ЗМІСТ

Вступ

Розділ 1. Психологія спорту та її особливості

1.1 Особливості діяльності у фізичному вихованні та спорті

1.2 Психологічна систематика видів спорту

Розділ 2. Зміна психічних функцій при заняттях спортом

2.1 Рухові відчуття

2.2 Спеціалізовані сприйняття в спорті

2.3 Роль уяви у керуванні рухами

2.4 Реакція в спорті

2.5 Психологічна напруга і перенапруга в тренувальному процесі

2.6 Передзмагальні психічні стани

Висновки

Список використаних джерел

ВСТУП

Психологія фізичного виховання і спорту - це та область психологічної науки, що вивчає закономірності прояву, розвитку і формування психіки людини в специфічних умовах фізичного виховання і спорту під впливом навчальної, учбово-тренувальної і змагальної діяльності.

Специфічність умов, що існують при заняттях фізичною культурою і спортом, визначається предметом діяльності як способу бачення об'єкта дослідження. Фізичне виховання є найважливішим елементом у системі виховання людини. У цьому аспекті фізичне виховання являє собою освітньо-виховний процес і характеризується принципами, властивому педагогічному процесові. Заняття різними видами спорту сприяє зміні не тільки фізичних показників, але і психічних функцій організму.

Актуальність: Аналіз передової наукової і науково-методичної літератури вказує на необхідність звернути увагу на особливості психічних реакцій спортсменів на заняття різними видами спорту.

Предмет дослідження: особливості психічних реакцій при занятті спортом.

Проблема: полягає в тому, щоб правильно організувати допомогу при виникненні психічних ускладнень у спортсменів.

Робоча гіпотеза: можна вважати, що важливим етапом психічних перенапружень у спорті є вміння самого спортсмена володіти ситуацією, вміти зняти напруження.

Мета нашої роботи полягає в тому, щоб встановити вплив занять різними видами спорту на психічні функції студентів.

Завданнями роботи є:

1. розглянути особливості психології спорту;

2. розглянути психологічну систематику видів спорту;

3. проаналізувати зміни психічних функцій при занятті спортом.

РОЗДІЛ 1. ПСИХОЛОГІЯ СПОРТУ ТА ЇЇ ОСОБЛИВОСТІ

1.1 Особливості діяльності у фізичному вихованні та спорті

Специфічні особливості діяльності як у фізичному вихованні, так і в спорті викликані різницею в умовах, цілях, мотивах, засобах і результатах, які необхідно досягти.

Однак і в тому і в іншому випадку предметом її є людина, яка займається фізичними вправами.

Незвичайна за інтенсивністю і тривалістю фізична і психічна напруга - це ще одна загальна особливість. Займаючись фізичними вправами, людина відчуває напругу, що перевищує звичайні, повсякденні норми. Часто, особливо в спорті, ця напруга може бути навіть граничною. Важливо відзначити, що розумне систематичне використання таких фізичних і психічних напруг у фізичному вихованні і спорті приводить до того, що вони стають звичними. Це, безсумнівно, позитивний ефект, тому що це сприяє зміцненню здоров'я, підвищенню працездатності, розвитку фізичних і психічних якостей, а в спорті - росту спортивних результатів.

Тільки до спорту належить виняткова особливість: відомо, що сутність спортивної діяльності - змагання. Без змагань немає спорту. Участь людини в змаганнях виражає її прагнення до досягнення найвищого спортивного результату в боротьбі з іншими людьми [3].

Мета діяльності у фізичному вихованні і спорті поєднуються загальною спрямованістю: формування потреби в заняттях фізичними вправами, зміцнення здоров'я, підвищення працездатності, інтелектуальний, моральний, етичний і естетичний розвиток. У кожній сфері своя спрямованість: у фізичному вихованні - забезпечення як фізичного і духовного розвитку, так і професійно-прикладної підготовленості до праці, засвоєння правил, норм і закономірностей рухової активності в різних умовах реальної дійсності; а в спорті - досягнення максимально високого спортивного результату, розвиток спеціальних здібностей, необхідних для заняття певним видом спорту.

У процесі розвитку мотиваційної сфери людини особливу роль відіграють первинні мотиви.

З потреби в русі народжується мотив емоційної привабливості фізичних вправ, в основі якого - механізми переживання задоволення від процесу виконання вправ. Значну роль у нашому житті відіграє потреба в збереженні здоров'я, життя, у результаті чого народжуються мотиви зміцнення здоров'я, фізичного розвитку власного тіла, розвитку сили, спритності і витривалості.

Систематичні заняття фізичними вправами, досягнення певних успіхів, вікові особливості, статева приналежність, індивідуальні особистісні установки, принципи, соціальне середовище й сформовані в суспільстві норми, правила, закони - усе це визначає подальший розвиток мотивів занять фізичною культурою і спортом.

У даному випадку в силу вступають вторинні потреби, що у психології зв'язують з розвитком особистості людини.

Мотиви в спорті залежать від цілей діяльності. Вони можуть цілком відповідати їм. У таких випадках, як правило, ефективність спортивної діяльності буває особливо високою. Якщо ж спостерігається розбіжність між мотивами і цілями, то результативність діяльності значно знижується [3].

Дії - основний засіб діяльності у фізичному вихованні і спорті. У структурі поняття "діяльність" дії завжди визначаються як спрямовані на вирішення конкретних задач. Дії - це те, за допомогою чого досягається результат діяльності. У фізичній культурі і спорті дії як основний засіб досягнення мети називаються фізичними вправами.

Продуктом (результатом) діяльності у фізичному вихованні є оздоровчий і освітній ефект від занять фізичними вправами. У спорті - спортивне досягнення, результат спортивних дій, виконуваних спортсменом на тренуваннях і змаганнях.

Необхідно враховувати і той факт, що функціональна організація дій спортсменів (їх діяльність) одночасно містить:

1) дії, спрямовані на підготовку організму до фізичних і психологічних навантажень, розвиток і удосконалювання технічних умінь і навичок, розвиток і формування особистісних якостей, умінь і властивостей (тренувальний тип діяльності);

2) дії, спрямовані на досягнення цілей спортивної діяльності (змагальний тип діяльності).

Усе це дає можливість виділити ряд психологічних особливостей спорту як специфічного виду діяльності.

Психологічні особливості тренувальної діяльності:

• навчання і виховання, спрямовані на розвиток особистості спортсмена;

• удосконалювання психологічних процесів і властивостей особистості;

• адаптація до зростаючих фізичних і психологічних навантажень;

• систематичне підвищення раніше досягнутого і звичним рівням фізичного і психічного розвитку (подолання самого себе);

• вироблення жорсткої дисципліни, режиму життя розв'язуваним задачам;

• відношення спортсмена до тренувальної діяльності і досконалість його системи мотивації;

• наявність специфічного спілкування: 1) із тренером, що прагне спонукати спортсмена до об'ємної і якісної роботи (часто на межі можливостей); 2) з товаришами, що часто виступають у ролі суперників або конкурентів;

• наявність психічної напруги, що за певних умов може привести до психічної перенапруги.

Психологічні особливості змагальної діяльності:

• змагання має стимулюючий вплив;

• під час участі в змаганнях у спортсмена присутнє прагнення до перемоги або до поліпшення результативності виступу;

• змагання впливають на статус спортсмена в суспільстві, включаються в оцінку життєвих досягнень. Вони завжди соціально значимі, їх результати одержують широку суспільну популярність і оцінку;

• результати змагань особисто значимі для спортсменів, служать перевіркою правильності або неправильності обраного шляху і доцільності витрат часу і зусиль;

• змагання - це специфічний фактор, що створює екстраординарні емоційно-вольові стани, які впливають (позитивно або негативно) на процес і результат діяльності спортсмена.

1.2 Психологічна систематика видів спорту

Сучасний спорт різноманітний. Різноманіття його виражається:

1) у великій кількості видів спорту;

2) у великій кількості змагальних вправ, що входять в окремі види спорту;

3) у винятковій розмаїтості змістовної і процесуальної сторони спортивної діяльності (біомеханічні, енергетичні, середовищні і психологічні особливості).

Для організації психологічного аналізу спортивної діяльності прийнято групувати усі види спорту і змагальні вправ [15].

Найбільш раціональна систематика видів і змагальних вправ у спорті, розроблена Т.Т.Джамгаровим.

Пропонуючи свою систематику, автор використовував незалежні від виду спорту положення, що виражають характер взаємодії спортсменів у процесі змагальної діяльності, при цьому головною метою було розглянути взаємодії, регламентовані відповідними правилами змагань. Дослідження показали, що конкретні форми взаємодії спортсменів залежать від особливостей виду спорту, і це визначає, головним чином, психологічну специфіку. Існує дві основні форми взаємодії: 1) стосовно супротивника - протиборство; 2) стосовно партнерів - взаємодія.

Протиборство характеризується наявністю прямого або непрямого психологічного (може бути, і фізичного) контакту між спортсменами і відрізняється конфліктністю взаємин. Воно може мати різний ступінь гостроти, що залежить від особливостей спорту, значимості змагань і індивідуально-психологічних особливостей спортсменів-учасників.

Взаємодія партнерів протікає як співробітництво, взаємна допомога, підтримка, узгодження і координація спільних зусиль.

Ефективність взаємодії залежить від умінь і навичок взаємодії, згуртованості, психологічного клімату команди, сумісності й ін.

Ці дві основні форми взаємодії спортсменів, які змагаються, склали основу для визначення критеріїв систематики Т.Т.Джамгарова, що зводяться до наступного:

протиборство супротивників: безпосереднє (при твердому, нежорсткому, умовному фізичному контакті) і опосередковане (при відсутності фізичного контакту). Обов'язкова умова - наявність психічного контакту;

взаємодія партнерів: при взаємозалежних діях, при спільно синергічних діях, при спільно-послідовних діях і при спільно-індивідуальних діях [15].

У результаті розробки систематики різноманіття видів спорту було зведено до дев'яти груп. Види спорту, віднесені до однієї групи, дійсно мають багато загального в психологічному відношенні, незважаючи на розходження за іншими показниками.

Наприклад, для видів спорту дев'ятої групи характерна односпрямована психічна активність. Психічна структура змагальної діяльності гімнаста, стрибуна з трампліна на лижах і слаломіста містить у собі: максимальну концентрацію уваги, настроювання перед виходом на старт, прийоми самоконтролю за ключовими складовими техніки, уміння протистояти факторам, що заважають.

Психологічна систематика видів спорту і змагальних вправ

РОЗДІЛ 2. ЗМІНА ПСИХІЧНИХ ФУНКЦІЙ ПРИ ЗАНЯТТЯХ СПОРТОМ

2.1 Рухові відчуття

Основу регуляції рухів складають рухові, зорові і слухові відчуття, що породжують полімодальні сприйняття. Рухові відчуття доставляють у мозок інформацію про хід виконання дій, про виникаючі неузгодженості або про невідповідність рухів умовам діяльності. Так у процес переробки включаються представлення і механізми мислення. Визначене значення має і пам'ять. На основі проведеної психічної діяльності в дії, якщо потрібно, вносяться корективи. Без спеціального тренування рухові відчуття мають значні відхилення від необхідної точності. Для розвитку точних рухових відчуттів (м'язового почуття) потрібне багаторазове повторення рухів. У процесі тренування розвивається координованість дій і паралельно з цим формуються рухові відчуття (почуття амплітуди, тривалості й інтенсивності), оптимальні для точного виконання рухів [4]. У кожному виді спорту виразність рухових відчуттів розвивається у певному напрямку. Спеціалізація залежить від своєрідності координаційних характеристик рухів у техніці фізичних вправ, від особливостей задіяних м'язово-рухових систем, що виконують ведучу роль у руховій діяльності. Експериментально показано, що висококваліфіковані спортсмени, які знаходяться у високій спортивній формі, здатні виконувати руху з точністю амплітуди до 0,3 с, тривалістю - до 0,1 с, інтенсивність зусиль - до 500 м, причому головну роль у відтворенні рухів відіграє м'язове відчуття. Отже, для успішного формування в спортсменів так необхідних їм рухових відчуттів, особливо в період оволодіння технікою спортивних вправ, тренерові важливо направляти думки вихованців на аналіз виникаючих відчуттів як при правильному, так і при помилковому виконанні рухів.

2.2 Спеціалізовані сприйняття в спорті

Спеціалізовані сприйняття виникають у конкретних умовах спортивної діяльності, що викликає в спортсмена виникнення і розвиток глибокий специфічних відчуттів, пов'язаних зі спеціалізацією. Специфіка таких сприйняттів, головним чином, визначається особливостями виду спорту, у якому спеціалізується спортсмен. У спортивній практиці це спеціалізовані сприйняття називають "почуттями".