленості учнів, їх спортивної кваліфікації.

У середньому учбовому закладі загальне керівництво фізичним вихованням і спортивно-масовою роботою серед студентів, а також організація спостережень за станом їх здоров'я покладені на директора, а конкретне їх проведення здійснюється вчителями по фізичному вихованню та медичними працівниками. Безпосередня відповідальність за постановку і проведення учбово-виховного процесу по фізичному вихованню учнів відповідно до учбового плану і державної програми покладена на вчителя фізичного виховання закладу.

Медичне обстеження і спостереження за станом здоров'я учнів протягом навчального року здійснюється спочатку дільничою поліклінікою, а потім медичною сестрою або лікарем.

2.1. Форми фізичного виховання учнів

Фізичне виховання у школі проводиться впродовж всього періоду навчання учнів і здійснюється в багатообразних формах, які взаємозв'язані, доповнюють один одного і є єдиним процесом фізичного виховання учнів.

Учбові заняття є основною формою фізичного виховання у школах. Вони плануються в учбових планах по всіх класах, і їх проведення забезпечується викладачами фізичного виховання.

Самостійні заняття сприяють кращому засвоєнню учбового матеріалу, дозволяють збільшити загальний час занять фізичними вправами, прискорюють процес фізичного вдосконалення, є одним з шляхів впровадження фізичної культури і спорту в побут і відпочинок учнів.

У сукупності з учбовими заняттями правильно організовані самостійні заняття забезпечують оптимальну безперервність і ефективність фізичного виховання.

Ці заняття можуть проводитися у позаурочний час за завданням викладачів або в секціях.

Фізичні вправи в режимі дня направлені на зміцнення здоров'я підвищення розумової і фізичної працездатності, оздоровлення умов учбової праці, побуту і відпочинку учнів, збільшення бюджету часу на фізичне виховання.

Масові оздоровчі, фізкультурні і спортивні заходи направлені на широке залучення учнівської молоді до регулярних занять фізичною культурою і спортом, на зміцнення здоров'я, вдосконалення фізичної і спортивної підготовленості учнів. Вони організовуються у вільний від учбових занять час, у вихідні і святкові дні, в оздоровчо-спортивних таборах, під час табірних зборів, в учнівських трудових загонах.

2.2 Програмна побудова курсу фізичного виховання

Зміст курсу фізичного виховання регламентуються державною учбовою програмою для шкіл "Фізичне виховання".

Учбовий матеріал програми передбачає рішення задач фізичного виховання учнів і складається з теоретичного і практичного розділів.

Теоретичні знання повідомляються у формі систематичних бесід.

Практичний розділ програми містить учбовий матеріал для всіх класів, який направлений на рішення конкретних задач фізичної підготовки учнів. У зміст занять всіх класів включаються розділи:

• гімнастика

• легка атлетика

• плавання

• лижний спорт (для безсніжних районів - марш - кидок або велосипедний спорт)

• туризм

• спортивні ігри

• стрільба.

Програма визначає особливості навчання в кожному регіоні з урахуванням спрямованості його роботи.

2.3 Організація і зміст учбово-виховного процесу в школах

Основним принципом при визначенні змісту роботи в різних класах є диференційований підхід до учбово - виховного процесу.

Програмний матеріал на навчальний рік розподіляється з урахуванням кліматичних умов і учбово-спортивної бази.

Першим критерієм розподілу учнів по медичним групам є результати їх медичного обстеження, яке проводиться в кожному класі на початку навчального року.

Після проходження обстеження лікар визначає стан здоров'я, фізичний розвиток кожного учня і розподіляє його в одну з медичних груп: основну, підготовчу або спеціальну.